Рішення

від 10.05.2023 по справі 621/863/20

ЗМІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 621/863/20

Провадження № 2/621/30/23

РІШЕННЯ

Іменем України

10 травня 2023 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області:

головуючий - суддя Вельможна І.В.

секретар судового засідання Лацько А.В.

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача адвокат Мироненко С.С.

відповідач 1 - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області,

представник відповідача Моргун М.Ю.

відповідач 2 ОСОБА_2 ,

відповідач 3 ОСОБА_3 ,

представник відповідача 3 адвокат Дмітрієва Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації,

у с т а н о в и в:

02.04.2020 ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації, а 11.04.2023 із заявою про зміну предмета позову матеріальної вимоги в якій просила суд визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №4751-СГ від 23.12.2015 про затвердження документації із землеустрою та передачі земельної ділянки, площею 2,0000 га з кадастровим номером 6321782700:01:000:1268 у власність ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 2,0000 га з кадастровим номером 6321782700:01:000:1268 укладений 13.09.2017 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Лещенко Л.В., зареєстрований за №1739; скасувати державну реєстрації прав, які внесені в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га з кадастровим номером 6321782700:01:000:1268, реєстраційний номер 858778763217; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, площею 2,0000 га з кадастровим номером 6321782700:01:000:1268, яка внесена до Державного земельного кадастру 14.12.2015 відділом Держгеокадастру у Зміївському районі Харківської області.

В обґрунтування позову вказано, що ОСОБА_1 , на підставі договору купілі-продажу від 02.12.2010, посвідченого приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Лещенко Л.В., зареєстрованого в реєстрі за №3157, на праві приватної власності належить нежитлова будівля складу - дробілки, літ. А та замощення №1 по АДРЕСА_1 .

Право власності на вказане нерухоме майно зареєстровано в КП «Зміївське бюро технічної інвентаризації» 20.12.2010, витяг №28424003 від 20.12.2010.

Продаж вказаної нерухомості здійснено, у тому числі, з урахуванням розміщеної нерухомості на земельній ділянці, площею 0,6000 га з кадастровим номером 6321782700:01:000:0660, яка сформована попереднім власником ОСОБА_5 при цьому речові права на вказану земельну ділянку зареєстровані не були, що стало підставою для початку процесу землеустрою з метою відведення вказаної земельної ділянки та передачі її в оренду ОСОБА_1

02.02.2012 розпорядженням Зміївської районної державної адміністрації №63 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,6000 га., для обслуговування нежитлової будівлі із земель запасу сільськогосподарського призначення на території Лиманської сілької ради Зміївського району Харківської області, з урахуванням договору купівлі-продажу від 02.12.2010.

В ході проведення робіт з розробки документації із землеустрою, 02.06.2017 ОСОБА_1 повідомлено про неможливість завершення роботи в зв`язку з тим, що навколо нежитлової будівлі сформовано земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 6321782700:01:000:1268, яка частково накладається на площу земельної ділянки 0,6000 га., яка вже передана у приватну власність, що є порушенням прав ОСОБА_1 , як власника нежитлової будівлі.

Так, наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 06.10.2015 за №2356-СГ ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,000 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами с. Лиман Лиманської сільської ради на території Зміївського району Харківської області, затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення та передання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 6321782700:01:000:1268.

Після отримання земельної ділянки у власність ОСОБА_2 здійснила її відчуження шляхом укладення 13.09.2017 договору купівлі-продажу із ОСОБА_3 , який посвідчений приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Лещенко Л.В., зареєстрований в реєстрі за №1739.

Окрім цього встановлено, що державна реєстрація земельної ділянки, площею 0,6000 га., з кадастровим номером 6321782700:01:000:0660 в Державному земельному кадастрі відсутня, що на думку позивача пов`язано зі змінами в функціонуванні ДЗК у період з 2010-2015 років або ж внаслідок умисного знищення відомостей про земельну ділянку при відведенні земельної ділянки ОСОБА_2 .

Враховуючи порушення прав позивача, як власника нежитлових будівель, набуття прав на земельну ділянку під нерухомістю відповідно до положень статті 377 ЦК України, статті 120 Земельного кодексу України, посилаючись на положення статей 203, 204, 215 Цивільного кодексу України, статті 20, 21, 152 Земельного кодексу України, грубе порушення Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області вимог Закону при передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , представник ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом та просив його задовольнити.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 14.04.2020 задоволено заяву представника позивача адвоката Мироненка С.С. про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 14.04.2020 вирішено питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначене підготовче засідання на 12.05.2020.

