Ухвала

від 18.05.2023 по справі 160/394/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 травня 2023 року

м. Київ

справа № 160/394/22

адміністративне провадження № К/990/17752/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15.12.2022 у справі №160/394/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтобуд» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укравтобуд» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.08.2021 №0124130719, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 6458638,00грн та за штрафними санкціями у розмірі 1614659,50грн; №0124120719, яким позивачу збільшено суму за податковим зобов`язанням з податку на прибуток підприємства у розмірі 6729429,00грн; №0124110719 про від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 280007,00грн за 2019 рік.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.06.2022 адміністративний позов задоволено.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укравтобуд» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з заявою про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтобуд» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40000,00грн.

Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2022, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.12.2022, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтобуд» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Вирішено стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтобуд» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Мотивуючи рішення про часткове задоволення заяви, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний адміністративний суд, виходили з того, що оскільки заявлена до відшкодування сума коштів у розмірі 40000,00грн є завищеною, не відповідає критерію реальності наданих послуг, тому на користь позивача шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача мають бути розподілені витрати на правничу допомогу у сумі 25000,00грн.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України 11.05.2023 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15.12.2022 у справі №160/394/22, ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтобуд» про ухвалення додаткового судового рішення у повному обсязі.

У поданій відповідачем касаційній скарзі також наведено підстави, що зумовили пропуск визначеного законом процесуального строку на касаційне оскарження спірних судових рішень.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження додаткової постанови апеляційного суду в касаційному порядку.

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 цього ж Кодексу дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Передбачена пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України підстава для касаційного оскарження судових рішень пов`язана із випадками порушеннями судами попередніх інстанції норм процесуального права, передбачених частинами другою і третьою статті 353 КАС України. При цьому, у випадку зазначення у касаційній скарзі обґрунтованих доводів про наявність підстав для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд відповідно до частини третьої статті 353 КАС України (обов`язкові підстави) визначення скаржником пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України як самостійної підстави для касаційного оскарження судових рішень може бути прийнятним.

Однак, доводи про не встановлення судом істотних обставин справи або не дослідження доказів у справі стосуються порушення судом норм процесуального права, які відповідають частині другій статті 353 КАС України, як підстава для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд є прийнятними за умови обґрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.

Тобто, доводи про порушення судом норм процесуального права, передбачених частиною другою статті 353 КАС України, мають бути наведені з одночасним викладенням обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права відповідно до підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Такі доводи мають бути наведені у взаємозв`язку із встановленими обставинами і висновками судів щодо кожного з питань, які скаржник вважає неправильно вирішеним. Доведення наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, в частині одного з висновків суду не може бути підставою для відкриття касаційного провадження в частині іншого висновку з підстав порушення норм процесуального права, передбачених частиною другою статті 353 КАС України.

Поряд з цим, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що додаткове судове рішення після його ухвалення стає частиною судового рішення по суті позовних вимог, відповідно, порядок його оскарження є таким, що і для рішення по суті, оскільки вирішує питання, які не пов`язані із вимогами адміністративного позову, але в обов`язковому порядку мають бути вирішені судом.

Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2022, переглянуте судом в апеляційному порядку, є невід`ємною складовою рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.06.2022 у справі №160/394/22.

Так, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній, як на підставу касаційного оскарження судових рішень, міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Неврахування правової позиції Верховного Суду скаржник обґрунтовує неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій положень частини першої статті 133, пункту 2 частини п`ятої статті 134 КАС України в частині надання правової оцінки співмірності понесених позивачем витрат зі складністю справи та витрат присуджених до відшкодування, вказуючи, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №910/15944/17 та від 02.10.2018 у справі №816/2328/17.

Поряд з цим, Верховний Суд зазначає, що при вирішення питання компенсації понесених витрат на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати конкретні докази, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Доводи, які стосуються дослідження і правової оцінки доказів, пов`язуються із підставою для касаційного оскаржень судових рішень відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України і частини другої статті 353 КАС України (порушення норм процесуального права). Прийнятність таких доводів регламентована виключно за умови викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

У той же час, касаційна скарга не містить обґрунтованих доводів щодо помилковості висновку судів попередніх інстанцій, зокрема, відповідачем не наведено належного спростування обґрунтованості заявленої суми витрат на правничу допомогу саме у цій справі, їх неспівмірності або завищеності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України (постанова Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №640/15803/19).

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до надання неправильної, як на думку скаржника, правової оцінки встановленим у цій справі обставинам у сукупності з наданими доказами та цитування положень процесуального закону, який регулює підстави й порядок стягнення витрат на професійну правничу допомогу, що не є тотожним застосуванню судами норм права без урахування висновків Верховного Суду.

Суд касаційної інстанції зазначає, що формальне посилання скаржника на витяги з постанов Верховного Суду щодо оцінки того чи іншого аргументу та (або) доказу, які до того ж зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Крім того скаржник не зазначає, у чому він вбачає подібність правовідносин у справі, у якій подає касаційну скаргу, зі справами, які він вказує, і які були предметом розгляду касаційним судом.

Як убачається зі змісту постанови апеляційного суду у цій справі, прийнятої за результатом перегляду додаткового рішення суду першої інстанції, суди, ухвалюючи рішення про часткове задоволення заяви позивача, виходили з обґрунтованості заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю «Укравтобуд» до стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00грн.

Зокрема суд апеляційної інстанції, погодившись з рішенням суду першої інстанції, дійшов висновку, що сума витрат вказана заявником до відшкодування у розмірі 40000,00грн є завищеною, не відповідає критерію реальності наданих послуг, а тому, на засадах співмірності та справедливості, на користь позивача підлягає стягненню лише сума коштів у розмірі 25000,00грн понесених судових витрат, пов`язаних з надання професійної правничої допомоги.

Таким чином, Суд вважає, що посилання відповідача у касаційній скарзі на судову практику Верховного Суду наведене безвідносно як до висновків судів першої та апеляційної інстанцій, так і до підстав касаційного оскарження, визначених у частині четвертій статті 328 КАС України.

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що наведене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України обґрунтування не узгоджується із визначеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.

Крім того, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень та комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», касаційна скарга у справі №160/394/22 вже подавалась відповідачем до суду касаційної інстанції раніше, яку Верховний Суд ухвалами від 25.01.2023, від 13.03.2023 та від 11.05.2023 повернув як таку, що не містила належного викладення підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі.

У той же час, звертаючись до суду з цією касаційною скаргою, скаржник так і не виправив недоліки касаційної скарги, які були вказані Верховним Судом, що свідчить виключно про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.

Суд повторно звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Варто зазначити, що відповідно до статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісно реалізувати належне їм право на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України, Суд -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15.12.2022 у справі №160/394/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтобуд» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І.Я. Олендер