Рішення

від 17.05.2023 по справі 280/6468/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 травня 2023 року Справа № 280/6468/22 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс транс» (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 44, ЄДРПОУ 36802908) до Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, ЄДРПОУ 39816845) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс транс» (далі - позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті (ЄДРПОУ 39816845, 01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 8) про застосування адміністративно-господарського штрафу № 308749 від 31 жовтня 2022 року, винесену відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс транс»;

- стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс транс» понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) гривня за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (ЄДРПОУ 39816845).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що о посадовими особами відповідача 14 версня 2022 року проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, про що складено Акт № 251304. Під час перевірки посадовими особами відповідача виявлено порушення вимог статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», під час здійснення вантажних перевезень згідно ТТН 14/09/01 від 14 року 2022 року у водія транспортного засобу ОСОБА_1 відсутня роздруківка даних роботи водія за 14 вересня 2022 року, водій не використовує особисту картку водія, чим допущено порушення статті 60 абзацу 3 частини цього Закону - перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених статею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», наказом МТЗУ № 385 від 24 червня 2010 року.

Зазначає, що ТОВ «Імекс Транс» не є перевізником у спірних правовідносинах у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт». ПАР, реєстраційний № НОМЕР_1 , на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить товариству з обмеженою відповідальністю «Імекс транс» та орендується фізичною особою- підприємцем ОСОБА_2 , на підставі договору від 06 грудня 2020 року. Вказує про те, що між ФОП ОСОБА_2 та водієм ОСОБА_1 , дані якого фігурують під час складення Акту № 251304, укладено трудовий договір між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю № 41 від 31 травня 2022 року. З огляду на наведене вбачається, що ТОВ «Імекс транс» не здійснювало вказаного вантажного перевезення. Зауважує, що суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, в тому числі за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» є автомобільний перевізник, який здійснює за власний кошт перевезення вантажів, а не власник транспортного засобу. З огляду на вказане, позов просить задовольнити.

Ухвалою суду від 18 листопада 2022 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідачем до суду надано відзив в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що на момент здійснення рейдової перевірки водієм ОСОБА_1 уповноваженій особі відповідача не були надані документи, перелік яких визначено Законом України «Про автомобільний транспорт», що, на думку відповідача, свідчить про порушення перевізником вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», які тягнуть за собою відповідальність, встановлену абзацом 3 частини 1 статті 60 вказаного закону. Також, вказує про те, що перевізником є інша особа аніж позивач, позивачем ані до суду, ані відповідачу надано не було. З огляду на вказане, у задоволенні позову просить відмовити.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 вересня 2022 року об 15 год. 50 хв. на автодорозі Н-31 Дніпро - Царичанка - Кобеляки - Решетилівка, 149км, на підставі направлення на перевірку від 09 вересня 2022 року № 008162, посадові особи Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області здійснили перевірку транспортного засобу DAF/KRONE, реєстраційний № НОМЕР_1 / НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 , посвідчення водія НОМЕР_4 від 13 червня 2001 року.

За результатами перевірки складено акт № 251304 від 14 вересня 2022 року, яким встановлене порушення перевезення вантажу згідно ТТН № 14/09/01 від 14 вересня 2022 року, а саме, у водія транспортного засобу відсутня роздруківка даних роботи водія за 14 вересня 2022 року, водій не використовує особисту карту водія. Також, відповідачем вказано про перевезення позивачем вантажу за відсутності на момент перевірки документів визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» Відповідальність за дане порушення передбачена абзацом 3 статі 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Водій із актом ознайомлений.

За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 31 жовтня 2022 року Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (код 39816845) прийнята постанова №308749 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 грн, за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Позивач, вважаючи постанову відповідача № 308749 від 31 жовтня 2022 року протиправною та такою, що порушує його права, звернувся з позовом до суду.

З приводу спірних правовідносин суд зазнає наступне.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103, Укртрансбезпеки є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

За пунктом 4 цього Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, серед іншого, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському, електричному, залізничному, морському та річковому транспорті.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року №2344-ІІІ, Закон України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353-XII (далі - Закон 30.06.1993 №3353-XII), Закон України, "Про автомобільні дороги" від 08 вересня 2005 року №2862-IV (далі - Закон від 08 вересня 2005 року №2862-IV), Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №671 від 27 червня 2007 року №879 (далі - Порядок №879), Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30 (далі - Правила №30), Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР України №1306), Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (далі - Порядок №1567).

Згідно зі статтею 5 Закону від 05 квітня 2001 року №2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до статті 6 Закону від 05 квітня 2001 року №2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначається Порядком №1567.

