Постанова

від 17.05.2023 по справі 480/9591/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2023 р. Справа № 480/9591/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: П`янової Я.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Комунальної установи "Сумський міський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) "Берегиня", Управління Держпраці у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.05.2022 р. (ухвалене суддею Діска А.Б.) по справі № 480/9591/21

за позовом Комунальної установи "Сумський міський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) "Берегиня"

до Управління Держпраці у Сумській області

про визнання протиправним і скасування припису,

ВСТАНОВИВ:

Комунальна установа "Сумський міський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) «Берегиня» звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Сумській області, в якому просила: визнати протиправним і скасувати припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 18.05.2021 р. №СМ1687/202/326, складений інспектором праці Управління Держпраці у Сумській області Чернишовою О.В.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 20.05.2022р. позов задоволено частково, а саме, визнано протиправними та скасовано п. п. 1, 3 припису Управління Держпраці у Сумській області від 18.05.2021 р. № СМ1687/202/326; в іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.05.2022р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним і скасування п. 2 припису Управління Держпраці у Сумській області від 18.05.2021 р. № СМ1687/202/326 та прийняти рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Кодексу законів про працю України (в подальшому КЗпП України), Кодексу адміністративного судочинства Українита на не відповідність висновків суду обставинам справи, оскільки відповідач не конкретизував, яких заходів має вжити позивач для усунення порушень та не визначив спосіб їх усунення.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.05.2022р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Кодексу законів про працю України (в подальшому КЗпП України), Кодексу адміністративного судочинства Українита на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги позивача підлягають задоволенню, а вимоги апеляційної скарги відповідача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно дост. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено,що на підставі наказу № 481 від 11.05.2021 р. та направлення № 428 від 11.05.2021 р. фахівцями Управління Держпраці у Сумській області проведено позапланову перевірку позивача, за результатами якої складено акт № СМ 1687/202 від 18.05.2021 р., яким встановлено порушення позивачем вимог КЗпП України.

На підставі висновків вищевказаного акту відповідачем складено припис № СМ1687/202/326, яким зобов`язано позивача забезпечити додержання норм законодавства про працю та усунути порушення: ч. 1ст. 47 Кодексу законів про працю України- всупереч вимогамІнструкції № 58трудова книжка ОСОБА_1 направлена поштою без його письмової згоди; ч. 1ст. 105 КЗпП Україниза виконання на тому ж підприємстві поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) ОСОБА_1 не провадиться доплата, згідно із ч. 1ст. 11 Закону України «Про публічні закупівлі»; ч. 1ст. 149 КЗпП Українидо звільнення ОСОБА_1 за прогул, тобто відсутність на роботі без поважних причин, на підставі п. 4 ч. 1ст. 40 КЗпП Українивід порушника трудової дисципліни не зажадано письмових пояснень. Строк усунення усіх вказаних порушень визначено 18.06.2021 р.

Не погодившись із приписом відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що викладені в п. 1 та п. 3 припису вимоги не є чіткими, зрозумілими та вмотивованими в частині визначення способу усунення виявлених порушень, оскільки не містять обґрунтувань, яким чином позивач повинен усунути порушення. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що не визначення розміру та порядку виплати доплат в колективному договорі не може бути підставою для такої невиплати, у зв`язку з чим висновок відповідача щодо порушення позивачем вимог ч. 1ст. 105 КЗпП України обґрунтований, у зв`язку з чим п. 2 оскаржуваного припису не підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Згідно із ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи та порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначеноЗаконом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р. № 877-V(в подальшому Закон № 877).

Відповідно до ч. 4ст. 2 Закону № 877,заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цимЗакономпорядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Згідно із ч. 1 ст. 259 КЗпП України,державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Відповідно до ч. 1ст. 260 КЗпП України, державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 96(в подальшому Положення № 96), визначено, що центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, є Державна служба України з питань праці (Держпраці).

Згідно з п. 7 Положення № 96, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Кабінетом Міністрів України постановою від 21.08.2019 р. № 823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю»затверджений «Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю» (в подальшому - Порядок № 823).

Відповідно до п. 2 Порядку № 823, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Згідно із пп. 1 п. 5 Порядку № 823, підставами для здійснення інспекційних відвідувань є звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю.

За результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю (п. 16 Порядку № 823).

Відповідно до п. п. 20, 21 Порядку № 823, припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування. Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду. Припис складається у двох примірниках, що підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник припису залишається в об`єкта відвідування.

Згідно із п. 22 Порядку № 823, стан виконання припису перевіряється після закінчення зазначеного в ньому строку виконання. Якщо об`єкт відвідування не надав відповіді або надав її в обсязі, недостатньому для підтвердження факту виконання припису, проводиться інспекційне відвідування з підстави, наведеної у підпункті 11 пункту 5 цього Порядку.

Відповідно до п. 24 Порядку № 823, у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленоїзакономвідповідальності.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що припис - це обов`язкова для виконання господарюючим суб`єктом імперативна вимога суб`єкта владних повноважень, за невиконання або неналежне виконання якої до зобов`язаної особи можуть наставати негативні наслідки у вигляді інспекційного відвідування та подальшого застосування штрафних санкцій за невиконання припису.

Таким чином, припис суб`єкта владних повноважень має бути чітким та зрозумілим, таким, що не потребує трактування зобов`язаною стороною на власний розсуд, строк для усунення порушень, вказаних в приписі має бути достатнім для умов виконання припису.

Згідно із ч. 1 ст. 11 Закону України «Про публічні закупівлі»,відповідальною за організацію та проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі є уповноважена особа, яка визначена шляхом покладення на працівника (працівників) із штатної чисельності функцій уповноваженої особи як додаткової роботи з відповідною доплатою згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 105 КЗпП України, працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов`язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника. Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 47 КЗпП України(чинної, станом на час виникнення спірних правовідносин), власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

Згідно із п. 4.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджених наказом Міністерства праці № 58 від 29.07.1993 р. (в подальшому Інструкція № 58), якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Судовим розглядом встановлено, що наказом Центру реінтеграції бездомних осіб Сумської міської ради від 24.03.2021 р. № 6-К ОСОБА_1 24.03.2021 р. звільнено з посади юрисконсульта 1-ї категорії Центру реінтеграції бездомних осіб за прогул, тобто відсутність на роботі без поважних причин, на підставі п. 4 ч. 1ст. 40 КЗпП України.

Під час проведення перевірки відповідачем встановлено, що згідно табелю обліку використання робочого часу за березень 2021 року в день звільнення ОСОБА_1 не працював та про звільнення його повідомлено листом вих. № 01-08/106 від 24.03.2021 р., письмової згоди на пересилання трудової книжки поштою він не надав, проте, 15.04.2021 р. (вих. № 01-08/140) трудова книжка ОСОБА_1 направлена поштою без його згоди.

Пунктом 1 припису позивача зобов`язано усунути порушення ч. 1 ст. 47 КЗпП України, оскільки, як було встановлено в ході перевірки, всупереч вимогамІнструкції № 58трудова книжка ОСОБА_1 направлена поштою без його письмової згоди.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем на час проведення перевірки трудова книжка надіслана ОСОБА_1 та ним отримана, що підтверджується копією пояснень, які знаходяться в матеріалах справи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що п. 1 оскаржуваного припису не містить чіткого пояснення його виконання, оскільки трудова книжка вже отримана звільненим працівником, що унеможливлює її повторне надання особисто звільненій особі.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, позивачем під час позапланової перевірки не надано інспектору праці документів, підтверджуючих факт отримання від особи, яку звільнено за прогул, письмових пояснень.

Пунктом 3 припису зобов`язано позивача усунути порушення ч. 1ст. 149 КЗпП Україниу зв`язку з тим, що до звільнення ОСОБА_1 за прогул, тобто відсутність на роботі без поважних причин, на підставі п. 4 ч. 1ст. 40 КЗпП України, від порушника трудової дисципліни не забажані письмові пояснення.

Згідно із копії акта від 24.03.2021 р., складеним позивачем за фактом відсутності 19.03.2021 р., 22.03.2021 р., 23.03.2021 р., 24.03.2021 р. ОСОБА_1 на робочому місці, в якому зазначено, що до 23.03.2021 р. на телефонні дзвінки директора останній не відповідав, а 23.03.2021 р. повідомив, що виходити на роботу не буде, адже вважає себе звільненим за власним волевиявленням, письмові пояснення щодо підстав відсутності на робочому місці надавати відмовився.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога відповідача, викладена у п. 3 припису не є чіткою, зрозумілою та суб`єктом владних повноважень не визначений спосіб усунення виявлених порушень, так як на час проведення перевірки ОСОБА_1 вже є звільненим, що унеможливлює забажання від нього письмових пояснень перед звільненням.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що пункти 1, 3 припису Управління Держпраці у Сумській області від 18.05.2021 р. № СМ1687/202/326 протиправні та підлягають скасуванню, у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні вимог апеляційної скарги Управління Держпраці у Сумській області, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.05.2022р., відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України залишає без змін.

Доводи Управління Держпраці у Сумській області спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справіHirvisaari v. Finlandвід 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справіRuiz Torija v. Spainвід 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Щодо позоної вимоги про скасування пункту 2 припису Управління Держпраці у Сумській області від 18.05.2021 р. № СМ1687/202/326, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що під час перевірки відповідачем встановлено, що відповідно до наказу Центру реінтеграції бездомних осіб від 09.06.2020 р. № 132-0 юрисконсульта І категорії ОСОБА_1 призначено уповноваженою особою відповідальною за організацію та проведення процедур закупівлі/спрощених закупівель, у зв`язку з чим до посадової інструкції юрисконсульта внесено зміни та одним із обов`язків додано виконання функцій відповідальної особи за організацію та проведення процедур закупівлі/спрощених закупівель, проте, юрисконсульту І категорії ОСОБА_1 . Також перевіркою встановлено, що відповідна доплата за виконання додаткової роботи з дня видання наказу від 09.06.2020 р. № 132-0 по день звільнення не проводилася.

Пунктом 2 оскаржуваного припису відповідача Комунальну установу "Сумський міський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) «Берегиня» зобов`язано усунути порушення ч. 1ст. 105 КЗпП України, у зв`язку з тим, що за виконання на тому ж підприємстві поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) ОСОБА_1 не провадиться доплата, згідно із ч. 1ст. 11 Закону України «Про публічні закупівлі».

Проте, вказаним пунктом припису не конкретизовано, яким саме чином позивач повинен усунути зазначе в ньому вказане порушення.

Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає,що п. 2 припису Управління Держпраці у Сумській області від 18.05.2021 р. № СМ1687/202/32 протиправний, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Згідноіз п. 2 ч. 1 ст.315, п. 4ч. 1 ст.317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має правоскасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення увідповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильногозастосування нормматеріального права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необхіднимскасуватирішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.05.2022р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині постанову, якою скасувати п. 2 припису Управління Держпраці у Сумській області від 18.05.2021 р. № СМ1687/202/32.

Керуючись ст. ст. 243,308,315,316,317,322,325,326,328,329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунальної установи "Сумський міський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) "Берегиня" - задовольнити.

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.05.2022 р. по справі № 480/9591/21 - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог Комунальної установи "Сумський міський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) «Берегиня» про визнання протиправним і скасування п. 2 припису Управління Держпраці у Сумській області від 18.05.2021 р. № СМ1687/202/32.

Прийняти постанову, якою в цій частині адміністративний позов Комунальної установи "Сумський міський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) «Берегиня» задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати п. 2 припису Управління Держпраці у Сумській області від 18.05.2021 р. № СМ1687/202/326.

В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.05.2022 р. по справі № 480/9591/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Я.В. П`янова О.А. Спаскін