Постанова

від 17.05.2023 по справі 815/6329/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2023 року

м. Київ

справа №815/6329/16

адміністративне провадження № К/9901/39563/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 (головуючий суддя Вербицька Н.В., судді: Джабурія О.В., Крусян А.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайм Капітал» до Головного управління ДПС в Одеській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тайм Капітал» (далі - позивач, скаржник, Товариство, ТОВ «Тайм Капітал») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (якого Верховним Судом замінено на правонаступника - Головне управління ДПС в Одеській області, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України; далі - відповідач, контролюючий орган, податковий орган), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.08.2016 №0006981401 про визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 458 277 грн, в т.ч. за основним платежем на суму 305 518 грн та штрафними (фінансовими) санкціями 152 759 грн.

Мотивуючи позовну заяву, Товариство посилалось на безпідставність тверджень відповідача про порушення ним положень податкового законодавства та формування відповідних податкових вигод за результатами господарських операцій із ТОВ «ТЕМП», правовідносини з яким були предметом перевірки, та які, на думку податкового органу, фактично не відбулися, виключно з посиланням на податкове інформацію відносно контрагентів останнього, з якими позивач безпосередньо не мав будь-яких фінансово-господарських взаємовідносин.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 10.02.2017 у задоволенні позову відмовив. Приймаючи таке рішення, суд врахував доводи податкового органу про те, що за результатами перевірки контрагента позивача - ТОВ «ТЕМП» встановлено, що товар, який реалізовувався на адресу ТОВ «Тайм Капітал», за документами придбано у ТОВ «Ленд Тран» та ТОВ «Ноілім», однак такі операції фактично не відбувались та були лише задокументовані.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 17.05.2017 рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове про задоволення позову.

Апеляційний суд своє рішення аргументував помилковістю позиції податкового органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТЕМП», зазначивши, що факт взаємовідносин даного товариства із підприємствами, що порушують податкове законодавство, не є достатнім доказом на підтвердження нереальності його господарських операцій з позивачем. Судом наголошено, що доводи податкового органу про відсутність поставки ТОВ «Темп» сільгосппродукції від ТОВ «Ленд Транс» спростовуються вироком Центрального районного суду м.Миколаєва від 26.08.2016 у справі №490/7616/16-к, яким встановлено, що, зокрема, ТОВ «Ленд Транс» створене з метою отримання незаконних прибутків від здійснення незаконної діяльності шляхом придбання у невідомих осіб сільськогосподарської продукції та подальшого її продажу суб`єктам господарювання реального сектору економіки. Крім того, судом вказано про неправильне визначення суми штрафних санкцій в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні, що є додатковою підставою для його скасування.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на залишення судом поза увагою доводів про те, що ТОВ «Темп» під час перевірки не надав контролюючому органу належних доказів реальності господарських операцій з придбання сільськогосподарської продукції у ТОВ «Ленд Тран» та ТОВ «Ноілім», що, як наслідок, спростовує можливість поставки такого товару на адресу позивача. Просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.02.2017.

Товариство подало заперечення на касаційну скаргу, у якому просило залишити судове рішення апеляційного суду без змін, оскільки таке прийнято за правильно встановлених обставин справи, з наданням їм належної правової оцінки.

В подальшому справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду й відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання ухвали Святошинського районного суду м.Києва від 21.04.2016 у справі №759/5801/16-к відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.11 пункту 78.1, пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України Головним управлінням ДФС в Одеській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Тайм Капітал» з питань дотримання вимог податкового законодавства України за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 по проведеним фінансово-господарським операціям з ТОВ «ТЕМП».

За результатами перевірки відповідач склав акт від 19.08.2016 №177/15-32-14-01-36970194, відповідно до висновків якого позивачем порушено приписи підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України шляхом заниження задекларованого податку на прибуток за 2014 рік на суму 305518 грн.

Зі змісту акта перевірки слідує, що до таких висновків податковий орган дійшов внаслідок не підтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Темп» щодо поставки зернових, а саме ріпаку, врожаю 2014 року, враховуючи наявність у ланцюгу постачання суб`єктів господарювання з ознаками фіктивності, а саме контрагентів-постачальників ТОВ «Ленд Транс» та ТОВ «Ноілім».

На підставі складеного акта перевірки Головне управління ДФС в Одеській області 29.08.2016 винесено податкове повідомлення-рішення №0006981401, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток на суму 458 277 грн, в т.ч. за основним платежем - 305 518 грн та штрафними санкціями 152 759 грн.

