Постанова

від 16.05.2023 по справі 340/8992/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2023 року

м. Київ

справа № 340/8992/21

адміністративне провадження № К/990/23530/22

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЛМАШ» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЛМАШ» на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 12.08.2022 (головуючий суддя - Чумак С.Ю., судді: Чабаненко С.В., Юрко І.В.) у справі №340/8992/21.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЛМАШ» звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним і скасування рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Кіровоградській області про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №3146838/43683877 від 23.09.2021 про відмову у реєстрації податкової накладної від 04.08.2021 №106 на суму ПДВ 115800,00грн та зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну від 04.08.2021 №106 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.02.2022 позов задоволено повністю.

Додатковим рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.04.2022 заяву про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково. Ухвалено стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЛМАШ» понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3272,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду 29.07.2022 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області залишено без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.02.2022 залишено без змін.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2022 скасовано додаткове рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.04.2022 та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЛМАШ» звернулося до Другого апеляційного адміністративного суду з заявою про ухвалення додаткового судового рішення у справі та стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00грн.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2022 в ухваленні додаткового рішення за заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЛМАШ» відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЛМАШ» звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просило скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.07.2022 та залишити в силі додаткове рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.04.2022, а також скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 12.08.2022, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 19.09.2022 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЛМАШ» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.07.2022 у справі №340/8992/21. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЛМАШ» на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 12.08.2022 у справі №340/8992/21 залишено без руху.

Ухвалою Верховного Суду від 24.10.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЛМАШ» на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 12.08.2022 у справі №340/8992/21.

Ухвалою Верховного Суду від 15.05.2023 розгляд справи призначено у порядку письмового провадження.

В обґрунтування доводів касаційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЛМАШ» зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права та всупереч положень статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України прийняв «ухвалу», а не «додаткову постанову». Також позивач вказує, що матеріалами справи спростовуються висновки суду щодо відсутності (неподання) будь-яких заяв чи клопотань процесуального характеру, що були надані представником позивача. Відповідачами не було надано клопотань про зменшення сум, які були заявлені позивачем, не надано обґрунтовані аргументи щодо неспіврозмірності заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

У відзиві на касаційну скаргу Головне управління ДПС у Кіровоградській області зазначає, що ухвала суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами першою, другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини першої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання, які вирішує суд при ухваленні рішення, визначені статтею 244 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

При цьому, за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи. Разом з тим, Кодексом адміністративного судочинства України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина третя статті 143); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143); 3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини першої статті 252).

Отже, суд вирішує питання щодо судових витрат під час ухвалення рішення, про що зазначає у його резолютивній частині (частина перша статті 143, частина п`ята статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини п`ятої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Стаття 252 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зазначені в частині першій статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України питання не можуть вирішуватись по суті шляхом постановлення ухвали про відмову в ухваленні додаткового судового рішення. Така ухвала постановляється виключно у випадку відсутності передбачених процесуальною нормою підстав для ухвалення додаткового судового рішення (наприклад, питання чи вимога, щодо якої подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення, фактично вирішено судом в основному рішенні).

Таке правозастосування відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена в ухвалі від 19.01.2022 у справі № 500/2632/19, та Верховного Суду - в постановах від 19.03.2020 у справі №640/6209/19, від 31.08.2022 у справі №560/4650/20.

Отже, з урахуванням вищевикладеної правової позиції, у випадку, коли суд визнає, що ним не було вирішено питання про судові витрати в основному судовому рішенні і розглядає питання наявності/відсутності підстав для стягнення судових витрат з тієї чи іншої сторони, суд має ухвалити судове рішення у формі ''додаткового рішення'' або ''додаткової постанови'' з урахуванням форми ухваленого основного судового рішення.

У справі, що розглядається, заяву про ухвалення додаткового судового рішення з питання розподілу судових витрат представник позивача подав після ухвалення судом апеляційної інстанції постанови за результатами апеляційного розгляду справи по суті.

Вирішуючи вказану заяву, апеляційний суд надав оцінку поданим позивачем доказам та обґрунтуванням щодо відповідності заявлених витрат на професійну правничу допомогу і дійшов висновку, що такі витрати не підтверджено.

Таким чином, постановлення за наслідками розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення і висновку про відсутність підстав для стягнення судових витрат судового рішення у формі ухвали є порушенням норм статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо суті заяви представника позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктами 4, 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до матеріалів справи, ТОВ «МЕТАЛЛМАШ» подано заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000 грн. На підтвердження надання правничої допомоги позивачем до заяви надано: ордер на надання правничої допомоги, платіжне доручення від 17.06.2022 № 1226 на суму 3000 грн, наказ від 09.06.2022 № 199, рахунок від 16.06.2022 № 681 на суму 3000 грн, рахунок від 27.06.2022 № 694 на суму 5000 грн, акт прийому-передачі послуг з правової (професійної правничої) допомоги від 03.08.2022, додаткову угоду про надання правової (професійної правничої) допомоги від 27.06.2022 № 5 до договору від 20.10.2021 № 166/34/21, додаткову угоду про надання правової (професійної правничої) допомоги від 16.06.2022 № 3 до договору від 20.10.2021 № 166/34/21, платіжне доручення від 04.08.2022 № 1313 на суму 5000 грн.

За висновком суду апеляційної інстанції, оскільки позивачем не надано суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, тобто не додержані приписи частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для ухвалення додаткового судового рішення та стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

Так відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), (частина сьома статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

В розумінні частини третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 10 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 2, 8, 9 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання та основні засади адміністративного судочинства, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це, зокрема підтверджується і вимогами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, витрати на професійну правничу допомогу є витратами, що пов`язані з розглядом справи і такі підлягають розподілу в залежності від результату розгляду справи по суті. Розмір витрат на правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат, зокрема і на правничу допомогу. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем подано документи в підтвердження понесених витрат та розрахунок таких витрат, проте не вбачається, що відповідачі заявляли клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу, та обґрунтовували їх неспівмірність.

Крім того, слід зазначити, встановлення судом неспівмірності заявленого стороною розміру витрат на оплату послуг адвоката згідно приписів частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою лише для зменшення розміру витрат, які підлягають розподілу, проте не є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Постановлена у цій справі ухвала суду апеляційної інстанції таким вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України не відповідає, тому з огляду на порушення норм процесуального права відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає скасуванню.

Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЛМАШ» - задовольнити.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 12.08.2022 у справі №340/8992/21 - скасувати.

Справу №340/8992/21 в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена

СуддіВ.В. Хохуляк І.А. Гончарова І.Я.Олендер