Рішення

від 11.05.2023 по справі 242/1475/20

СЕЛИДІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 242/1475/20

Провадження № 2/242/5/23

РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

11 травня 2023 року Селидівський міський суд Донецької області в складі: головуючого судді - Хацько Н.О., за участю секретарів судового засідання Клименко А.В., Носаль А.В., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , про встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, визнання права власності на частку у спільному майні, -

В с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про встановлення факту сумісного проживання жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, визнання права власності на частку у спільному майні.

В обґрунтування позовну зазначила, що з 1999 року по листопад 2012 рік вона перебувала з ОСОБА_6 у фактичних шлюбних відносинах. Зазначила, що вони разом бели зареєстровані та проживали у квартирі АДРЕСА_1 . В період спільного проживання вони вели спільне господарство, у них був спільний бюджет, здійснювали спільні витрати на купівлю майна для проживання, ремонту і т.д. В 2003 році у них народився син ОСОБА_5 , у вихованні якого вона з ОСОБА_6 приймали участь як рідні батьки.

За час перебування у фактичних шлюбних відносинах вона з ОСОБА_6 придбала певне майно, вони здійснювали поїздки для відпочинку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. Спадкоємцями першої черги після його смерті є відповідачі у справі, які не визнають факт спільного проживання позивачки з померлим, а також на її частку майна, яке було придбане за час спільного проживання з ним.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просить суд встановити факт сумісного проживання без реєстрації шлюбу її та ОСОБА_6 з липня 1999 року по листопад 2012 року. Крім того, позивачка просить суд визнати за нею право власності на частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 ; частини квартири АДРЕСА_1 , частини земельної ділянки 0,07 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 1410200000:08:004:0041 за адресою: АДРЕСА_3 ; частину земельної ділянки загальною площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1410200000:08:004:0035 за адресою: АДРЕСА_3 ; частину земельної ділянки загальною площею 0,0548, кадастровий номер 1410200000:08:004:0043, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_3 ; частину земельної ділянки загальною площею 0,1521 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1410200000:08:004:0036, за адресою: АДРЕСА_3 ; частини земельної ділянки загальною площею 0,05 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 1410200000:01:001:0022, за адресою: АДРЕСА_2 ; частину земельної ділянки загальною площею 0,05 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку , господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка), кадастровий номер 1410200000:01:001:0060, за адресою: АДРЕСА_2 ; частину земельної ділянки загальною площею 0,0315 га, для ведення особистого сільського господарства, кадастровий номер 1410200000:01:001:0037, за адресою: АДРЕСА_2 ; частини земельної ділянки, загальною площею 0,1 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка), кадастровий номер 1410200000:08:005:0049, за адресою: АДРЕСА_3 ; частину земельної ділянки загальною площею 0,0916 га, для індивідуального садівництва, кадастровий номер 1410200000:08:005:0050, за адресою: АДРЕСА_3 .

В судовому засіданні позивачка пред`явлені вимоги підтримала, просила їх задовольнити повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Хлидчи В. С. в судовому засіданні вимоги, викладені в позовній заяві, не визнала.

В матеріалах справи наявні письмові заперечення від відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , у відповідності до яких з 26 грудня 1987 року по 01 серпня 2003 року ОСОБА_6 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 . Також їм відомо, що в 2009-2010 році ОСОБА_6 проживав з ОСОБА_1 та їх сином ОСОБА_5 . Також з серпня 2011 року по жовтень 2013 року ОСОБА_6 намагався відновити відносини з ОСОБА_7 , і він проживав з нею за адресою: АДРЕСА_4 . Крім того, відповідачі ставлять під сумнів акт про спільне проживання, виданий ЖБК «Маяк», оскільки за матеріалами справи право власності на вказану квартиру було набуто ОСОБА_6 в 2011 році, тому позивачка посилання в акті про проживання позивачки з моменту набуття квартири є такими, що не відповідають обставинам справи. Крім того, ставиться під сумнів обізнаність сусідів про спільне проживання позивачки та ОСОБА_6 як сім`ї, ведення спільного господарства, несення спільних витрат. Щодо придбання спільного майна, зазначили, що воно було придбане за власні кошти померлого, крім того, за відомостями з Реєстру прав власності відомості про співвласників майна не зазначено. Крім того, позивачем як працівником ДФС України не вказано в її щорічних деклараціях про майно відомості про проживання та придбання майна ОСОБА_8 .

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

В судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_9 , яка показала суду, що позивачка є її дочкою. Зазначила, що позивачка з 1999 року проживала з ОСОБА_6 без реєстрації шлюбу до 2012 року. В 2003 році у них народився син ОСОБА_10 . Із народженням сина вона допомагала їм у його вихованні. ОСОБА_1 та ОСОБА_6 постійно проживали за адресою: АДРЕСА_5 . Зазначила, що вони проживали разом як сім`я. Вони вели спільне господарство та придбавали сумісно предмети побуту. Щодо того, що ОСОБА_6 був у зареєстрованому шлюбу їй було невідомо. Підтвердила, що вона дуже часто бувала у цій квартирі. Вона допомагала із вихованням дитини, допомагала із підготовкою до свят. Пояснила, що дочка працювала в м. Донецьку, тому вдень ОСОБА_6 часто телефонував свідку і домовлявся, щоб дитину забрати з навчальних закладів. Він був головою кооперативного будинку, тому про те, що вони жили разом, знають всі сусіди, тому що вони часто приходили до нього з будь-яких питань по будинку, і бачили їх разом. Показала, що вони постійно їздили разом відпочивати, в тому числі і за кордон. Вона бачила особисто, як вони разом збиралися на відпочинок. Вони також постійно разом святкували дні народження в тій квартирі, в якій вони зареєстровані із позивачем. З листопада 2013 року по вересень 2019 року проживав як в квартирі так і в будинку по АДРЕСА_6 , що ОСОБА_6 був разом з її чоловіком зайнятий в роботах по господарству. Щодо майна зазначила, що квартира АДРЕСА_7 та будинок АДРЕСА_4 були подаровані ОСОБА_6 . Будинок по АДРЕСА_2 був придбаний ОСОБА_6 .

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні надала пояснення, що є сусідкою позивачки, а саме проживала в квартирі АДРЕСА_8 до лютого 2022 року. З позивачкою вона перебуває у дружніх відносинах. Зазначила, що позивачка проживала разом з ОСОБА_6 в квартирі АДРЕСА_9 вказаного будинку, період точно зазначити не може, до 2014 року. Вказала, що постійно бачила їх разом , потім бачила позивачку вагітною, а також після народження дитини. Вказала, що вони жили як подружжя. Вона особисто бачила, як ОСОБА_6 відвозив дитину до навчальних закладів. Оскільки ОСОБА_6 був головою кооперативу, вона ходила до них за документами, довідками тощо. Детально про побут та сімейні справи розповісти не може. Зазначила, що ОСОБА_7 вона не знає. Їй відомо, що ОСОБА_6 був одружений, проте його дружину вона не знає.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що вона проживала в одному під`їзді з позивачкою. Вона проживала в будинку з 1975 року, ОСОБА_6 проживав в будинку з 1994-1995 роках. Позивача знає як дружину ОСОБА_6 , яка продивала в квартирі з 1998-1999 років по 2012 рік. Зазначила, що вона живе на 1 поверсі будинку, тому бачить всіх, хто заходить в під`їзд. Вона бачила позивачку з ОСОБА_6 разом, також її онука та їх син дружили, вона знала їх як родину. Також вона здавала гроші на утримання будинку, приносила їх до ОСОБА_6 , тому бачила їх з ОСОБА_1 разом вдома. Вони проживали як повноцінна сім`я. Вона також бачила, як до квартири приходили гості, батьки позивача. Вона бачила, як позивачка з ОСОБА_6 грузили речі для в машину, вважала, що це було для відпочинку. Щодо спільних покупок, вона бачила, як ОСОБА_6 та ОСОБА_1 купували стіл зі стільцями, а також ліжко для дитини. Першу дружину ОСОБА_6 вона бачила. Першу ОСОБА_13 вона бачила в магазині. ОСОБА_7 ніхто ніколи не бачив. Чи були ОСОБА_1 та ОСОБА_6 офіційно одруженими, вона не знає. Кожний день їх бачила разом, бачила також, коли вони з сином приходили в магазин. Зазначила, що вона працювала в магазині ОСОБА_6 1 рік, з жовтня 2009 по зиму 2010 роки. Чому саме зазначила, про сумісне проживання саме до 2012 року - вона зазначити не може. Вказала, що ОСОБА_14 став рідше з`являтися в квартирі, знала, що у нього є інший будинок. Він іноді приїжджав до будинку, оскільки був головою кооперативу. Пояснила, що позивачка після того, як сину виповнилося 3 роки, вийшла на роботу, працювала в податковій інспекції в м. Донецьку. Вона бачила, як ОСОБА_6 відвозив її на роботу. Як вони розподіляли бюджет їй невідомо.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідачів, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

