Рішення

від 18.05.2023 по справі 904/967/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2023м. ДніпроСправа № 904/967/23

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П. при секретарі судового засідання Гурбі А.В., розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімальянс ММГ", 01133, м.Київ, бул.Лесі Українки, 15, код ЄДРПОУ 33997145

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "ДНІПРОАГРО", 49005, м.Дніпро, пр.Д.Яворницького, буд.1-а, офіс 702, код ЄДРПОУ 36161054

про стягнення заборгованості в розмірі 1 418 278,76грн.

Представники сторін:

від позивача: Остапенко Євген Сергійович

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімальянс ММГ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "ДНІПРОАГРО" про стягнення заборгованості в сумі 1 017 538,44грн., інфляційних втрат у розмірі - 345 876,88 грн. та 3 % річних в розмірі 54 863,44грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов за Договором поставки № 2-07-20 від 22.07.2020 року в частині оплати за надані послуги.

Ухвалою суду від 23.02.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.03.2023р. о 11:30.

16.03.2023р. до суду від позивача надійшло клопотання, в якому просить суд провести підготовче засідання без його участі та призначити розгляд справи по суті. Також в своєму клопотанні позивач зазначив про не бажання укладення з відповідачем мирової угоди, проведення позасудового врегулювання спору шляхом медіації, передачі справи на розгляд третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу або звернення до суду для проведення врегулювання спору за участю судді; відводів складу суду не має, повідомив суду про всі обставини справи, які йому відомі.

Ухвалою суду від 16.03.2023р. відкладено підготовче засідання по справі на 11.04.2023р.

05.04.2023р. до суду електронною поштою надійшло клопотання представника позивача - адвоката Остапенко Євгена Сергійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції 11.04.2023р. о 12:30 год. поза межами суду.

Ухвалою суду від 10.04.2023р. відмовлено представнику позивача - адвокату Остапенко Євгену Сергійовичу в задоволенні заяви про участь у судовому засіданні 11.04.2023р. о 12:30год. в режимі відеоконференції.

В судове засідання, 11.04.2023р., ніхто не з`явився, про місце, день та час судового засідання сторони були належним чином повідомлені.

Ухвалою суду від 11.04.2023р. відкладено підготовче засідання по справі на 18.04.2023р. о 12:30год.

14.04.2023р. до суду електронною поштою надійшло клопотання представника позивача - адвоката Остапенко Євгена Сергійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції 18.04.2023р. о 12:30 год. поза межами суду.

Ухвалою суду від 14.04.2023р. відмовлено представнику позивача - адвокату Остапенко Євгену Сергійовичу в задоволенні заяви про участь у судовому засіданні 18.04.2023р. о 12:30год. в режимі відеоконференції, у зв`язку з відсутністю вільних місць у залах відеоконференції у Господарському суді Дніпропетровської області.

В судове засідання, 18.04.2023р., ніхто не з`явився, про місце, день та час судового засідання сторони були належним чином повідомлені.

18.04.2023р. до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Ухвалою суду від 18.04.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання по справі на 02.05.2023р.

02.05.2023 представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений за юридичною адресою.

Ухвалою суду від 02.05.23р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.05.2023р.

15.05.2023р. до суду від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 18.05.2023р.

В судове засідання, 18.05.2023р., з`явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений, причини неявки суду не відомі.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, про відкриття провадження у справі був повідомлений шляхом здійснення публікації оголошення про виклик на офіційному сайті Господарського суду Дніпропетровської області 24.02.23р.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 23.02.2023 надіслано судом 23.02.2023, зареєстровано в реєстрі 24.02.2023 та оприлюднено 27.02.2023, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Також суд звертає увагу на те, що згідно трек-номеру 0113302698960 позовна заява з доданими до неї додатками була отримана відповідачем за довіреністю 20.02.2023р.

Слід наголосити, що у зв`язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково надані три тижні господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.

Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій внесено не внесено.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Отже, станом на 18.05.2023 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

В судовому засіданні, 18.05.2023р., оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

22.07.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімальянс ММГ" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро" (покупець) був укладений договір поставки № 2-07-20.

Відповідно до п.1.1. договору, в порядку та на умовах, передбачених цим Договором Постачальник зобов`язується поставити Товар в строк, визначений цим Договором, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний Товар га сплатите за нього певну грошову суму.

