Рішення

від 18.05.2023 по справі 910/2280/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.05.2023Справа № 910/2280/23

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СМ-Хім" (45243, Волинська обл., Ківерцівський р-н, село Прилуцьке, вулиця Г.Запольської, будинок 3В)доТовариства з обмеженою відповідальністю "Міронекс" (02002, місто Київ, вулиця Марини Раскової, будинок 23, офіс 624)простягнення 22 020 грн 16 коп.Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16.02.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СМ-ХІМ" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міронекс" про стягнення 22 020 грн 16 коп. заборгованості за договором на перевезення вантажу № 10112196 від 17.02.2022.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору на перевезення вантажу від 17.02.2022 не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати наданих послуг з перевезення за заявкою на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 10112196 від 17.02.2022, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 17 500 грн 00 коп. Крім того, за неналежне виконання зобов`язань позивачем нараховано 4 026 грн 81 коп. інфляційних втрат та 493 грн 35 коп. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2023, на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву залишено без руху.

01.03.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 відкрито провадження у справі № 910/2280/23 та позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи постановлено здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

28.03.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

27.04.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

09.05.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами суду не надано.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

17.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міронекс" (експедитор за договором, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СМ-ХІМ" (перевізник за договором, позивач у справі) було укладено Заявку на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 10112196, за якою узгоджено перевезення за маршрутом: Дніпро-Луцьк; дата завантаження/розвантаження: 17.02.2022/18.02.2022; адреса завантаження/розвантаження: м. Дніпро, вул. Солончакова, 101 А/м. Луцьк, вул.. Боженка, 34; сума фрахту: 17500 грн 00 коп.; термін оплати: 7 банківських днів по оригіналах ТТН.

Відповідно до пункту 4 додаткових умов заявки сторони погодили, що розрахунки здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування експедитором коштів на розрахунковий рахунок перевізника по отриманню повного пакету документів, а саме: два примірники ТТН з мокрою печаткою вантажоотримувача, акту виконаних робіт, рахунку, виписаних датою вивантаження, заявки та договору з мокрою печаткою перевізника.

Документи повинні бути отримані не пізніше 10-ти днів після розвантаження. При запізненні оплата буде здійснена через 20-ть банківських днів (пункт 5 додаткових умов заявки).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування.

Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 1 статті 930 Цивільного кодексу України договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Статтею 931 Цивільного кодексу України визначено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 10112196 від 17.02.2022 було надано відповідачу послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом м. Дніпро - м. Луцьк, а відповідач прийняв надані послуги, що підтверджується підписаною товарно-транспортною накладною № 21955803 від 17.02.2022.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам договору не здійснив оплату за надані послуги, у зв`язку з позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача 17 500 грн 00 коп. заборгованості за надані послуги перевезення. Крім того, за неналежне виконання зобов`язань позивачем нараховано 4 026 грн 81 коп. інфляційних втрат та 493 грн 35 коп. 3 % річних.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача за не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому як встановлено судом за змістом наявної в матеріалах справи копії заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 10112196 від 17.02.2022, пунктом 4 додаткових умов заявки сторони погодили, що розрахунки здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування експедитором коштів на розрахунковий рахунок перевізника по отриманню повного пакету документів, а саме: два примірники ТТН з мокрою печаткою вантажоотримувача, акту виконаних робіт, рахунку, виписаних датою вивантаження, заявки та договору з мокрою печаткою перевізника.

В свою чергу доказів узгодження сторонами іншого строку та/або порядку оплати перевеження матеріали справи не містять.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Подія є явищем об`єктивної реальності, яке відбувається незалежно від волі людини та її суб`єктивної поведінки, на відміну від дій, під якими розуміють обставини, що виникають за волею людини, тобто вольові акти, з якими закон пов`язує виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Поряд з цим, нормою частини 1 статті 212 Цивільного кодексу України закріплене право осіб, які вчиняють правочин, обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Отже, укладаючи правочин з відкладальною обставиною, його сторони пов`язують виникнення прав і обов`язків за таким правочином з певною обставиною, щодо появи якої в майбутньому у сторін існує лише відповідна вірогідність.

Відкладальна обставина може полягати у діях як однієї із сторін договору, так і третьої особи, яка нею не є, але у будь-якому разі повинна обумовлювати настання (зміну) відповідних прав і відповідних обов`язків обох сторін договору, а не лише однієї з них, та у момент укладання договору стосовно такої обставини має бути невідомо, настане вона чи ні.

Таким чином, на відміну від строку, яким є визначений проміжок часу до відомого моменту або події, яка неминуче має настати, відкладальна обставина має характер такої обставини, що може і не настати.

Здійснивши аналіз змісту укладеної між сторонами заявки судом встановлено, що в спірному правочині строк виконання зобов`язання з оплати послуг перевезення визначений вказівкою на події, що свідчить про вчинення правочину під відкладальною умовою (частина 1 статті 212 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, а саме позивачем не надано доказів в підтвердження того, що позивачем направлено на адресу відповідача оригінали документів, визначених пунктом 4 додаткових умов заявки, які є підставою для здійснення розрахунків за надані послуги перевезення.

Враховуючи викладене, виходячи з вищенаведеного, суд прийшов до висновку, що строк виконання відповідачем зобов`язань з оплати наданих позивачем послуг є таким, що станом на день звернення позивача з позовом до суду та прийняття рішення у справі, не настав. З огляду на що, вимоги позивача про стягнення з відповідача 17 500 грн 00 коп. заборгованості за заявкою на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 10112196 від 17.02.2022 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237-238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Плотницька