Постанова

від 10.05.2023 по справі 707/1919/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанов

Іменем України

10 травня 2023 року

м. Київ

справа № 707/1919/20

провадження № 61-7600св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В., суддів:Білоконь О. В., Погрібного С. О.,Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - прокурор - перший заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ,

відповідачі: Черкаська районна державна адміністрація, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області,

треті особи: Державна екологічна інспекція Центрального округу, приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєва Інна Юріївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на постанову Черкаського апеляційного суду від 30 червня 2022 року у складі колегії суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В., Василенко Л. І.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року прокурор - перший заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації, Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ звернувся до суду з позовом до Черкаської районної державної адміністрації (далі - Черкаська РДА), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, треті особи: Державна екологічна інспекція Центрального округу, приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєва І. Ю., про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування державної реєстрації права приватної власності, усунення перешкод шляхом зобов`язання повернення державі земельної ділянки водного фонду та скасування її державної реєстрації.

Позовна заява прокурора мотивована тим, що розпорядженням Черкаської РДА від 27 квітня 2015 року № 109 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» затверджено проекти землеустрою та передано у приватну власність 10 громадян земельні ділянки, зокрема ОСОБА_1 - земельну ділянку, з кадастровим номером 7124986000:01:001:0018, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту, для індивідуального дачного будівництва, а пунктом 3 спірного розпорядження зазначену земельну ділянку віднесено до категорії земель рекреаційного призначення.

На підтвердження реєстрації права власності ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку, на підставі рішення державного реєстратора реєстру речових прав на нерухоме майно Черкаського районного управління юстиції Бавикіна В. І. від 18 травня 2015 року № 21379299, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності за № 9700287 та видано свідоцтво про право власності від 18 травня 2015 року серії НОМЕР_1 .

На підставі договору купівлі-продажу від 12 травня 2016 року № 1247, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , речове право на спірну земельну ділянку перейшло до останнього.

Прокурор вказував, що виділення спірної земельної ділянки відбулося із порушенням процедури встановленої Земельним кодексом України (далі - ЗК України) та Законом України «Про державний земельний кадастр», Законом України «Про землеустрій», а саме незаконно змінено цільове призначення спірної земельної ділянки. Таким чином, розпорядження Черкаської РДА від 27 квітня 2015 року № 109 у частині затвердження проекту землеустрою та передачі у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки прийняте всупереч статтям 20, 58, 59, 84, 186-1, частині дев`ятій статті 118, ЗК України, статті 4 Водного кодексу (далі - ВК України), у зв`язку з чим підлягає визнанню судом незаконним та скасуванню.

Також прокурор зазначав, що спірним розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації № 109 у власність громадян, у тому числі ОСОБА_1 , фактично передано у приватну власність частину гідротехнічної споруди Будище-Свидівської захисної дамби, що суперечить статтям 58, 59 ЗК України. Крім того, при прийнятті розпорядження Черкаської РДА № 109 Черкаське управління захисних масивів дніпровських водосховища (на момент відведення - Черкаське регіональне управління водних ресурсів), як титульний володілець спірної земельної ділянки, не надавало погодження на відведення її у власність, що є порушенням вимог частини другої статті 123 ЗК України.

З огляду на викладене, прокурор просив суд:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Черкаської РДА від 27 квітня 2015 року № 109 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» в частині затвердження проекту землеустрою, надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 7124986000:01:001:0018, площею 0,0800 га, розташованої в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту, для індивідуального дачного будівництва, та віднесення її до категорії земель рекреаційного призначення;

- визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності від 18 травня 2015 року серії НОМЕР_1 , видане ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:01:001:0018, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту, для індивідуального дачного будівництва;

- скасувати державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:01:001:0018, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту, для індивідуального дачного будівництва, з одночасним припиненням речового права на неї;

- усунути перешкоди держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації та Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою за кадастровим номером 7124986000:01:001:0018, площею 0,0800 га, розташованою в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту, для індивідуального дачного будівництва шляхом її повернення ОСОБА_2 ;

- визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки від 19 листопада 2015 року з кадастровим номером 7124986000:01:001:0018, площею 0,0800 га, розташованої в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту, для індивідуального дачного будівництва;