Для цілей цього Договору під Товаром розуміються мінеральні добрива: селітра аміачна, карбамід, добрива рідкі азотні КАС-32, амофос, нітроамофоска, сульфат амонію, азотно-фосформі та інше. (п.1.2. договору)

Кількість та асортимент Товару, а також, за вимогою Покупця, країна виробництва та виробник Товару, що постачається за цим Договором, наведені в Специфікаціях до цього Договору, які є його невід`ємною частиною. (п.2.1. договору)

Загальна кількість поставленого Товару визначається за фактичним сумарним об`ємом доставок, прийнятим Покупцем в рамках цього Договору на підставі Специфікацій. (п.2.2. договору)

Строк придатності Товару зазначається у Специфікаціях. (п.3.3. договору)

Умови поставки визначаються відповідно до Міжнародних правил щодо тлумачення термінів ("інкотермс" в редакції 2010 року), а саме: ЕХW склад Постачальника або СРТ склад Покупця, конкретні умови визначаються в Специфікаціях до цього Договору які є невід`ємною частиною цього Договору. За домовленістю Сторін Постачальник забезпечую, поставку Товару отримувачу. (п.5.1. договору)

Постачальник зобов`язаний здійснити поставку Товару протягом строку, вказаного в Специфікації на Товар. (п.5.2. договору)

Моментом поставки товару, а також моментом переходу права власності на Товар та ризиків випадкового знищення та пошкодження Товару є момент підписання Покупцем видаткової накладної на Товар. (п.5.1. договору)

Постачальник разом з Товаром зобов`язаний передати Покупцеві такі документи: податкова накладна (якщо Постачальник є платником ПДВ, рахунок-фактура, а також документи про якість, передбачені п.3.2 цього Договору. Якщо товар має спеціальні умови використання, викладені в інструкціях, керівництвах тощо Постачальник також зобов`язаний надати такі документи Покупцеві. (п.5.4. договору)

Покупець проводить оплату Товару в національній валюті України в безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника. Зобов`язання щодо оплати Товару вважатиметься виконаним покупцем з моменту зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника. (п.6.1. договору)

Ціна на Товар встановлюється в національній валюті України і наведена в Специфікації, що є невід`ємною частиною цього Договору. Ціна включає ПДВ 20 %. (п.6.2. договору)

Загальна ціна Договору визначається за фактичною сумарною ціною всіх поставок, прийнятих Покупцем на підставі Специфікацій протягом строку дії цього Договору. (п.6.3. договору)

За невиконання чи неналежне виконання умов цього Договору Сторони будуть нести відповідальність у відповідності до чинного законодавства України іумов цього Договору. (п.8.1. договору)

У випадку прострочення поставки Товару в умовлені строки, за недопоставку Товару, за порушення строків заміни неякісного Товару, Постачальник сплачує Покупцю штраф в розмірі подвійної облікової ставки НВУ, яка діяла в період, за який сплачується штраф від вартості несвоєчасно виконаного зобов`язання, за кожен день прострочення виконання. Сплата штрафу не звільняє Постачальника від виконання своїх зобов`язань за Договором. (п.8.2. договору)

У випадку прострочення оплати за поставлений Товар, крім попередньої оплати Покупець зобов`язаний сплатити на користь Постачальника неустойку у формі пені в розмірі подвійної облікової ставки НВУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення платежу. (п.8.3. договору)

Сплата штрафник санкцій не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань за цимДоговором та від обов`язку в повному обсязі відшкодували збитки, завдані іншій Стороні у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням винною Стороною своїх зобов`язань за цим Договором. (п.8.4. договору)

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2021 року включно, але в будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. (п.11.1. договору)

Сторонами підписано наступні специфікації до договору поставки № 2-07-20 від 22.07.2020р.:

- № 1 від 22.07.2020р. на суму 2 323 200грн. зі строком поставки товару - до 15.08.2020р., авансовий платіж - 100 %;

- № 2 від 28.07.2020р. на суму 1717251,84грн. зі строком поставки до 15.08.2020р., авансовий платіж 100 %;

- № 3 від 28.07.2020р. на суму 970 958,40грн. зі строком поставки до 15.08.2020р., авансовий платіж 100 %;

- № 4 від 12.04.2021р. на суму 2 644 502,64грн. зі строком поставки квітень 2021р., оплата 100 % по факту поставки товару;

- № 5 від 23.04.2021р. на суму 1 017 538,44грн. зі строком поставки квітень 2021р., оплата 100 % по факту поставки товару протягом двох банківських днів.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором поставки позивачем надано видаткові накладні № 38 від 26.04.2021р. на суму 247 526,46грн., № 39 від 26.04.2021р. на суму 255 545,22грн., № 40 від 26.04.2021р. на суму 257 866,44грн., № 41 від 26.04.2021р. на суму 256 600,32грн.

