Постанова

від 02.08.2023 по справі 910/1359/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2023 р. Справа№ 910/1359/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Автомаз-Україна»

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023

у справі № 910/1359/23 (суддя С.А. Ковтун)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт ойл»

до відповідача Дочірнього підприємства «Автомаз-Україна»

про стягнення 414 480, 92 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Смарт ойл» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства «Автомаз-Україна» про стягнення 414 480, 92 грн, в тому числі 277 520, 20 грн боргу, 53 070, 99 грн пені, 27 752, 02 грн штрафу, 6 979, 83 грн 3% річних, 49 157, 88 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання за договором поставки № 580/1-01/01/21 від 01.01.2021.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства «Автомаз-Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт ойл» 277 520,20 грн боргу, 27 053,88 грн пені, 27 752,02 грн штрафу, 6 979,83 грн 3% річних, 49 157,88 грн інфляційних втрат та 5 826, 96 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Дочірнє підприємство «Автомаз-Україна» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 та ухвалити нове рішення суду, яким задовольнити позовні вимоги, а саме: стягнути з Дочірнього підприємства «Автомаз-Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт ойл» 236 580, 57 грн боргу, 3 520, 59 грн пені, 27 752, 02 грн штрафу та 6 979,83 грн 3% річних.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням норм процесуального права.

Зокрема, апелянт зазначив, що позивач не вірно визначив ціну позову. Заборгованість скаржника перед позивачем не може перевищувати 236 580, 57 грн.

Крім того, апелянт вважає, що він не несе відповідальності за невиконання своїх зобов`язань, оскільки існують форс-мажорні обставини, а саме введення з 24.02.2022 воєнного стану на всій території України. Так, згідно з листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 обставини військової агресії Російської Федерації проти України є надзвичайними, невідворотними та такими обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договорам, виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Також, скаржник зазначив, що зважаючи на відсутність доказів врегулювання позивачем спору за договором в досудовому порядку, застосування до відповідача штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних є порушенням його прав передбачених умовами договору.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2023 для розгляду справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Сулім В.В., судді Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «Автомаз-Україна» та призначено до розгляду на 02.08.2023.

Представники сторін у судове засідання 02.08.2023 року не з`явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час, дату та місце розгляду справи сторони повідомлялись належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0411638821516 та довідкою про доставку електронного документа наявних в матерілах справи.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

А тому, враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників сторін у судовому засіданні 02.08.2023.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01.01.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Смарт ойл» (постачальник) та Дочірнє підприємство «Автомаз-Україна» (покупець) уклали договір поставки № 580/1-01/01/21 (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти та оплатити його.

Кількість фактично переданого товару вказується у видатковій накладній, що видається на кожну партію товару (п. 2.2 договору).

Згідно з п. 6.1 договору покупець зобов`язаний оплатити постачальнику за отриману конкретну партію товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати оформлення видаткової накладної.

Колегією суддів встановлено, що позивач поставив, а відповідач отримав товар на суму 286 743,00 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними № 2839 від 30.07.2021 на суму 16 558, 94 грн, № 5009 від 10.12.2021 на суму 14 931, 13 грн, № 5008 від 10.12.2021 на суму 18 672, 36 грн, № 199 від 21.01.2022 на суму 9 455, 57 грн, № 229 від 25.01.2022 на суму 14 505, 30 грн, № 273 від 27.01.2022 на суму 83 705, 26 грн, № 305 від 31.01.2022 на суму 5 691, 02 грн, № 339 від 02.02.2022 на суму 20 215, 64 грн, № 403 від 07.02.2022 на суму 28 510, 42 грн, № 478 від 09.02.2022 на суму 3 010, 85 грн, № 486 від 10.02.2022 на суму 22 819, 40 грн, № 485 від 10.02.2022 на суму 20 342, 78 грн, № 599 від 18.02.2022 на суму 28 324, 33 грн.

Звертаючись до суду із позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Смарт ойл» зазначає, що Дочірнє підприємство «Автомаз-Україна» не в повному обсязі оплатило поставлений товар. Заборгованість відповідача перед позивачем становить 277 520, 20 грн.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, за своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є договором поставки.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з нормами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Заперечуючи проти позовних вимог апелянт зазначає, що за наявними в матеріалах справи доказами сума основного боргу не могла перевищувати 236 580, 57 грн.

