Рішення

від 12.05.2023 по справі 742/816/20

ПРИЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/742/6/23

Єдиний унікальний № 742/816/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2023 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області у складі головуючого судді Циганка М.О., за участю секретарів судового засідання: Харченко Л.О., Сорока Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, стягнення коштів,

установив:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Дуденок О.О. звернулася до суду із уточненою позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та стягнення коштів, посилаючись на те, що 06 червня 2003 року позивач уклала шлюб з відповідачем ОСОБА_2 .. Оскільки позивач є директором та засновником приватного підприємства «Аліром-Авто» з 14 лютого 2008 року та фактично займалася веденням підприємницької діяльності щодо вантажного автомобільного перевезення, тому в період шлюбу було придбано три вантажні автомобілі марки «Рено» з причепами, які було зареєстровані за відповідачем, а в червні 2019 року вони оформили кредитний договір у розмірі 200000,00грн., які були спрямовані на ремонт вказаних авто, і поручителем по вказаному кредитному договору була саме позивач. Після припинення сімейних стосунків в лютому місяці 2020 року вантажні автомобілі залишилися у користуванні і володінні відповідача, тому позивач просить стягнути з відповідача грошову компенсацію 1/2 частки ринкової вартості, як компенсацію в рахунок її права спільної сумісної власності подружжя, за автомобілі: марки RENAULT PREMIUM 420, фургон-рефрижиратор, 2005 року випуску, шасі № НОМЕР_1 , марки RENAULT PREMIUM, сідловий тягач, 2008 року випуску, шасі № НОМЕР_2 , напівпричіпу KOGEL S24, 2005 року випуску, шасі № НОМЕР_3 , та автомобіля марки RENAULT PREMIUM 420.26, спеціалізований фургон, 2005 року випуску, шасі № НОМЕР_4 та стягнути судові витрати по справі.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, посилаючись на підстави та обставини, викладені у позовній заяві, та надані письмові докази.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Вказав, що внаслідок значних запозичень на лікування дружини та сина, а також для витрачання коштів на їх післяреабілітаційний період, а також на витрати, пов`язані з вступом сина до вищого навчального закладу після закінчення школи, що стали підставою для спільного рішення подружжя про продаж вказаних транспортних засобів, і які були витрачені на потреби сім`ї.

В судовому засіданні ОСОБА_3 пояснив, що в 2017 році мати захворіла та потрапила до лікарні, всі права та обов`язки, щодо виховання перейшли до тата, почалися деякі труднощі в сім`ї. Пізніше і він потрапив до лікарні, допомагав йому батько. Їх сім`я займалась ванатажними перевезеннями.

Суд, всебічно, об`єктивно, повно та безпосередньо у судовому засіданні дослідивши наявні у справі докази, оцінюючи ці докази з огляду на їх належність, допустимість, достовірність, кожного окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наданих доказів у їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16.11.2021 року було розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрованого 06.06.2003 року у відділі РАГС Прилуцького міського управління юстиції а\з №136.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що ОСОБА_1 була директором та засновником приватного підприємства «Аліром-Авто» з 14 лютого 2008 року(код ЄДРПОУ 35714292) та займалася підприємницькою діяльністю щодо вантажного автомобільного перевезення(а.с.10-13).

Згідно копій актів здачі-прийняття робіт(надання послуг) від 18.12.2019 року та 24.12.2019 року вбачається, що виконавцем ПП «Аліром-Авто» надавалися послуги вантажних перевезень (а.с.14-15)

В період перебування у шлюбі, за відповідачем було зареєстровано: 26.05.2017 року автомобіль маркиRENAULTPREMIUM420д.н. НОМЕР_5 шасі № НОМЕР_1 (перереєстрованого нанового власниказа договоромкупівлі-продажу21.02.2020),17.05.2018року автомобільмарки RENAULTPREMIUMд.н. НОМЕР_6 шасі № НОМЕР_2 (перереєстрованого нанового власниказа договоромкупівлі-продажу27.05.2020),17.05.2018року напівпричіпKOGELS24д.н. НОМЕР_7 шасі № НОМЕР_3 (перереєстрованона новоговласника задоговором купівлі-продажу24.01.2020року),01.11.2018року автомобільмарки RENAULTPREMIUM420.26д.н. НОМЕР_8 шасі № НОМЕР_4 (перереєстровано на нового власника за договором купівлі-продажу 07.02.2020 року)(а.с.35,67-79).

