Постанова

від 26.12.2023 по справі 280/6468/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 грудня 2023 року м. Дніпросправа № 280/6468/22

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Коршуна А.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.05.2023 року в адміністративній справі №280/6468/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс-транс" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,-

В С Т А Н О В И Л А:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс транс» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті (ЄДРПОУ 39816845, 01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 8) про застосування адміністративно-господарського штрафу № 308749 від 31 жовтня 2022 року, винесену відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс транс»;

- стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс транс» понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) гривня за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (ЄДРПОУ 39816845).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що о посадовими особами відповідача 14 версня 2022 року проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, про що складено Акт № 251304. Під час перевірки посадовими особами відповідача виявлено порушення вимог статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», під час здійснення вантажних перевезень згідно ТТН 14/09/01 від 14 року 2022 року у водія транспортного засобу ОСОБА_1 відсутня роздруківка даних роботи водія за 14 вересня 2022 року, водій не використовує особисту картку водія, чим допущено порушення статті 60 абзацу 3 частини цього Закону - перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених статею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», наказом МТЗУ № 385 від 24 червня 2010 року.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17.05.2023 року в адміністративній справі №280/6468/22 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною та скасувано постанову Державної служби України з безпеки на транспорті (ЄДРПОУ 39816845, 01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 8) про застосування адміністративно-господарського штрафу № 308749 від 31 жовтня 2022 року, винесену відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс транс».

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області звернулася з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 14 вересня 2022 року об 15 год. 50 хв. на автодорозі Н-31 Дніпро - Царичанка - Кобеляки - Решетилівка, 149км, на підставі направлення на перевірку від 09 вересня 2022 року № 008162, посадові особи Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області здійснили перевірку транспортного засобу DAF/KRONE, реєстраційний № НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , посвідчення водія НОМЕР_3 від 13 червня 2001 року.

За результатами перевірки складено акт № 251304 від 14 вересня 2022 року, яким встановлене порушення перевезення вантажу згідно ТТН № 14/09/01 від 14 вересня 2022 року, а саме, у водія транспортного засобу відсутня роздруківка даних роботи водія за 14 вересня 2022 року, водій не використовує особисту карту водія. Також, відповідачем вказано про перевезення позивачем вантажу за відсутності на момент перевірки документів визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» Відповідальність за дане порушення передбачена абзацом 3 статі 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Водій із актом ознайомлений.

За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 31 жовтня 2022 року Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (код 39816845) прийнята постанова №308749 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 грн, за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Позивач, вважаючи постанову відповідача № 308749 від 31 жовтня 2022 року протиправною та такою, що порушує його права, звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-III, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 2 зазначеного Закону передбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Завданнями законодавства з питань перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом є: визначення основних правових та організаційних основ державного регулювання у сфері перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом; установлення вимог до перевізників, водіїв та транспортних засобів щодо забезпечення безпеки перевезень та екологічної безпеки; визначення системи державного контролю, прав, обов`язків та відповідальності державних органів виконавчої влади та перевізників за порушення міжнародних договорів та законодавства України.

Згідно ст. 3 Закону № 2344-III, цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (Порядок №1567), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Згідно пунктів 2-4 Порядку №1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Як вбачається з матеріалів справи, 06 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІМЕКС ТРАНС» та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 укладено договір оренди транспортного засобу № 06/12/20, згідно пункту 1.1. якого позивач (Орендодавець) зобов`язується передати фізичній особі -підприємцю ОСОБА_2 (Орендарю) в тимчасове володіння та користування предмет оренди - транспортні засоби, визначені у цьому Договорі (далі йменується - "автомобіль", «предмет оренди», «предмет договору»), Орендар зобов`язується прийняти в тимчасове володіння та користування транспортні засоби і зобов`язується сплачувати Орендодавцю плату за це.

У відповідності до пункту 1.2. Договору під транспортним засобом (предметом оренди) розуміється:

-спеціалізований вантажний сідловин тягач-Е марки БАР СР 85.410, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, червоного кольору, номер (кузова, рами) НОМЕР_4 . Право власності Орендодавця підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5 .

- загальний напівпричіп н/пр-бортовий-Е марки КОGEL SNCO 24, реєстраційний номер НОМЕР_6 , сірого кольору, 2004 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7 . Право власності Орендодавця підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_8 .

В оскаржуваній постанові вказано, що позивачем допущено перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

З даного приводу, слід зазначити наступне.

За приписами статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження.

Порядок ведення та надання інформації з реєстру товарно-транспортних накладних визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ст. 1 Закону № 2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

У відповідності до визначення наведеного у п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, власник транспортного засобу - фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб, що підтверджується відповідними документами.

Відповідно до статті 33 Закону № 2344-III, автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.

Отже, поняття "власник транспортного засобу" та "автомобільний перевізник" не є тотожними.

Таким чином, відповідальності за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме перевізники, а не власники транспортних засобів за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього, у відповідності до Правил дорожнього руху.

Згідно матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «ІМЕКС ТРАНС» та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 укладено договір оренди транспортного засобу № 06/12/20, згідно пункту 1.1. якого позивач (Орендодавець) зобов`язується передати фізичній особі -підприємцю ОСОБА_2 (Орендарю) в тимчасове володіння та користування предмет оренди - транспортні засоби, визначені у цьому Договорі (далі йменується - "автомобіль", «предмет оренди», «предмет договору»), Орендар зобов`язується прийняти в тимчасове володіння та користування транспортні засоби і зобов`язується сплачувати Орендодавцю плату за це.

При цьому, у товарно-транспортній накладній №14/09/01 від 14 версеня 2022 року чітко відображено, що саме фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (а не власник транспортного засобу) є автомобільним перевізником.

Враховуючи, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовується до автомобільних перевізників, а позивач на момент проведення перевірки не був автомобільним перевізником, в розумінні вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», колегія суддів вважає, що в межах спірних правовідносинах позивач не є суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, як наслідок, підстави застосування до нього адміністративно-господарського штрафу відсутні.

Враховуючи вищезазначене, судом першої інстанції обгрунтовано визнано протиправною та скасовано постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 308749 від 31 жовтня 2022 року, винесену відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс транс».

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс-транс" та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області -залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.05.2023 року в адміністративній справі №280/6468/22 -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Головуючий - суддяС.В. Сафронова

суддяД.В. Чепурнов

суддяА.О. Коршун