Постанова

від 18.05.2023 по справі 400/4819/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2023 р.м.ОдесаСправа № 400/4819/20Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

рішення суду першої інстанції прийнято

у м. Миколаїв, 19 липня 2022 року

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Танасогло Т.М.,

суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Акціонерного товариства відкритого типу "Фірма "Аура" про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2020 року Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (позивач) звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Акціонерного товариства відкритого типу «Фірма «Аура» (далі також відповідач, АТВТ «Фірма «Аура»), про стягнення з Акціонерного товариства відкритого типу «Фірма «Аура» (код ЄДРПОУ 00307402) на користь Миколаївського обласного відділенні Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю загальну суму заборгованості 63 996,56 коп. з яких: адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю в сумі 61559,18 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 2437,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч вимогам чинного законодавства не забезпечив працевлаштування осіб з інвалідністю для досягнення відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам у 2019 році, тобто не виконало норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 1 робочого місця за 2019 рік, а також не сплатив у добровільному порядку адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідач проти позову заперечував мотивуючи тим, що ним були виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, доказів того, що відповідач не створив робочі місця для інвалідів, відмовляв інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивачем не надано, причини непрацевлаштування інвалідів не залежали від самого роботодавця, тому в діях АТВТ «Фірма «Аура» відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19.07.2022 року замінено позивача у справі Миколаївське обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів на його правонаступника Миколаївське обласне відділенні фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 липня 2022 року, в задоволенні адміністративного позову Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову по справі №400/4819/20, якою позовні вимоги позивача задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування скарги апелянт зазначив про хибність висновку суду першої інстанції про доведеність відповідачем згідно звіту форми №3-ПН створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, оскільки у поданих Товариством звітах відсутня інформація про наявні місця та вакантні посади для працевлаштування саме осіб з інвалідністю, звіти подані не за встановленою та затвердженою формою. Враховуючи всі обставини у сукупності у цій справі, апелянт вважає, що АТВТ «Фірма «Аура», як учасник господарських відносин, не вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто, не здійснив заходів для недопущення господарського правопорушення, а саме не були вжиті всі належні заходи (дії) щодо своєчасного виділення та створення робочих місць для осіб з інвалідністю в установленому порядку у межах нормативу та своєчасного, достовірного, в повному обсязі інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, що свідчить про допущення господарського правопорушення в контексті положень ст. 218 Господарського кодексу України, ч.3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», п. 4 ч.3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» та Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» відповідно до правових висновків викладених у постановах Верховного Суду від 13 липня 2020 року у справі № 804/4097/18, від 22.10.2020 у справі № 1.380.2019.003187, та в свою чергу є підставою для застосування до нього штрафних санкцій визначених статтею 20 Закону №875-ХІІ, які відповідач відмовляється сплатити, за що було нараховану пеню відповідно до вимог законодавства. Допущення відповідачем порушень позивач також обґрунтовує посиланнями на інформацію Миколаївського міського центру зайнятості, викладену у листах від 16.06.2020р. №1541/2-20м, від 23.12. 2020р. №2323/2020м.

За приписами ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів вважає, що справу можливо розглянути без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем у 2019 році було створено 2 робочих місця для осіб з інвалідністю. Фактично у 2019 році працювала 1 особа з інвалідністю.

У зв`язку з не виконанням нормативу по працевлаштуванню 1 особи з інвалідністю, згідно поданого звіту форми № 10-ПІ, позивач застосував до відповідача адміністративно-господарські санкції в сумі 61559,18 грн., а у зв`язку із не сплатою вказаної суми до 30.10.2020 року позивачем нарахована пеня в сумі 2437,38 грн. Загальна сума боргу: 63996,56 грн.

Вважаючи наявними підстави для стягнення вказаної заборгованості з відповідача, з огляду на не забезпечення відповідачем середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу за рік, Миколаївське обласне відділення ФСЗІ звернулось з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в діях відповідача відсутній склад правопорушення, за вчинення якого Законом № 875-XII передбачено застосування адміністративно-господарських санкцій, оскільки відповідач вживав заходів, спрямованих на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та недопущення правопорушення у сфері господарювання. Суд першої інстанції вважав, що відповідачем вжито всіх необхідних заходів для створення робочих місць та працевлаштування необхідної кількості осіб з інвалідністю в порядку вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, вважає його хибним та необґрунтованим, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затверджене наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 №129, передбачає, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі Закон № 875-ХІІ).

Згідно з ч.3 ст.18 Закону № 875-XII, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено ч.ч.1-3 ст.19 Закону № 875-ХІІ, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

У відповідності до статті 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другої вказаної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Тобто, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення. Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, відмова особи з інвалідністю від працевлаштування на підприємство, наявність протипоказань за станом здоров`я особи для роботи на відповідній посаді.

Наведене вище узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 28.04.2020 у справі № 824/643/18-а та від 21.05.2020 у справі № 520/3919/19.

Слід також зазначити, що в силу вимог п.4 ч.3 ст.50 Закону України від 05.07.2012 №5067-VI «Про зайнятість населення» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

На виконання п.4 ч.3 ст.50 Закону №5067-VI, наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі - Порядок № 316).

Згідно з пунктом 5 Порядку № 316 форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Отже, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування інвалідів інформацію у порядку, передбаченому Законом «Про зайнятість населення» та Наказом № 316; звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом № 875-ХІІ та Порядком № 70; у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

При цьому, своєчасно та у повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що АТВТ «Фірма «Аура» надало до Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт форми №10-ПІ за 2019 рік в якому зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (рядок 01) у 2019 році 49 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02) 2 особи; кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»(рядок 03) 2 особи; фонд оплати праці штатних працівників (рядок 04) 3016,4 тис.грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника (рядок 05) 61 559грн.; сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (рядок 06) «-» грн.

Проте, за інформацію позивача, згідно з даними отриманими у листі вх. № 238/01-72 від 27.02.2020 року від Головного управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області та переліку страхувальників, який був сформований на підставі електронної бази даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність на АТВТ «Фірма «Аура» у 2019 році становила 1 особа.

Таким чином, інформацією ГУ ПФУ в Миколаївській області, яка була сформована відносно страхувальника (АТВТ «Фірма «Аура») на підставі звітності підприємства про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (Форма № Д4), було підтверджено середньооблікову кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність у 2019 році, як 1 особа, а не як зазначило АТВТ «Фірма «Аура» в звіті форми № 10-ПІ за 2019 рік 2 особи.

З метою усунення розбіжностей виявлених в середньообліковій кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, що були виявленні Миколаївським обласним відділенням при звірянні звітних відомостей, зазначених АТВТ «Фірма «Аура» в звіті форми № 10-ПІ за 2019 рік та в звітності за 2019 рік, яку АТВТ «Фірма «Аура» надавало до Пенсійного фонду, відділенням на адресу АТВТ «Фірма «Аура» був направлений лист про усунення розбіжностей.

02.06.2020 року на адресу Миколаївського обласного відділення від АТВТ «Фірма «Аура» надійшов лист від 29.05.2020 №066, у якому відповідач вказав, що на підприємстві одна з двох осіб, яким встановлена інвалідність працює за сумісництвом.

Однак, з даного приводу судова колегія зауважує, що в силу приписів частини п`ятої статті 19 Закону №875-XII виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Тобто, не можуть бути зараховані для виконання нормативу інваліди, прийняті на роботу за сумісництвом.

Також, колегія суддів враховує, що відповідач АТВТ «Фірма «Аура» подавав 10.01.2019р., 05.03.2019р., 22.03.2019р., 05.04.2019р., 11.04.2019р., 16.05.2019р., 14.06.2019р., 04.07.2019р., 04.09.2019р., 10.12.2019р. до Миколаївського міського центру зайнятості звітність Інформацію про попит на робочу силу №3-ПН.

Між тим, дослідивши наявні у справі звіти №3-ПН, апеляційний суд вважає ґрунтовними доводи апеляційної скарги про те, що такі звіти не відповідають критеріям належності та достовірності, передбаченим ст.ст. 73, 75 КАС України, з огляду на таке.

Згідно затвердженої форми звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» складається з загальної частини та двох розділів ( Розділ 1 «Основні дані про вакансії» та Розділ II «Коментарі до даних про вакансії»).

Згідно з п. 1 Розділу III «Порядок заповнення розділу II форми № 3-ПН» Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» за наявності у роботодавців коментарів до вакансії заповнюється розділ II, у якому відображаються порядковий номер відповідного запису в розділі І, а також характеристики вакансій (умови праці, розмір заробітної плати та вимоги до претендентів).

У пункті 2 наводиться загальна кількість осіб із числа громадян, що мають додаткові гарантії щодо сприяння працевлаштуванню (відповідно до статті 14 Закону України «Про зайнятість населення»), яких роботодавець може працевлаштувати.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про зайнятість населення» до категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, належать: особи з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Отже, у пункті 2 розділу II «Коментар до даних про вакансії» звітів форми № 3- ПН фактично відображається інформація щодо створених відповідачем робочих місяць, тобто вільних вакансій на які можуть бути працевлаштовані особи з інвалідністю, так як відповідно до п. 1 Розділу III «Порядок заповнення розділу II форми № 3-ПН» Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії-)» саме у пункті 2 розділу II «Коментар до даних про вакансії» звіту форми № 3-ПН наводиться кількість осіб із числа громадян, що мають додаткові гарантії щодо сприяння працевлаштуванню (відповідно до статті 14 Закону України «Про зайнятість населення»), яких роботодавець може працевлаштувати.

Наявність вільного робочого місця (вакантної посади) зазначається в звіті форми № 3- ПН щодо кожної категорії громадян окремо. Так, у разі працевлаштування особи з інвалідністю зазначається потреба в працівнику саме за такою категорією громадян.

Крім того, зазначення інформації про наявні робочі місця на які можуть бути працевлаштовані особи з інвалідністю, в звіті форми № 3-ПН є обов`язковою, адже як випливає з приписів ч.3 ст.18 Закону № 875-ХІІ, до обов`язків органів державної служби зайнятості законодавцем віднесена організація працевлаштування осіб з інвалідністю, бо саме з цією метою роботодавці зобов`язані надавати державній службі зайнятості відповідну інформацію.

Однак, всупереч вищезазначеним вимогам, копії звітів форми № 3-ПН від 10.01.2019 року, 05.03.2019 року, 22.03.2019 року, 05.04.2019 року, 11.04.2019 року, 16.05.2019 року, 14.06.2019 року, 04.07.2019 року, 04.09.2019 року, 08.11.2019 року, 10.12.2019 року, які додані відповідачем до матеріалів справи, не містять частини Розділу II «Коментар до даних про вакансії» звіту форми № 3-ПН, а саме в наданих копіях взагалі відсутні п. 1 та п. 2 Розділу II «Коментар до даних про вакансії» в редакції яка б відповідала затвердженій формі звіту. Замість затверджених в Розділі II «Коментар до даних про вакансії» форми звітності № 3-ПН дванадцяти пунктів в копіях наданих відповідачем містяться лише десять пунктів, тобто в копіях звітності форми № 3-ПН відсутні перші два пункти в яких саме і відображається інформація про наявні місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, тобто надані відповідачем копії звітності форми № 3-ПН не відповідають затвердженій формі звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».

Відтак, надані відповідачем копії звітів форми № 3-ПН без інформації щодо вакансій (робочих місць) створених зокрема для працевлаштування осіб з інвалідністю не доводять того факту, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, тобто не свідчить про вжиття належних заходів щодо подання відповідної звітності до відповідної установи та в подальшому працевлаштування осіб з інвалідністю, що підтверджується й інформацією зазначеною Миколаївським міським центром зайнятості в листі від 16.06.2020 № 1541/2-20м, а саме акціонерне товариство відкритого типу «Фірма «Аура» (код ЄДРПОУ 00307402) «Інформацією про попит на робочу силу (вакансії)» форми звітності № 3-ПН про можливе працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році не надавало (копія листа від 16.06.2020 № 1541/2-20м наявна в матеріалах справи).

Також, згідно листа отриманого Миколаївським обласним відділенням 23.12.2020р. від Миколаївського міського центру зайнятості, в зазначених звітах форми № 3-ПН від 10.01.2019 року, 05.03.2019 року, 22.03.2019 року, 05.04.2019 року, 11.04.2019 року, 16.05.2019 року, 14.06.2019 року, 04.07.2019 року, 04.09.2019 року, 08.11.2019 року, 10.12.2019 року, які були надані відповідачем до центру зайнятості та до суду, не було визначено жодної вакансії про можливість працевлаштування на неї осіб з інвалідністю у 2019 році (копія листа від 23.12.2020 № 2323/2-20м наявна в матеріалах справи).

Наведене свідчить на користь доводів апелянта про те, що АТВТ «Фірма «Аура» протягом 2019 року до центру зайнятості звітність форми 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії) про створенні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, а також про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця осіб з інвалідністю не подавалась, а відтак і твердження відповідача, що ним вживались заходи щодо повідомлення центра зайнятості про наявні робочі місця для осіб з інвалідністю та виконання свого обов`язку на виконання вимог закону в частині створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю є такими, що не відповідають дійсності.

Приймаючи до уваги вищевикладені обставини АТВТ «Фірма «Аура» в порушення вимог ч.3 ст.18 Закону № 875-ХІІ не вживало будь-яких заходів щодо виділення та створення робочих місць (вакансій) для працевлаштування осіб з інвалідністю, а не виконання цих обов`язків є за своєю суттю та змістом правопорушенням у сфері господарювання.

Таким чином, обов`язок підприємства щодо створення нормативу робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості двох робочих місць відповідачем не виконано, оскільки взагалі не подавалися звіти за формою № 3-ПН у 2019 році з моменту наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії), оформлені належним чином, як того вимагає чинне законодавство у сфері регулювання спірних правовідносин.

Отже, вищевикладені обставини, свідчить про невжиття відповідачем заходів щодо виділення та створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та недопущення правопорушення в контексті положень ст. 218 Господарського кодексу України, ч.3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», п. 4 ч.3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення», Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу».

З огляду на вищевикладені порушення АТВТ «Фірма «Аура», що полягають у невжитті роботодавцем усіх залежних від нього заходів для недопущення порушення правил здійснення господарської діяльності та кількість осіб з інвалідністю у АТВТ «Фірма «Аура» які перебували у трудових відносинах у звітному 2019 році, як за основним місцем роботи, не доводить виконання підприємством обов`язку по забезпеченню певної кількості місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки.

Оскільки відповідач не повідомив центр зайнятості про наявність вакантної посади для працевлаштування осіб з інвалідністю, то застосування до нього адміністративно- господарських санкцій не є безпідставним.

Таким чином, враховуючи всі вищевикладені обставини у сукупності у цій справ АТВТ «Фірма «Аура» як учасник господарських відносин не вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто, не здійснив заходів для недопущення господарського правопорушення, а саме не були вжиті всі належні заходи (ді щодо своєчасного виділення та створення робочих місць для осіб з інвалідністю установленому порядку у межах нормативу та своєчасного, достовірного, в повному обсязі: інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб інвалідністю, що свідчить про допущення господарського правопорушення в контексті положень ст. 218 Господарського кодексу України, ч.3 ст. 18 Закону України «Про основ соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» та Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попи на робочу силу (вакансії)» та є підставою для застосування до нього штрафних санкцій визначених статтею 20 Закону № 875-ХІІ.

Щодо розрахунку суми стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за 2019 рік, за наслідками дослідження наявного у матеріалах справи розрахунку, колегія суддів зазначає, що згідно з наданим АТВТ «Фірма «Аура» звітом форми № 10-ПІ за 2019 рік фонд оплати праці штатних працівників (рядок 04) на підприємстві у 2019 році складав 3 016,4 тис. грн.

Відповідно до п.3.6 Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 року № 42,у рядку 05 відображається середньорічна заробітна плата штатного працівника, яка розраховується за формулою: рядок 05 = рядок 04 х 1000 / рядок 01.

Таким чином, розмір середньорічної заробітної плати штатного працівника на АТВТ «Фірма «Аура» складає: (3 016,4 х 1000) / 49 61 559,18 грн., а не як зазначено у наданому АТВТ «Фірма «Аура» звіті форми №10-ПІ (річна) за 2019 рік 61 559 гри.

Враховуючи вимоги ст.20 Закону № 875-ХІІ, п.3.6 Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» та інформацію отриману від АТВТ «Фірма «Аура» сума адміністративно-господарських санкцій за 1 призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю робоче місце становить: 61 559,18 х 1 = 61 559,18 грн.

Оскільки АТВТ «Фірма «Аура» адміністративно-господарські санкції у визначений строк, тобто до 15 квітня року, наступного за роком в якому відбулося порушення нормативу, сплачено не було, а відтак відповідно до вимог ч. 2 ст. 20 Закону № 875-ХІІ та п 3.1 наказу Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження Порядку нарахування пені та її сплати» від 15.05.2007 року № 223 відповідачу за період з 16.04.2020 року по 30.10.2020 року (включно) за прострочення сплати адміністративно-господарських санкцій нарахована пеня в сумі 2437,38 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості АТВТ «Фірма «Аура» за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2019 рік складає 63 996,56 грн. з яких: адміністративно-господарські санкції 61 559,18 грн. та пеня 2437,38 грн.

За вказаного, апеляційний суд вважає, що Миколаївським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю правильно визначено суму заборгованості відповідача зі сплати адміністративно-господарських санкцій та пені.

Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України» ) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень та зауважує, що очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Отже, установлені в межах апеляційного розгляду даної справи вищенаведені фактичні обставини справи у повному обсязі спростовують наведені в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції висновки та доводи відповідача.

Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 241-243, 308, 311, 315-317, 321, 322, 325, 326, 328 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Миколаївського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю - задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 липня 2022 року у справі № 400/4819/20 - скасувати.

Ухвалити у даній справі нове рішення, яким позовні вимоги Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства відкритого типу «Фірма «Аура» (код ЄДРПОУ 00307402) на користь Миколаївського обласного відділенні Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (код ЄДРПОУ 20917114) загальну суму заборгованості 63 996 (шістдесят три тисячі дев`ятсот дев`яносто шість) гривень 56 коп. з яких: адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю в сумі 61559,18 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 2437,38 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя Танасогло Т.М.Судді Єщенко О.В. Димерлій О.О.