27.04.2020 до канцелярії суду від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Дмітрієва М.О. надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 відповідно до якого останній просив відмовити в задоволені позову.

На обґрунтування відзиву зазначено, що позивач набувши права власності на підставі договору купівлі-продажу від 02.12.2010 на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_2 , мала можливість оформити право користування земельною ділянкою та зареєструвати речові права на земельну ділянку у встановленому законом порядку, однак, таким правом не скористалася. Надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є підставою для виникнення прав власності на земельну ділянку. Позивачем не надано належних доказів на підтвердження того факту, що набувши право власності на нежитлову споруду до неї перейшло й право власності й на земельну ділянку площею 6,000 га., кадастровий номер 6321782700:01:000:0660. Разом з тим, відповідач ОСОБА_3 добросовісно та на законних підставах набув права власності на земельну ділянку розташовану на території Лиманської сільської ради Зміївського району, площею 2,0000 га з кадастровим номером 6321782700:01:000:1268, уклавши з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Лещенко Л.В. та зареєстровано за № 1739. Щодо посилань позивача про накладення меж суміжних ділянок, то помилка, внаслідок якої можливо відбулося накладення земельних ділянок сталася не з провини відповідача ОСОБА_3 . При реєстрації права власності на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 6321782700:01:000:1268, розташованої в с. Лиман на території Лиманської сільської ради Зміївського району, було погоджено межі земельної ділянки з власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок, про що складено відповідний Акт. (а.с. 97-104)

12.05.2020 у зв`язку з неявкою учасників підготовче засідання відкладено до 04.06.2020.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 12 травня 2020 року задоволено клопотання представника відповідача ГУ Держгеокадастру у Харківській області та продовжено строк подання відзиву на позовну заяву до 22.05.2020.

25.05.2020 до канцелярії суду від представника відповідача ГУ Держгеокадастру у Харківській області Чернишова К. надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 відповідно до якого останній просив відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Відзив направлено засобом поштового зв`язку 22.05.2020

На обґрунтування відзиву зазначено, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та необґрунтованими, оскільки при передачі земельної ділянки ОСОБА_2 ГУ Держгеокадастру у Харківській області діяло на підставі та в межах повноважень у спосіб передбачений Конституцією та законами України, а тому вимога щодо визнання недісним наказу № 4751-СГ від 23.12.2015 задоволеню не підлягає у зв`язку з її безпідставністю. Крім того, ОСОБА_2 , як власник земельної ділянки розпорядилася своїми правами щодо належного їй майна продала належну їй земельну ділянку, уклавши 13.09.2017 з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу, що передбачено вимогами чинного законодавства України, а тому на момент укладення договру купівлі продажу від 13.09.2017 у відповідності до статтей 655, 316, 317, Цивільного кодексу України та статті 90 Земельного кодексу України, у ОСОБА_2 були всі підстави для укладення такого правочину. Щодо вимоги позивача про скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 6321782700:01:000:1268, то законом передбачено виключний перелік підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки, однак таких підстав для скасування позивачем в позові не наведено. Земельним кодексом чітко визначено факт переходу права власності або користування земельною ділянкою від попереднього до наступного власника у разі знаходження у власності або користуванні такої земельної ділянки, а відтак, оскільки у минулого власника ОСОБА_5 земельна ділянка площею 6,000 га., кадастровий номер 6321782700:01:000:0660 на будь-якому праві власності або користуванні не перебувала, з укладенням правочину на купівлю нежитлового приміщення, будь-які права на земельну ділянку до ОСОБА_1 перейти не могли (а.с. 141-144).

02.06.2020 до канцелярії суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мироненко С.С. надійшла відповідь на відзиви надані до суду представником відповідача ОСОБА_3 - адвокатом Дмітрієвим М.О. та представником відповідач ГУ Держгеокадастру у Харківській області Чернишовим К., з викладом заперечень щодо позицій представників відповідачів викладених у їх відзивах на позов, доводи відповіді на відзив ґрунтуються на обставинах викладених у позові (а.с. 147-151).

04.06.2020 підготовче засідання відкладено за клопотанням представника ГУ Держгеокадастру у Харківській області до 24.06.2020.

24.06.2020 у зв`язку з неявкою учасників підготовче засідання відкладено до 08.07.2020.

08.07.2020 підготовче засідання відкладено у зв`язку з неявкою відповідачів до 24.07.2020.

24.07.2020 у зв`язку з перебуванням судді у відпустці підготовче засідання відкладено до 05.08.2020.

05.08.2020 підготовче засідання відкладено у зв`язку з неявкою відповідачів до 29.09.2020.

29.09.2020 підготовче засідання відкладено у зв`язку з неявкою учасників до 09.10.2020.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 09.10.2020 задоволено клопотання позивача про витребування доказів та відкладено підготовче засідання до 03.11.2020.

03.11.2020 за клопотанням представика відповідача адвоката Дмітрієва М.А. підготовче засідання відкладено до 24.11.2020.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 24 листопада 2020 року по справі було призначено судову земельно-технічну експертизу, а провадження зупинено.

02.01.2023 до канцелярії суду надійшов лист Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиціїУкраїни про проведення експертизи призначеної відповідно до ухвали суду від 24.11.2020. Надано Висновок експерта № 21030 від 27.12.2022 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою.

Ухвалою судді Зміївського районного суду Харківської області від 05.01.2023, після повернення матеріалів справи з експертної установи відновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 13.02.2023.

13.02.2023 та 28.02.2023, 22.03.2023 підготовчі засідання відкладено за клопотанням представника відповідача адвоката Дмітрієвої Л.М.

22.03.2023 підготовче засідання відкладено у зв`язку із зайнятістю судді в кримінальному провадженні, судова справа № 621/1987/20.

12.04.2023 в судовому засіданні задоволено заяву представника позивача адвоката Мироненко С.С. про прийняття заяви про зміну предмету позову та за клопотанням представника відповідача адвоката Дмітрієвої Л.М. відкладено підготовче засідання до 24.04.2023.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 24 квітня 2023 року закрите підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 10.05.2023.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Мироненко С.С. під час судового розгляду підтримав позов та просив його задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Дмітрієва Л.М. під час судового розгляду просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі зпідстав викладених у відзиві.

Представник відповідача ГУ Держгеокадасту у Харківській області Кундюков Ю. на судове засідання не прибув, до канцелярії суду надійшла заява відповідно до якої останній просив проводити розгляд справи за відсутності передставника ГУ Держгеокадасту у Харківській області, в задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі з підстав викладених у відзиві. Крім того, заявив клопотання відповідно до частини 5 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги.

Відповідач ОСОБА_2 про дату, час та місце судового розгляду справи повідогмлялася своєчасно та належним чином, причини своєї неявки суду не повідомляла, відзив на пзов у встановлений строк не надала, будь-яких заяв з процесуальних питань в тому числі й щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Дослідивши доводи, викладені учасниками справи у заявах по суті справи та з процесуальних питань, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статей 76-81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно договору купівлі продажу від 02.12.2010, укладеним між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , остання прийняла у власність нежитлову будівлю, що розташована по АДРЕСА_1 на земельній ділянці, площею 0,6000 га., кадастровий номер 6321782700:01:000:0660 на якій розташований склад - дробілка з цегли, літ. «А-1», загальною площею 243, 40 кв. м., замощення №1. Право власності ОСОБА_1 на вказану нежитлову будівлю підтверджується витягом про державну реєстрацію КП «Зміївське бюро технічної інвентаризації» №28424003 від 20.12.2010; витягом з Державного реєстру правочинів №9329480 від 02.12.2010. (т.1 а.с. 33-38)

Згідно довідки начальника управління Держкомзему у Зміївському районі Харківської області від 01.12.2010 та технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для обслуговування нежитлових приміщень, користувачем земельної ділянки площею 6,000 га., кадастровий номер 6321782700:01:000:0660 для обслуговування нежитлових приміщень на території Лиманської сільської ради Зміївського району є ОСОБА_5 (т.1 а.с.44-53)

Розпорядженням Зміївської районної державної адміністрації №63 від 02.02.2012 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 0,60 га., із земель запасу сільськогосподарського призначення на території Лиманської сільської ради для обслуговування нежитлової будівлі; у місячний термін з дня прийняття розпорядження звернутись до організації, яка має відповідний дозвіл (ліцензію) для укладення договору на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Проектом відведення визначити наявність на земельній ділянці сторонніх землекористувачів, обтяжень та сервітутів; визнано таким, що втратило чинність розпорядження голови райдержадміністрації від 30.09.2008 №801 "Про надання дозволу ОСОБА_5 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки". (т. 1 а.с.54-55)

29.02.2012 ОСОБА_1 уклала договір №6 із СПДФО ОСОБА_6 про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для обслуговування нежитлових будівель.