Згідно з пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Статтею 48 Закону від 05 квітня 2001 року №2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Крім цього, наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07 червня 2010 року затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення № 340).

Згідно з пунктом 6.1 Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Відповідно до пункту 6.3 Положення водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Автомобільний перевізник несе відповідальність за належне використання водіями індивідуальної контрольної книжки водія або протоколу перевірки та адаптації тахографа.

Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, як зазначено в абзаці 3 частини 1 статті 60 Закону від 05 квітня 2001 року №2344-III, відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів застосовується саме до автомобільних перевізників.

Отже, визначальним в межах розгляду цієї справи суд вважає встановлення факту того, чи є позивач автомобільним перевізником в розумінні положень Закону №2344-III, адже основні доводи позивача полягають саме в тому, що відповідач протиправно застосував адміністративно-господарський штраф до неналежного суб`єкта правопорушення.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону від 05 квітня 2001 року №2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно зі статтею 33 Закону №2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.

Отже, суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, у тому числі за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону від 05 квітня 2001 року №2344-III, є автомобільний перевізник, який здійснює за власний кошт перевезення вантажів.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМЕКС ТРАНС» є власником автомобіля марки DAF з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

Водночас, 06 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІМЕКС ТРАНС» та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 укладено договір оренди транспортного засобу № 06/12/20, згідно пункту 1.1. якого позивач (Орендодавець) зобов`язується передати фізичній особі -підприємцю ОСОБА_2 (Орендарю) в тимчасове володіння та користування предмет оренди - транспортні засоби, визначені у цьому Договорі (далі йменується - "автомобіль", «предмет оренди», «предмет договору»), Орендар зобов`язується прийняти в тимчасове володіння та користування транспортні засоби і зобов`язується сплачувати Орендодавцю плату за це.

У відповідності до пункту 1.2. Договору під транспортним засобом (предметом оренди) розуміється:

-спеціалізований вантажний сідловин тягач-Е марки БАР СР 85.410, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, червоного кольору, номер (кузова, рами) НОМЕР_5 . Право власності Орендодавця підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2 .

- загальний напівпричіп н/пр-бортовий-Е марки КОGEL SNCO 24, реєстраційний номер НОМЕР_6 , сірого кольору, 2004 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7 . Право власності Орендодавця підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_8 .

Отже, суд приходить до висновку, що вищезазначений транспортний засіб перебував у користуванні фізичної особи-підприємця на умовах оренди, який використовувався ним у своїй господарській діяльності для здійснення перевезень.

Окрім того, підтвердженням цих обставин є товарно-транспортна накладна №14/09/01 від 14 версеня 2022 року, в якій чітко відображено, що саме фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (а не власник транспортного засобу) є автомобільним перевізником.

Крім того, суд враховує приписи частини першої статті 50 Закону від 05 квітня 2001 року №2344-III, згідно з якими договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Таким чином, товарно-транспортна накладна № 14/09/01 від 14 вересня 2022 року вважається самостійним документом на підтвердження факту укладення договору перевезення і безспірно свідчить про те, що в даному випадку саме фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , а не позивач як власник транспортного засобу, є автомобільним перевізником.

Також, суд бере до уваги наданий позивачем трудовий договір № 41 від 31 травня 2022 року, укладений між ФОП ОСОБА_2 та водієм автотранспортного засобом ОСОБА_1 .

Так, за умовами вказаного трудового договору водій ОСОБА_1 , який фігурує у якості водія транспортного засобу під час складення Акту № 251304 від 14 вересня 2022 року, зобов`язується слідкувати за технічним станом авто, вчасно доставляти вантаж, а ФОП ОСОБА_2 оплачувати водію кошти за виконувану ним роботу.

Вказане, на думку суду, також свідчить про те, що вищезазначений транспортний засіб перебував у користуванні фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на умовах оренди під час проведення перевірки уповноваженими особами відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 зазначеної статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з встановлених обставин справи, суд погоджується з доводами позивача, що прийнята відповідачем постанова про застосування адміністративно-господарських штрафів від 31 жовтня 2022 року року № 308749 є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа

Позивачем сплачено 2481,00 грн судового збору. Отже, вказані витрати слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті (ЄДРПОУ 39816845, 01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 8) про застосування адміністративно-господарського штрафу № 308749 від 31 жовтня 2022 року, винесену відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс транс».

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс транс» понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) гривня за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (ЄДРПОУ 39816845).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 17 травня 2023 року.

Суддя Д.В. Татаринов