Постанова

від 17.05.2023 по справі 640/20727/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2023 року

м. Київ

справа №640/20727/21

адміністративне провадження №К/990/4677/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лерсен ЛТД» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року (колегія суддів: Епель О.В., Губська Л.В., Карпушова О.В.) у справі №640/20727/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лерсен ЛТД» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

У липні 2021 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Лерсен ЛТД» (далі - ТОВ «Лерсен ЛТД», підприємство, позивач, скаржник) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, контролюючий орган, податковий орган, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 квітня 2021 року:

- №0301020707, яким накладено штраф за порушення підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України у сумі 20000,00 грн.

- №0301030707, яким накладено штраф за порушення пунктів 11, 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у сумі 1007871,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що встановлені під час фактичної перевірки обставини не відповідають дійсності, а висновки контролюючого органу щодо наявності порушень не відповідають нормам податкового законодавства, а саме:

- обладнання резервуарів зі скрапленим газом рівнеміром-лічильником рівня пального у резервуарі не є обов`язковим,

- відсутність журналу надходження нафтопродуктів, змінних звітів про рух нафтопродуктів не свідчать у повній мірі про відсутність обліку нафтопродуктів на підприємстві, оскільки зазначені документи не є первинними, а вся необхідна інформація вноситься через реєстратор розрахункових операцій;

- наказ на проведення перевірки не містить визначених Податковим кодексом України підстав для її призначення, а тому протиправність проведення перевірки нівелює її наслідки, в тому числі податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатом проведення такої перевірки.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Зазначене рішення мотивоване тим, що під час розгляду справи було встановлено, що оператором АЗС не було складено змінний звіт за формою №17-НП, що свідчить про те, що суб`єкт господарювання не надав документів, які підтверджують облік товарів.

Окрім цього, суд першої інстанції звертає увагу, що підставою для проведення перевірки є підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, який передбачає можливість проведення фактичної перевірки, серед іншого, для здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, а отже при призначенні перевірки відповідач діяв у спосіб, що визначений нормами Податкового кодексу України, а доводи позивача у цій частині є безпідставними.

Щодо обладнання резервуарів зі скрапленим газом рівнеміром-лічильником суд першої інстанції зазначив, що не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильникам акцизні склади, на яких здійснюється виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується у тарі виробника без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, тоді як позивач здійснює саме реалізацію скрапленого газу з резервуару, який не обладнаний лічильником.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «ЛЕРСЕН ЛТД» оскаржило його в апеляційному порядку.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 13 грудня 2022 року апеляційну скаргу задовольним частково: рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2022 року скасував та ухвалив нову постанову, якою адміністративний позов задовольнив частково.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 20 квітня 2021 року №0301020707 (щодо необладнання резервуара зі скрапленим газом рівноміром-лічильником), а у задоволенні позову в іншій частині відмовив.

Мотивуючи зазначену постанову, апеляційний суд зазначив, що у матеріалах справи міститься довідка про реєстрацію акцизного складу, до якого включено спірний резервуар (автомобільний газозаправний модуль №5/1012156). При цьому у цій довідці зазначено про встановлення у колонці рівноміра-лічильника, що також підтверджується сертифікатом відповідності лічильника вимогам чинного законодавства, а тому висновки контролюючого органу не підтвердились під час розгляду справи.

Щодо порушення обліку нафтопродуктів, суд апеляційної інстанції погодився з висновками контролюючого органу та зазначив, що позивач не здійснював належний облік пального на АЗС, станом на день перевірки змінний звіт за формою №17-НП за 18 березня 2021 року не був наданий контролюючого органу, як і не було надано жодних пояснень та/або доказів щодо його складення.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:

Судом першої інстанції установлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, у період з 11 березня 2021 року по 19 березня 2021 року посадовими особами Головного управління ДПС у м. Києві проведено фактичну перевірку АЗС з магазином, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Волинська, 68а, що належить суб`єкту господарювання ТОВ «ЛЕРСЕН ЛТД».