За змістом позовної заяви позивачка просить суд, зокрема, встановити факт її спільного проживання з ОСОБА_6 в період з липня 1999 року по листопад 2012 року.

Щодо встановлення факту проживання позивача з ОСОБА_6 за період з 1999 року по 01 січня 2004 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 1 розділу VII «Прикінцеві положення» СК України, цей Кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК України застосовуються в частині тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності.

КпШС України передбачав, що права та обов`язки подружжя, породжує лише шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану (стаття 13 КпШС України).

Із набранням чинності СК України, правовий режим спільної сумісної власності, за загальним правилом, був поширений і на майно, набуте жінкою та чоловіком за час спільного проживання однією сім`єю, без реєстрації шлюбу (стаття 74 СК України).

Отже факт проживання жінки та чоловіка до 01 січня 2004 року однією сім`єю без реєстрації шлюбу, не має правового значення для підтвердження належності майна до спільної сумісної власності.

У постанові Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 519/391/17 зазначено, що розглядаючи позови, пов`язані зі спільною власністю громадян, набутою до набрання чинності ЦК України 2004 року, необхідно виходити з того, що відповідно до чинного на той час законодавства спільною сумісною власністю є: 1) майно, нажите подружжям за час шлюбу (стаття 16 Закону України «Про власність», стаття 22 КпШС України); 2) майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї чи майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об`єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (пункти 1, 2 статті 17, стаття 18 Закону України «Про власність»); 3) квартира (будинок), кімнати в квартирах та одноквартирних будинках, передана при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою членів сім`ї наймача у їх спільну сумісну власність (стаття 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Крім того, суд приймає до уваги те, щозгідно з копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого 20 травня 2004 року, шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 розірвано, про що зроблено актовий запис від 01 серпня 2003 року.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині визнанняфакту проживання ОСОБА_15 . Та ОСОБА_6 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 1999 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 є безпідставною.

Стосовно встановлення факту проживання позивачки з ОСОБА_6 в період з 01 січня 2004 року по листопад 2012 року та визнання права власності на частку спільного сумісного майна, суд приходить до наступного.

Частиною 2ст.3СК Українивстановлено,що сім`юскладають особи,які спільнопроживають,пов`язаніспільним побутом,мають взаємніправа таобов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин.

Вказане узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верхового Суду у справі № 522/12709/18 від 25 квітня 2022 року.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19),від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження№ 61-11607св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18), від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19 (провадження № 61-3071св21).

Крім того, суд також враховує правову позицію Верховного Суду, а саме, що факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання коштів на рахунок позивача самі по собі без доведення факту введення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склалися та мали місце протягом вказаного періоду часу усталені, стабільні відносини, які притаманні подружжю.

Такі висновки відображені у Постанові Верховного Суду від 25 січня 2018 року (справа № 337-5266/15-ц, провадження № 61-1678 св.17), Постанові Верховного Суду від 28 лютого 2018 року (справа № 648/2868/15-ц (провадження № 61-1889 св 18), Постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св.18).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, на підтвердження своїх вимог позивачем надано копію довідки про склад сім`ї, виданою ЦНАП Авдіївської міської ради 18 травня 2020 року за № 07-29д/2842, ОСОБА_1 зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 з 01 квітня 2003 року, ОСОБА_6 був зареєстрований за даною адресою в період з 26 листопада 1999 року по 10 жовтня 2019 року.

Крім того, матеріали справи містять копію свідоцтва про встановлення батьківства серії НОМЕР_2 , виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Авдіївського міського управління юстиції Донецької області, у відповідності до якого батьком ОСОБА_5 встановлено ОСОБА_6 .