Також позивачем надані товарно-транспортні накладні № 38 від 26.04.2021р., № 39 від 26.04.2021р., № 40 від 26.04.2021р., № 41 від 26.04.2021р. та виставлено на оплату рахунок на оплату № 22 від 23.04.2021р. на суму 1 017 538,44грн.

Позивач зазначає, що відповідач лише частково оплатив товар в розмірі 2 644 502,64грн., у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 1 017 538,44грн., що і стало причиною виникнення спору.

Позивачем надано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2021р. по 13.02.2023р., відповідно до якого заборгованість відповідача складає 1 017 538,44грн. (за специфікацією № 5 від 23.04.2021р.)

З матеріалів справи вбачається, що відповідач 26.04.2021р. отримав товар відповідно до специфікації № 5 від 23.04.2021р.

Станом на сьогоднішній день заборгованість складає 1 017 538,44грн., яка підлягає до стягненню і підтверджується матеріалами справи.

Доказів погашення заборгованості відповідачем не надано.

Щодо 3 % річних в розмірі 54 863,44грн. за період з 29.04.2021р. по 13.02.2023р. та інфляційних втрат в розмірі 345 876,88грн. за період з травня 2021р. по січень 2023р..

Відповідно до положень ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Положеннями ст.611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 617 ЦК України встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а саме: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Норми ст.ст. 614, 617 ЦК України кореспондуються із нормами ст. 218 ГК України, згідно з якими учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Особливості регулювання грошових зобов`язань встановлено статтею 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст.625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд перевіривши розрахунки 3 % та інфляційних втрат, наданих позивачем, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство зазначає, що вони є вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають задоволенню в цій частині позовних вимог, а саме, стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 54 863,44грн. за період з 29.04.2021р. по 13.02.2023р. та інфляційних втрат в розмірі 345 876,88грн. за період з травня 2021р. по січень 2023р..

Відносини, що виникли між сторонами регулюються загальними положеннями про договір поставки.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі по стягненню з відповідача заборгованості за договором поставки № 2-07-20 від 22.07.2020р. в сумі 1 017 538,44грн., 3 % річних в розмірі 54 863,44грн. за період з 29.04.2021р. по 13.02.2023р. та інфляційних втрат в розмірі 345 876,88грн. за період з травня 2021р. по січень 2023р..

Щодо судового збору, суд зазначає наступне.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до п.1, п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (ст. 9 Закону України "Про судовий збір").

Оскільки, при зверненні до господарського суду заявлено вимогу майнового характеру (1 418 278,76грн.), то позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 21 274,18грн., тоді як позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 22 024,19грн.

Таким чином, позивачем під час звернення з позовом до суду сплачена сума судового збору у більшому розмірі, яка повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду (п.2 ч. 1 ст.7 Закону України "Про судовий збір").

Суд не вирішує питання повернення судового збору, оскільки клопотання про його повернення позивачем не надавалось.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у справі покладається на відповідача в розмірі 21 274,18грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу позивачем в позовні заяві було зазначено, що відповідно до п.8 ст.129 ГПК України ним буде подано такі докази на підтвердження розміру судових витрат протягом 5 днів з моменту ухвалення судового рішення.

Керуючись ст.ст.2, 73, 74, 76-79, 86, 91, ч.7 ст.116, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "ДНІПРОАГРО", 49005, м.Дніпро, пр.Д.Яворницького, буд.1-а, офіс 702, код ЄДРПОУ 36161054 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімальянс ММГ", 01133, м.Київ, бул.Лесі Українки, 15, код ЄДРПОУ 33997145 заборгованість за договором поставки № 2-07-20 від 22.07.2020р. в сумі 1 017 538,44грн., 3 % річних в розмірі 54 863,44грн., інфляційні втрати в розмірі 345 876,88грн. та судовий збір у розмірі 21 274,18грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 18.05.2023

Суддя С.П. Панна