- стягнути із відповідачів на користь Прокуратури Черкаської області судові витрати.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 09 липня 2021 року змінено позивача у справі Черкаську обласну державну адміністрацію та залучено її правонаступника Будищенську сільську раду.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 20 вересня 2021 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Черкаської РДА від 27 квітня 2015 року № 109 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» у частині затвердження проекту землеустрою, надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0018, площею 0,0800 га, розташованої в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту, для індивідуального дачного будівництва та віднесення її до категорії земель рекреаційного призначення. Усунуто перешкоди державі в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою за кадастровим номером 7124986000:01:001:0018, площею 0,0800 га, розташованою в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту, для індивідуального дачного будівництва шляхом її повернення ОСОБА_2 . Скасовано державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0018, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва, з одночасним припиненням речового права на неї. Визнано незаконною та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки від 19 листопада 2015 року за кадастровим номером 7124986000:01:001:0018, площею 0,0800 га, розташованої в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту, для індивідуального дачного будівництва. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Черкаської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на користь Черкаської обласної прокуратури судові витрати у справі, що складаються із судового збору у розмірі 9 459,00 грн, по 2 364,75 грн з кожного.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що Черкаською районною державною адміністрацією при прийнятті розпорядження від 27 квітня 2015 року № 109 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» порушено порядок надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки у зв`язку з недотриманням вимог законодавства. Оскільки спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду, щодо яких встановлено спеціальний правовий режим, то передача її у власність відповідачу на підставі розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 27 квітня 2015 року № 109 є неправомірною.

Крім того, оскаржуваним розпорядженням Черкаської РДА від 27 квітня 2015 року № 109 змінено категорію земель та їхнє цільове призначення із земель водного фонду на землі рекреаційного призначення без передбаченої законом процедури, оскільки не була проведена обов`язкова державна експертиза землевпорядної документації.

Зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду

Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога про усунення перешкод державі в користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою шляхом її повернення ОСОБА_2 є законною та підлягає задоволенню, не потребує визнання недійсним правочину, відповідно до якого ОСОБА_2 набув право власності на спірну земельну ділянку.

Крім того, суд встановив, що вимоги заступника прокурора, щодо скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку та визнання незаконним та скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки, також підлягають задоволенню, оскільки вказані рішення прийняті на підставі оспорюваного розпорядження Черкаської РДА, яке в судовому порядку визнається незаконним та скасовується. У такому випадку позбавлення відповідача права власності на земельну ділянку відповідає інтересам суспільства.

Встановивши ту обставину, що зміна власника земельної ділянки, яка відноситься до земель водного фонду, можлива лише у випадку, визначеному статтею 59 ЗК України, яку не застосовано у цій справі, суд дійшов висновку, що для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для повернення цієї ділянки власнику, визнання недійсним свідоцтва про право власності не є необхідним. Оскільки така вимога не є ефективним способом захисту для усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, яка належить до земель водного фонду, тому в задоволенні цієї вимоги суд відмовив.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 30 червня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задоволено. Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 20 вересня 2021 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог прокурора відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що висновок суду першої інстанції про належність спірної земельної ділянки до земель водного фонду з посиланням на лист Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 23 червня 2020 року № 10-23-0.4-4752/2-20, за умови відсутності у матеріалах справи відповідної земельно-технічної експертизи, є передчасним.

Також апеляційний суд зазначив про те, що відповідно до висновку експерта від 16 червня 2022 року № 119/1205-1206/22-23, виготовленого за результатом проведення Черкаським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (далі - КНДІСЕ) Міністерства юстиції України судової земельно-технічної експертизи у цій справі, земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0018 не знаходиться в межах Будище-Свидівоцької захисної дамби та не знаходиться в нормативних розмірах, передбачених для прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на річці Дніпро згідно зі статтею 60 ЗК України та статті 88 ВК України, а тому вказав на те, що станом на момент передачі ОСОБА_1 спірної земельної ділянки вона не була віднесена до земель водного фонду, а відносилася до категорії земель рекреаційного призначення (згідно з розробленим проєктом землеустрою).

Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про те, що прокурором не доведено належними доказами неправомірність розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 17 серпня 2014 року № 225 про надання дозволів громадянам, у тому числі і ОСОБА_1 , на розробку проектів землеустрою щодо оформлення права власності на земельні ділянки для ведення індивідуального дачного будівництва, як і не доведено факту незаконного розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 27 квітня 2015 року № 109, зокрема щодо надання у приватну власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки в адмінмежах Свидівоцької сільської ради Черкаської району за межами населеного пункту, а тому вважав, що позовні вимоги прокурора задоволенню не підлягають.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У серпні 2022 року перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Черкаського апеляційного суду від 30 червня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Як підставу касаційного оскарження заявник зазначає неврахування апеляційним судом правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 30 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 02 лютого 2022 року у справі № 707/1924/20, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13. Крім того, заявник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд:

- безпідставно скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції та поклав в основу оскаржуваного судового рішення висновки судової експертизи з питань, що не стосуються предмета доказування у справі;

- проігнорував доводи прокурора про те, що під час подання позову до суду не здійснювалось посилання на факт перебування спірної земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_1 , в межах нормативно визначеного розміру прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища річки Дніпро;

- дійшов помилкових висновків про неналежність спірної земельної ділянки до земель водного фонду через те, що вона не перебуває ні в межах прибережної смуги, ні в межах Будище-Свидівоцької захисної дамби (як складової штучного водосховища);

- не врахував, що експертом не досліджувався факт віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду - штучні водосховища;

- не звернув увагу на те, що спірна земельна ділянка містить у своєму складі землі водного фонду - штучні водосховища та не надав належної оцінки викладеним у листі від 23 червня 2020 року № 10-23-0.4-4852/2-20 обліковим даним Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області та змісту листа Черкаської обласної державної адміністрації від 06 липня 2020 року № 161-7776 вих 20, які підтверджують цей факт;

- не надав належної оцінки тому, що згідно з обліковими даними Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ, які викладені у листі від 12 червня 2022 року № 348/13, спірна земельна ділянка, яка була надана ОСОБА_1 , розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 02 квітня 1973 року № 209-р була передана Управлінню служби експлуатації та технагляду за будівництвом захисних споруд на Кременчуцькому водосховищі (надалі Черкаське регіональне управління водних ресурсів, Черкаське управління захисних масивів дніпровських водосховищ) під будівництво захисної дамби, вилучивши її у попередніх землекористувачів;

- проігнорував те, що технічно-експлуатаційна зона Будище-Свидівоцької захисної дамби має ширину 116,0 м від гребня дамби в сторону Кременчуцького водосховища, де заборонена будь-яка господарська діяльність, що підтверджується письмовим доказом, наявним у матеріалах цивільної справи, -листом Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ від 21 липня 2020 року та планом-схемою розміщення спірної земельної ділянки та визначення щодо неї 116-метрової технічно-експлуатаційної зони дамби, розробленою ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (лист від 22 липня 2020 року № 10-28-0.5-1272/2-20).

Також у касаційній скарзі заявник зазначив клопотання про розгляд справи за участю представника Офісу Генерального прокурора та з повідомленням про дату, час та місце розгляду справи Черкаську обласну прокуратуру.

У вересні 2022 року від Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області до Верховного Суду надійшло клопотання, в якому заявник просить при розгляді справи врахувати пояснення, які містяться в матеріалах справи.

Станом на час розгляду справи відзиви на касаційну скаргупершого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури від інших учасників справи до Верховного Суду не надходили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 08 серпня 2022 року касаційну скаргупершого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України); витребувано з Черкаського районного суду Черкаської області матеріали справи № 707/1919/20; надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу.

У вересні 2022 року матеріали справи № 707/1919/20 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури про розгляд справи за участю представника Офісу Генерального прокурора та про повідомлення про дату, час та місце розгляду справи Черкаську обласну прокуратуру; справу № 707/1919/20 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено, що розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації від 27 квітня 2015 року № 109 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» затверджено проекти землеустрою та передано у приватну власність 10 громадян земельні ділянки, зокрема ОСОБА_1 - земельну ділянку, з кадастровим номером 7124986000:01:001:0018, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту, для індивідуального дачного будівництва, а пунктом 3 спірного розпорядження зазначену земельну ділянку віднесено до категорії земель рекреаційного призначення.

Рішенням державного реєстратора реєстру речових прав на нерухоме майно Черкаського районного управління юстиції Бавикіна В. І. від 18 травня 2015 року № 21379299 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності за № 9700287 та видано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 18 травня 2015 року.

На підставі договору купівлі-продажу від 12 травня 2016 року № 1247, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , речове право на спірну земельну ділянку перейшло до останнього.

