Ухвала

від 17.05.2023 по справі 380/6818/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 травня 2023 року

м. Київ

справа № 380/6818/20

адміністративне провадження № К/990/16329/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Юрченко В.П., перевіривши касаційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.05.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2023 у справі № 380/6818/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Верболіз» до Галицької митниці Держмитслужби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна казначейська служба України про визнання протиправними дій і бездіяльності, відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Верболіз» звернулось до адміністративного суду із позовом, про:

- визнання протиправними дії, бездіяльність Львівської митниці ДФС щодо неприйняття заяви з проханням випустити товар за митною декларацією № UA209120/2017/108947 згідно з пунктом 21статті 356 Митного кодексу України до одержання результатів відповідних досліджень та залишення без відповіді і результату звернення у клопотанні до Львівської митниці ДФС щодо запобігання порушення, що призвели до порушення інтересу ТОВ «Верболіз»;

- стягнення з Галицької митниці кошти на відшкодування завданих матеріальних збитків у розмірі 343 013,19 грн, що настали внаслідок невипуску товару пунктом 21статті 356 МК.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.05.2021 у справі № 380/6818/20 позов було задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2022 апеляційну скаргу Львівської митниці задоволено частково. Скасовано рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.05.2021 у справі № 380/6818/20. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальності «Верболіз» у частині позовних вимог про визнання протиправними дії, бездіяльність Львівської митниці ДФС залишено без розгляду. Закрито провадження у адміністративній справі у частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Верболіз» про стягнення з Галицької митниці коштів на відшкодування завданих матеріальних збитків, роз`яснивши позивачу право протягом десяти днів з дня отримання ним постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Львівської області.

Постановою Верховного Суду від 14.12.2022 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Верболіз» задоволено частково. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2022 скасовано, справу направлено до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2023 апеляційну скаргу Львівської митниці залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.05.2021 у справі № 380/6818/20 без змін.

05.05.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.05.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2023 у справі № 380/6818/20, в якій скржник просить скасувати оскаржувані рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У касаційній скарзі ДПС України посилається на наявність підстав для відкриття касаційного провадження, визначених пунктом 1, 3 та 4 частини четвертої статті 328 та пунктами 1 та 4 частини другої статті 353 КАС України.

Так, на неврахування практики Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами, викладених у постанові від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16.

Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є наявність та взаємозв`язок усіх чотирьох умов.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Саме лише цитування окремих речень постанови Верховного Суду не є беззаперечною підтавою оскарження судових рішень відповідно до пунтку першого частини четверторї статті 328 КАС України.

Суд також звертає увагу на те, що у випадку посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, необхідно навести порушені судами норми процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи в сукупності з обґрунтуванням підстав, передбачених частинами другою та третьою статті 353 КАС України.

Частиною другою статті 353 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 4) встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Інші норми матеріального права застосовано судами попередніх інстанцій відповідно до встановлених фактичних обставин справи на підставі доказів і пояснень, наданих сторонами та відповідно до вимог статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Окрім цього, у касаційній скарзі заявник указує на наявність підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт, необхідно указати конкретну норму права щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, підстави необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.

Проте, всупереч зазначених вимог, заявником не указано у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування конкретної норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.

Зміст касаційної скарги зводиться до викладу фактичних обставин справи із посиланням на нормативно-правові акти, однак без належного обґрунтування підпункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Решта доводів касаційної скарги щодо наявності підстав касаційного оскарження наведено без взаємозв`язку із підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині четвертій статті 328 КАС України.

Таким чином, пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не виклав передбачені цією статтею підстави, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції.

Разом з тим, основні доводи касаційної скарги грунтуються на необхідності додатково перевірити та переоцінити докази, і визнати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові суду саме так, як вважає заявник скарги.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Керуючись статтями 248, 328, 332, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.05.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2023 у справі № 380/6818/20 повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддяВ.П. Юрченко