Ухвала

від 16.05.2023 по справі 910/3205/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

16.05.2023Справа № 910/3205/22

За заявою акціонерного товариства "Альфа-Банк"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Самміт Солюшн" (ідентифікаційний код 38464419)

про банкрутство

Суддя Пасько М.В.

Представники:

від заявника не з`явились.

від боржника не з`явились.

В судовому засіданні приймали участь: Чернова В.В. - представник ГУ ДПС у м. Києві.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заявник звернувся до суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, оскільки неспроможний сплатити борг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 відкрито провадження у справі та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Кіцула С.Б.

Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 09.08.2022 затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 996.270,44 грн.

27.12.2022 від розпорядника майна боржника надійшла заява про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника.

Постановою Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 визнано боржника банкрутом та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Кіцула Сергія Богдановича.

06.03.2023 від ГУ ДПС у м. Києві надійшла заява з грошовими вимогами до боржника на суму 5.862, 43 грн.

Враховуючи викладене вище, розгляд справи призначено на 16.05.2023.

У судовому засіданні, розглянувши заяву арбітражного керуючого Кіцул С.Б. № 02-7/77 від 27.12.2022 про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника, суд встановив наступне.

В поданій заяві арбітражний керуючий Кіцул С.Б. просить суд покласти на колишнього керівника боржника солідарну відповідальності, у зв`язку з доведенням до банкрутства та приховування стійкої фінансової неплатоспроможності боржника.

В обґрунтування вказаних вимог, заявник зазначає, що під час аналізу фінансово-господарського стану боржника в процедурі розпорядження майном, ним було встановлено, що дії керівника боржника були спрямовані на доведення підприємства до банкрутства, а також ним вчинялися дії щодо приховування банкрутства.

Розглянувши доводи поданої заявником заяви, дослідивши подані суду документи, суд прийшов до обґрунтованого висновку щодо необґрунтованості заявленої вимоги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор банкрута з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; аналізує фінансовий стан банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, які звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Кодексом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов`язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових актів підлягають обов`язковому зберіганню; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному реєстратору в електронній формі через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості, необхідні для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства; у разі провадження банкрутом діяльності, пов`язаної з державною таємницею, вживає заходів з ліквідації режимно-секретного органу; веде реєстр вимог кредиторів; подає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", інформацію до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; здійснює дії щодо скасування реєстрації випуску акцій, передбачені законодавством, якщо організаційно-правовою формою юридичної особи - банкрута є акціонерне товариство; здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства під час здійснення своїх повноважень ліквідатор банкрута має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 619 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Згідно ч. 2 ст. 619 Цивільного кодексу України до пред`явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред`явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу, кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

Основною метою такої субсидіарної відповідальності є притягнення винних осіб у доведенні до банкрутства до додаткової (субсидіарної) відповідальності і стягнення на користь кредиторів непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог.

До того ж, субсидіарна відповідальність застосовується за доведення до банкрутства до особи, дії та рішення якої призвели до відсутності як коштів на рахунках так і майна банкрута. Така відповідальність не пов`язується з наявністю вироків у кримінальних справах. (Постанова Верховного суду від 30.01.2018 у справі № 923/862/15).

Слід зазначити, що можливістю подання в межах справи про банкрутство заяви до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства наділений виключно ліквідатор банкрута.

З наведеного можна дійти висновку, що виявлення наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника покладена саме на ліквідатора банкрута, щодо пов`язано з виконанням ліквідатором банкрута повноважень визначених ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства.

Приписи ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства не встановлюю ознак доведення до банкрутства, які можуть стати підставою для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника.

Саме детальний аналіз ліквідатором фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявні чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи.

Разом з тим, ч. 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що одним із повноважень ліквідатора у справі про банкрутство є аналіз фінансового становища банкрута.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити, що саме здійснення аналізу фінансової звітності боржника щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства дасть можливість встановити в діях засновників (учасників, акціонерів) чи керівника доведення до банкрутства та може стати підставою для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника.

Як вбачається з матеріалів справи, до суду не надходив документи, які свідчили б про те, що в результаті аналізу фінансової звітності боржника було виявлено, що саме дії чи бездіяльність керівника призвели до неплатоспроможності боржника.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Законодавцем у ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що докази за своїми юридичними властивостями мають бути належними, достатніми, допустимими та достовірними.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи те, що заявником не доведено та судом не встановлено у діях чи бездіяльності керівника боржника доведення підприємства до банкрутства, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні поданої заяви.

Крім того, у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, суд визнав за необхідне відкласти розгляд справи, у зв`язку з необхідністю витребування документів у справі та неявкою ліквідатора боржника.

Керуючись ст. ст. 34, 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 216, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1.Відмовити в задоволенні заяви арбітражного керуючого Кіцула С.Б. № 02-7/77 від 27.12.2022 про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника.

2.Відкласти розгляд справи на 27.06.2023 о 10:00 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду м. Києва в залі судових засідань № 7 (корпус Б).

3.Повторно зобов`язати ліквідатора боржника надати суду письмові висновки на заяву ГУ ДПС у м. Києві з грошовими вимогами до боржника на суму 5.862, 43 грн.

4.Ухвала набрала чинності негайно після її оголошення та підлягає оскарженню в установленому законом порядку.

Суддя М.В. Пасько

Повний текст ухвали складено 18.05.2023.