У пояснювальній записці до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , зазначено, що цим проектом землеустрою земельну ділянку відведено у землі рекреаційного призначення. Код цільового призначення - 07.03 - для індивідуального дачного будівництва.

Згідно з висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у разі якщо проект землеустрою підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 19 червня 2020 року № 10-23-0.9-4671/2-20 документація із землеустрою щодо спірної земельної ділянки на проведення експертизи не надходила.

У листі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 23 червня 2020 року № 10-23-0.4-4752/2-20 зазначено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0018 згідно з формою 6-зем, станом на 01 січня 2015 року обліковувалася як землі загального користування (в розрізі угідь - штучні водосховища).

10 червня 2020 року Черкаська місцева прокуратура зверталася з листом до Держводагентства України, в якому повідомляла про відведення, в тому числі спірної земельної ділянки, у власність громадянам.

06 липня 2020 року Черкаська місцева прокуратура зверталася з листом до Черкаської обласної державної адміністрації, в якому просила повідомити, чи вживалися Черкаською обласною державною адміністрацією заходи реагування у зв`язку з відведення, в тому числі спірної земельної ділянки, у власність громадянам з порушенням вимог чинного законодавства та чи плануються такі заходи в майбутньому.

16 липня 2020 року Черкаська обласна державна адміністрація надіслала лист позивачу, в якому повідомила, що заходи відповідного реагування, в тому числі представницького, не вживалися і не планувалися.

21 липня 2020 року Державна екологічна інспекція Центрального округу звернулася з листом до Черкаської місцевої прокуратури, в якому зазначила про незаконність спірного розпорядження та просить вжити заходи представницького характеру.

27 липня 2020 року Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області листом повідомило Черкаську місцеву прокуратуру, що за результатами перевірки виділення земельних ділянок громадянам, в тому числі і спірної ділянки, були допущені порушення норм чинного земельного законодавства.

Крім того, матеріали справи свідчать, що ухвалою Черкаського апеляційного суду від 12 січня 2022 року задоволено клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про призначення земельно-технічної експертизи. У цій справі було призначено судову земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено такі питання: 1) Чи в межах прибережно-захисної смуги знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0018 ? Якщо так, то яка її частина потрапляє до меж прибережно-захисної смуги Кременчуцького водосховища на річці Дніпро ? 2) Чи потрапляє земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0018 до меж Будище-Свидівської захисної дамби ? Якщо так, то яка її частина потрапляє ? Проведення експертизи доручено експертам Черкаського відділення КНДІСЕ Міністерства юстиції України.

За наслідками проведення судової земельно-технічної експертизи Черкаським відділенням КНДІСЕ Міністерства юстиції України 16 червня 2022 року був складений висновок експерта № 119/1205-1206/22-23.

Згідно з вказаним висновком земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0018 не знаходиться в межах Будище-Свидівоцької захисної дамби, також вказана земельна ділянка не перебуває в нормативних розмірах, передбачених для прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на річці Дніпро згідно зі статтю 60 ЗК України та статтею 88 ВК України.

Висновок експерта обґрунтований тим, що поняття «прибережна захисна смуга» згідно зі статтями ВК України та «прибережна смуга» згідно ВБН 33-4759129-03-05-92 не є тотожними. Крім цього, пункт 2.4 ВБН 33-4759129-03-05-92 не містить даних про те, що розміри прибережної захисної смуги для водосховищ обчислюються саме від лінії нормального підпірного рівня. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Згідно з листом Державного агентства водних ресурсів України від 22 вересня 2021 року № 5814/3/6/11-21 проект землеустрою «Щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронних зон на запитуваній території» до агентства на погодження не надходив. Таким чином, на час проведення експертизи було встановлено що проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища відсутній.

Крім того, під час проведення експертизи експертом було встановлено, що частина земельної ділянки, на якій знаходиться Будище-Свидівоцька захисна дамба не має меж та певного місця розташування, відповідно до законодавства України межі цієї дамби не встановлені. Водночас зовнішні межі спірної земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0018 встановлені та мають відповідно до чинного законодавства установлені межі, певне місце розташування з визначеним щодо них права. Аналізуючи встановлені обставини, експерт дійшов висновку, що спірна земельна ділянка не знаходиться в межах ні Будище-Свидівоцької дамби, ні в нормативних розмірах прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на річці Дніпро.

Водночас матеріали справи свідчать про те, що під час розгляду цієї справи в суді апеляційної інстанції Черкаська обласна прокуратура також подала клопотання про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи, яке обґрунтувала тим, що висновок експерта від 16 червня 2022 року неповно розкриває поставлені на вирішення експерта питання під час проведення експертизи; експертом не правильно визначені межі прибережної смуги. Тому, для повного з`ясування обставин, необхідно провести нову судову земельно-технічну експертизу.

На вирішення експертизи Черкаська обласна прокуратура просила поставити такі запитання: 1) Чи входила земельна ділянка за кадастровим номером 7124986000:01:001:0018 площею 0,08 га, розташована в адміністративних межах Будищенської сільської ради, за межами населеного пункту, станом на день її відведення у приватну власність, у 100-метрову зону від лінії води Кременчуцького водосховища на річці Дніпро, що відповідає позначці 81,00 мБс.? Якщо входила, то яка площа їх накладень ? 2) Чи входить на цей час земельна ділянка за кадастровим номером 7124986000:01:001:0018 площею 0,08 га, розташована в адміністративних межах Будищенської сільської ради, за межами населеного пункту, в 100-метрову зону від лінії води Кременчуцького водосховища на річці Дніпро, що відповідає позначці 81,00 мБс? Якщо входить, то яка площа їх накладень ? 3) Чи входить земельна ділянка за кадастровим номером 7124986000:01:001:0018, площею 0,08 га, розташована в адміністративних межах Будищенської сільської ради, за межами населеного пункту, до 116-метрової зони від гребня Будище-Свидівоцької захисної дамби (краю дорожнього полотна) в бік Кременчуцького водосховища на річці Дніпро? Якщо входить, то яка площа її накладень?

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 29 червня 2022 року клопотання Черкаської обласної прокуратури про призначення судової земельно-технічної експертизи у цій залишено без задоволення.

Вказана ухвала мотивована тим, що Прокуратура Черкаської області під час надання заперечень на апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 20 вересня 2021 року не заявляла клопотання про проведення експертизи, під час cудового розгляду категорично заперечувала проти проведення експертизи за клопотанням представника відповідача, у матеріалах справи є висновок експерта, який не визнано необґрунтованим або такими, що суперечать іншим матеріалам справи або викликають сумніви в їх правильності, тому клопотання про призначення експертизи у спосіб, визначений заявником, не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та їх нормативне обґрунтування

Відповідно до статті 2 Закону України «Про охорону земель» об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Статями 19, 20 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема на землі водного фонду. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно до статті 21 ЗК України недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Частиною першою статті 58 ЗК України та статтею 4 ВК України (тут і надалі - в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанцій) передбачено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів; береговими смугами водних шляхів; штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації об`єктів водного фонду, виконують певні захисні функції.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Відповідно до статті 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.

Згідно з пунктом «ґ» частини третьої статті 83 ЗК України землі водного фонду, що належать до земель комунальної власності, взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями частини другої статі 59 ЗК України.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми (частина друга статті 59 ЗК України).

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом (частина четверта статті 59 ЗК України).

Отже, за змістом зазначених норм права землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у цій справі та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову прокурора, апеляційний суд, зокрема виходив із того, що відповідно до висновку експерта від 16 червня 2022 року № 119/1205-1206/22-23, виготовленого за результатом проведення Черкаським відділенням КНДІСЕ Міністерства юстиції України судової земельно-технічної експертизи у цій справі, земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0018 не знаходиться в межах Будище-Свидівоцької захисної дамби та не перебуває в нормативних розмірах, передбачених для прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на річці Дніпро згідно зі статтею 60 ЗК України та статті 88 ВК України, а тому вказав на те, що станом на момент передачі ОСОБА_1 спірної земельної ділянки вона не була віднесена до земель водного фонду, а відносилася до категорії земель рекреаційного призначення (згідно з розробленим проєктом землеустрою).

Однак Верховний Суд не може цілком погодитись із вказаними висновками апеляційного суду та вважає їх передчасними з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позов - це звернена через суд до відповідача матеріально-правова вимога про поновлення порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, який здійснюється в певній, визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову), є предмет і підстава позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частинами першою та шостою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналіз змісту наявної у матеріалах справи позовної заяви першого заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури (т. 1 а. с. 1-28) свідчить про те, що фактичними підставами позову у цій справі були:

- передача у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки за рахунок земель водного фонду - штучні водосховища;

- перебування спірної земельної ділянки в межах 116-ти метрової технічно-експлуатаційної зони Будище-Свидівоцької захисної дамби.

