Постанова

від 17.05.2023 по справі 910/11075/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2023 р. Справа№ 910/11075/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Чорногуза М.Г.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

За участю представників сторін

від позивача - Гордієнко В.А.,

від відповідача 1 - не з`явились,

від відповідача 2 - не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехніка Кран Бор" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 року (повний текст рішення складено 16.01.2023)

у справі №910/11075/22 (суддя Баранов Д.О.)

За позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк"

до:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехніка Кран Бор"

2. ОСОБА_1

про стягнення 428 317, 29 грн, -

ВСТАНОВИВ:

У 2022 році Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехніка Кран Бор" та ОСОБА_2 про стягнення 428 317, 29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-1 не повернув кредитні кошти у передбачений договором термін та не сплатив в повному обсязі проценти у вигляді щомісячної комісії, відтак у відповідності до умов договору поруки POR1638179366957 та приписів ст. 554 ЦК України поручитель (відповідач-2) несе відповідальність як солідарний боржник.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 року позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехніка Кран Бор" та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитом в сумі 374 666 грн. 32 коп., заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість в сумі 22 466 грн. 63 коп., заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії в сумі 31 184 грн. 34 коп. та судовий збір в сумі 6 424 грн. 76 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт порушення відповідачем-1 зобов`язань за договором від 29.11.2021 року зокрема, не повернення кредитних коштів у передбачений договором термін та не здійснення в повному обсязі сплати процентів у вигляді щомісячної комісії підтверджено матеріалами справи, а в матеріалах справи відсутні докази на спростування заявлених вимог, та враховуючи те, що відповідач-2 солідарно відповідає перед позивачем за кредитним договором, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" підлягає задоволенню та відповідно солідарному стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехніка Кран Бор" та ОСОБА_1 належить 374 666, 32 грн. - заборгованості за кредитом, 22 466, 63 грн. - заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість та 31 184, 34 грн. - заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будтехніка Кран Бор" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 року та прийняти нове рішення, яким закрити провадження у справі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що 18.10.2022 року ТОВ «Будтехніка Кран Бор» сплатило позивачу погашення кредитного договору в сумі 440 367, 06 грн., що підтверджується платіжним дорученням №175 від 18.10.2022 року. Дане платіжне доручення скаржник долучає до апеляційної скарги, а також долучає копію оборотів за період з 01.10.2022 року по 31.10.2022 року, довідку про стан позичкової заборгованості відповідно до якої станом на 23.11.2022 року у АТ КБ «Приватбанк» позичкової заборгованості за кредитами та відсотками товариство не має. При цьому, скаржник зазначає, що вказані доказі він не подав до суду першої інстанції оскільки товариство не подавало відзив на позов, у зв`язку із перебуванням директора ТОВ «Будтехніка Кран Бор» з 28.11.2022 року по 16.12.2022 року включно у службовому відрядженні, що на думку скаржника є обґрунтуванням поважності неподання доказів до місцевого господарського суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехніка Кран Бор" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 року, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11075/22.

06.03.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/11075/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехніка Кран Бор" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 року у справі №910/11075/22, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 року у справі №910/11075/22 та призначено розгляд справи на 05.04.2023 року.

03.04.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", позивача у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.

05.04.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", позивача у справі, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2023 року відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехніка Кран Бор" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 року на 26.04.2023 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2023 року в судовому засіданні оголошено перерву до 17.05.2023 року.

В судовому засіданні 17.05.2023 року представник позивача надав усні пояснення по справі, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представники відповідачів в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників відповідачів.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29.11.2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Будтехніка Кран Бор" через систему інтернет-клієнт-банкінгу було підписано із використанням електронного цифрового підпису Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ", відповідно до цієї заяви позичальник приєднався до розділу « 1.1 Загальні положення» підрозділу « 3.2.2 Умови та правила надання послуг "КУБ" умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови), які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ "ПриватБанк" http://privatbank.ua. (а.с. 17-20).

Відповідно до п. 1.2. умов розмір кредиту становить 500 000, 00 грн.

