Ухвала

від 05.06.2023 по справі 460/28333/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 червня 2023 року

м. Київ

справа №460/28333/22

адміністративне провадження № К/990/12573/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25.10.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2023 у справі №460/28333/22 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «РОМЛІС» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

До Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла зазначена касаційна скарга, надіслана засобами поштового зв?язку.

Ухвалою Верховного Суду від 17.05.2023 касаційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку із ненаведенням скаржником належних обгрунтувань для касаційного оскарження та через ненадання документа про сплату судового збору у розмірі та порядку, визначених законом. При цьому податковому органу був наданий десятиденний з моменту отримання копії цієї ухвали строк на усунення недоліків.

Згідно з довідкою про доставку електронного листа електронна копія зазначеної ухвали надійшла на зареєстровану в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі офіційну електронну адресу скаржника 17.05.2023 о 19 год. 39 хв., та в силу припису абзацу другого пункту 5 частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України вважається врученою відповідачу 18.05.2023.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення податковий орган отримав паперову копію цієї ж ухвали 24.05.2023.

01.06.2023 до Суду надійшло клопотання відповідача, в якому останній просив продовжити йому строк на усунення недоліків у частині сплати судового збору до завершення воєнного стану, обгрунтоване неможливістю своєчасної сплати судового збору з огляду на обмежене фінансування через його введення в Україні з 24.02.2022, та прийняти до розгляду уточнену в частині наведених підстав касаційного оскарження касаційну скаргу.

Статтею 129 Конституції України, як однією із засад судочинства, визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

При здійсненні судочинства, касаційний суд повинен забезпечити процесуальну рівність сторін, не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою.

Так, відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Таким чином, особа, яка звертається до суду касаційної інстанції, повинна дотримуватися вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги щодо сплати судового збору за подання касаційної скарги та вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання такого обов`язку.

Проаналізувавши викладене та зміст клопотання відповідача в частині продовження строку для сплати судового збору, Суд вважає, що скаржник не навів обставини, які мали б виключний характер та свідчили про наявність достатніх підстав для його задоволення, адже саме по собі посилання на відсутність коштів не є прийнятним з огляду на відсутність законодавчо визначеної заборони або обмеження проведення платежів зі сплати судового збору.

Водночас, перевіркою поданої скаржником на виконання вимог ухвали від 17.05.2023 нової редакції касаційної скарги Судом встановлено, що в ній, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень податковий орган посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає про недослідження судом зібраних у справі доказів, встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

У контексті наведеного Суд звертає увагу скаржника на те, що в силу положень пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України вказівка на недослідження судами зібраних у справі доказів, як порушення норм процесуального права і умова для скасування судових рішень, може бути визнана прийнятною при касаційному оскарженні судового рішення відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України лише у разі обґрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відносно посилання скаржника на порушення судами норм процесуального права шляхом встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, що є підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд відповідно до пункту 4 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, то Верховний Суд зазначає наступне.

Згідно з приписами частини першої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Вказаним положенням установлено пряму заборону при розгляді та вирішенні адміністративної справи для суду брати до уваги докази з порушенням законної процедури їх одержання (нелегітимні докази, включаючи сфальсифіковані).

Слід зауважити, що у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено доказ, який скаржник вважає недопустимим, обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, тобто такими, що одержані з порушенням законної процедури.

Однак, всупереч викладеному, касаційна скарга не містить необхідних обґрунтувань.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із наданою судами правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, що не є належною підставою касаційного оскарження судових рішень та в силу припису статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України виходить за межі повноважень касаційного суду.

Відтак касаційна скарга Головного управління ДПС у Рівненській області не містить підстав касаційного оскарження.

З огляду на все вищенаведене Суд дійшов висновку про неусунення скаржником у встановлений судом строк, а також станом на день постановлення цієї ухвали недоліків касаційної скарги.

За правилами частини другої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, яка передбачає, у такому випадку, повернення касаційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 169, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

У Х В А Л И В :

1. Відмовити в задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Рівненській області про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги в частині сплати судового збору.

2. Повернути касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25.10.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2023 у справі №460/28333/22 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «РОМЛІС» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинення певних дій.

3. Надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги учасникам справи, а касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами - скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді С.С. Пасічник І.А. Гончарова І.Я.Олендер