Водночас у вказаній позовній заяві прокурор не зазначав як фактичну підставу позову обставини перебування спірної земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_1 , в межах нормативно визначеного розміру прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на річці Дніпро.

Предметом дослідження земельно-технічної експертизи, яка призначена у справі ухвалою Черкаського апеляційного суду від 12 січня 2022 року та висновок якої покладений в основу оскаржуваного судового рішення (т. 2 а.с. 199-205), були наступні питання: 1) Чи в межах прибережно-захисної смуги знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0018? Якщо так, то яка її частина потрапляє до меж прибережно-захисної смуги Кременчуцького водосховища на річки Дніпро? 2) Чи потрапляє земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0018 до меж Будище-Свидівської захисної дамби. Якщо так, то яка її частина потрапляє?

Тобто експертом Черкаського відділення КНДІСЕ Міністерства юстиції Українипід час проведення земельно-технічної експертизиу цій справі не досліджувалось питання віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду - штучні водосховища, що було однією з фактичних підстав позову прокурора, те не спростовано цього факту, однак досліджувалось питання перебування спірної земельної ділянки в межах нормативно визначеного розміру прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на річці Дніпро, яке не стосувалось фактичних підстав позову.

Отже, висновок експерта від 16 червня 2022 року № 119/1205-1206/22-23, виготовлений за результатами проведення вказаної земельно-технічної експертизи, не може бути основним (беззаперечним) доказом у справі, який спростовує доводи прокурора про віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду.

Апеляційний суд, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, на вказане уваги не звернув та посилавшись лише на висновок експерта від 16 червня 2022 року № 119/1205-1206/22-23, всупереч вимогам частин другої та третьої статті 89 ЦПК України не надав належної оцінки всім зібраним у справі доказам у цілому; не оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову прокурора.

Так, зокрема, апеляційний суд не надав належної оцінки листу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 23 червня 2020 року № 10-23-0.4-4752/2-20 (т. 1 а. с. 55-56), в якому зазначено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0018, згідно з формою 6-зем, станом на 01 січня 2015 року обліковувалася як землі загального користування (в розрізі угідь - штучні водосховища).

Апеляційний суд не врахував, що форма 6-зем є формою державної статистичної звітності, яка формується щорічно станом на 1 січня муніципальними та державними органами, які також надають її органам Держгеокадастру відповідного рівня. Предметом цієї форми звітності є надання статистичної інформації про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності.

В основу інформації форми 6-зем покладено класифікацію земель за видами земельних угідь та видами економічної діяльності, які здійснюються на цих землях.

У постанові від 02 лютого 2022 року у справі № 707/1924/20 у подібних правовідносинах Верховний Суд погодився з доводами прокурора, що дані форми 6-зем Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області є належним доказом у справі про віднесення земельної ділянки до земель водного фонду.

Крім того, апеляційний суд не врахував, що землі рекреаційного призначення можуть одночасно належати до інших категорій земель, для яких встановлені обмеження на передачу у комунальну або приватну власність, зокрема земель водного фонду.

Тобто, віднесення спірної земельної ділянки згідно з пунктом 3 оскаржуваного розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 27 квітня 2015 року № 109 до категорії земель рекреаційного призначення не спростовує факт того, що ці землі можуть бути одночасно землями водного фонду, передача яких у приватну власність заборонена.

Верховний Суд наголошує, що без встановлення всіх фактичних обставин справи на підставі оцінки всіх наявних у справі доказів ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення у справі, яке б відповідало завданню цивільного судочинства та судовій практиці у цій категорії справи, неможливо.

Таким чином, оскаржуване судове рішення апеляційного суду не можна вважати законним та обґрунтованим у розмінні статті 263 ЦПК України.

Наведені заявником підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті389 ЦПК України, знайшли своє часткове підтвердження.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки судом апеляційної інстанції допущені порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не враховано висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, а суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, то оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, повно встановити фактичні обставини справи, дослідити наявні у справі докази та розглянути заявлені позивачем вимоги відповідно до норм чинного законодавства.

Щодо судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема із розподілу судових витрат.

Оскільки розгляд справи не закінчено, то питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури задовольнити частково.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 30 червня 2022 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак Судді:О. В. Білоконь І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний В. В. Яремко