Згідно п. 1.3. Заяви встановлено, що кредит надається на строк 12 місяців від дня видачі кредиту.

Пунктом 1.4. умов передбачено, що у період з дати підписання заяви процента ставка за користування кредитом перші 6 місяців дії кредиту становить 1,6% в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го користування кредитом - 1,4% в місяць від початкового розміру кредиту (в т.ч. при достроковому погашенні кредиту).

Погашення заборгованості здійснюється щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів (п. 1.6. Заяви).

Згідно з п. 3.2.2.1. умов Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту строковий "Кредит КУБ" (далі - Послуга) для фінансування поточної діяльності Клієнта та/або для придбання основних засобів в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим Договором терміни. Забороняється використання кредитних коштів для погашення кредитів і відсотків або іншої заборгованості за кредитними договорами, виплати дивідендів, надання фінансової допомоги. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в Заяві про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" (далі - Заява), а також в Cистемі "Приват 24". Клієнт приєднується до Послуги шляхом підписання кваліфікованим електронним підписом Заяви в Cистемі "Приват 24" або у сервісі "Paperless" або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору. Кредит також може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги. Якість послуг має відповідати законодавству України, нормативним актам Національного Банку України (далі - НБУ), які регулюють кредитні відносини.

Відповідно до п. 3.2.2.3.2. умов За користування Послугою Клієнт сплачує щомісячно на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно Графіку, визначених в Заяві та Тарифах.

При несплаті процентів у строк, визначений Графіком, вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання Договору згідно з п. 3.2.2.6.2.).

Пунктом 3.2.2.3.3. умов передбачено, що у разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитним договором Клієнт сплачує щомісячно Банку проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому Тарифами.

В матеріалах справи наявний графік погашення основної суми боргу та процентів за кредитом. (зворот а.с. 20).

Позивач зазначає, що 30.11.2021 року на підставі укладеною договору, позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 500 000, 00 грн., що підтверджується відповідною випискою. (а.с. 23-27).

Втім, в порушення відповідних умов договору відповідач-1 не повернув кредитні кошти у передбачений договором термін та не сплатив в повному обсязі проценти у вигляді щомісячної комісії.

За розрахунком позивача, станом на 05.10.2022 року заборгованість відповідача-1 за договором становить 428 317, 29 грн., з яких: 374 666, 32 грн. - заборгованість за кредитом, 22 466, 63 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість та 31 184, 34 грн. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії. (а.с. 22).

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що 29.11.2021 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 був укладений договір поруки POR1638179366957 предметом якого є надання поруки відповідачем-2 перед кредитором за виконання ТОВ «Будтехніка Кран Бор» зобов`язань за угодами приєднання до 1.1.1. розділу 3.2.2. «Кредит УКБ» умов та правил надання банківських послуг.

Згідно п. 1.2. договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за "Угодою 1" в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Поручителем надані всі наявні документи, що стосуються Поручителя, на момент укладання цього договору, в господарському/цивільному суді не мається заяв кредиторів про визнання Поручителя банкрутом;

У випадку смерті або банкрутства Боржника за "Угодою 1" на, та/або заміни Боржника внаслідок правонаступництва та/або переведення боргу на будь-яку інші особу (нового боржника), Поручитель приймає на себе зобов`язання та згодний відповідати за виконання "Угоди 1" за Боржника, а також за будь-якого іншого боржника (нового боржника) при настанні вказаних в даному пункті обставин, в зв`язку з чим, Поручитель надає поруку перед Кредитором за виконання новим боржником зобов`язань за "Угодою 1" у розмірі і порядку, визначеному умовами "Угоди 1". При цьому, будь-які додаткові узгодження з Поручителем не потрібні.

За умовами п. 1.5. договору у випадку невиконання боржником зобов`язань за "Угодою 1", Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Отже, місцевий господарський суд, встановив, що на виконання умов кредитного договору, що вбачається із виписки з 01.01.2000 року по 04.10.2022 року позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача-1 кредитні кошти у розмірі 500 000, 00 грн.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив, що позивач обумовлені договірні зобов`язання виконав в повному обсязі, надавши відповідачу-1 кредит в розмірі 500 000, 00 грн.