За результатами вказаної перевірки складено акт від 19 березня 2021 року №586/26/15/07/42671567, в якому зафіксовано порушення позивачем:

1) пунктів 11, 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;

2) підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України.

Контролюючий орган установив факт наявності в реалізації та на зберіганні на АЗС позивача паливно-мастильних матеріалів, необлікованих у встановленому порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання, на загальну суму 501385,58 грн, а саме: бензину автомобільного А-92-Євро 5-Е5 у кількості 5139,21 л по ціні 25,88 грн; бензину автомобільного А-95-Євро 5-Е5 у кількості 3721,39 л по ціні 26,88 грн; бензину автомобільного А-95-Євро 5-Е5 у кількості 1936,36 л по ціні 22,78 грн; палива дизельного ДЛ-3-Євро 5-ВО у кількості 7818,78 л по ціні 25,48 грн; газу нафтового скрапленого у кількості 1565,65 л по ціні 15,98 грн.

В акті перевірки зазначено, що вказані обставини встановлено згідно даних вимірювання станом на 15:25 год. 19 березня 2021 року. Після завершення зміни 18 березня 2021 року оператор АЗС не склав змінні звіти за формою №17-НП в двох примірниках, з яких один з доданими ТТН здається до бухгалтерії служби, а другий повинен залишатись на АЗС.

Такі обставини, за висновком контролюючого органу, свідчать про порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Також в акті перевірки встановлено, що ТОВ «Лерсен ЛТД» на АЗС здійснює реалізацію газу скрапленого з одного резервуару, який не обладнаний рівнеміром-лічильником.

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивач подав заперечення на такий акт.

Листом від 16 квітня 2021 року №39858/6/26-15-07-07-01-13 Головне управління ДПС у м. Києві повідомило ТОВ «ЛЕРСЕН ЛТД» про те, що висновки акту фактичної перевірки залишено без змін.

20 квітня 2021 року на підставі таких висновків акту перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:

1) №0301030707, яким до ТОВ «ЛЕРСЕН ЛТД» застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1007871,16 грн;

2) №0301020707, яким до ТОВ «ЛЕРСЕН ЛТД» застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 20000,00 грн.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лерсен ЛТД», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Позивач на обґрунтування поданої касаційної скарги посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішення застосував норми матеріального права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме:

- пункту 12 статті 3, статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» згідно постанови Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №812/1508/17 та від 05 березня 2019 року у справі №806/2402/16, де встановлено, що для застосування передбаченої статтею 20 зазначеного Закону відповідальності контролюючий орган повинен довести, що підприємство здійснювало реалізацію необлікованих товарів.

Відповідачем до Суду надано відзив на касаційну скаргу, в якому вказано на безпідставність викладених в ній доводів.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Закон Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР) визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Згідно з пунктом 12 частини першої статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Відповідно до статті 20 Закону №265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІУ (далі - Закон №996-ХІУ) визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Частинами першою та другою статті 9 Закону №996-ХІУ передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням специфіки здійснення діяльності із роздрібної торгівлі нафтопродуктами та з метою встановлення єдиного порядку організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція № 281/171/578/155).

Вимоги цієї Інструкції є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Згідно з підпунктом 10.2.10 пункту 10.2 Інструкції №281/171/578/155 на підставі товарно-транспортних накладних та акту приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою N 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою N 17-НП.

Підпунктом 10.3.1.3 пункту 10.3 Інструкції №281/171/578/155 встановлено, що облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою. Відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у змінному звіті АЗС за формою №17-НП.

Відпуск нафтопродуктів за безготівковим розрахунком за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем. Відпуск нафтопродуктів відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою №16-НП, яка ведеться безпосередньо на АЗС, що підтверджується підписами оператора АЗС та водія.

У розділі 13 зазначеної Інструкції встановлені особливості проведення інвентаризації нафти та нафтопродуктів на підприємствах.

У свою чергу особливості обліку нафтопродуктів на АЗС визначені в розділі 16 Інструкції.

