Постанова

від 18.05.2023 по справі 816/1213/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2023 року

м. Київ

справа № 816/1213/16

адміністративне провадження № К/9901/56295/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Олендера І.Я., Васильєвої І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року (суддя Канигіна Т.С.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2018 року (головуючий суддя Присяжнюк О.В., судді: Курило Л.В., Русанова В.Б.) у справі за позовом Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепловозоремонтний завод" про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2016 року Державна податкова інспекція у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - Інспекція, позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепловозоремонтний завод" (далі - Товариство, відповідач), в якому просила стягнути податковий борг з мита на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності, в сумі 182 902,43 грн. та податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів у сумі 633 404,10 грн. (всього - 816 306,53 грн.).

Обґрунтовуючи позовну заяву, податковий орган зазначав, що за Товариством рахується податковий борг в сумі 816 306,53 грн., що виник у зв`язку з несплатою узгодженого грошового зобов`язання (адже податкові повідомлення-рішення про нарахування цих зобов`язань були ним оскаржені в судовому порядку, проте судовими рішеннями, що набрали законної сили, у справі №816/4311/15 в задоволенні позову відмовлено, а у справі №816/4819/15 позов залишено без розгляду), відтак борг підлягає стягненню в судовому порядку.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2018 року, в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи такі рішення, суди виходили з того, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року у справі №816/411/17, яка залишена без змін ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року, адміністративний позов Товариства до Інспекції та Управління Державної казначейської служби України у м.Полтаві Полтавської області задоволено частково й зобов`язано Інспекцію внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування суми від`ємного значення з податку на додану вартість за лютий - квітень 2016 року в рахунок сплати грошових зобов`язань Товариства з податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів в сумі 633 404 грн. та податкового боргу з мита на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності, в сумі 182 903 грн., а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача податкового боргу у вищевказаних сумах, адже він шляхом коригування від`ємного значення за лютий - квітень 2016 року погасив існуючу заборгованість.

Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, Інспекція звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

При цьому в касаційній скарзі податковий орган посилався на ті ж обставини, що вже наводились ним в позовній заяві (наявність у Товариства податкового боргу, що виник внаслідок несплати узгодженого грошового зобов`язання), а також вказував на неможливість реалізувати судові рішення у справі №816/411/17 з огляду на відсутність законодавчого врегулювання й технічної можливості виконати рішення суду такого змісту та неправильне застосування судами при розгляді справи №816/411/17 положень податкового законодавства.

Відповідач в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.

Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.

Судами з`ясовано, що Товариство зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку у Інспекції.

Посадовими особами ДФС у Полтавській області проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання законодавства державної митної справи у частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товарів, за результатами якої складено акт від 18 травня 2015 року №0002/16-31-22-05-08/0037709939, яким, в свою чергу, встановлено порушення ним частини 1 статті 148, частини 1 статті 151, частини 1 статті 160 Митного кодексу України, що призвело до несплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість та мита в розмірі 653 045,26 грн.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом 29 травня 2015 року прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000032205 (отримано платником 04 червня 2015 року) про нарахування грошового зобов`язання з мита на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності, у розмірі 182 902,43 грн. (за основним платежем - 146 321,94 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 36 580,49 грн.) та №0000022205 (отримано платником 04 червня 2015 року), яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів у сумі 633 404,10 грн. (за основним платежем - 506 723,32 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 126 680,78 грн.).

Податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку й рішеннями ДФС України від 27 липня 2015 року №15651/6/99-99-10-01-06-25 та №15650/6/99-99-10-01-06-25 їх було залишено без змін, а скарги платника - без задоволення.

Також вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені Товариством в судовому порядку.

Так, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року у справі №816/4311/15, яка залишена без змін ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12 січня 2016 року, відмовлено в задоволенні позову Товариства до Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000022205 від 29 травня 2015 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 березня 2016 року у справі №816/4819/15, яка набрала законної сили 29 березня 2016 року, адміністративний позов Товариства до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000032205 від 29 травня 2015 року, залишено без розгляду.

Згідно зі складеним Інспекцією розрахунком сум заборгованості за Товариством рахується податковий борг в розмірі 816 306,53 грн., (мито - 182 902,43 грн., податок на додану вартість - 633 404, 10 грн.), у зв`язку з чим податковий орган звернувся до суду з позовом у даній справі.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею ж 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов`язаний, зокрема сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

За змістом підпунктів 20.1.18, 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків; звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Розглядаючи справу, суди з`ясували, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року у справі №816/411/17, яка залишена без змін ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року, адміністративний позов Товариства до Інспекції та Управління Державної казначейської служби України у м.Полтаві Полтавської області задоволено частково й зобов`язано Інспекцію внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування суми від`ємного значення з податку на додану вартість за лютий - квітень 2016 року в рахунок сплати грошових зобов`язань Товариства з податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів (код бюджетної класифікації 14070100) в сумі 633 404,00 грн. та податкового боргу з мита на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності (код бюджетної класифікації 15010100), в сумі 182 903,00 грн.

Вищевказаною постановою також встановлено, що Товариством до контролюючого органу подано: 23 березня 2016 року - уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість, у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2016 року, згідно з яким задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету (рядок 20.2.2 декларації), у розмірі 475 259 грн.; 25 квітня 2016 року - уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2016 року, згідно з яким задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету (рядок 20.2.2 декларації), у розмірі 473 208 грн.; 17 травня 2016 року - податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2016 року, згідно з якою задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету (рядок 20.2.2 декларації), у розмірі 343 099 грн.

До вищевказаних уточнюючих розрахунків та декларації Товариством додані заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (Д4), згідно з якими кошти у загальному розмірі 816 307 грн. (473 208 грн. + 343 099 грн.) Товариство просило врахувати в рахунок сплати його грошових зобов`язань з податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів (код бюджетної класифікації 14070100, в сумі 633 404 грн.) та податкового боргу з мита на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності (код бюджетної класифікації 15010100, у сумі 182 903 грн.).

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною ж 1 статті 255 КАС України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Водночас суд першої інстанції звернув увагу, що 05 грудня 2017 року відповідачем надано до суду докази сплати 0,10 грн. у рахунок погашення податкового боргу, адже податковий орган просив стягнути податковий борг з податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів у розмірі 633 404,10 грн., тоді як Товариство відповідно до поданих уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість за лютий - квітень 2016 року просило врахувати в рахунок сплати грошових зобов`язань з цього податку кошти в сумі 633 404,00 грн.

Відтак суди дійшли переконання, що Товариство шляхом коригування від`ємного значення за лютий - квітень 2016 року та доплати суми боргу в розмірі 0,10 грн. погасило заборгованість з податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів (633 404,10 грн.) та миту на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності (182 902,43 грн.), а тому немає правових підстав для стягнення з нього цих сум як податкового боргу.

Враховуючи наведене та зважаючи на положення частини 1 статті 341 КАС України, яка передбачає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність, в даному випадку, правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судами обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Не є прийнятними й твердження позивача про неможливість реалізувати судові рішення у справі №816/411/17 з огляду на відсутність законодавчого врегулювання й технічної можливості виконати рішення суду такого змісту та неправильне застосування судами при розгляді справи №816/411/17 положень податкового законодавства, оскільки ці обставини жодним чином не впливають на правильність вирішення спору у даній справі.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.Я.Олендер І.А. Васильєва