Постанова

від 17.05.2023 по справі 500/2010/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 500/2010/20 пров. № А/857/2387/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Ільчишин Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року у справі № 500/2010/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Улашківська сільська рада Чортківського району Тернопільської області про визнання протиправним та скасування наказу, -

суддя (судді) в суді першої інстанції - Мартиць О.І.,

час ухвалення рішення: 09:46,

місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,

дата складання повного тексту рішення: 16.01.2021,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Улашківська сільська рада Чортківського району Тернопільської області (далі - третя особа, сільська рада) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що вона звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області з письмовою заявою про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2.000 га, яка розташована за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6125588300:01:001:1178, однак відповідач безпідставно та протиправно відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2.000 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Улашківської сільської ради Чортківського району Тернопільської області, на підставі частини 7 статті 118 та частини 1 статті 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), так як масив, в якому знаходиться дана земельна ділянка, розташований в межах населеного пункту (комунальна власність) села Улашківці сільської ради Чортківського району Тернопільської області.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, його оскаржив позивач, який вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У доводах апеляційної скарги покликається на аналогічні доводи викладені в позовній заяві, а також на те, що матеріалами справи не підтверджено, що оспорювана земельна ділянка перебуває у власності третіх осіб, відповідно, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, просить в задоволенні такої відмовити.

Третя особа правом подання відзиву не скористалась .

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач 05.05.2020 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,000 га у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, розташованої за межами населеного пункту на території Улашківської сільської ради Чортківського району Тернопільської області.

За результатами розгляду поданої заяви наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 27 травня 2020 року №19-3653/14-20-СГ позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Улашківської сільської ради Чортківського району Тернопільської області, на підставі частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, так як за відомостями Державного земельного кадастру згідно Державної статистичної звітності форми 6-зем станом на 01.01.2016 погодженої розпорядженням голови Чортківської районної державної адміністрації від 15.01.2016 №12-од "Про затвердження річних земельних звітів по формі 6-зем, 2-зем, 6 б-зем станом на 01.01.2016", масив, в якому знаходиться дана земельна ділянка, відноситься до особистих підсобних (селянських) господарств, тобто земельні ділянки, що були передані органами місцевого самоврядування громадянам у користування (власність) для ведення особистого підсобного селянського господарства, а відомості щодо припинення права користування відсутні.

Не погоджуючись з рішенням про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Оцінюючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, апеляційний суд виходить з наступних міркувань.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно із ч. 2 ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Пунктом «а» частини 3 статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Пунктом «ґ» ч.1 ст. 121 ЗК України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара.

Частина 3 статті 116 ЗК України визначає умови безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадян, однією з яких є одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ЗК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч. 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Механізм безоплатної передачі земель сільськогосподарського призначення у власність та вичерпні підстави для відмови у передачі регламентовані нормами ЗК України.

Статтею 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 ЗК України передбачено підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, перелік яких є вичерпним, а саме: підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З системного аналізу правових норм вбачається, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним із етапів погодження і оформлення документів, який відповідно до вимог чинного законодавства є необхідним для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність. У свою чергу, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою.

При цьому, за результатами розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення документації землеустрою, відповідач може прийняти одне з таких рішень: або наказ про надання дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою, або мотивована відмова у його наданні.

З матеріалів справи встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 27 травня 2020 року №19-3653/14-20-СГ позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Улашківської сільської ради Чортківського району Тернопільської області, на підставі частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, так як за відомостями Державного земельного кадастру згідно Державної статистичної звітності форми 6-зем станом на 01.01.2016 погодженої розпорядженням голови Чортківської районної державної адміністрації від 15.01.2016 №12-од "Про затвердження річних земельних звітів по формі 6-зем, 2-зем, 6 б-зем станом на 01.01.2016", масив, в якому знаходиться дана земельна ділянка, відноситься до особистих підсобних (селянських) господарств, тобто земельні ділянки, що були передані органами місцевого самоврядування громадянам у користування (власність) для ведення особистого підсобного селянського господарства, а відомості щодо припинення права користування відсутні.