Положеннями пункту 16.1 Інструкції передбачено, що матеріально відповідальні особи АЗС ведуть облік руху нафтопродуктів за марками і видами нафтопродуктів у змінному звіті за формою №17-НП, який складається у двох примірниках. Перший примірник разом з первинними документами здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи.

Колегія суддів ураховує, що особливості обліку нафтопродуктів визначені також Інструкцією, згідно з якою, як уже зазначалося, на підставі товарно-транспортних накладних та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою № 17-НП.

Разом з тим, згідно з підпунктом 10.3.1.3 пункту 10.3 Інструкції облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою. Відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.

Отже, журнал обліку надходження нафтопродуктів та змінний звіт не є первинним чи зведеним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і порушення порядку ведення такого журналу саме по собі не свідчить про відсутність обліку товарів у розумінні пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Під час розгляду і вирішення цієї справи колегія суддів виходить з того, що ТОВ «Лерсен ЛТД» безумовно зобов`язане належним чином вести журнал обліку надходження нафтопродуктів та змінний звіт, своєчасно і в повному обсязі вносити до зазначених документів відповідні записи. Разом з тим ведення таких документів здійснюється для інших цілей, ніж ведення саме бухгалтерського обліку нафтопродуктів.

Тому, порушення порядку ведення журнал обліку надходження нафтопродуктів та/або змінного звіту не може бути достатньою підставою для накладення на позивача фінансової санкції згідно з податковим повідомленням-рішенням від 20 квітня 2021 року №0301030707.

Також колегія суддів ураховує, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 14 лютого 2022 року у справі №640/2008/20, Інструкція №281/171/578/155, встановлюючи обов`язок суб`єкта господарювання вести передбачені нею форми обліку нафтопродуктів, регулює оперативний контроль підприємства за обігом нафтопродуктів. Відсутність чи недоліки в оформленні передбачених Інструкцією документів (журналів обліку, змінних звітів) не може бути єдиною підставою для висновку про порушення порядку ведення обліку палива за місцем його продажу та застосування до суб`єкта господарювання штрафних санкцій, передбачених статті 20 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Таким чином, дійшовши висновку про те, що у ТОВ «ЛЕРСЕН ЛТД» відсутній змінний звіт за формою №17-НП, суди попередніх інстанцій не врахували інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються виключно на відсутності у ТОВ «ЛЕРСЕН ЛТД» змінного звіту за формою №17-НП за 18 березня 2021 року.

Водночас, як уже зазначалося вище, надходження нафтопродуктів має бути занесене до реєстратора розрахункових операцій АЗС, а також підтверджено первинними документами (наприклад, товарно-транспортні накладні).

Відтак, для встановлення факту реалізації позивачем неоприбуткованого пального слід перевірити відповідні бухгалтерські регістри та первинні документи, на підставі яких вони ведуться, а також правильність внесення інформації про рух нафтопродуктів до реєстратору розрахункових операцій, однак судами першої та апеляційної інстанцій цього зроблено не було.

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову випливає з такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з`ясування всіх обставин справи, закріпленого нормами статті 2, частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частинами першою-третьою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Беручи до уваги наведені порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм частини четвертої статті 9, частини першої статті 77, статей 90, 242 Кодексу адміністративного судочинства України, стверджувати, що суди правильно правильно встановили обставини справи, а відтак і що правильно застосували норми матеріального права, не можна.

Виходячи із меж перегляду справи судом касаційної інстанції, встановлених частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, як суд права, не наділений повноваженнями на встановлення обставин у справі, без яких правильне вирішення спору неможливе.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи, що зазначені вище обставини щодо належної перевірки бухгалтерських регістрів, первинних документів та правильності внесення інформації до реєстратора розрахункових операцій не були перевірені ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції, справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому, зважаючи на визначені підстави касаційного оскарження, справа підлягає новому перегляду лише у частині позовних вимог щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 20 квітня 2021 року №0301030707.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лерсен ЛТД» задовольнити частково.

Скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2022 року повністю та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 квітня 2021 року №0301030707.

Справу №640/20727/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лерсен ЛТД» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 квітня 2021 року №0301030707 направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

В іншій частині постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко