Постанова

від 20.06.2024 по справі 440/7012/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2024 року

м. Київ

справа № 440/7012/22

касаційне провадження № К/990/35285/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області

на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року (головуючий суддя - Бойко С.С.)

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2023 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Бершов Г.Є.; судді: Чалий І.С., Ральченко І.М.)

у справі № 440/7012/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «В-ПЛАСТ»

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «В-ПЛАСТ» (далі - ТОВ «В-ПЛАСТ», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - ГУ ДПС у Полтавській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 травня 2022 року № 00016520701.

Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 20 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2023 року, позов задовольнив.

Не погодившись з рішеннями судових інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, покликаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2023 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган наголошує, що позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту у листопаді 2021 року суму податку на додану вартість у розмірі 5 040 000,00 грн, оскільки придбане ним приміщення станом на момент проведення перевірки не використовувалося у господарській діяльності, що, на думку податкового органу, свідчить про те, що придбання виробничого приміщення не пов`язане з господарською діяльністю позивача та, відповідно, не має розумної економічної мети.

Ухвалою від 23 листопада 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Полтавській області.

18 січня 2024 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що рішення судових інстанцій відповідають нормам матеріального та процесуального права, при цьому доводи касаційної скарги не спростовують правильності судових висновків.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судовий розгляд встановив, що відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «В-ПЛАСТ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 09 лютого 2022 року № 100/16-31-07-01-10/4396314.

Відповідно до висновків названого акта перевірки податковий орган встановив порушення платником вимог пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, на 5 040 000,00 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган заперечує право позивача на відшкодування суми податку на додану вартість, заявленої до бюджетного відшкодування, у розмірі 5 040 000,00 грн, оскільки позивач не використовує придбаний у жовтні 2021 року об`єкт нерухомості, розташований за адресою: м. Кременчук, вул. Ярмаркова, 9, у своїй господарській діяльності. Відповідач вказує, що якщо господарська операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то така операція не є вчиненою в межах господарської діяльності, а відтак її наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку.

На підставі висновків акта перевірки 30 травня 2022 року відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 00016520701, яким зменьшив суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2021 року, задекларовану на рахунок платника у банку, на 5 040 000,00 грн та нарахував штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 260 000,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття податковим органом названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За правилами пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Аналіз вказаних норм свідчить, що податковим законодавством передбачено право платника податку на додану вартість на формування податкового кредиту у разі придбання товарів та послуг, які будуть використовуватися ним в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Відповідач в акті перевірки не ставить під сумнів факт придбання ТОВ «В-ПЛАСТ» у Акціонерного товариства «Укртранснафта» нерухомого майна, за адресою: м. Кременчук, вул. Ярмаркова, 9, за ціною 30 240 000,00 грн.

При цьому, факт придбання позивачем нерухомого майна, за адресою: м. Кременчук, вул. Ярмакова, 9 підтверджується копіями: договору купівлі-продажу будівель та споруд; акта приймання-передачі нерухомого майна; акта приймання-передачі рухомого майна; витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності; платіжних доручень.

За наслідками здійснення операції з купівлі-продажу нерухомого майна була складена та зареєстрована податкова накладна від 11 листопада 2021 року № 45.

Податковий орган заперечує право позивача на відшкодування суми податку на додану вартість, заявленої до бюджетного відшкодування, у розмірі 5 040 000,00 грн, оскільки під час перевірки встановлено, що позивач не використовує придбаний у жовтні 2021 року об`єкт нерухомості, розташований за адресою: м. Кременчук, вул. Ярмаркова, 9 , у своїй господарській діяльності. Відповідач вказує, що якщо господарська операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то така операції не є вчиненою в межах господарської діяльності, а відтак, її наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку.

Надаючи оцінку таким доводам контролюючого органу, Суд звертає увагу на положення підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України, якими передбачено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Тобто, ключовою ознакою ділової мети є намір платника одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності, який передбачає приріст (збереження) активів платника та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) у майбутньому.

Верховний Суд вважає правильними висновки судових інстанцій, що для підтвердження права платника на формування податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання, у зв`язку з чим твердження відповідача є безпідставним та таким, що не ґрунтується на приписах ПК України.

Суд зауважує, що ділова мета існує не лише при фактичній наявності економічного ефекту, а й при діяльності платника щодо створення умов для настання такого ефекту в майбутньому.

Таким чином, те, що придбане позивачем приміщення не використовувалося на час проведення перевірки не є безумовною підставою для невизнання такої діяльності господарською, якщо є об`єктивні причини для цього.

В даному випадку суди з`ясували, що об`єктивною причиною, через яку приміщення не використовувалося на час проведення перевірки, є перебування товариства на стадії запуску виробничих процесів, що передбачає подальше нарощення продуктивності та прибутковості у роботі.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги податкового органу без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

С. С. Пасічник