16.06.2017 листом СПДФО ОСОБА_6 , ОСОБА_1 повідомлена про неможливість завершення робіт із землеустрою по розробці проекту щодо відведення земельної ділянки, площею 0,6000 га., з підстав передання в приватну власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки кадастровий номер 6321782700:01:000:1268, яка накладається навколо нежитлової будівлі, що належить ОСОБА_1 і на місцевості з 0,6000 га., залишилось орієнтовно 0,1550 га. (т.1, а.с.57-59)

06.10.2015 наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №2356-СГ ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої за межами с. Лиман Лиманської сільської ради, орієнтовним розміром 2,0000 га., за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення. (т.1 а.с.71-72)

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №4751-СГ від 23.12.2015 затверджено «Проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки» та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 6321782700:01:000:1268 із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства. (т. 1 а.с.74-75)

13.09.2017 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 6321782700:01:000:1268, посвідчений приватним нотаріусом Зміївського нотаріального округу Харківської області Лещенко Л.В., реєстр 1739. Вказаний договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. (т. 1 а.с.105)

За встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов до висновку, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , виник межовий спір, оскільки оскаржуваним наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області затверджено межі та розмір земельної ділянки переданої у власність ОСОБА_2 , яка в подальшому відчужена ОСОБА_3 .

Про вказані висновки суду, свідчать дані судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою №21030 від 27.12.2022 якою встановлено, що земельна ділянка площею 2,0000 га з кадастровим номером 6321782700:01:000:1268 накладається на замощення №1 за адресою АДРЕСА_1 . Площа складає 0,0199 га. (199 м2). Наданий на дослідження, розроблений ФОП ОСОБА_7 «Проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_2 » станом на 23.12.2015 не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним актам з питань землеустрою та землекористування за складом, змістом та правилами оформлення, а саме вимогам статті 184 Земельного кодексу України, статтям 28,29,50 ЗУ «Про Землеустрій», Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими занками. Документація із землеустрою затверджена відповідно до вимог земельного законодавства. (т.2 а.с.93-110)

Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику або правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

Так, з акту погодження меж земельної ділянки суміжними землевласниками або землекористувачами від 27.11.2015 встановлено суб`єкта землекористування земельною ділянкою кадастровий номер 6321782700:01:000:1234 ОСОБА_8 ; Актом прийому передачі межових знаків на зберігання встановлено відсутність претензій власників (користувачів) суміжних земельних ділянок до існуючих меж. (т. 2 а.с.49-50)

Частинами першою та другоюстатті 79-1 ЗК Українипередбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв)

Відповідно до частини п`ятоїстатті 79-1 ЗК Україниформування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

В свою чергу встановлено, що державна реєстрація земельної ділянки, площею 0,6000 га., з кадастровим номером 6321782700:01:000:0660 в Державному земельному кадастрі відсутня.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 61, 62, 64 постанови від 05 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц (провадження № 14-458цс18) зазначила, що згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, як у статті 30 ЗК України, який був чинний до 01 січня 2002 року, так і у чинній редакції статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.

Якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни або припинення її цивільних прав чи інтересів або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, зокрема і щодо оформлення права на земельну ділянку під набутими у власність будинком або спорудою, то визнання незаконними таких рішень і їх скасування є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.

Належними відповідачами у таких справах є особа, прав чи інтересів якої щодо відповідної земельної ділянки стосується оскаржене рішення органу місцевого самоврядування, а також цей орган.

У даній справі наказ Головного управління Держгеокадастру стосується інтересів, як позивача ОСОБА_1 та і відповідача ОСОБА_3 , як власника земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 6321782700:01:000:1268, оскільки позивач претендує на користування земельною ділянкою на якій розміщено належний їй об`єкт нерухомості, а відповідач ОСОБА_9 , на користування ділянкою в межах і розмірі, набутих на відповідних правових підставах.

Виходячи із предмету та підстав позову ОСОБА_1 , висновки суду наступні.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України, відповідно до якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частини другої статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частин другої, третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).

За змістом статті 377 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Аналогічні правила закріплені у частинах першій, другій статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

У зазначених нормах права закріплюється загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цим принципом визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на будівлі і споруди, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на будівлі і споруди.

За загальним правилом, закріпленим у частинах першій, другій статті 377 ЦК України та частинах першій, другій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду, стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Аналогічні правові позиції містяться у постановах Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 набула право власності на нежитлову будівлю, на підставі договору купівлі - продажу від 02.12.2010, посвідченого приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Лещенко Л.В. Земельна ділянка, площею 6,000 га., кадастровий номер 6321782700:01:000:0660 на якій розташована будівля, згідно довідки начальника управління Держкомзему у Зміївському районі Харківської області від 01.12.2010 та технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для обслуговування нежитлових приміщень, перебувала у користуванні ОСОБА_5 - попереднього власника.