Приписами ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права й обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем-1 у справі виникли зобов`язання, які мають ознаки кредитного договору, за яким, відповідно до ч. 1 статті 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, укладення позивачем та відповідачем-1 вищевказаного кредитного договору було спрямоване на отримання останнім кредиту та обов`язку у встановлений строк повернути кредит та сплатити проценти за його користування.

В силу положень статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалось вище, позивач виконав свої договірні зобов`язання, перерахувавши відповідачеві-1 кредитні кошти в загальній сумі 500 000, 00 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (пункт 1 статті 612 ЦК України).

Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч.ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність" Національний банк встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів і бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Відповідно до п.п. 1.10., 4.1. - 4.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 254 від 18.06.2003, (далі - Положення) операційна діяльність банку - це сукупність технологічних процесів, пов`язаних з документуванням інформації за операціями банку (далі - операції), проведенням їх реєстрації у відповідних регістрах, перевірянням, вивірянням та здійсненням контролю за операційними ризиками.

Безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі. Первинний документ - документ, який містить відомості про операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.п. 5.1. - 5.5. Положення інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку, які ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Банки обов`язково мають складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: особові рахунки та виписки з них; аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій; книги реєстрації відкритих рахунків; оборотно-сальдовий баланс; інші регістри відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку.

Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня; їх форма затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.

Згідно з п.п. 5.6, 5.8. Положення виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам, уповноваженим власниками рахунків особам та державним органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору.

У відповідності до ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає доведеним позивачем факт отримання відповідачем 1 кредитних коштів в сумі 500 000, 00 грн.

Нормами статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як було встановлено судом вище, 29.11.2021 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 був укладений договір поруки POR1638179366957 предметом якого є надання поруки відповідачем-2 за виконання зобов`язань відповідача-1.

За умовами п. 1.2. договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за "Угодою 1" в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

У випадку невиконання боржником зобов`язань за "Угодою 1", Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники (п. 1.5. договору).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 541 ЦК України унормовано, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

У розгляді справ за позовом кредитора до боржника та поручителя як солідарних боржників господарським судам слід враховувати, що відповідно до статті 543 ЦК України кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Враховуючи викладене, відповідачі мають відповідати перед позивачем, як солідарні боржники.

Відповідно до п. 4.1. договору поруки сторони домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань з угодою 1 цей договір припиняє свою дію.

На підставі викладеного, колегія суддів звертає увагу, що з врахуванням наявних на момент проголошення рішення суду в матеріалах справи доказів, місцевий господарський суд враховуючи встановлений факт неналежного виконання відповідачем-1 свого зобов`язання за кредитним договором, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав щодо стягнення з відповідачів в солідарному порядку заборгованості в сумі 426 317, 29 грн.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з апеляційної скарги, єдиним доводом скарги є те, що ТОВ «Будтехніка Кран Бор» сплатило позивачу погашення кредитного договору в сумі 440 367, 06 грн., що підтверджується платіжним дорученням №175 від 18.10.2022 року.

Також, колегія суддів зазначає, що скаржник долучив до апеляційної скарги платіжне доручення №175 від 18.10.2022 року, копію оборотів за період з 01.10.2022 року по 31.10.2022 року та довідку про стан позичкової заборгованості відповідно до якої станом на 23.11.2022 року у АТ КБ «Приватбанк».

Проте, колегією суддів не приймаються до уваги вказані вище додаткові документи виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3, ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини.

В обґрунтування неможливості подати вказані докази скаржник зазначає, що товариство не подавало відзив на позов, у зв`язку із перебуванням директора ТОВ «Будтехніка Кран Бор» з 28.11.2022 року по 16.12.2022 року включно у службовому відрядженні, що на думку скаржника є обґрунтуванням поважності неподання доказів до місцевого господарського суду.

