Ухвала

від 18.05.2023 по справі 944/2679/23

ЯВОРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 944/2679/23

Провадження №2/944/899/23

УХВАЛА

18.05.2023 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Колтуна Ю.М.

з участю секретаря судового засідання Романик Ю.В.

розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Лазора Андрія Олеговича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості

16.05.2023 представник ОСОБА_2 адвокат Лазор А.О. звернувся досуду іззаявою прозабезпечення позову,в якійпросить судвжити заходизабезпечення позову.В обгрунтуваннязаяви зазначає,що у провадженні Яворівського районного суду Львівської обдаси перебуває справа №944/4692/22 (суддя Матвіїв І.М.) за позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 346 876,00 доларів США із ОСОБА_3 . Ухвалою суду від 24.04.2023 задоволено заяву про забезпечення позову та накладено арешт в межах суми позову - 346 876,00 доларів США, що станом на 02.09.2022 року складає 12684769,69 гривень на майно боржника - ОСОБА_3 , в тому числі грошові кошти, які розміщені на рахунках в банках України, рухоме майно, корпоративні права в розмірі 34 відсотки статного капіталу у ТзОВ «Індустріальна лізингова компанія» (ідентифікаційний код 34167337) вартістю 11900 грн та земельну ділянку площею 0,11 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, кадастровий помер 4623683400:01:002:0584, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав: 358941346236 (копія додається). Однак станом на 15.05.2023 вартість майна на яке накладено арешт є набагато меншою ніж загальна сума заборгованості ОСОБА_3 та ОСОБА_2 як солідарного відповідача.

Оскільки, у ОСОБА_3 з нерухомого майна, яке вільне від обтяжень станом на 03.03.2023 є лише земельні ділянка цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, кадастровий номер 4623683400:01:002:0584 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстр речових прав: 358941346236. Вартість цього нерухомого майна станом н 22.04.2023 складає 1060400 грн. Вартість корпоративних прав в розмірі 34 відсотки статної капіталу у ТзОВ «Індустріальна лізингова компанія» становить 11900 грн.

На виконання ухвали суду від 24.04.2023 про накладення арешту на майно приватним виконавцем відкрито виконавче провадження №71687600. При ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження представником позивача встановлено, що у боржника - ОСОБА_3 відсутні транспортні засоби; на поточних рахунках ОСОБА_3 відсутні грошові кошти або від банків станом на 15.05.2023 ще не надійшли відповіді про залишок коштів на рахунках.

З урахуванням наведеного загальна вартість майна ОСОБА_3 , яке вільне від обтяжень і на яке накладено арешт складає 1072300 грн, що у свою чергу є суттєво меншим ніж сума заявлених позовних вимог.

Предметомпозову уданійсправіє стягненняборгузадоговором позикивід15.09.2020у розмірі346876,00доларівСША,щостаномна 02.09.2022складає 12684769,69гривень.Якнапорушення правтазаконнихінтересів ОСОБА_1 у позовній заяві покликався на те, що 15.09.2020 між ним та ОСОБА_3 укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_3 отримав грошові кошти у розмірі 346 876,00 доларів США та зобов`язався повернути отримані кошти до 14.09.2021. Однак, всупереч взятих на себе зобов`язань будь-яких коштів позивачу не повернуто, що зумовило позивача звернутись до суду з даним про стягнення суми основної заборгованості.

Зазначає, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 19.09.1981 укладено шлюб. Таким чином, майно, яке зареєстроване за ОСОБА_2 перебуває у спільній сумісній власності з ОСОБА_3 , а також є особистою власністю ОСОБА_2 , до якої пред`явлений позов у цій справі як до солідарного боржника.

Вважає, що відповідач ОСОБА_2 має реальну можливість уникнути майнової відповідальності шляхом відчуження майна на інших осіб, як фіктивно так і здійснити відчуження належного йому майна до винесення рішення судом, унаслідок чого буде неможливо виконати рішення суду, крім цього боржник може вільно розпоряджатись належними йому грошовими коштами та на дату виконання судового рішення таких коштів на рахунках у відповідача може не бути взагалі. Для уникнення ризиків порушення законних прав позивача на повернення грошових коштів та для майбутнього реального виконання рішення суду є необхідним застосувати заходи забезпечення позову.

Як вбачається, з інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності па нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 332339446 та №332339365 від 15.05.2023 ОСОБА_2 па праві власності належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 253,7 кв.м, житлова 88,6 кв.м.; реєстраційний номер майна в реєстрі прав власності на нерухоме майно 38834484; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , житлова площа 146, 8 кв.м реєстраційний номер майна в реєстрі прав власності на нерухоме майно 1165492. Крім цих об`єктів відповідач є власником земельної ділянки кадастровий номер 4625885500:06:001:0041, площею 0,3583 га; цільове призначення- для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Також, відповідач є власником іншого нерухомого майна, яке станом на дату розгляду справи судом перебуває в іпотеці у AT «Державний ощадний банк України», а накладення арешту на це майно може порушити права іпотекодержателя. 3 цих причин просить суд накласти арешт лише на індивідуально визначене нерухоме майно.

