Рішення

від 16.05.2023 по справі 638/17165/21

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/17165/21

Провадження № 2/638/1142/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2023 Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді за участю: секретаря судового засідання - Орос О.В., - Шевцової А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Перемога-66» про стягнення безпідставно набутих коштів,-

ВСТАНОВИВ:

08 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Перемога-66» (далі ОК «ГБК «Перемога-66») про стягнення безпідставно набутих коштів, в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь безпідставно набуті грошові кошти - 10000,00 грн., інфляційні втрати - 509,27 грн. та три процентирічних відпростроченої суми 198,90 грн.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є членом ОК «ГБК «Перемога-66».

На підставі рішення зборів правління ОК «ГБК «Перемога-66» від 18 вересня 2017 року ОСОБА_1 як член кооперативу сплатив цільовий внесок на роботи з благоустрою території кооперативу, в розмірі 10000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08 грудня 2020 року, яке набрало законної сили, рішення зборів правління ОК «ГБК «Перемога-66» від 18 вересня 2017 року в частині, якою постановлено розпочати роботи з благоустрою території кооперативу, основним джерелом фінансування вважати цільові внески членів кооперативу, затвердити строк оплати цільових внесків визнано недійсним.

Зважаючи на скасування вказаного рішення зборів правління, сплачені позивачем як членом кооперативу грошові кошти в розмірі 10000,00 грн. в якості цільового внеску є безпідставно набутим майном та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, зважаючи на наступне.

04 грудня 2017 року позивачем було сплачено частину цільового внеску у розмірі 3500,00 грн., а 07 лютого 2018 року частину цільового внеску в розмірі 6500,00 грн. на виконання робіт з будування капітальної підпірної стіни, асфальтвуання кооперативу та прилеглих територій. Заперечень з боку позивача до ОК «ГБК «Перемога-66» щодо витрачання грошових коштів не за цільовим внеском або незаконності сплати ним такого внеску не надходило. Крім того, станом на 05 жовтня 2020 року 97% осіб (166 з 171 члена) перерахувало кошти на оплату цільового внеску у розмірі 13500 грн., що свідчить не тільки про підтримку переважною більшістю членів кооперативу рішення про затвердження цільового внеску у розмірі 13500 грн. на виконання робіт з будування капітальної підпірної стіни, асфальтування кооперативу та прилеглих територій, але й про його виконання в повному обсязі майже всіма членами кооперативу. Також відповідач вважає, що позивачем не визначено спосіб захисту цивільних прав та інтересів відповідно до норм ЦК України.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. У відзиві на позов відповідач просив суд справу розглянути без участі відповідача та його представників за наявними матеріалами справи.

На підставі частини 2 статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Дослідженням матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 є членом ОК «ГБК«Перемога-66» для будування та подальшої експлуатації одного одномісного гаража.

Відповідно до платіжних доручень № 165 від 04 грудня 2017 року та № 184 від 07 лютого 2018 року позивач сплатив на рахунок ОК «ГБК «Перемога-66» частку цільового внеску в розмірі 10000,00 грн.

Підставою для оплати вищезазначених коштів стало рішення, оформлене протоколом № 33-09-17 від 07.09.2017 за результатами проведення загальних зборів кооперативу. Відповідно до вказаного Протоколу № 33-09-17 загальних зборів, копія якого міститься в матеріалах справи, на зборах були присутні дев`яноста одна особа зі ста сімдесяти однієї - загальної кількості членів кооперативу. Позивач участі в загальних зборах, проведених 07 вересня 2017 року, не приймав та не був проінформований про їх проведення.

Згідно з пунктами 5, 6 Протоколу загальних зборів, до порядку денного були включені, зокрема, питання обговорення будівництва підпірної стіни та затвердження кошторису, обговорення доцільності асфальтування та благоустрою території кооперативу та прилеглих територій. З вказаних питань рішення, відповідно до протоколу №33-09-17, прийнято не було.