Державна фіскальна служба України рішенням про результати розгляду скарги №23954/6/99-99-11-01-01-25 від 08.11.2016, залишила вказане податкове повідомлення-рішення без змін, а скаргу Товариства - без задоволення.

В подальшому позивач оскаржив зазначені рішення контролюючого органу в судовому порядку.

Спірні правовідносини регулюються приписами Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час їх виникнення).

За приписами підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України у розділі «Податок на прибуток підприємств» об`єктом оподаткування, серед іншого, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Положеннями пунктів 135.1, 135.2 статті 135 Податкового кодексу України встановлено що доходи, які враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпунктів 139.1.3, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення;

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону №996-XIV встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з положеннями частин четвертої-шостої статті 9 Закону №996-XIV регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації Товариство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарські операції, які зумовлюють наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які зазвичай супроводжують операції певного виду та відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За відсутністю факту придбання товарів відповідні суми не можуть відноситися до складу валових витрат.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.08.2014 між позивачем та ТОВ «Темп» укладені договори поставки сільгосппродукції, вид, обсяг та умови поставки якої визначаються специфікаціями. Згідно специфікацій до цих договорів, які складені в період з 22.08.2014 по 15.09.2015, позивачу поставлений ріпак вагою (нетто) 340,080т.

Вказана продукція поставлена автоперевізником ТОВ «Астерікс шиппинг» на підставі договору автоперевезення, укладеного з ТОВ «Тайм Капітал» 01.07.2014 № 01-07-14 БР, на склад Іллічівського морського торгівельного порту, що підтверджується товарно-транспортними накладними та листом ТОВ «Астерікс шиппінг».

Даний товар був в подальшому реалізований, про що свідчить наявний в матеріалах справи зовнішньоекономічний контракт, укладений 23.07.2014 з компанією Sitona Corporation LTD (United Kindom), відповідно до якого позивач зобов`язується поставити зазначеній компанії український ріпак, врожаю 2014 року у кількості 1 500 000 т. На виконання умов вказаного контракту Товариством протягом вересня 2014 року експортовано компанії Sitona Corporation LTD (United Kindom) 685,510 тон ріпаку врожаю 2014 року, що слідує з вантажно-митних декларацій №500040406/2014/004984 та №500040406/2014/005118.

Як встановлено судами, висновки податкового органу про порушення ТОВ «Тайм Капітал» вимог податкового законодавства ґрунтуються на матеріалах акта перевірки ДПІ у Святошинському районі м.Києва від 10.04.2015 №183/26-57-22-04-10/21551974, складеного за результатами документальної позапланової перевірки ТОВ «Темп» з питань правильності та повноти сплати до бюджету податку на прибуток та ПДВ протягом 2014 року, за висновками якого операції між ТОВ «ТЕМП» та його постачальниками не мають реального характеру (факту придбання зернових), оскільки відсутня реальна можливість надання товару суб`єкту господарювання - ТОВ «ТЕМП» від ТОВ «Ленд Транс», та ТОВ «Ноілім», з огляду на відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, виробничих активів, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Крім того, відповідач посилався обставини, викладені в ухвалі Святошинського районного суду м.Києва від 21.04.2016 у справі №759/5801/16к про те, що в ході досудового розслідування встановлено, що службові особи ТОВ «ТЕМП», спільно з невстановленими слідством особами, які придбали та зареєстрували на підставних осіб з метою прикриття незаконної діяльності суб`єктів підприємницької діяльності, а саме: ТОВ «Ленд Транс» та ТОВ «Ноілім» в подальшому використовували реєстраційні, статутні документи, печатки, банківські рахунки вказаних підприємств з метою прикриття незаконної діяльності при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин, не відображаючи дані операції в бухгалтерському та податковому обліках в період 2014 року. Вказані особи спланували та організували на території м.Києва, Миколаївської області, Одеської області злочинний план, який полягає в проведенні безтоварних операцій із закупівлі та продажу сільськогосподарської продукції та оприбуткуванні грошових коштів через вищевказані ФСПД, а також з метою незаконного формування валових витрат підприємствам реального сектору економіки, зокрема ТОВ «Тайм Капітал».

В ході виконання доручення СУ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві від 02.04.2015 №1281/7/26-57-09-02 щодо встановлення та допиту службових осіб СГД, які мали фінансово-господарські відносини з ТОВ «ТЕМП», співробітниками контролюючого органу встановлено та допитано в якості свідків керівників та засновників ТОВ «Ленд Транс», ТОВ «Ноілім», котрі повідомили про свою непричетність до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності вказаних підприємств, а також про непричетність до укладення договорів з ТОВ «ТЕМП».