Відповідно до пункту 6 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Державний земельний кадастр" до 2015 року облік кількості та якості земель здійснювався на підставі державної статистичної звітності в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), затвердженої наказом Державного комітету статистики України 05.11.1998 №377, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1998 року за №788/3228 (наказ втратив чинність на підставі наказу Державної служби статистики №190 від 19.08.2015) (далі - Інструкція) передбачено, що у звітах вказувались площі земель, що перебувають у власності, постійному і тимчасовому користуванні юридичних та фізичних осіб, за винятком тих площ земель, які надані в тимчасове користування іншим власникам землі і землекористувачам із земель, що перебувають у власності або в постійному користуванні цих юридичних і фізичних осіб. У звітах також вказувались площі земель і розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності в межах територій, які входять до адміністративно-територіальних одиниць, у тому числі окремо - в межах населених пунктів, зрошувані та осушені землі, розподіл земель за формами власності.

Форма 6-зем - це звіт про наявність земель і розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності (далі - форма 6-зем). Так, зазначений облік здійснювався територіальними органами Держгеокадастру за допомогою програмного забезпечення "Земля", яке надавало змогу формувати статистичну звітність по району в цілому. Складовими звітів були відомості про розподіл земель за угіддями та формами власності на території відповідних сільських, селищних, міських рад. Первинний облік показників здійснювався на місцевому рівні сільськими, селищними, міськими радами, якими складався звіт та подавався до відповідного районного відділу земельних ресурсів (Держгеокадастру). Для складання звіту використовували звіт попереднього року. Звіти керівників підприємств, організацій, установ про стан землеволодінь, землекористувань повинні були показувати зміни у складі земель, рішення відповідних органів влади про відведення земельної ділянки та інше. Особлива увага зверталась на достовірність відомостей, які подавались. Зміни у загальних площах землеволодінь і землекористувань, а також у складі угідь повинні бути документально оформлені й обґрунтовані. їх відображали на планово - картографічному матеріалі відкоректованому в процесі графічного обліку земель (на черговому кадастровому плані). Форму 6-зем заповнювали на основі розроблених відомостей, які за своїм змістом відповідають цій формі. У розробленій відомості перелічують кожне землеволодіння, землекористування відповідної групи, а у вертикальних графах наводять площі їх земель за групами земельних угідь. Сума площ за вертикальними графами відображає площі земель за групами власників землі і землекористувачів.

Подана у звіті форми 6-зем інформація за рядками відображає стан існуючої або фактичної зайнятості земель, за графами - стан їх використання. Зокрема земельний масив, у якому бажає набути у власність земельну ділянку позивач станом на 01.01.2016 обліковується згідно форми 6-зем рядок 21 графа 05. Відповідно до Інструкції дані про особисті підсобні господарства враховуються у рядку 21; до них потрібно включати господарства громадян, яким передані радами земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства у відповідності зі статтею 56 Земельного кодексу України (в редакції 1992 року). У графі 5 вказуються дані про ріллю: землі, які систематично обробляють і використовують під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари (ТОСТ 26640-85), площі парників і теплиць. До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви.

Отже, звіт форми 6-зем відображав, серед іншого, інформацію про наявність земель і розподіл їх за власниками землі, землекористувачами та дає можливість визначити земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, зокрема громадян, є первинним джерелом наповнення даних Державного земельного кадастру, набуття прав яких відбулось до 2016 року.

Отже, земельний масив, у якому бажає набути у власність земельну ділянку позивач, згідно форми 6-зем відноситься до особистих підсобних (селянських) господарств, тобто земельні ділянки, що були передані органами місцевого самоврядування громадянам у користування (власність) для ведення особистого селянського (підсобного) господарства.

Даний факт також підтверджено наданою копією рішення вісімнадцятої сесії третього скликання Улашківської сільської ради Чортківського району Тернопільської області №102 від 13 жовтня 2001 року "Про виділення землі соціально - культурній сфері".

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або їхніх спадкоємців чи особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом або іншої, визначеної законом особи.

Крім того, за нормами частини першої статті 118 Земельного кодексу України передбачено право громадян на безоплатну приватизацію земельної ділянки, яка перебуває у їх користуванні.

Відповідно до частини п`ятої статті 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки у власність позивачу без припинення користування земельними ділянками інших громадян є порушенням норм Земельного кодексу України.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження протиправності наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 27 травня 2020 року №19-3653/14-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою".

Відтак, спірний наказ прийнятий відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства України, в межах наданих повноважень та з врахуванням всіх обставин, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при здійсненні відповідних заходів діяв у передбачений законодавством спосіб, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та з дотриманням принципу верховенства права.

За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до частин 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до положень ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до пункту 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року у справі № 500/2010/20 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Л. Я. Гудим Н. В. Ільчишин Повне судове рішення складено 17.05.2023