Згідно висновкуексперта №054/21від 10серпня 2021року зарезультатами проведеннясудової автотоварознавчої експертизиз оцінкиавтомобілів вбачається,що ринковавартість автомобілямарки RENAULTPREMIUM420,фургон-рефрижиратор,2005року випуску,шасі № НОМЕР_1 станом на30.06.2021року становить278550,00грн.,ринкова вартістьавтомобіля маркиRENAULTPREMIUM,сідловий тягач,2008року випуску,шасі № НОМЕР_2 станом на30.06.2021року становить369590,00грн.,ринкова вартістьнапівпричіпу KOGELS24,2005року випуску,шасі № НОМЕР_3 станом на30.06.2021року становить495150,00грн.,ринкова вартість автомобіля марки RENAULT PREMIUM 420.26, спеціалізований фургон, 2005 року випуску, шасі № НОМЕР_4 станом на 30.06.2021 року становить 303010,00грн.(а.с.89-97).

Відповідно до ч. 1ст. 60СК України та ч. 3ст.368 ЦК України, майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст.71 СК України, спір про порядок поділу спільного сумісного майна подружжя може бути вирішений судом. Неподільне майно присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначене домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою.

Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України» №16 від 12.06.1998р., вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Як роз`яснено в пунктах 23, 24 постанов Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України) відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Згідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності.

У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один з них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшення, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Матеріалами справи підтверджується, що в період зареєстрованого шлюбу подружжя придбало наступні транспортні засоби: автомобіль марки RENAULT PREMIUM 420, фургон-рефрижиратор, 2005 року випуску, шасі № НОМЕР_1 , автомобіль марки RENAULT PREMIUM, сідловий тягач, 2008 року випуску, шасі № НОМЕР_2 , напівпричіп KOGEL S24, 2005 року випуску, шасі № НОМЕР_3 , та автомобіль марки RENAULT PREMIUM 420.26, спеціалізований фургон, 2005 року випуску, шасі № НОМЕР_4 , які було зареєстровані за відповідачем. Цей факт сторонами не оспорюється.

На підставі договору купівлі-продажу від 21 лютого 2020 року право власності на автомобіль марки RENAULT PREMIUM 420, фургон-рефрижиратор, 2005 року випуску, шасі № НОМЕР_1 було перереєстровано на іншого власника. Письмова згода позивача на продаж автомобіля відсутня(а.с.74-75).

На підставі договору купівлі-продажу від 27 травня 2020 року право власності на автомобіль марки RENAULT PREMIUM, сідловий тягач, 2008 року випуску, шасі № НОМЕР_2 , було перереєстровано на іншого власника. Письмова згода позивача на продаж автомобіля відсутня(а.с.71-72).

На підставі договору купівлі-продажу від 07 лютого 2020 року право власності на автомобіль марки RENAULT PREMIUM 420.26, спеціалізований фургон, 2005 року випуску, шасі № НОМЕР_4 було перереєстровано на іншого власника. Письмова згода позивача на продаж автомобіля відсутня(а.с.77-78).

На підставі договору купівлі-продажу від 24 січня 2020 року право власності на напівпричіп KOGEL S24, 2005 року випуску, шасі № НОМЕР_3 було перереєстровано на іншого власника. Письмова згода позивача на продаж автомобіля відсутня(а.с.68-69).

Згідно з ч. 3 ст. 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що спірні транспортні засоби продані ним в період спільного проживання з відповідачем і кошти від їх продажу використані ними спільно на потреби сім`ї, надавши на підтвердження лікування дружини та сина їх медичні виписки з лікарні, а також видаткові накладні та квитанції на витрачання коштів на їх післяреабілітаційний період включаючи поїзду на відпочинок до Туреччини, а також квитанції щодо витрачання коштів на потреби сім`ї(а.с.132-152).

