Ухвала

від 09.05.2023 по справі 953/1712/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/1712/23

н/п 1-кп/953/745/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" травня 2023 р. м.Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі колегії суддів:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

прокурора - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_6 ,

секретар судового засідання - ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,

УС Т А Н О В И В :

У провадженні Київського районного суду м. Харкова перебуває вказане кримінальне провадження.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 заявив письмове клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , посилаючись на вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення та на наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

В обґрунтування клопотання посилався на те, що обвинуваченому інкримінується вчинення особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, а тому, враховуючи тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, він може переховуватись від суду, у тому числі на тимчасово окупованих територіях України та на території РФ, куди неодноразово виїжджав у період окупації. Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор обґрунтовує тим, що обвинувачений, розуміючи зміст інкриміновано йому кримінального правопорушення та передбачену за його вчинення кримінальну відповідальність, може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, які є мешканцями територіальної громади, де мешкав обвинувачений. Існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, обумовлено тим, що ОСОБА_6 у разі застосування щодо нього більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою має реальну можливість продовжити дії, спрямовані на вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 109-114-2 КК України, враховуючи наявність у обвинуваченого стійких зав`язків з представникам РФ та їх військовими формуваннями. Вказав, що у матеріалах кримінального провадження наявні вагомі докази про вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому особливо тяжкого злочину у сфері основ національної безпеки України, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, просив змінити застосований щодо нього запобіжний захід на більш м`який.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на недоведеність заявлених прокурором ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Просив суд змінити застосований щодо його підзахисного запобіжний захід у виді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з тримання під вартою, посилаючись на те, що обвинувачений має на утриманні 4-х неповнолітніх дітей. Зауважив, що обвинувачений не має наміру переховуватися від суду, а тому ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, на який посилається прокурор відсутній. Окрім того, посилання сторони обвинувачення на існування ризику впливу на свідків є необґрунтованим та надуманим, оскільки такі твердження не ґрунтуються на конкретних підставах. Зазначив, що заявлений прокурором ризик вчинення іншого кримінального правопорушення також є необґрунтованим з огляду на те, що обвинувачений є викривачем інших тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень.

Колегія суддів, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшла такого висновку.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 16 вересня 2022 року щодо ОСОБА_6 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 13 листопада 2022 року включно, без визначення застави, який у подальшому неодноразово був продовжений, останній раз до 12 травня 2023 року включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Вимогами ч. 3 ст. 331 КПК України передбачено, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Строк тримання під вартою обвинуваченого закінчується 12 травня 2023 року включно.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вимогами ст. 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, у тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.

Згідно зі ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосудді може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Так, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи.

Разом з тим, суд зазначає, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Прокурор звертаючись до суду з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , посилається на наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 з урахуванням конкретних обставин справи, характеру та обставин вчинення інкримінованого обвинуваченому діяння, як воно сформульоване стороною обвинувачення, враховуючи особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання та реєстрації, однак за межами м. Харкова - у м. Вовчанськ, одружений, офіційно працевлаштований, має 4-х неповнолітніх дітей, тобто має міцні соціальні зв`язки, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, але наразі обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину у сфері злочинів проти основ національної безпеки України, вчиненого в умовах воєнного стану та збройної агресії Російської Федерації, за яке передбачене покарання у разі визнання його винним у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі, колегія суддів вважає, що останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, враховуючи, що на даний час не всі ділянки державного кордону України контролюються українською владою, тому останній може перетнути державний кордон України з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Колегія суддів зазначає, що тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Крім того, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, яке інкримінуються обвинуваченому, покарання, яке загрожує у разі визнання його винуватим, колегія суддів вважає, що останній може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, які є мешканцями територіальної громади, де мешкав обвинувачений та які на даний час судом не допитані, оскільки доказами по кримінальному провадженню прокурор зазначає у тому числі показання свідків.

Також колегія суддів вважає доведеним у судовому засіданні ризик продовження вчинення кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_6 та вчинення іншого кримінального правопорушення.

Зважаючи на тяжкість кримінального правопорушення, яке інкримінуються обвинуваченому, покарання, яке загрожує у разі визнання його винуватим, дані про особу обвинуваченого, колегія суддів вважає, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , доведені прокурором, продовжують існувати та на даний час не зменшились. Існування вказаних ризиків виправдовує тримання особи під вартою, а також свідчить про неможливість їх запобіганню шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у тому числі домашнього арешту.

Доводи сторони захисту щодо зміни раніше застосованого запобіжного заходу щодо обвинуваченого не спростовують вищевказаних висновків суду, крім того, строк перебування обвинуваченого під вартою не виходить за межі розумного строку.

Отже, колегія суддів вважає за доцільне продовжити обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на шістдесят днів. Застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобіганню встановленим ризикам.

Також колегія суддів враховує, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Колегія суддів, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, при продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, вважає не доцільним визначати розмір застави.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст. 177,178, 183, 331 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу, застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 07 липня 2023 року включно без визначення розміру застави.

Строк дії ухвали встановити до 07 липня 2023 року включно.

У задоволенні клопотання сторони захисту відмовити.

Відкласти судовий розгляд до 29 травня 2023 року до 12 години 30 хвилин.

Ухвала протягом п`яти днів з дня її проголошення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду, а обвинуваченим - в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Повний текст ухвали складений 10 травня 2023 року.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3