Постанова

від 18.05.2023 по справі 749/1052/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

18 травня 2023 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 749/1052/21

Головуючий у першій інстанції Кравчук М. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/147/23

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої-судді: Шитченко Н.В.,

суддів: Мамонової О.Є., Онищенко О.І.,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Сновська початкова школа Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 11 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сновської початкової школи Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області про скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

місце ухвалення рішення суду м. Сновськ,

дата складання повного тексту рішення суду першої інстанції 11 серпня 2022 року.

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Сновської початкової школи Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області (далі Сновська початкова школа), в якому просила: визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 08 листопада 2021 року № 142-о в частині відсторонення її від роботи; зобов`язати відповідача допустити її до роботи та стягнути з навчального закладу на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09 листопада 2021 року по день ухвалення рішення у даній справі.

Мотивуючи заявлені вимоги, ОСОБА_1 зазначала, що працює у Сновській початковій школі асистентом вихователя. Наказом відповідача від 08 листопада 2021 року її відсторонено від роботи без збереження заробітної плати у зв`язку з ухиленням від щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. При цьому у наказі не вказано, з якого часу (дати) її, як працівника закладу, відсторонено від роботи.

Указувала, що відповідно до приписів ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» щеплення від COVID-19 не значиться як обов`язкове, і на даний час жодним законом України не передбачено правової можливості відсторонення працівників від роботи з підстав відсутності такого щеплення. Крім того, директором закладу зроблено висновок, що вона ухиляється або відмовляється від щеплення, але згідно зі ст. 39-1 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров`я» та ст. 286 ЦК України така інформація є медичною таємницею. На переконання позивачки, кожному усуненню працівника від роботи має передувати подання інспектора державної санітарно-епідеміологічної служби. Жодних повідомлень до винесення оскаржуваного наказу про відсторонення від роботи вона не отримувала.

Вважає відсторонення від роботи порушенням її права на працю, гарантованого Конституцією України і таким, що суперечить приписам ст. 46 КЗпП України та ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Рішенням Щорського районного суду від 11 серпня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Сновської початкової школи Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області від 08 листопада 2021 року № 142-о в частині відсторонення від роботи ОСОБА_1 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто зі Сновської початкової школи за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивачки 908 грн судового збору та 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 09 листопада 2021 року по 01 березня 2022 року та посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду у відповідній частині та ухвалити у цій частині нове, яким задовольнити дану позовну вимогу.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що спір про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу виник між ОСОБА_1 , як відстороненим від роботи працівником, та Сновською початковою школою, як роботодавцем. Позивачка наголошує, що належним відповідачем за вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є саме роботодавець Сновська початкова школа, яка має статус юридичної особи. Управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Сновської міської ради являється розпорядником коштів місцевого бюджету і здійснює фінансування школи, тому вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відмову у стягненні на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу через пред`явлення цих вимог до неналежного відповідача.

Відповідачем та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відзив на апеляційну скаргу у встановлений термін не подавався.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині вирішених позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У частині вирішених позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу Сновської початкової школи від 08 листопада 2021 року № 142-о в частині відсторонення ОСОБА_1 від роботи рішення суду не оскаржується, тому на підставі ст. 367 ЦПК України колегією суддів не переглядається.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 186/1743/15-ц, відповідно до якої у разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з того, що Сновська початкова школа не є розпорядником бюджетних коштів за освітніми програмами, тому стягнення з неї бюджетних коштів суперечитиме бюджетному законодавству та не сприятиме ефективному захисту порушеного права, оскільки орган Казначейства не матиме механізму для виконання судового рішення.

З таким висновком суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд, враховуючи наступне.

У справі встановлено, що з 19 жовтня 2021 року ОСОБА_1 працює в Сновській початковій школі асистентом вихователя, що підтверджується довідкою навчального закладу (а.с. 12).

Наказом директора Сновської початкової школи від 08 листопада 2021 року № 142-о працівників навчального закладу, в тому числі і ОСОБА_1 , відсторонено від роботи. Відсторонення застосовано до усунення причин, що зумовили відсторонення (а.с. 13). Наведений наказ винесено на виконання наказу МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04 жовтня 2021 року № 2153 та п. 41-6 постанови КМУ від 09 грудня 2020 року № 1236.

Наказом директора Сновської початкової школи від 01 березня 2022 року № 38-о ОСОБА_1 поновлено на роботі з 01 березня 2022 року (а.с. 84).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ст. 48 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем-фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець-фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (ч. 1 ст. 94 КЗпП України).

Проаналізувавши наведені норми та обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, дійшов хибного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виходячи з наступного.