Розпорядженням Зміївської районної державної адміністрації №63 від 02.02.2012 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 0,60 га., із земель запасу сільськогосподарського призначення на території Лиманської сільської ради для обслуговування нежитлової будівлі; у місячний термін з дня прийняття розпорядження звернутись до організації, яка має відповідний дозвіл (ліцензію) для укладення договору на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Проектом відведення визначити наявність на земельній ділянці сторонніх землекористувачів, обтяжень та сервітутів; визнано таким, що втратило чинність розпорядження голови райдержадміністрації від 30.09.2008 №801 «Про надання дозволу ОСОБА_5 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Суд звертає увагу, що у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 826/5737/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що надання дозволу уповноваженим органом місцевого самоврядування на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності не означає позитивного рішення про передачу її в користування, а направлене на ідентифікацію земельної ділянки, яка в подальшому може стати предметом передачі.

Надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не покладає на орган місцевого самоврядування обов`язку (не є підставою для виникнення зобов`язання перед особою, яка розробила проект землеустрою) щодо надання цієї земельної ділянки у власність чи користування.

В свою чергу, отримання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою не покладає обов`язок на щодо його реалізації.

Таким чином,враховуючи,що попереднійвласник нежитловоїбудівлі ОСОБА_5 користувався земельноюділянкою бездостатньої правовоїпідстави,а наданнядозволу нарозробку проектуземлеустрою щодовідведення земельноїділянки непокладає наорган місцевогосамоврядування обов`язкущодо наданняцієї земельноїділянки у користування ОСОБА_1 , то відсутні підстави для висновку, що ОСОБА_1 набула право користування земельною ділянкою з переходом права власності на нежитлову споруду.

Тобто, на розсуд суду, у спірних правовідносинах після укладення договору купівлі-продажу, оскільки, як зазначено, за правилами статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України до набувачів будівлі переходять права на земельну ділянку, на якій вона розташована у тих обсягах, які були у попереднього власника. Відповідно, сам факт набуття права власності не може бути достатньою підставою для висновку про набуття особою у власність земельної ділянки.

Аналогічна позиціявисвітлена уПостанові Верховногосудусправа № 173/1744/19, провадження № 61-17213св20 від 22.09.2021.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ОСОБА_1 звертаючись до суду за захистом свого права шляхом визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №4751-СГ від 23.12.2015 про затвердження документації із землеустрою та передачі земельної ділянки, площею 2,0000 га з кадастровим номером 6321782700:01:000:1268 у власність ОСОБА_2 ; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, площею 2,0000 га з кадастровим номером 6321782700:01:000:1268 укладений 13.09.2017 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Лещенко Л.В., зареєстрований за №1739; скасування державної реєстрації прав, які внесені в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га з кадастровим номером 6321782700:01:000:1268, реєстраційний номер 858778763217; скасування державну реєстрацію земельної ділянки, площею 2,0000 га з кадастровим номером 6321782700:01:000:1268, яка внесена до Державного земельного кадастру 14.12.2015 відділом Держгеокадастру у Зміївському районі Харківської області не навела достатніх правових підстав для висновку, що з переходом права власності на нежитлову споруду вона набула право користування земельною ділянкою, орієнтовною площею 6,000 га., кадастровий номер 6321782700:01:000:0660, а тому підстав для задоволення позовних вимог суд не вбачає.

Відповідно до п. 58 Рішення ЄСПЛ по справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04) від 10 лютого 2010 року визначено, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року), більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (параграф 32 рішення у справі Хірвісаарі проти Фінляндії).

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Роуз Торія проти Іспанії, параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі Хірвісаарі проти Фінляндії, параграф 32).

Зазначені тези знаходять своє підтвердження і у Постанові Верховного суду від 28 березня 2017 року по справі №800/527/16.

У пункті 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що обов`язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматись принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд вважає обсяг вмотивування судового рішення є достатнім для його прийняття.

Таким чином, висновки суду про відмову у позові, окрім вищевикладеного, ґрунтуються на тому, що задоволення позову ОСОБА_1 , мало б наслідки у виді грубого порушення прав ОСОБА_3 , як добросовісного набувача, що суперечить вимогам законності та справедливості судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-83, 89, 206, 223, 247, 259, 263-265, 268, 273, 315, 317, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації - відмовити у повному обсязі.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складання повтого тексту рішення суду - 18.05.2023.

Позивач ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, місцезнаходження: м. Харків, вул. космічна, 21, 2-й під`їзд, код 3972822.

Відповідач - ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач - ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3

Головуючий: