Постанова

від 18.05.2023 по справі 580/5703/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/5703/22 Суддя (судді) першої інстанції: Валентин ГАРАЩЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Лічевецького І.О.,

Мельничука В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Громадської організації «Спілка інвалідів «Говерла» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 січня 2023 року по справі за адміністративним позовом Громадської організації «Спілка інвалідів «Говерла» до Черкаської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Громадська організація «Спілка інвалідів «Говерла» звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Черкаської міської ради, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення 30 сесії Черкаської міської ради від 06.10.2022 №30-84 «Про відмову ГО «СІ «Говерла» у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Надпільній, 226/3 (вільна земельна ділянка);

- зобов`язати Черкаську міську раду прийняти рішення про надання ГО «СІ «Говерла» дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,0930 га в постійне користування по вул. Надпільній, 226/3, під розміщення станції технічного обслуговування автомобілів з адміністративною будівлею.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач безпідставно відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельної ділянки, так як позивач надав усі необхідні документи, які передбачені вимогами закону, натомість отримав рішення про відмову в наданні дозволу.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27 січня 2023 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Черкаської міської ради від 06.10.2022 №30-84 «Про відмову Громадській організації «Спілка інвалідів «Говерла» у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Надпільній, 226/3 (вільна земельна ділянка).

Зобов`язано Черкаську міську раду повторно розглянути питання про надання громадській організації «Спілка інвалідів «Говерла» дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,0930 га в постійне користування по вул. Надпільній, 226/3, під розміщення станції технічного обслуговування автомобілів з адміністративною будівлею та прийняти обґрунтоване рішення про надання дозволу або про відмову у його наданні, з урахуванням висновків суду викладених у судовому рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення в частині зобов`язання Черкаську міську раду повторно розглянути питання про надання громадській організації «Спілка інвалідів «Говерла» дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,0930 га в постійне користування по вул. Надпільній, 226/3, під розміщення станції технічного обслуговування автомобілів з адміністративною будівлею та прийняти обґрунтоване рішення про надання дозволу або про відмову у його наданні, з урахуванням висновків суду викладених у судовому рішенні, та прийняти нове рішення у цій частині, яким зобов`язати Черкаську міську раду прийняти рішення про надання ГО «СІ «Говерла» дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,0930 га в постійне користування по вул. Надпільній, 226/3, під розміщення станції технічного обслуговування автомобілів з адміністративною будівлею.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідач, систематично, без жодних правових обгрунтувань та з порушенням вимог Земельного кодексу України прийняв повторне рішення про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

На думку апелянта, оскаржуване рішення не відповідає вимогам чинного законодавства, та у даному випадку судом першої інстанції не було поновлено порушені права позивача, так як зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії не є втручанням у його дискреційні повноваження.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено про те, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується та позиція відповідача повністю узгоджується з межами дискреційних повноважень, що свідчить про безпідставність апеляційної скарги.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача звернувся до Центру надання адміністративних послуг в м. Черкаси із заявою від (вх. №01-06/72124 від 25.11.2021) щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0930 га в постійне користування по вул. Надпільній, 226/3, під розміщення станції технічного обслуговування автомобілів з адміністративною будівлею.

20 січня 2022 року на 17 сесії Черкаської міської ради розглянуто питання надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0930 га в постійне користування по вул. Надпільній, 226/3, під розміщення станції технічного обслуговування автомобілів з адміністративною будівлею та рішенням від 20.01.2022 №17-129 відмовлено позивачу в наданні відповідного дозволу.

Однак, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 31.05.2022 у справі №580/1821/22 скасовано рішення Черкаської міської ради від 20.01.2022 року №17-129 та зобов`язано останню на черговій сесії розглянути заяву Громадської організації «Спілка інвалідів «Говерла» від 25.11.2021 (вх. №01-06/72124 від 25.11.2021) щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0930 га в постійне користування по вул. Надпільній, 226/3, під розміщення станції технічного обслуговування автомобілів з адміністративною будівлею та відповідно до вимог Земельного кодексу України прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням правової оцінки суду, наданої у цьому рішенні.

На підставі викладеного, позивач звернувся до відповідача листами 22.07.2022 №17/9/22 та 27.07.2022 №18/9/22 згідно яких направив оригінали документів для винесення на сесію міської ради питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0930 га в постійне користування по вул. Надпільній, 226/3, під розміщення станції технічного обслуговування автомобілів з адміністративною будівлею.

Втім, рішенням 06.10.2022 №30-84 Черкаська міська рада повторно розглянула питання надання дозволу та відмовила позивачу в наданні такого дозволу.

Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки в оскарженому рішенні №30-84 від 06.10.2022 відсутні посилання на відомості щодо виявлення відповідачем невідповідності місця розташування земельної ділянки об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, тому таке рішення є протиправним.

Як наслідок, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача у встановленому законом порядку повторно розглянути питання щодо надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0930 га в постійне користування по вул. Надпільній, 226/3, під розміщення станції технічного обслуговування автомобілів з адміністративною будівлею та відповідно до вимог Земельного кодексу України прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням правової оцінки суду, наданої у цьому рішенні.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується і це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

У силу вимог статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Отже, громадяни, які зацікавлені у реалізації свого права на отримання безоплатно у власність земельної ділянки, звертаються до відповідної сільської, селищної, міської ради з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, яку орган місцевого самоврядування зобов`язаний розглянути у місячний строк.

У відповідності до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно частин восьмої-десятої статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду може бути оскаржена до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (частина одинадцята вказаної статті).

Отже, вказаними нормами визначено підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання, зокрема, для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких такі органи приймають рішення про погодження чи відмову в погодженні проекту землеустрою.

При цьому, при вирішенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, уповноважений на це орган в контексті норм частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України повинен перевірити:

- відсутність передачі земельної ділянки безоплатно у власність відповідному громадянину по зазначеному виду використання (частина четверта статті 116 Земельного кодексу України);

- чи відносяться землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, до земель сільськогосподарського призначення державної власності (частина четверта статті 122 Земельного кодексу України);

- відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки схемі землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України);

- відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки містобудівній документації (у разі її надання для містобудівних потреб) (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України та частина третя статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Таким чином, підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність може бути невідповідність місця розташування об`єкта (земельної ділянки) наведеним вище вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача листами 22.07.2022 №17/9/22 та 27.07.2022 №18/9/22 згідно яких направив оригінали документів для винесення на сесію міської ради питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0930 га в постійне користування по вул. Надпільній, 226/3 , під розміщення станції технічного обслуговування автомобілів з адміністративною будівлею.

Втім, рішенням 06.10.2022 №30-84 Черкаська міська рада розглянула питання надання дозволу та відмовила позивачу в наданні такого дозволу.

Разом з тим, у оскаржуваному рішенні №30-84 від 06.10.2022 відсутні посилання на відомості щодо виявлення відповідачем невідповідності місця розташування земельної ділянки об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Посилання відповідача на відсутність необхідних статутних завдань із забезпечення прав та інтересів інвалідів у галузі технічного обслуговування транспортних засобів, відсутність у позивача у напрямках діяльності КВЕД, є неприйнятними, оскільки вказані доводи не були покладені в основу оскарженого рішення.

Більш того, відповідно до статті 14 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», з метою виконання статутних завдань і цілей зареєстровані громадські об`єднання осіб з інвалідністю, їх спілки мають право здійснювати необхідну господарську діяльність без мети отримання прибутку, а також господарську та підприємницьку діяльність шляхом створення госпрозрахункових установ і організацій із статусом юридичної особи, а також підприємств, заснованих на колективній власності громадських об`єднань.

Отже, громадські об`єднання осіб з інвалідністю мають право здійснювати підприємницьку діяльність шляхом створення госпрозрахункових установ і організацій із статусом юридичної особи, а також підприємств, тобто зазначені організації можуть виступати засновниками юридичних осіб, які будуть здійснювати підприємницьку діяльність, тому зазначені доводи відповідача є необґрунтованими.

При цьому, апеляційний суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України», в якому Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Варто зазначити, що особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Отже, вирішення даної справи залежить саме від доведеності відповідачем правомірності прийняття спірних рішень.

Відтак, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, безпідставно прийнявши рішення про відмову позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, що оскільки чинним законодавством передбачені вичерпні підстави для відмови, а тому відповідач не мав право відмовляти позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у користування за наявності поданих та перевірених судом документів, що є підставою для скасування рішення Черкаської міської ради від 06.10.2022 №30-84 «Про відмову ГО «СІ «Говерла» у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Надпільній, 226/3 (вільна земельна ділянка).

Розглядаючи позовні вимоги про зобов`язання Черкаську міську раду прийняти рішення про надання ГО «СІ «Говерла» дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,0930 га в постійне користування по вул. Надпільній, 226/3, під розміщення станції технічного обслуговування автомобілів з адміністративною будівлею, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними повноваженнями є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

При цьому, повноваження адміністративного суду визначені у статті 245 КАС України.

Так, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У силу вимог частини четвертої цієї статті у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Крім того, у постанові від 05 травня 2018 року у справі №826/9727/16 Верховний Суд зазначив, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов:

1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача;

2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача;

3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів;

4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У контексті обставин цієї справи, передумовою прийняття відповідачем рішення є не лише отримання заяви позивача, але й її розгляд.

Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У свою чергу, Верховний Суд у постанові від 18.10.2018 у справі № 818/1976/17 прийшов до висновку, що надання будь-яким особам дозволів на розроблення відповідних проектів землеустрою є лише первісним етапом процедури відведення земельних ділянок і не означає, що такі проекти землеустрою в наступному будуть затверджені компетентним суб`єктом владних повноважень, а земельні ділянки - передані заявникам (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17).

Враховуючи, що у спірних правовідносинах відповідач фактично не розглянув заяву позивача у встановленому порядку та відповідачем при розгляді заяви позивача не надана її оцінка на предмет відповідності вимогам статті 118 ЗК України, тому вказана заява підлягає розгляду повноважним органом на відповідність вимогам закону, а суд на цьому етапі позбавлений процесуальної можливості приймати рішення за відсутності такої перевірки, не надання оцінки та не встановлення певних обставин суб`єктом владних повноважень з цього питання, тому суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що належним і ефективним способом повного захисту порушених прав позивача є зобов`язання Черкаську міську раду повторно розглянути питання про надання громадській організації «Спілка інвалідів «Говерла» дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,0930 га в постійне користування по вул. Надпільній, 226/3, під розміщення станції технічного обслуговування автомобілів з адміністративною будівлею та прийняти обґрунтоване рішення про надання дозволу або про відмову у його наданні, з урахуванням висновків суду викладених у судовому рішенні.

Щодо клопотання позивача про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Так, статтею 49 КАС України визначено, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, пред`явивши позов до однієї або декількох сторін. Задоволення позову таких осіб має повністю або частково виключати задоволення вимог позивача до відповідача. У разі вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, розгляд адміністративної справи за клопотанням учасника справи починається спочатку.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Частиною п`ятою статті 49 КАС України встановлено, що про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

У той же час, апелянтом жодним чином не обгрунтовано вплив оскаржуваного рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 січня 2023 року у даній справі на Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради, оскільки спірні правідносини щодо оскарження рішення Черкаської міської ради від 06.10.2022 №30-84 «Про відмову ГО «СІ «Говерла» у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Надпільній, 226/3 (вільна земельна ділянка) виникли саме між позивачем та відповідачем.

У даному випадку, Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради не має жодного відношення до надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Надпільній, 226/3.

З огляду на вказане, підстави для залучення Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради у якості третьої особи - відсутні.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Громадської організації «Спілка інвалідів «Говерла» - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 січня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді І.О. Лічевецький

В.П. Мельничук