Згідно з п. 7 Протоколу №33-09-17 загальних зборів, член правління кооперативу ОСОБА_2 запропонував за неможливістю здійснити голосування у зв`язку з невеликою кількістю членів кооперативу наприкінці загальних зборів, для вирішення питання укріплення схилу та асфальтування доріг голосувати письмово та поіменно у формі письмового поіменного голосування у Погоджувальному листі, який вважати додатком № 3 до цього Протоколу за двома варіантами:

1) закінчити роботи з будування капітальної підпірної стіни та асфальтування кооперативу та прилеглих територій у 2017 році за наявності відповідних погодних умов із затвердженням цільового внеску у розмірі 13500 грн на виконання цих робіт,

2) розробити альтернативний варіант укріплення схилу за кошти Резервного фонду кооперативу для здійснення будівельних робіт у наступному році,

Зі змісту додатку 3 до Протоколу загальних зборів, який датований 11.09.2017, вбачається, що 69 членів кооперативу з 103 (які всього приймали участь у письмовому опитуванні) погодилися з пропозицією закінчити роботи з будування капітальної підпірної стіни та асфальтування кооперативу та прилеглих територій у 2017 році за наявності відповідних погодних умов із затвердженням цільового внеску у розмірі 13500 грн на виконання цих робіт.

18 вересня 2017 року проведено збори правління ОК «ГБК «Перемога-66», на порядок денний яких були винесені питання:

1) джерела фінансування благоустрою території кооперативу та строки оплати цільових внесків; 2) вирішення питань щодо укладення договорів для здійснення благоустрою.

Протоколом № 1111-18-09-17 зборів правління ОК «ГБК«Перемога-66» від 18.09.2017 оформлено прийняте рішення зборів правління про здійснення благоустрою території, згідно результатів загальних зборів та письмового голосування членів кооперативу, відповідно до якого за питанням першим порядку денного вирішено розпочати роботи з благоустрою території кооперативу з 20.09.2017; основним джерелом фінансування вважати цільові внески членів кооперативу в розмірі 13500 грн за кожен одномісний бокс; затверджено строк оплати цільових внесків - до 01 січня 2017 року.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08 грудня 2020 року визнано недійсним рішення зборів правління ОК «ГБК«Перемога-66» від 18.09.2017, оформлене протоколом № ПП-18-09-17 в частині, якою постановлено розпочати роботи з благоустрою території кооперативу з 20.09.2017, основним джерелом фінансування вважати цільові внески членів кооперативу у розмірі 13500 грн за кожен одномісний бокс, затвердити строк оплати цільових внесків до 01.07.2017. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційна скарга відповідача без задоволення, в касаційному порядку розгляд прави по суті не відбувався. Отже, на теперішній час рішення Господарського суду Харківської області від 08.12.2020 є чинним та його не скасовано.

Позивач просить суд задовольнити його позовні вимоги щодо стягнення безпідставно набутих відповідачем грошових коштів у розмірі 10000,00 грн., посилаючись на те, що підстава, у зв`язку з якою позивач здійснив платіж в рахунок оплати цільового внеску в зазначеному розмірі (рішення зборів правління від 18.09.2017 року) відпала внаслідок визнання недійсним такого рішення рішенням Господарського суду Харківської області.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої, другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна відокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Узагальнюючи викладене, можна дійти висновку про те, що кондикція позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 червня 2020 року у справі № 310/5835/13-ц (провадження № 61-46496св18).

Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, який відповідає предмету позову, не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави. Рішення зборів правління ОК «ГБК«Перемога-66» від 18.09.2017, оформлене протоколом № ПП-18-09-17 в частині, якою постановлено розпочати роботи з благоустрою території кооперативу з 20.09.2017, основним джерелом фінансування вважати цільові внески членів кооперативу у розмірі 13500 грн. за кожен одномісний бокс, затвердити строк оплати цільових внесків до 01.07.2017, визнано недійсним на підставі рішення суду. Отже, правова підстава для перерахування цільового внеску саме для розпочатку виконання робіт з благоустрію території кооперативу, які погоджувались шляхом письмового опитування 11.09.2017 після проведення загальних зборів членів кооперативу, які відбулися 07.09.2012, відпала.

