Постанова

від 18.05.2023 по справі 200/5204/22

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2023 року справа №200/5204/22

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2023 року у справі № 200/5204/22 (головуючий І інстанції Циганенко А.І.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

У С Т А Н О В И В:

12 грудня 2022 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу на підземних роботах за Списком №1 навчання в Красноармійському ПТУ №38 з 01.09.1986 по 06.01.1990, військової служби з 22.06.1990 по 29.04.1992, а також періодів роботи на підприємствах з 06.02.1990 по 20.06.1990, з 09.11.2011 по 16.12.2011, з 23.12.2011 по 04.01.2012, з 16.06.2012 по 01.07.2012, з 02.07.2012 по 20.09.2012, з 01.07.2014 по 07.07.2014 та 01.08.2014, зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу на підземних роботах за Списком №1 вказані періоди роботи, навчання та військової служби, з дати призначення пенсії 16.11.2022.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач покликався на те, що відповідач протиправно не зарахував до пільгового стажу на підземних роботах за Списком №1 періоди навчання в професійно-технічному закладі та військової службі, та періоди роботи на підприємствах з 06.02.1990 по 20.06.1990, з 09.11.2011 по 16.12.2011, з 23.12.2011 по 04.01.2012, з 16.06.2012 по 01.07.2012, з 02.07.2012 по 20.09.2012, з 01.07.2014 по 07.07.2014 та 01.08.2014, оскільки пільговий стаж підтверджується записами в трудовій книжці, довідкою ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу», та «пільговими» довідками.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2023 року у справі № 200/5204/22 позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не зарахування до пільгового стажу на підземних роботах за Списком №1 ОСОБА_1 періодів навчання в Красноармійському ПТУ №38 з 01.09.1986 по 06.01.1990, військової служби з 22.06.1990 по 29.04.1992, а також періодів роботи на підприємствах з 06.02.1990 по 20.06.1990, з 09.11.2011 по 16.12.2011, з 16.06.2012 по 01.07.2012, з 01.07.2014 по 07.07.2014 та 01.08.2014. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області обчислити страховий стаж з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, та прийняти рішення про перерахунок пенсії, призначеної ОСОБА_1 , з 16 листопада 2022 року. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Позивачем та відповідачем на рішення суду першої інстанції подано апеляційні скарги.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати частково оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні інших позовних вимог, та ухвалити в цій частині нове рішення, а саме зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з дати призначення пенсії 16.11.2022 року зарахувати до пільгового стажу на підземних роботах за Списком №1 періодів навчання в Красноармійському ПТУ №38 з 01.09.1986 по 06.01.1990, військової служби з 22.06.1990 по 29.04.1992, а також періодів роботи на підприємствах з 06.02.1990 по 20.06.1990, з 09.11.2011 по 16.12.2011, з 16.06.2012 по 01.07.2012, з 01.07.2014 по 07.07.2014 та 01.08.2014. Змінити абзац 3 резолютивної частини рішення суду першої інстанції, виклавши його в наступній редакції. : зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області обчислити пільговий стаж з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, та прийняти рішення про перерахунок пенсії, призначеної ОСОБА_1 , з 16 листопада 2022 року. В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20.01.2023 року по справі № 200/5204/22 залишити без змін.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Відповідач у цій справі не вчинив конкретні дії не зарахував до пільгового стажу певні періоди, тому його можна зобов`язати це зробити. Суд першої інстанції, який визнав бездіяльність щодо незарахування певних періодів протиправною, мав зобов`язати відповідача зарахувати ці періоди до пільгового стажу, оскільки інший спосіб дій відповідача (дискреція), ніж як зарахувати спірні періоди, відсутній.

Також в апеляційній скарзі зазначено, що судом першої інстанції не встановлювались обставини щодо страхового стажу, а встановлювались обставини щодо пільгового стажу, тому рішення в цій частині підлягає зміні.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що до пільгового стажу не зараховані періоди роботи з 06.02.1990 по 20.06.1990, з 09.11.2011 по 16.12.2011, з 16.06.2012 по 01.07.2012, з 02.07.2012 по 20.09.2012, оскільки позивачем не підтверджено пільговий характер роботи у зазначені періоди, відповідно до вимог додатку 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, а саме не надано довідок встановленого зразку.

Відповідно до наданої позивачем довідки від 09.11.2022 №754, зазначено, що позивач користувався відпусткою без збереження заробітної плати 08.2014 - 1 день, простої 07.2014 - 7 днів. У наведеній довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у них відсутні відомості про надання позивачу відпусток без збереження заробітної плати у зв`язку з виробничою необхідністю, як і решта матеріалів справи, не містять відомостей про виробничу необхідність. Отже, періоди з 01.07.2014 по 07.07.2014, та 01.08.2014 підлягають зарахуванню лише до загального стажу позивача.

Час проходження військової служби 22.06.1990 по 29.04.1992 не зараховано до пільгового стажу, у зв`язку з відсутністю пільгової роботи протягом трьох місяців після проходження військової служби.

Навчання в Красноармійському ПТУ №38 з 01.09.1986 по 06.01.1990 не зараховано до пільгового стажу, оскільки перерва між днем зарахування на роботу за набутою професією перевищує 3 місяці.

З огляду на вищезазначене, позивачу правомірно зараховано до загального трудового стажу навчання в Красноармійському ПТУ №38 з 01.09.1986 по 06.01.1990, військова служба з 22.06.1990 по 29.04.1992, та періоди роботи з 06.02.1990 по 20.06.1990, з 09.11.2011 по 16.12.2011, з 16.06.2012 по 01.07.2012, з 02.07.2012 по 20.09.2012.

Період роботи позивача з 23.12.2011 по 04.01.2012 зараховано до пільгового стажу роботи.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 16 листопада 2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подав заяву на призначення пенсії за віком.

28 листопада 2022 року рішенням 056650006963 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначило ОСОБА_1 з 16 листопада 2022 року пенсію за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 2 Розділу XV «Прикінцеві положення» України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пункт «а» статті 13 Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з рішенням стаж становить 28 років 5 місяців 11 днів, в тому числі робота за Списком №1 10 років 3 місяці 10 днів.

Відповідно до форми РС-право ОСОБА_1 зараховані до страхового стажу наступні періоди:

навчання в професійно-технічному закладі з 01.09.1986 по 06.01.1990;

робота з 06.02.1990 по 20.06.1990;

військова служба 22.06.1990 по 29.04.1992;

робота з 09.11.2011 по 16.12.2011 в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Донуглепоставка»;

робота з 16.06.2012 по 01.07.2012 в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Горизонт 2008»;

робота з 02.07.2012 по 20.09.2012 в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Горизонт 2088»;

робота з 01.07.2014 по 07.07.2014, та 01.08.2014 в Шахтоуправління «Покровське».

В трудовій книжці НОМЕР_1 , яка видана 06 січня 1990 року на ім`я ОСОБА_1 , містяться наступні записи:

запис №1 01.09.1986

запис №2 06.01.1990 навчання в Красноармійському СПТУ-38 по спеціальності електрослюсар, підземний машиніст підземних установок, диплом НОМЕР_2 від 06.01.1990;

Шахтобудівельне управління №12 тресту «Красноармійськшахтобуд»

запис №3 06.02.1990 - прийнятий електрослюсарем підземним 3 розраду з повним підземним робочим днем, наказ №80/к від 06.02.1990;

запис №4 20.06.1990 звільнений за статтею 36 п.3 КЗпП УРСР (в ОСОБА_2 ), наказ №402/к від 19.06.1990.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донуглепоставка»

запис №16 09.11.2011 прийнятий машиністом підземних установок 2 розряду з повним робочим днем в шахті, наказ №164к від 08.11.2011;

запис №№17 16.12.2011 звільнений за власним бажанням ст. 38 КЗпП України, наказ №185к від 16.12.2011.

Відокремлений підрозділ «Шахта «Центральна» Державного підприємства «Мирноградвугілля»

запис №18 23.12.2011-04.01.2011 навчання в навчальному пункті

запис №19 05.01.2012 прийнятий машиністом підземних установок 3 розряду з повним робочим днем в шахті, наказ №1/к від 04.01.2012.

запис №20 14.03.2012 звільнений за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням, наказ №20/к від 14.03.2012.

Товариство з обмеженою відповідальністю

Виробничо-комерційна фірма «Горизонт 2008»

запис №21 16.06.2012 прийнятий машиністом підземних установок 3 розрядку з повним робочим днем в шахті, наказ №163-ок від 16.06.2012,

запис №22 01.07.2012 звільнений за статтею 36 п. 5 по переводу КЗпП України, наказ 184/1-к від 01.07.2012.

Товариство з обмеженою відповідальністю

Виробничо-комерційна фірма «Горизонт 2088»

запис №23 02.07.2012 прийнятий машиністом підземних установок 3 розряду по переводу з повним робочим днем в шахті, наказ №1-ок від 02.07.2012,

запис №24 20.09.2012 звільнений за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням, наказ №57-ок від 20.09.2012.

Згідно з дипломом НОМЕР_2 від 06 січня 1990 року ОСОБА_1 в період з 01 вересня 1986 року по 06 січня 1990 року пройшов повний курс середнього професійно-технічного училища за професією електрослюсар підземний, машиніст підземних установок.

Відповідно до військового квитка НОМЕР_3 , виданого 22 червня 1990 року, ОСОБА_1 проходив військову службу з 22 червня 1990 року по 20 квітня 1992 року.

За даними «Індивідуальні відомості про застраховану особу форма ОК-5» спеціальний стаж ОСОБА_1 за періоди

з 09.11.2011 по 16.12.2011 (робота в ТОВ «Донуглепоставка» код ЄДРПОУ 34500531) облікований за кодом ЗПЗ013А1;

січень 2012 року (робота у Відокремлений підрозділ «Шахта «Центральна» Державного підприємства «Мирноградвугілля») облікований за кодом ЗПЗ014А1;

з 16.06.2012 по 01.07.2012 (робота в ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Горизонт 2008») облікований за кодом ЗПЗ014А1;

з 01.07.2014 по 07.07.2014, та 01.08.2014 рік (робота в Приватному акціонерному товаристві «Шахтоуправління «Покровське») облікований за кодом ЗПЗ014А2.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (стаття 46 Конституції України).

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закону №1058-ІV).

Закон №1788-ХІІ був введений в дію з 01 січня 1992 року - в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01 квітня 1992 року - в повному обсязі.

Згідно статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно пункту 1.1 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29 липня 1993 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, в редакції наказу Міністерства соціальної політики №720/1642/5 від 06 жовтня 2014 року (далі - Інструкція), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до пункту 2.14 Інструкції якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

01 січня 2004 року набув чинності Закон №1058-ІV.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Система персоніфікованого обліку була введена в дію 01 січня 2004 року на виконання Указу Президента України від 4 травня 1998 року № 401 «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов`язкового державного пенсійного страхування» згідно постанов Кабінету Міністрів України №1854 від 12 грудня 2002 року та №303 від 12 березня 2003 року.

При обчисленні пільгового стажу позивача за період роботи до впровадження системи персоніфікованого обліку, відповідач мав керуватися документами та порядком, визначеним законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-ІV, а після 01 січня 2004 року за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Щодо вимоги позивача зарахувати до пільгового стажу на підземних роботах за Списком №1 період навчання в Красноармійському СПТУ-38 по спеціальності електрослюсар, підземний машиніст підземних установок з 01.09.1986 по 06.01.1990, військової служби з 22.06.1990 по 29.04.1992, а також періоду роботи з 06.02.1990 по 20.06.1990 в Шахтобудівельному управлінні №12 тресту «Красноармійськшахтобуд» електрослюсарем підземним 3 розраду з повним підземним робочим днем, суд зазначає наступне.

В період з 01 вересня 1986 року по 01 квітня 1992 року, з урахуванням постанови Верховної Ради України 12 вересня 1991 року №1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР», на території України діяло Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року №590 (далі Положення №590).

Згідно з підпунктом «з» пункту 109 Положення №590 окрім роботи в якості працівника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також: навчання в училищах та школах системи державних трудових резервів та системи професійно-технічної освіти (у ремісничих, залізничних училищах, гірничопромислових школах та училищах, школах фабрично-заводського навчання, училищах механізації сільського господарства, технічних училищах, професійно-технічних та в інших училищах, школах та на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації.

При цьому, при призначенні пільгової пенсії період, вказаний в підпункті «з», прирівнюється до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18 листопада 2005 року, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

В період з 06.02.1990 по 20.06.1990 (робота позивача в Шахтобудівельному управлінні №12 тресту «Красноармійськшахтобуд» електрослюсарем підземним 3 розраду з повним підземним робочим днем) на території України діяв «Список №1 производств, цехов, профессий и должностей на подземных работах, на работах с вредными условиями труда и в горячих цехах, работа в которых дает право на государственную пенсию на льготных условиях и в льготных размерах», затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.56 №1173.

Підрозділом 1 Розділом І вказаного Списку №1 передбачені всі робітники, інженерно-технічні працівники та службовці, зайняті повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, руди, сланцю, нафти, озокериту, газу, графіту, азбесту, солі, слюди та інших рудних і нерудних копалин, в геологорозвідці шахтах, на будівництві шахт, рудників та інших підземних споруд, а також усі працівники, зайняті повний робочий день під землею на обслуговуванні зазначених вище робітників та службовців (медперсонал підземних (здоровпунктів, працівники підземного телефонного зв`язку тощо)), а отже період роботи з 06.02.1990 по 20.06.1990 має зараховуватися до пільгового стажу на підземних роботах за Списком №1.

На дату звернення із заявою про призначення пенсії статтею 38 Закону України від 10.02.1998 №103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту» було передбачено, що час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Судом встановлено, що 06 січня 1990 року позивач закінчив Красноармійське ПТУ №38, а був зарахований на роботу в Шахтобудівельному управлінні №12 тресту «Красноармійськшахтобуд» за набутою професією 06 лютого 1990 року.

Отже, перерва між днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищила трьох місяців, а тому період навчання у закладі професійно-технічної освіти слід зараховувати в стаж роботи позивача за спеціальністю, що дає право на пільги.

Враховуючи викладене, період навчання в Красноармійському ПТУ №38 по спеціальності електрослюсар, підземний машиніст підземних установок, з 01.09.1986 по 06.01.1990 зараховується до пільгового стажу на підземних роботах за Списком №1.

Щодо періоду проходження військової служби з 22.06.1990 по 29.04.1992.

За приписами пункту 109 Положення №590 окрім роботи в якості працівника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також служба у складі Збройних Сил СРСР та перебування у партизанських загонах; служба у військах та органах ВЧК, ОГПУ, НКВС, НКДБ, МДБ, Комітету державної безпеки при Раді Міністрів СРСР, Міністерства охорони громадського порядку СРСР, міністерств охорони громадського порядку союзних республік, Міністерства внутрішніх справ СРСР, міністерств внутрішніх справ союзних республік; служба у органах міліції. Перебування військовослужбовця в полоні зараховується до стажу роботи в установленому порядку (підпункт «к»).

При призначенні на пільгових умовах або у пільгових розмірах пенсій по старості та інвалідності робітникам та службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці та у гарячих цехах та на інших роботах з важкими умовами праці (підпункти «а» та «б») пункту 16), та пенсій з нагоди втрати годувальника їхнім сім`ям, а також пенсій за старістю робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт «в» пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах «к» і «л», прирівнюються за вибором особи, що звернулася за призначенням пенсії, або до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка йшла після закінчення цього періоду.

Судом встановлено, що до служби у складі Збройних Сил СРСР позивач працював за професією, яка передбачена Списком №1.

10 січня 1992 року відповідно до постанови Верховної Ради України від 20 грудня 1991 року №2012-XII «Про порядок ведення в дію Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» був введений в дію Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-XII). Відповідно до абзацу другого частини 1 статті 8 цього Закону час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю.

На дату звернення позивача із заявою про призначення пенсії редакція статті 8 Закону №2011-XII передбачала, що час проходження строкової військової служби зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Крім цього, відповідно до статті 56 Закону №1788-ХІІ у стаж роботи, що дає право на трудову пенсію, зараховується військова служба, незалежно від місця її проходження.

Вразовуючи зазначене, період військової служби з 22.06.1990 по 29.04.1992 підлягає зарахуванню до пільгового стажу за Списком №1.

При обчисленні пільгового стажу позивача за періоди роботи після 01 січня 2004 року відповідач мав керуватися даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Судом встановлено, що за даними «Індивідуальні відомості про застраховану особу форма ОК-5» спеціальний стаж ОСОБА_1

з 09.11.2011 по 16.12.2011 (робота в ТОВ «Донуглепоставка» код ЄДРПОУ 34500531) 22 дні в листопаді та 16 днів у грудні обліковані за кодом ЗПЗ013А1;

з 16.06.2012 по 01.07.2012 (робота в ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Горизонт 2008» код ЄДРПОУ 35151333) 15 днів у червні та 1 день у липні обліковані за кодом ЗПЗ014А1;

з 01.07.2014 по 07.07.2014, та 01.08.2014 рік (робота в Приватному акціонерному товаристві «Шахтоуправління «Покровське» код ЄДРПОУ 13498562) 24 дні в липні та 31 день в серпні обліковані за кодом ЗПЗ014А2.

Згідно з довідниками кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженого постановами правління Пенсійного фонду України 05 листопада 2009 року №26-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2009 року за № 1136/17152, 08 жовтня 2010 року №22-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 1 листопада 2010 року за № 1014/18309, та Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року №435, в редакції наказу Мінфіну №511 від 15.05.2018, з 05 листопада 1991 року застосовуються такі коди підстав:

ЗПЗ013А1 - «Працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць»;

ЗПЗ014А1 «Працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, за Списком робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 31 березня 1994 року №202»;

ЗПЗ014А2 - «Працівники провідних професій: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, які безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників за Списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років».

Отже, періоди роботи з 09.11.2011 по 16.12.2011 (робота в ТОВ «Донуглепоставка» код ЄДРПОУ 34500531) 22 дні в листопаді та 16 днів у грудні, які обліковані за кодом ЗПЗ013А1; з 16.06.2012 по 01.07.2012 (робота в ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Горизонт 2008» код ЄДРПОУ 35151333) 15 днів у червні та 1 день у липні, які обліковані за кодом ЗПЗ014А1; з 01.07.2014 по 07.07.2014, та 01.08.2014 (робота в Приватному акціонерному товаристві «Шахтоуправління «Покровське» код ЄДРПОУ 13498562) 24 дні в липні та 31 день в серпні, які обліковані за кодом ЗПЗ014А2, підлягають зарахуванню до пільгового стажу за Списком №1.

Суд звертає увагу на те, що в «Індивідуальних відомостях про застраховану особу форма ОК-5» відсутні дані щодо обліку спеціального стажу ОСОБА_1 за період роботи в ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Горизонт 2088» (код ЄДРПОУ 38035050) з 02.07.2012 по 20.09.2012, а тому відповідач правомірно зарахував вказаний період роботи тільки до страхового стажу.

Суд відхиляє довідки про спуски в шахту №№ 342, 343 від 08.11.2021 про спуски в підземні гірничі видобутки (шахту), оскільки вони не є належними та допустимими доказами для підтвердження (обліку) спеціального стажу (Список №1).

За даними форми РС-право спеціального стажу (Список №1) ОСОБА_1 зарахований період навчання за фахом з 23.12.2011 по 04.01.2012 у Відокремленому підрозділі «Шахта «Центральна» Державного підприємства «Мирноградвугілля» (код ЄДРПОУ 33839076), а тому в цій частині позовні вимоги є безпідставними і не підлягають задоволенню.

Аргументи відповідача про те, що для обчислення пільгового стажу за періоди роботи після 01 січня 2004 року слід подавати уточнюючі довідки підприємств, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, що передбачено пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, суд вважає неприйнятними.

Відповідно до другого речення підпункту 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, за період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10- 1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1058 від 27.09.2022), його дія поширюється виключно на випадки відсутності у особи трудової книжки або відповідних записів у ній.

В той же час, у пункті 1 цього Порядку визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

Отже, подання довідки про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах необхідно тільки за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній за періоди роботи до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Суд наголошує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 25.02.2021 у справі № 683/3705

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30 травня 2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, які викладені у вказаній постанові Верховного Суду (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України)).

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі статтею 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги, пред`явлені до відповідача, слід задовольнити частково.

Щодо зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу на підземних роботах за Списком №1 вказані періоди роботи, навчання та військової служби, з дати призначення пенсії 16.11.2022, судом першої інстанції зазначено наступне.

Обчислення страхового стажу та визначення розміру пенсії є дискреційними повноваженнями відповідного територіального органу ПФУ; суд не є органом, уповноваженим на призначення пенсії, а лише має компетенцію на здійснення судового контролю за відповідністю чинному законодавству оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб`єкта владних повноважень (постанови Верховного Суду від 1 жовтня 2019 року у справі №804/3646/18 та від 21 грудня 2019 року у справі №663/574/17).

Пунктом 2 частини 1 статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Зазначеній нормі кореспондують положення пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України відповідно до яких у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Обраний позивачем засіб захисту не призведе до поновлення порушеного права.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тому, суд першої інстанції, з метою повного захисту порушених прав позивача, дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог і задовольнити позов шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу на підземних роботах за Списком №1 навчання в Красноармійському ПТУ №38 з 01.09.1986 по 06.01.1990, військової служби з 22.06.1990 по 29.04.1992, а також періодів роботи на підприємствах з 06.02.1990 по 20.06.1990, з 09.11.2011 по 16.12.2011, з 16.06.2012 по 01.07.2012, з 01.07.2014 по 07.07.2014 та 01.08.2014, та зобов`язання відповідача обчислити страховий стаж позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні, та прийняти рішення про перерахунок пенсії, призначеної з 16 листопада 2022 року.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги позивача стосовно того, що судом першої інстанції не встановлювались обставини щодо страхового стажу, а встановлювались обставини щодо пільгового стажу, тому рішення в цій частині підлягає зміні, з огляду на наступне. Слід зазначити, що суд першої інстанції дійшов висновку про зобов`язання відповідача обчислити страховий стаж позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, а для пенсійного органу при виконанні рішення суду є обов`язковими як висновки суду, які викладені в його резолютивній частині, так і висновки суду, які зроблені в його мотивувальній частині.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2023 року у справі № 200/5204/22 - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2023 року у справі № 200/5204/22 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 18 травня 2023 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяА.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

І.В. Сіваченко