На підставі вказаного документу видано свідоцтва про народження ОСОБА_5 із зазначенням у графі «відомості про батька» ОСОБА_6 .

Разом з тим, зазначені документи жодним чином не підтверджують факт проживання позивачки з ОСОБА_6 однією сім`єю в розумінні ознак, встановлених ст. 3 СК України.

Суд також критично відноситься до наданої копії акту про спільне проживання від 24 березня 2020 року, складеного ЖБК «Маяк» м Авдіївка.

Так, з його змісту вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 проживали в квартирі АДРЕСА_1 з 1999 року, вели спільний бюджет, спільне господарство, здійснювали спільні витрати на придбання та ремонт майна. Відповідно до цього ж акту ОСОБА_1 зареєстрована за вказаною адресою з квітня 2003 року.

Разом з тим, допитані в судовому засіданні свідки, які підписували вказаний акт, не підтвердили інформацію, що була в ньому зазначена.

З даного акту не можливо також встановити, з якого часу зареєстровані та проживають сусіди у зазначених будинках, які свідчать про те, що їм відомі детальні подробиці особистого життя ОСОБА_1 та ОСОБА_6 за певний період часу. У суду є сумніви щодо того, що сусіди, які підписали даний акт, були свідками сімейних свят ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , відвідування останніми спільних родичів, проведення ремонтних робіт саме за спільні кошти, інше. Оскільки кожна людина має власне особисте життя, побут, роботу або навчання, вона не може достовірно знати інформацію чим займаються інші люди, якщо вони не є близькими та не проживають разом.

Крім того, свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не надали однозначної інформації щодо періодів сумісного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .

Також свідками ОСОБА_12 та ОСОБА_11 безпосередньо в судовому засіданні не було надано жодних підтверджень щодо того, що позивачем та ОСОБА_6 велося спільне господарство, вони мали спільний бюджет, здійснювали сумісні покупки, ремонт та ін.

Суд також критично ставиться до показань свідка ОСОБА_9 , оскільки вона є матір`ю позивачки.

Надані до матеріалів цивільної справи копії довідок з навчальних закладів ОСОБА_5 та його медичних документів лише свідчать про належне виконання ОСОБА_6 своїх обов`язків як батька відносно дитини, та жодним чином не можуть слугувати однозначним підтвердженням доводів щодо спільного проживання.

Крім того, надані до суду копії квитанцій про сплату комунальних платежів містять відомості про те, що вони були сплачені від імені ОСОБА_6 , що також не є підтвердженням існування сімейних стосунків між позивачкою та ОСОБА_6 , а лише підтверджують той факт, що власник майна виконував належним чином свої обов,язки щодо сплати комунальних послуг та по утриманню майна.

Отже, матеріалами справи, показами сторін та свідків, не доводиться факт ведення спільного господарства ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт. Спільне проживання не створює підстав для того, щоб визнати їх відносити таким, що притаманні подружжю.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні вимог про встановлення факту спільного проживання як жінки і чоловіка.

Стосовно визнання права власності на частку спільного сумісного майна , суд приходить до наступних висновків.

Статтею 74СК Українивизначено,що якщожінка тачоловік проживаютьоднією сім`єю,але неперебувають ушлюбі міжсобою абов будь-якомуіншому шлюбі,майно,набуте нимиза часспільного проживання,належить їмна правіспільної сумісноївласності,якщо іншене встановленописьмовим договоромміж ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положенняглави 8цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 28 вересня 2019 року Слов`янським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

Після смерті ОСОБА_6 , згідно з матеріалами спадкової справи, заяву про прийняття спадщини подали його син ОСОБА_5 , дочка ОСОБА_2 , а також син ОСОБА_4 .

Згідно зі ст.60СК Українимайно,набуте подружжямза часшлюбу,належить дружиніта чоловіковіна правіспільної сумісноївласності незалежновід того,що одинз нихне мавз поважноїпричини (навчання,ведення домашньогогосподарства,догляд задітьми,хвороба тощо)самостійного заробітку(доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 61 СК України визначено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

За інформацією, що міститься у Витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності б/н від 16 листопада 2011 року Авдіївською міською радою, дата державної реєстрації права власності -13 грудня 2011 року.

В судовому засіданні позивачкою було надано пояснення, що вказана квартира була придбана ОСОБА_6 в 1998 році, та була чотирьохкімнатною, і до 2011 року було здійснено переобладнання в двохкімнатну. 13 грудня 2011 року на підставі технічної документації про переобладнання даної квартири ОСОБА_6 отримав рішення Авдіївської міської ради про право власності на зазначену квартиру.

Будь-яких доказів щодо надання власних коштів на вказану квартиру позивачкою не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що дана квартира не підпадає під ознаки майна, що перебуває в спільній сумісній власності.

Стосовно визнання частки у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , та земельних ділянок, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За інформацією, що міститься у Витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, будинок АДРЕСА_2 належить ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 23 квітня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Авдіївського міського нотаріального округу Лук`янець Л. В. , дата державної реєстрації права власності 07 травня 2008 року.

Крім того, як було встановлено в судовому засіданні, даний будинок розташований на земельних ділянках:

-земельній ділянці загальною площею 0,05 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 1410200000:01:001:0022, за адресою: АДРЕСА_2 ;

-земельній ділянці загальною площею 0,05 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку , господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка), кадастровий номер 1410200000:01:001:0060, за адресою: АДРЕСА_2 ;

-земельній ділянці загальною площею 0,0315 га, для ведення особистого сільського господарства, кадастровий номер 1410200000:01:001:0037, за адресою: АДРЕСА_2

Позивачем також надано до суду копію державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯД № 138744 від 18 квітня 2008 року, у відповідності до якого земельна ділянка з кадастровим номером 1410200000:08:004:0041 за адресою: АДРЕСА_3 належить ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 24 січня 2008 року № 185.

Крім того, позивачем надано копію державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 546428 від 20 серпня 2008 року, у відповідності до якого земельна ділянка кадастровий номер 1410200000:08:004:0035 за адресою: АДРЕСА_3 , належить ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 11 серпня 2008 року за № 1632.

Позивачкою також надано до суду копію державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 546324 від 03 червня 2008 року, у відповідності до якого земельна ділянка кадастровий номер 1410200000:08:004:0043за адресою: АДРЕСА_3 , належить ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 24 квітня 2008 року за № 750.

Окрім того, позивачкою надано до суду копію державного акту про право власності на землю серія ЯЖ № 546324 від 03 червня 2008 року , у відповідності до якого земельна ділянка кадастровий номер 1410200000:08:004:0036, за адресою: АДРЕСА_3 , належить ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу № 1634 від 11 серпня 2008 року.

Щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1410200000:08:005:0049, за адресою: АДРЕСА_3 , позивачкою надано копію листа ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, у відповідності до якого вказана земельна ділянка належить ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 04 листопада 2009 року № 1806.

Крім того, цим же листом підтверджено право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку з кадастровим номером 1410200000:08:005:0050, за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі договору купівлі-продажу від 04 листопада 2009 року за № 1809.

Верховний Суд України у постанові від 25 грудня 2013 року у справі № 6-135цс13 висловив правову позицію, за якою майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету), 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Разом з тим, зазначаючи про те, що вказане майно було придбано за спільні кошти, позивачем не надано відповідних документів, які підтверджують це. Так, позивачка в судовому засіданні підтвердила, що не була стороною жодного із вказаних договорів купівлі-продажу нерухомості. В судовому засіданні позивачка також зазначила, що в деяких випадках нотаріус відбирав у неї згоду на вчинення певних дій, як від особи, що проживала разом з ОСОБА_6 , проте відповідних доказів до суду не надала. Позивачем також не було заявлено жодних клопотань щодо витребування цієї інформації.

Крім того, суд звертає увагу на те, що вимоги про визнання права власності на частину майна є похідними від вимог щодо встановлення факту спільного сумісного проживання як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу.

Тому з урахуванням того, що суд дійшов до висновку про недоведеність факту сумісного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , майно, зазначене вище, не є спільним сумісним в розумінні такого, що набуте ними в період сумісного проживання.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що вимоги, заявлені позивачем, не знайшли свого обґрунтування в судовому засіданні, внаслідок чого в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 3, 60,65,70,71 СК України, ст.4, 12, 13, 81,82, 315 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , про встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, визнання права власності на частку у спільному майні відмовити у повному обсязі.

А пеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 18 травня 2023 року.

Суддя Н. О. Хацько