Як встановлено Господарським судом Харківської області при визнанні недійсним рішення правління відповідача від 18.09.2017 при проведенні загальних зборів членів кооперативу 07.09.2017 рішення про порядок формування відповідного спеціального фонду, його розмір, напрямки використання та розміру цільового внеску до нього не приймалося. Також не приймалося рішення про здійснення письмового поіменного голосування щодо цього питання. Крім того, рішення про порядок формування спеціального фонду для проведення робіт з укріплення схилу та асфальтування території кооперативу та прилеглих територій під час письмового голосування 11.09.2017 поза процедурою проведення загальних зборів не погоджено більшістю членів кооперативу, тобто 86 членами кооперативу. З урахуванням вимог ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи.

Таким чином, суд вважає, що між позивачем та відповідачем виникли відносин речово-правового характеру і на час розгляду справи підстава, на якій майно набувалося, відпала, натомість, зберігається безпідставність збереження такого майна (грошових коштів) з боку відповідача, що відповідає ознакам кондикційного зобов`язання.

З наведених вище міркувань суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивачем не визначено належного способу захисту своїх прав у відповідності до вимог ЦК України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає про те, що сплатою цільового внеску у розмірі 10000,00 грн. позивач нібито погодився з вимогами відповідача та не виявляв заперечень проти законності сплати такого внеску. Суд не приймає вказані доводи відповідача до уваги, оскільки факт сплати позивачем внеску на підставі рішення, яке в подальшому було визнано недійсним, не свідчить про визнання позивачем правомірності такого рішення, враховуючи наявність обов`язку позивача, як члена кооперативу, за законом та статутом виконувати рішення кооперативу, та не позбавляє останнього права на звернення в подальшому з позовом про захист свого порушеного права.

В якості доказів своїх заперечень представником відповідача долучено до відзиву копію протоколу загальних зборів членів кооперативу №33-27-11-21 від 27.11.2021. Відповідач зазначає, що за результатами прийнятих рішень, оформлених протоколом №33-27-11-21 від 27.11.2021, зокрема, по третьому питанню порядку денного, було схвалено рішення зборів правління ОК "ГБК "Перемога-66", викладене у протоколі №ПП-18-09-17 від 18.09.2017 про затвердження цільових внесків на благоустрій території кооперативу та прилеглих територій (асфальтування, підпірну стіну, протипожежний виїзд) в розмірі 13 500 грн. зі строком оплати внесків до 01.10.2017. За вказане рішення проголосувала більшість членів кооперативу ("за" - 103 особи, "проти" - 6 осіб) , тому воно є правомочним. Отже, рішення зборів правління від 18.09.2017, оформлене протоколом №ПП-18-09-17 від 18.09.2017, було прийняте в інтересах юридичної особи та переважної більшості її членів та оформлено Протоколом №33-27-11-21 від 27.11.2021.

Суд критично ставиться до зазначених вище доводів відповідача та відхиляє їх з огляду на наступне. По-перше, вказане рішення за результатами загальних зборів членів кооперативу прийнято 27.11.2021, тобто, після відкриття провадження у справі (ухвала від 01.11.2021) та під час розгляду даної справи про стягнення безпідставно набутих коштів, що викликає у суду сумніви в дійсних підставах необхідності схвалення рішення, оформленого протоколом №ПП-18-09-17 від 18.09.2017, яке визнано недійсним у судовому порядку. По-друге, твердження відповідача про те, що рішення зборів правління від 18.09.2017 було прийняте в інтересах юридичної особи та переважної більшості її членів та оформлено Протоколом №33-27-11-21 від 27.11.2021 є хибним, оскільки 27.11.2021 за результатами загальних зборів членами кооперативу не приймались рішення за питаннями, визначеними порядком денним зборів правління, які відбулися 18.09.2017, а лише схвалювались рішення, прийняті членами правління 18.09.2017 в частині затвердження цільових внесків на благоустрій (асфальтування, підпірну стіну, протипожежний виїзд) у розмірі 13500 грн. зі строком оплати до 01.10.2017р.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про кооперацію", вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу, зокрема, належить визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу.

Спеціальний фонд створюється за рахунок цільових внесків членів кооперативу та інших передбачених законом надходжень для забезпечення його статутної діяльності і використовується за рішенням органів управління кооперативу (ч. 5 ст. 20 Закону України "Про кооперацію").

