Ухвала

від 17.05.2023 по справі 460/28333/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 травня 2023 року

м. Київ

справа №460/28333/22

адміністративне провадження №К/990/12573/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25.10.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2023 у справі №460/28333/22 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «РОМЛІС» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинення певних дій,

У С Т А Н О В И В:

До Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла зазначена касаційна скарга, надіслана засобами поштового зв?язку.

Протоколом від 03.05.2023 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку із задоволенням заяв про самовідвід первісно визначеної колегії суддів.

Зі змісту касаційної скарги та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «РОМЛІС» звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Рівненській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 08.07.2022 №7029676/36951098, від 08.07.2022 №7029679/36951098, від 08.07.2022 №7029675/36951098, від 08.07.2022 №7029674/36951098; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні від 09.02.2022 №6, від 15.02.2022 №11, від 21.02.2022 №15, від 15.02.2022 №9 в Єдиному реєстрі податкових накладних днем їх подання.

Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 25.10.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2023, позов задовольнив.

Вказані судові рішення ухвалені у справі, що призначена та розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону - Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України в касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, згідно з частиною четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому слід зазначити, що винятки, передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, і підстави для касаційного оскарження, передбачені частиною четвертою статті 328 цього Кодексу, не є взаємовиключними залежно від категорії справи або порядку її розгляду. Доведення скаржником можливості касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не звільняє його від обов`язку визначити підстави для касаційного оскарження таких рішень, передбачені частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Такий висновок узгоджується з вимогами частини третьої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а також з вимогами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Скаржник у касаційній скарзі як підставу для касаційного оскарження судових рішень визначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

У контексті з наведеним Суд звертає увагу заявника на те, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Касаційна скарга відповідача вищезазначеним вимогам не відповідає, оскільки скаржник не зазначив ані норм права, щодо яких відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, ані в чому саме полягає неправильне застосування судами норм права та, як, на думку скаржника, такі норми права повинні були застосовуватись.

Натомість доводи касаційної скарги зводяться до опису фактичних обставин справи та цитування норм матеріального права, у поєднанні з незгодою із наданою судами правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів у справі, - тобто, до їх переоцінки, що не узгоджується із приписами пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, як підстави касаційного оскарження.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору. Якщо касаційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.

Проте, всупереч вимогам процесуального закону заявником до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору або доказів звільнення такої особи від сплати судового збору за подання касаційної скарги у цій справі.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08.07.2011 №3674-VІ «Про судовий збір».

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній з 15.12.2017) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено, що з 01.01.2022 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 2 481,00 грн.

У відповідності до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою, становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому за приписами абзацу 2 частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовий збір за подання до адміністративного суду вказаного позову, з урахуванням кількості заявлених позивачем у позові вимог немайнового характеру (всього 4), мав становити 9 924,00 грн.

Отже, судовий збір, який скаржник повинен сплатити при поданні касаційної скарги, складає: 19 848,00 грн. (9 924,00 грн. х 200%).

Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/Печерс. р-н/22030102. Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Код банку отримувача (МФО): 899998. Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007. Код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, частиною другою якої передбачено залишення позовної заяви без руху із зазначенням її недоліків, способу та строку для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, визначивши строк, впродовж якого скаржник має право усунути вказані недоліки та надати суду документ про сплату 19 848,00 грн. суми судового збору за подання касаційної скарги у даній справі.

Керуючись частиною другою статті 169, частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

У Х В А Л И В :

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25.10.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2023 у справі №460/28333/22 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «РОМЛІС» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинення певних дій, - залишити без руху.

2. Встановити скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги у десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3. Направити скаржнику копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху для виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Гончарова

І.Я.Олендер ,

Судді Верховного Суду