Втім, колегія суддів зазначає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 року про відкриття провадження була отримана відповідачем-1 30.11.2022 року, що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. (а.с. 51).

В той же час, з наданого скаржником наказу №80/В від 25.11.2022 року вбачається, що директор ТОВ «Будтехніка Кран Бор» з 18.11.2022 року по 16.12.2022 року включно у службовому відрядженні, а оскаржуване рішення прийняте 16.01.2023 року, тобто у відповідача-1 з 16.12.2022 року по січень 2023 року була можливість подати відповідні докази до суду першої інстанції, враховуючи ще той факт, що платіжне доручення №175 датоване жовтнем 2022 року, однак скаржник даним правом не скористався.

Враховуючи викладене вище, оскільки з матеріалів справи вбачається, що подані апелянтом докази, не були подані на розгляд в суді першої інстанції і відповідно не розглядались останнім, при цьому, як вже було встановлено вище, скаржник не був позбавлений можливості надати такі докази під час розгляду справи в суді першої інстанції, однак своїм правом не скористався, колегія суддів не приймає дані докази.

Колегія суддів звертає увагу, що факт погашення боргу на який посилається скаржник, за наявності вищезазначених доказів підлягає врахуванню при виконанні судового рішення у цій справі.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що скаржник керуючись ч. 2, ст. 328 Господарського процесуального кодексу України має право подати заяву про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню з підстав того, що обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Таким чином, якщо обов`язок боржника відсутній у зв`язку з його добровільним виконанням, суд першої інстанції за зверненням боржника може визнати виконавчий документа таким, що не підлягає виконанню і у такому випадку виключаються підстави для подвійного стягнення відповідних сум заборгованості.

Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданих апеляційних скаргах, скаржниками не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Однак, враховуючи вищевстановлені обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне змінити розподіл судових витрат.

Відповідно до п.3, ч.5, ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.

Колегією суддів встановлено, що позивачем позовна заява була надіслана до Господарського суду міста Києва 20.10.2022 року (а.с. 35).

В той же час, відповідно до платіжного доручення №175 від 18.10.2022 року борг відповідачем був погашений повністю.

Тобто, позовна заява була подана після сплати відповідачем боргу у повному обсязі.

Під час вирішення справи з 14.11.2022 року (дата порушення провадження) по 16.01.2023 року (дата прийняття рішення), позивач будучи обізнаним про відсутність боргу, що підтверджується довідкою банка від 23.11.2022 року, не вжив жодних заходів для повідомлення суду про відсутність заборгованості.

Відповідно до п. 2, ч. 2, ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Колегія суддів вважає, що така недобросовісна поведінка позивача нівелює загальний принцип відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. (п.12, ч.3, ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 9, ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки спір виник внаслідок безпідставних дій позивача, то судові витрати за розгляд даної справи в суді першої інстанції та апеляційної інстанції покладаються повністю на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехніка Кран Бор" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 року у справі №910/11075/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 року у справі № 910/11075/22 змінити в частині розподілу судових витрат та викласти п. 2 резолютивної частині рішення в наступній редакції:

«Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехніка Кран Бор" (03061, місто Київ, вул. Патріотів, будинок 74, ідентифікаційний код 40251831) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (01001, місто Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за кредитом в сумі 374 666 (триста сімдесят чотири тисячі шістсот шістдесят шість) грн.. 32 коп., заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість в сумі 22 466 (двадцять дві тисячі чотириста шістдесят шість) грн. 63 коп., заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії в сумі 31 184 (тридцять одна тисяча сто вісімдесят чотири) грн 34 коп.»

3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 року у справі № 910/11075/22 залишити без змін.

4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 року у справі № 910/11075/22.

5. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (01001, місто Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехніка Кран Бор" (03061, місто Київ, вул. Патріотів, будинок 74, ідентифікаційний код 40251831) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 9 637 (дев`ять тисяч шістсот тридцять сім гривень) 14 коп.

5. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11075/22.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 18.05.2023 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

М.Г. Чорногуз