Наголошує, що загальна вартість виявленого майна відповідача та чоловіка ОСОБА_3 не є достатньою для стягнення грошових коштів у заявленій сумі позову у випадку прийняття судом рішення у даній справі про задоволення позовних вимог. Також на даний час відсутні будь-які перешкоди у відповідача ОСОБА_2 щодо відчуження належного їй рухомого та нерухомого майна під час судового розгляду, що явно ускладнить або навіть зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову. Позивач має підстави побоюватись, що відповідач зможе розпорядитися своїм майном, що спричинить порушення права на повернення грошових коштів, просить забезпечити позов, наклавши арешт.

Ухвалою судді Яворівського районного суду Львівської області від 12.05.2023 відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі.

Відповідно до ч.1ст.153 ЦПК України, суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи. Також оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, у відповідності до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову та додані до неї письмові докази, суд виходить з такого.

Статтею 149 ЦПК Українивизначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову (ч.1). Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (ч. 2).

Згідно з п.1, 2 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно, що належать відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Заява про забезпечення позову подається у письмовій формі та повинна відповідати вимогамст. 151 ЦПК України.

Як вбачається, з інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності па нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 332339446 та №332339365 від 15.05.2023 відповідачу ОСОБА_2 па праві власності належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 253,7 кв.м, житлова 88,6 кв.м.; реєстраційний номер майна в реєстрі прав власності на нерухоме майно 38834484; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , житлова площа 146, 8 кв.м реєстраційний номер майна в реєстрі прав власності на нерухоме майно 1165492. Крім цих об`єктів відповідач на підставі державного акту на праві власності на земельну ділянку є власником земельної ділянки кадастровий номер 4625885500:06:001:0041, площею 0,3583 га; цільове призначення- для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Як вбачається із змісту позовних вимог, предметом спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є стягнення боргу за договором позики від 15.09.2020 укладеним між позивачем та чоловіком відповідача ОСОБА_3 у розмірі 346 876,00 доларів США.

Отже власником переліченого майна на який заявник просить накласти арешт є дружина ОСОБА_3 , саме який і був стороною договору позики від 15.09.2020 укладеного з ОСОБА_1 .

Згідно із ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Як передбачено ч. 1 ст. 68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Частиною 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст.355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Так, згідно ч. 1 ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 371 ЦК України, кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред`явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї, крім випадків, установлених законом.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову"розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів.

Викладені обставини дають підстави лиш припускати, що вищевказане майно перебуває у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та їх частки є рівними, якщо інше не визначене домовленістю між ними або шлюбним договором. Однак, такі обставини на даний час суду невідомі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Накладення арешту на вказане майно є неспівмірним способом забезпечення пред`явлених позовних вимог та порушить права ОСОБА_2 , яка не є позичальником за договором позики укладеним 15.09.2020 між позикодавцем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Оскільки перелічене вище майно належить ОСОБА_2 , частки подружжя не виділені, то суд позбавлений можливості накласти арешт на майно, оскільки розмір частки ОСОБА_3 , який є позичальником за договором позики від 15.09.2020, не визначений та не виділений у порядку, який передбачений чинним законодавством.

Також позивач не надав жодних доказів того факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Так, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем недобросовісних дій без наведення відповідного обґрунтування та надання доказів на підтвердження зазначених обставин також не свідчить про необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову.

За таких обставин, не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч.2 ст. 149 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 22.02.2005 року у справі Новоселецький проти України зазначив, що стаття 1 Протоколу N 1, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу приймати деякі необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (див. рішення "Броньовський проти Польщі" [GC], N 31443/96, п. 143, CEDH 2004-...). У кожній справі, в якій іде мова про порушення вищезгаданого права, Суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (див. рішення "Спорронг та Лонрот проти Швеції" ( 980_098 ), від 23 вересня 1982 року, серія А, N 52, стор. 26, п.69).

В рішенні від 19.02.2009 року у справі Христов проти України Європейський суд з прав людини вказав, що втручання у право особи, захищене статтею 1 Першого протоколу, має бути виправданим. У цьому зв`язку Суд знову наголошує на необхідності підтримання "справедливої рівноваги" між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе "особистий і надмірний тягар" (див. рішення у справі Брумареску, п. 78).

Враховуючи наведене та розглядаючи заяву про забезпечення позову на підставі наданих заявником доказів, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, зазначених в заяві.

Одночасно суд роз`яснює заявникові, що останній не позбавлений права повторно звернутись до суду з заявою про забезпечення позову, у разі наявності для цього підстав, які не були предметом дослідження під час розгляду цієї заяви.

Керуючись ст. 149-153, 258-261, 353-354 ЦПК України,

ухвалив:

у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Лазора Андрія Олеговича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання її суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ю.М.Колтун