Цільовий внесок - грошовий чи інший майновий внесок члена кооперативу, що вноситься понад пай до спеціального фонду кооперативу для забезпечення виконання конкретних завдань кооперативу (ст. 2 Закону України "Про кооперацію").

Враховуючи, що рішення членів правління, оформлене протоколом №ПП-18-09-17 від 18.09.2017, приймалося без прийнятого та оформленого належним чином рішення загальних зборів щодо порядку формування та використання відповідного спеціального фонду, його розміру та розміру цільових внесків (що і стало однією з підстав визнання його недійсним), суд вважає неможливим схвалення такого рішення від 18.09.2017 лише в частині та за відсутності правових підстав для його прийняття.

Копію довідки від 27.10.2020 №1-27, яку відповідач надав на підтвердження доказів сплати членами кооперативу внесків та виконання робіт з благоустрію суд вважає недостатнім доказом, оскільки в довідці лише містяться відомості про сплату коштів на здійснення благоустрою та про кількість осіб, які сплатили такі кошти у різні періоди часу, проте не зазначено, що ці кошти сплачені саме у вигляді цільових внесків у розмірі 13500 грн. та зараховані до спеціального фонду, який був утворений відповідно до законодавства та статуту відповідача на підставі рішення загальних зборів. Інших доказів сплати зазначеними членами кооперативу цільових внесків саме на роботи, які погоджувались загальними зборами у вересні 2017 відповідачем не надано.

Таким чином, доводи відповідача про схвалення більшістю членів кооперативу рішення правління від 18.09.2017, оформленого Протоколом №ПП-18-09-17 від 18.09.2017, шляхом письмового волевиявлення (письмового поіменного голосування) та сплатою членами (97%)цільових внесків майже в повному обсязі, суд вважає необгрунтованими та такими, що спростовуються наведеними вище висновками суду.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

З урахуванням вищезазначеного та на підставі досліджених доказів суд дійшов висновку, що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 10000,00 грн. як безпідставно набутих в порядку ст.1212 ЦК України.

На порушення цієї норми відповідач станом на день подання позовної заяви не повернув сплачені позивачем грошові кошти в розмірі 10000,00 грн.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі N 910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК (дана правова позиція викладена у Постанові ВП Верховного суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

З урахуванням вищенаведеного суд вважає обґрунтованими позовні вимоги позивача щодо стягнення 3% річних у розмірі 198,90 грн. та інфляційних витрат у розмірі 509,27 грн. за період з 09.03.2021 (час набрання рішенням Господарського суду Харківської області від 08.12.2020 законної сили) по 08.11.2021 (час звернення з даним позовом до суду) за порушення грошового зобов`язання щодо неповернення сплачених коштів у розмірі 10000,00 грн., розмір яких є арифметично вірним, тому вважає необхідним задовольнити їх в цій частині.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч.2 ст.137 ЦПК УКраїни).

Відповідно до ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (в тому числі на професійну правничу допомогу), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

З урахуванням вимог ч.1 ст.141 ЦПК України та повного задоволення позовних вимог суд покладає судовий збір в розмірі 908,00 грн. на відповідача.

Керуючись статтями 4, 5, 11-13, 43, 76-77, 81, 83, 141, 263-265, 268, 272-274, 279, 354 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 625,1212 ЦК України, ЗУ "Про кооперацію", суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 доОбслуговуючого кооперативу«Гаражно-будівельнийкооператив «Перемога-66»про стягненнябезпідставно набутихкоштів - задовольнити.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Перемога-66» (код ЄДРПОУ 38276944, адреса: 61204, м. Харків, вул. Л.Свободи, 48-Д) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошти в розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень нуль копійок), три відсотки річних у розмірі 198,90 грн. (сто дев`яносто вісім гривень дев`яносто копійок) та інфляційні витрати у розмірі 509,27 грн. (п`ятсот дев`ять гривень двадцять сім копійок).

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Перемога-66» (код ЄДРПОУ 38276944, адреса: 61204, м. Харків, вул. Л.Свободи, 48-Д) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.В.Орос