Ухвала

від 16.05.2023 по справі 638/17165/21

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/17165/21

Провадження № 2/638/1142/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2023 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді за участю секретаря судового засідання -Орос О.В., -Шевцової А.Р.,

розглянувши в судовому засіданні клопотання представника Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Перемога-66» - Пушкової В.О. про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Перемога-66» про стягнення безпідставно набутих коштів,-

ВСТАНОВИВ:

08 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Перемога-66» (далі ОК «ГБК «Перемога-66») про стягнення безпідставно набутих коштів, в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь безпідставно набуті грошові кошти - 10000,00 грн., інфляційні втрати - 509,27 грн. та три процентирічних відпростроченої суми 198,90 грн.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є членом ОК «ГБК «Перемога-66».

На підставі рішення зборів правління ОК «ГБК «Перемога-66» від 18 вересня 2017 року ОСОБА_1 як член кооперативу сплатив цільовий внесок на роботи з благоустрою території кооперативу, в розмірі 10000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08 грудня 2020 року, яке набрало законної сили, рішення зборів правління ОК «ГБК «Перемога-66» від 18 вересня 2017 року в частині, якою постановлено розпочати роботи з благоустрою території кооперативу, основним джерелом фінансування вважати цільові внески членів кооперативу, затвердити строк оплати цільових внесків визнано недійсним.

Зважаючи на скасування вказаного рішення зборів правління, сплачені позивачем як членом кооперативу грошові кошти в розмірі 10000,00 грн. в якості цільового внеску є безпідставно набутим майном та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

16 травня 2023 представником відповідача засобами поштового зв`язку подано клопотання про закриття провадження по справі в зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір виник з корпоративних відносин, а тому віднесена до юрисдикції господарських судів.

Позивач та представник відповідача в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

За змістом частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Разом з тим, відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України, за змістом частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Господарською діяльністю у ГК України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3).

За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63ГК України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності.

Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (стаття 93 ГК України).

Кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цьогоКодексу, інших законодавчих актів (стаття 94 ГК України).

Зазначені норми кореспондуються із нормами статей83,85,86ЦК України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначаєтьсяЗаконом України «Про кооперацію».

За змістом положень статей2,6,9цьогоЗаконукооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо

Обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку (статті2,23 Закону України «Про кооперацію»).

Таким чином, обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

Особи, які є членами створеного ним обслуговуючого кооперативу, є правомочними брати участь в управлінні обслуговуючим кооперативом, отримувати певну частку активів обслуговуючого кооперативу в разі ліквідації останнього відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами, що випливають з їх участі у кооперативі.

За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами.

Статтею 112 ЗУ «Про кооперацію» передбачений один з основних обов`язків члена кооперативу - сплата визначених статутом кооперативу внесків.

Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані з діяльністю такої юридичної особи, є корпоративними.

Відповідно до статті 19 ЗУ «Про кооперацію»для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси. Джерелами формування майна кооперативу є: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї; майно, добровільно передане кооперативу його членами; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних інші надходження, не заборонені законодавством. Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.

За статтями20,21 ЗУ «Про кооперацію»для забезпечення статутної діяльності кооператив у порядку, передбаченому його статутом, формує пайовий, резервний, неподільний та спеціальний фонди. Спеціальний фонд створюється за рахунок цільових внесків членів кооперативу та інших передбачених законом надходжень для забезпечення його статутної діяльності і використовується за рішенням органів управління кооперативу.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08 грудня 2020 року встановлено, що згідно з п. 4.3.2 Статуту СОК «ГБК «Перемога-66», правління кооперативу визначає розмір річних, членських, додаткових та інших внесків і встановлює термін їх внесення та напрямок їх використання. Отже з системного аналізу п. 4.3.2 Статуту, а також ст.ст. 2, 15 ЗУ «Про кооперацію» вбачається, що до компетенції загальних зборів відноситься визначення розміру, порядку формування та використання спеціального фонду, а на підставі відповідного рішення загальних зборів правління кооперативу має право визначити розмір цільового внеску до спеціального фонду, який визначається шляхом розподілу розміру цього фонду між членами кооперативу. Судом встановлено, що зборами правління кооперативу було прийнято рішення про початок роботи з благоустрою території кооперативу з 20 вересня 2017 року та визначення основним джерелом фінансування цільових внесків членів кооперативу в розмірі 13500,00 грн. за кожний одномісний бокс, із затвердженням строків оплати цільових внесків до 01 жовтня 2017 року без прийняття загальними зборами кооперативу рішення про визначення розміру, порядку формування та використання відповідного спеціального фонду кооперативу, зважаючи на що судом визнано недійсним рішення зборів правління в частині, якою постановлено розпочати роботи з благоустрою території кооперативу.

Тобто, зі змісту зазначеного судового рішення вбачається, що позивачем як членом кооперативу були внесені грошові кошти, які не набули статус цільового внеску.

У разі коли подія утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, положеннястатті 1212 ЦК Україниможна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована. Застосування положень статті 1212 ЦК України передбачає встановлення наявності у позивача права власності на безпідставно набуте відповідачем майно.

Встановивши, що кооператив відповідно до Статуту та чинного законодавства є господарською організацією, а спір у цій справі виник у зв`язку з безпідставним набуттям кооперативом майна грошових коштів, які не набули статусу цільового внеску, суд дійшов висновку, що в даному випадку відносини між кооперативом та його членом не є корпоративними та не пов`язаниі з безпосередньою діяльністю кооперативу.

Зважаючи на зазначене, з урахуванням викладених у позові доводів, відповідно до яких позивач просить стягнути з кооперативу безпідставно набуті грошові кошти, які не набули статусу цільового внесок, направленого для розвитку кооперативу та його благоустрою, суд вважає, що спір не виник з корпоративних відносин та не віднесений до юрисдикції господарських суді.

Посилання представника відповідача на правові висновки Верховного Суду, не приймаються судом та не підлягають застосуванню у даній справі, оскільки обставини справ не є тотожними.

Керуючись ст.ст.222,255,258-261 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Перемога-66» - Пушкової В.О. про закриття провадження у справі відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя О.В. Орос