Враховую наведене, за висновком податкового органу, з яким погодився суд першої інстанції, враховуючи неможливість придбання ТОВ «ТЕМП» ріпаку врожаю 2014 року у ТОВ «Ленд Транс» та ТОВ «Ноілім», відповідно унеможливлюється його подальша реалізація й на користь позивача - ТОВ «Тайм Капітал».

Суд же апеляційної інстанції ухвалив протилежне рішення, зазначивши, що наявність взаємовідносин ТОВ «Темп» з підприємствами, що порушують податкове законодавство, не є достатнім доказом на підтвердження нереальності господарських операцій саме ТОВ «Тайм Капітал» з таким контрагентом, зважаючи й на те, що докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності контрагента-постачальника, в матеріалах справи відсутні.

Згідно із актом перевірки ДПІ у Святошинському районі м.Києва від 10.04.2015 №183/26-57-22-04-10/21551974 одним з видів діяльності ТОВ «Темп» є оптова торгівля зерном (46.21), взаємовідносини з ТОВ «Тайм Капітал» задекларовані в повному обсязі, підприємство знаходиться з юридичною адресою, має основні фонди у вигляді орендованого приміщення.

До того ж, доводи податкового органу про відсутність поставки ТОВ «Темп» сільгосппродукції від ТОВ «Ленд Транс» спростовуються вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 26.08.2016 у справі №490/7616/16-к, яким встановлена фіктивність створення низки підприємств, в т.ч. ТОВ «Ленд Транс», водночас мета їх створення - отримання незаконних прибутків від здійснення незаконної діяльності шляхом придбання у невідомих осіб сільськогосподарської продукції та подальшого її продажу суб`єктам господарювання реального сектору економіки.

Апеляційний суд констатував, що поставка ТОВ «Темп» сільгосппродукції відповідає видам його діяльності, що зареєстровані в ЄДРПОУ, позивач повністю оплатив поставлений товар та використав його у власній господарській діяльності шляхом його експортування. Вказані обставини спростовують доводи відповідача про нереальність господарських операцій між ТОВ «Тайм Капітал» і ТОВ «Темп».

Відповідачем не підтверджено невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Додатково суд апеляційної інстанції вказав на неправильне визначення податковим органом в оскаржуваному рішенні штрафних санкцій. Так, у податковому повідомленні-рішенні від 29.08.2016 №0006981401 штрафні санкції визначені в розмірі 152 759 грн, що складає 50% від суми основного платежу - 305 518 грн. Такий розрахунок визначений податковим органом з посиланням на пункт 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, враховуючи повторне протягом 1095 днів визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання з податку на прибуток. Водночас, в акті перевірки є посилання на результати попередньої перевірки, оформлені актом 26.06.2015 №144/15-17-22-01-23-36970194 про встановлені порушення з податку на прибуток та ПДВ; при цьому зазначено, що виявлені порушення оскаржуються в судовому порядку.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2015, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016 у справі №815/4345/15, скасовані податкові повідомлення рішення від 16.07.2015, прийняті на підставі акту перевірки від 26.06.2015 №144/15-17-22-01-23-36970194. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.03.2016 касаційна скарга контролюючого органу повернута.

Таким чином, вказані обставини свідчать про те, що на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а саме станом на 29.08.2016, попереднє рішення податкового органу про нарахування позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток було скасовано, тобто у податковому повідомленні-рішенні від 29.08.2016 №0006981401 штрафні санкції мали бути застосовані в розмірі 25%, а не 50% від суми основного платежу.

За встановлених судами попередніх інстанцій обставин, колегія суддів Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок апеляційного суду, що долучені Товариством документи підтверджують наявність спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарських операцій, зв`язок між фактом надання послуг (поставок товару) і господарською діяльністю позивача, а відтак, обґрунтованість відображення їх результатів у бухгалтерській та податкові звітності.

Апеляційний суд також дійшов правильного висновку, що правовідносини контрагентів у ланцюгу постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій позивача.

При цьому, доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі не спростовують вищезазначених висновків суду апеляційної інстанції, які, у свою чергу, не викликають розумних сумнівів, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

За приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналогічні положення закріплені і в статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017).

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а також відсутність підстав вважати, що суд апеляційної інстанцій при розгляді справи допустив неправильне застосування норм матеріального права чи порушення процесуальних норм, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.А. Гончарова