Рішення

від 27.03.2023 по справі 910/1359/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.03.2023Справа № 910/1359/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт ойл»

до дочірнього підприємства «Автомаз-Україна»

про стягнення 414480,92 грн,

Представники:

від позивача Коцай Г.Л.

від відповідача не прибули

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Смарт ойл» до дочірнього підприємства «Автомаз-Україна» про стягнення 414480,92 грн, в тому числі 277520,20 грн боргу, 53070,99 грн пені, 27752,02 грн штрафу, 6979,83 грн 3% річних, 49157,88 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання за договором поставки № 580/1-01/01/21 від 01.01.2021.

Суд своєю ухвалою від 07.02.2023 відкрив провадження у справі № 910/1359/23, постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Дочірнє підприємство «Автомаз-Україна» подало клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин.

Суд залишив без задоволення клопотання дочірнього підприємства «Автомаз-Україна» про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач послався на те, що позивач невірно визначив ціну позову. Так, на думку відповідача, його борг не може перевищувати 236580,57 грн.

Крім того, відповідач вважає, що він не несе відповідальності за невиконання своїх зобов`язань, оскільки існують форс-мажорні обставини - введення з 24.02.2022 воєнного стану на всій території України. Так, згідно з листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 обставини військової агресії російської федерації проти України є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договорам, виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Позивач зазначив, що перебував з відповідачем у тривалих господарських відносинах. Оскільки відповідач некоректно зазначав у платіжних дорученнях номер видаткової накладної, позивач зараховував кошти, що надійшли від відповідача, як оплату за раніше поставлений товар.

Запровадження з 24.02.2022 воєнного стану в країні, що є форс-мажорними обставинами, не можуть однозначно засвідчувати неможливість виконання відповідачем договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки перелічені обставини не є абсолютною самостійною підставою для відкладення строку виконання грошового зобов`язання на час, протягом якого такі обставини зберігають свою дію. Таким чином, надання лише листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є належним та допустимим доказом звільнення відповідача від виконання своїх зобов`язань

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

01 січня 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «Смарт ойл» (постачальник) та дочірнє підприємство «Автомаз-Україна» (покупець) уклали договір поставки № 580/1-01/01/21 (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти та оплатити його.

Кількість фактично переданого товару вказується у видатковій накладній, що видається на кожну партію товару (п. 2.2 Договору).

Згідно з п. 6.1 Договору покупець зобов`язаний оплатити постачальнику за отриману конкретну партію товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати оформлення видаткової накладної.

Позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 286743,00 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними № 2839 від 30.07.2021 на суму 16558,94 грн, № 5009 від 10.12.2021 на суму 14931,13 грн, № 5008 від 10.02.2021 на суму 18672,36 грн, № 199 від 21.01.2022 на суму 9455,57 грн, № 229 від 25.01.2022 на суму 14505,30 грн, № 273 від 27.01.2022 на суму 83705,26 грн, № 305 від 31.01.2022 на суму 5691,02 грн, № 339 від 02.02.2022 на суму 20215,64 грн, № 403 від 07.02.2022 на суму 28510,42 грн, № 478 від 09.02.2022 на суму 3010,85 грн, № 486 від 10.02.2022 на суму 22819,40 грн, № 485 від 10.02.2022 на суму 20342,78 грн, № 599 від 18.02.2022 на суму 28324,33 грн.

Станом на день розгляду справи в суді відповідач не сплатив 277520,20 грн боргу.

Згідно з нормами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем на суму 277520,20 грн належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 7.1 Договору у випадку порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день такого прострочення протягом всього строку порушення зобов`язань.

Відповідно до пункту 7.3 Договору у випадку прострочення оплати поставленого товару понад 30 календарних днів покупець крім пені сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару. Сторони домовились, що позовна давність стосовно пені та штрафів, встановлена договором, становить понад два роки (п. 7.7 Договору).

Позивач заявив до стягнення з відповідача 53070,99 грн пені за період з 21.03.2022 по 20.09.2022. Позивач нараховував пеню на весь борг (277520,20 грн).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду, однак його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу строку не може бути змінений за згодою сторін.

За розрахунком суду до стягнення з відповідача підлягає 27053,88 грн пені (прострочення оплати за видатковими накладними № 2839 від 30.07.2021 (30.08.2021-01.03.2022), № 5009 від 10.12.2021 (30.01.2023-21.03.2023), № 5008 від 10.02.2021 (30.01.2023-21.03.2023), № 199 від 21.01.2022 (21.02.2023-21.03.2023), № 229 від 25.01.2022 (25.02.2023-21.03.2023), № 273 від 27.01.2022 (27.02.2023-21.03.2023), № 305 від 31.01.2022 (03.03.2023-21.03.2023), № 339 від 02.02.2022 (05.03.2022-04.09.2022), № 403 від 07.02.2022 (11.03.2022-10.09.2022), № 478 від 09.02.2022 (14.03.2022-13.09.2022), № 486 від 10.02.2022 (15.03.2022-14.09.2022), № 485 від 10.02.2022 (15.03.2022-14.09.2022), № 599 від 18.02.2022 (24.03.2022-23.09.2022). Суд відмовляє в частині стягнення 26017,11 грн пені.

Суд перевірив розрахунок штрафу та вважає його вірним. З відповідача слід стягнути 27752,02 грн штрафу (277520,20*0,10).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов`язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, до стягнення з відповідача підлягає 6979,83 грн 3% річних, 49157,88 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов`язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивач належним чином довів порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в частині стягнення 277520,20 грн боргу, 27053,88 грн пені, 27752,02 грн штрафу, 6979,83 грн 3% річних, 49157,88 грн інфляційних втрат, а загалом 388463,81 грн. Суд відмовляє в частині стягнення 26017,11 грн пені.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Ця норма встановлює дві основні підстави звільнення особи, яка порушила зобов`язання, від відповідальності. Такими обставинами є випадок та непереборна сила. Доведення наявності випадку або непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Під випадком розуміються будь-які діяння, не викликані чиїмось наміром або необережністю, тобто відсутність вини порушника. Випадковою можна визнати обставину, яку не можна передбачити та попередити при застосуванні обов`язкової для боржника обачності, хоча вона могла б бути передбачена та попереджена, якщо б боржник віднісся до свого зобов`язання з більшою обачністю, ніж та, до якої він був зобов`язаний або якщо на місці боржника була б інша особа. Такий підхід щодо суб`єктивної неможливості передбачити, а отже і попередити діяння, що викликало невиконання або неналежне виконання зобов`язання, дозволяє відмежувати випадок від непереборної сили (форс-мажор).

Поняття та ознаки непереборної сили розкриваються у п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України. Непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Як підстава звільнення особи, що порушила зобов`язання, від відповідальності непереборна сила характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності сторін обставина, яку сторони, хоча б навіть і передбачили, але не могли попередити. До таких обставин, як правило, відносять стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежі) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не рядова, звичайна обставина, яка хоча і може спричинити певні труднощі для сторін, але не виходить за рамки буденності, а екстраординарна подія, яка не є звичайною.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, який виданий всім кого це стосується, засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про ведення воєнного стану в Україні».

Враховуючи це Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язкам, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Форс-мажорними обставинами визнається обставина (дія чи подія), що спричинили неможливість виконання договірних зобов`язань у обумовлений сторонами строк. Ці обставини є юридичними фактами, що спричинили неможливість виконання договірних зобов`язань, і для настання яких необхідна наявність певних умов: виникнення після укладення договору; неможливість виконання зобов`язання у період їх існування; закріплення, як правило, таких обставин у договорі як таких, що звільняють від виконання зобов`язання.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17.

Відповідач не надав доказів неможливості виконання зобов`язання у встановлені строки внаслідок настання форс-мажорних обставин (введення воєнного стану).

Запровадження з 24.02.2022 воєнного стану в країні, що є форс-мажорними обставинами, не можуть однозначно засвідчувати неможливість виконання відповідачем договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки перелічені обставини не є абсолютною самостійною підставою для відкладення строку виконання зобов`язання на час, протягом якого такі обставини зберігають свою дію.

Близький за змістом правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду в справі № 910/7495/16 від 08.05.2018.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позов товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт ойл» до дочірнього підприємства «Автомаз-Україна».

Стягнути з дочірнього підприємства «Автомаз-Україна» (вул. Колекторна, 42-А, м. Київ, 02121, код 32376626) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт ойл» (вул. Ахматової, 6, кв. 32, м. Київ, 02068, код 40627579) 277520,20 грн боргу, 27053,88 грн пені, 27752,02 грн штрафу, 6979,83 грн 3% річних, 49157,88 грн інфляційних втрат, 5826,96 грн судового збору.

Відмовити в іншій частині позову.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 18.05.2023.

Суддя С. А. Ковтун