Такі доводи відповідача є суперечливими, взаємовиключними та не підтверджені належними доказами і спростовуються матеріалами цивільної справи №742/515/20 провадження №2/742/525/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, яка перебувала в провадженні Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області, де позивач ОСОБА_2 у своєму позові особисто вказав, що з 2016 року їх спільне життя не склалося та з березня 2019 року вони не підтримують подружніх стосунків та не ведуть спільного господарства, не мають спільного бюджету та сім`я фактично припинила своє існування.

Дійсно, в постанові Верховного Суду від 25 травня 2020 року у справі №347/955/16 зазначено, якщо рухоме майно відчужується одним із подружжя у період зареєстрованого шлюбу, або період, коли сторони проживали разом та вели спільне господарство, то кошти отриманні продавцем (одним із подружжя) від продажу такого ТЗ, вважаються такими, що витрачені в інтересах сім`ї, якщо доводи протилежного не підтверджено, у такому випадку грошову компенсацію за свою частку у спільному рухомому майні отримати не буде можливості з вищевказаних мотивів.

Разом з тим встановлені в цій справі обставини відрізняються від обставин у справі №347/955/16, відповідно до яких дані транспортні засоби продано в січні-лютому 2020 року, вже після припинення шлюбних відносин, коли сім`я фактично припинила своє існування (відсутні ознаки сім`ї, зокрема, спільний побут і ведення господарства, спільне проживання), то й витрати одним з поки ще подружжя вже не здійснюються в інтересах сім`ї і не на її потреби.

Водночас, відповідно до положень ст. 3 СК України, дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Як встановлено судом та вбачається з копій квитків для поїздки для відпочинку до країни Туреччини, вони були придбані на ім`я відповідача та їх спільного сина ОСОБА_4 , а вимогамист.141, 180 Сімейного кодексу Українипередбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Зокрема, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, а тому утримувати дитину до досягнення нею повноліття є прямим обов`язком відповідача.

Суд не приймає до уваги покази свідка, оскільки вони протирічать дослідженими в судовому засіданні фактичним обставинам справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 доведені в судовому засіданні, не порушують прав та законних інтересів сторін, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно дост. 141 ЦПК України,враховуючи,що судомпозовні вимогизадоволені повністю,з відповідачана користьпозивача підлягаєстягненню судовийзбір врозмірі 7232гривень 30копійок(840,80+6391,50) та сплачені витрати на проведення судової автотоварознавчої експертизи в сумі 6000,00 гривень, а всього 13232 гривень 30 коп..

Керуючись вищевикладеним, на підставі ст. ст.12, 13, 81, 258-259, 263, 264, 265, 352, 354, 355, п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, стягнення коштів задовольнити.

Визнати автомобілі: автомобіль марки RENAULT PREMIUM 420, фургон-рефрижиратор, 2005 року випуску, шасі № НОМЕР_1 , автомобіль марки RENAULT PREMIUM, сідловий тягач, 2008 року випуску, шасі № НОМЕР_2 , автомобіль марки RENAULT PREMIUM 420.26, спеціалізований фургон, 2005 року випуску, шасі № НОМЕР_4 , напівпричіп KOGEL S24, 2005 року випуску, шасі № НОМЕР_3 , які були зареєстровані за ОСОБА_2 , об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 частки ринкової вартості, як компенсацію в рахунок її права спільної сумісної власності подружжя, за висновком експерта №054/21 від 10 серпня 2021 року, автомобіля марки RENAULT PREMIUM 420, фургон-рефрижиратор, 2005 року випуску, шасі № НОМЕР_1 в розмірі 139275,00 гривень, автомобіля марки RENAULT PREMIUM, сідловий тягач, 2008 року випуску, шасі № НОМЕР_2 в розмірі 184795,00 гривень, напівпричіпу KOGEL S24, 2005 року випуску, шасі № НОМЕР_3 в розмірі 247575,00 гривень, автомобіля марки RENAULT PREMIUM 420.26, спеціалізований фургон, 2005 року випуску, шасі № НОМЕР_4 в розмірі 151505,00 гривень, а всього 723 150,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7232 гривень 30 копійок(840,80+6391,50) в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору та сплачені витрати на проведення судової автотоварознавчої експертизи в сумі 6000,00 гривень, а всього 13232 гривень 30 коп..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.

Якщо всудовому засіданнібуло оголошенолише вступнута резолютивнучастини судовогорішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Максим Циганко