Звертаючись з даним позовом, ОСОБА_1 просила, в тому числі, стягнути зі Сновської початкової школи середній заробіток за час вимушеного прогулу внаслідок неправомірного відсторонення від роботи.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції зазначив, що Сновська початкова школа не є розпорядником бюджетних коштів за освітніми програмами, тому стягнення з неї бюджетних коштів суперечитиме бюджетному законодавству та не сприятиме ефективному захисту порушеного права, оскільки орган Казначейства не матиме механізму для виконання судового рішення.

Проте поза увагою районного суду залишилось те, що управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Сновської міської ради не являється роботодавцем позивачки, ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах саме зі Сновською початковою школою і саме на останню, як роботодавця, покладено передбачений ст. 21 КЗпП України обов`язок виплачувати працівникові заробітну плату, яку він був позбавлений можливості отримувати через відсторонення від роботи, яке визнано судом протиправним.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі № 733/1093/21 та від 22 лютого 2023 року у справі № 672/11292/21.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про те, що належним відповідачем за вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу має бути управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Сновської міської ради, як головний розпорядник коштів місцевого бюджету.

Вирішуючи питання про наявність у позивачки права на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів зважає на таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 вказано, що «оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством. Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. Водночас колективним та/або трудовим договором, рішенням роботодавця може бути передбачено інші умови. У зв`язку з цим у кожному конкретному випадку при вирішенні питання про нарахування сум за час правомірного відсторонення працівника від роботи слід виходити, насамперед, із норм КЗпП України, умов колективного договору, який діє на підприємстві, де працює відсторонений працівник, та укладеного з останнім трудового договору. У разі, якщо таке відсторонення не було правомірним, роботодавець зобов`язаний здійснити працівникові визначені законодавством виплати».

Якщо буде встановлено, що на порушення ст. 46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. Таким чином, у разі незаконного відсторонення працівника від роботи він має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції визнав протиправним та скасував наказ відповідача від 08 листопада 2021 року № 142-о в частині відсторонення ОСОБА_1 від роботи, і рішення суду в цій частині сторонами не оспорюється, колегія суддів дійшла переконання, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 ЗУ «Про оплату праці» за правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08 лютого 1995 року № 100.

Матеріалами справи підтверджено, що з 08 листопада 2021 року ОСОБА_1 відсторонено від роботи, а з 01 березня 2022 року поновлено на роботі.

Ураховуючи, що ОСОБА_1 допущено до роботи 01 березня 2022 року, то розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу належить здійснювати з 08 листопада 2021 року по 28 лютого 2022 року, а не по день ухвалення рішення судом у даній справі, як просила позивачка у позові.

Беручи до уваги, що позивачка працює у Сновській початковій школі лише з 19 жовтня 2021 року, середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів. Згідно з довідкою про доходи ОСОБА_1 нараховано за жовтень 2021 року, який передував відстороненню, заробітну плату у розмірі 3 945,99 грн (а.с. 17). У вказаний період кількість фактично відпрацьованих робочих днів складала 9 днів, отже середньоденна заробітна плата позивачки становила 438,44 грн (3 945,99 : 9). Кількість робочих днів відсторонення від роботи в період з 08 листопада 2021 року (день відсторонення) по 28 лютого 2022 року (останній день перед допущенням до роботи) становить 78 днів. Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 34 198,32 грн (438,44 х 78) (сума визначена без утримання установлених законодавством України податків і зборів).

Таким чином, колегія суддів приходить висновку, що рішення суду першої інстанції в частині вирішених позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу належить скасувати і в цій частині задовольнити заявлені ОСОБА_1 вимоги шляхом стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 34 198,32 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

ОСОБА_1 звернулася з позовом про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. При зверненні з позовом ОСОБА_1 сплатила 908 грн судового збору (а.с. 1) за вимогу про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи. За вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу звільнена від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» (постанова Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19).

За подачу апеляційної скарги позивачка судовий збір у розмірі 1 362 грн не сплачувала, оскільки оскаржувала рішення лише в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Беручи до уваги те, що апеляційний суд задовольняє апеляційну скаргу, скасовує рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та задовольняє позов в цій частині, відповідно до вищенаведених правил належить провести розподіл судових витрат пропорційно задоволеним вимогам, а саме, стягнути зі Сновської початкової школи на користь держави 908 грн у рахунок відшкодування судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 1 362 грн за розгляд справи апеляційним судом, а загалом 2 270 грн.

Керуючись ст. 141, 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 11 серпня 2022 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Сновської початкової школи Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Стягнути зі Сновської початкової школи Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області (15200, Чернігівська область, Корюківський район, м. Сновськ, вул. Гастелло, 2, ЄДРПОУ 26332159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 34 198 (тридцять чотири тисячі сто дев`яносто вісім) грн 32 коп. з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути зі Сновської початкової школи Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області (15200, Чернігівська область, Корюківський район, м. Сновськ, вул. Гастелло, 2, ЄДРПОУ 26332159) на користь держави 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн судового збору за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча: Н.В. Шитченко

Судді: О.Є. Мамонова

О.І. Онищенко