Так, колегія суддів зазначає, апелянтом необґрунтовано та не надано належні та допустимі докази, які б підтверджували, що заборгованість відповідача становить меншу сум, ніж заявлена позивачем до стягнення.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків між Дочірнім підприємством «Автомаз-Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт ойл» (арк. 66), відповідно до якого скаржник підтверджував, що станом на 28.02.2023 у нього перед позивачем наявна заборгованість у сумі 277 520, 20 грн.

Доказів часткової оплати суми боргу відповідач суду не надав.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем на суму 277 520,20 грн належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги у зазначеній частині підлягає задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у сумі 27 752, 02 грн, пеню у сумі 53 070, 99 грн, 3% річних у розмірі 6 979, 83 грн та інфляційні втрати у розмірі 49 157, 88 грн.

Згідно з п. 7.1 договору у випадку порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день такого прострочення протягом всього строку порушення зобов`язань.

Відповідно до пункту 7.3 договору у випадку прострочення оплати поставленого товару понад 30 календарних днів покупець крім пені сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару. Сторони домовились, що позовна давність стосовно пені та штрафів, встановлена договором, становить понад два роки (п. 7.7 договору).

Позивач заявив до стягнення з відповідача 53 070,99 грн пені за період з 21.03.2022 по 20.09.2022. Позивач нараховував пеню на весь борг (277 520, 20 грн).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду, однак його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу строку не може бути змінений за згодою сторін.

Заперечуючи проти стягнення штрафних санкцій апелянт зазначає, що після 24.02.202 року, з початком повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України, Торгово-промисловою палатою України визнано форс-мажорними обставинами невиконання суб`єктами господарської діяльності зобов`язань строк виконання яких настав. Вказане підтверджується листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1.

Відповідно до п. 8.1 договору будь-яка з сторін вважатиметься такою, що не несе відповідальність за невиконання зобов`язань за цим договором в тій мірі, в якій затримку чи перешкоду виконанню таких зобов`язань спричинило виникненням і дією обставин непереборної сили (форс-мажор).

Враховуючи зазначене та беручи до уваги, що строк оплати товару до повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України настав лише по видатковій накладній № 199 від 21.01.2022 скаржник вважає, що нараховувати штрафні санкції можливо тільки по вказаній видатковій накладній.

Однак колегія суддів не погоджується із даними твердженнями апелянта враховуючи наступне.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Ця норма встановлює дві основні підстави звільнення особи, яка порушила зобов`язання, від відповідальності. Такими обставинами є випадок та непереборна сила. Доведення наявності випадку або непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Під випадком розуміються будь-які діяння, не викликані чиїмось наміром або необережністю, тобто відсутність вини порушника. Випадковою можна визнати обставину, яку не можна передбачити та попередити при застосуванні обов`язкової для боржника обачності, хоча вона могла б бути передбачена та попереджена, якщо б боржник віднісся до свого зобов`язання з більшою обачністю, ніж та, до якої він був зобов`язаний або якщо на місці боржника була б інша особа. Такий підхід щодо суб`єктивної неможливості передбачити, а отже і попередити діяння, що викликало невиконання або неналежне виконання зобов`язання, дозволяє відмежувати випадок від непереборної сили (форс-мажор).

Поняття та ознаки непереборної сили розкриваються у п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України. Непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Як підстава звільнення особи, що порушила зобов`язання, від відповідальності непереборна сила характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності сторін обставина, яку сторони, хоча б навіть і передбачили, але не могли попередити. До таких обставин, як правило, відносять стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежі) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не рядова, звичайна обставина, яка хоча і може спричинити певні труднощі для сторін, але не виходить за рамки буденності, а екстраординарна подія, яка не є звичайною.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, який виданий всім кого це стосується, засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про ведення воєнного стану в Україні».

Враховуючи це Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язкам, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Форс-мажорними обставинами визнається обставина (дія чи подія), що спричинили неможливість виконання договірних зобов`язань у обумовлений сторонами строк. Ці обставини є юридичними фактами, що спричинили неможливість виконання договірних зобов`язань, і для настання яких необхідна наявність певних умов: виникнення після укладення договору; неможливість виконання зобов`язання у період їх існування; закріплення, як правило, таких обставин у договорі як таких, що звільняють від виконання зобов`язання.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17.

Апелянт не надав доказів неможливості виконання зобов`язання у встановлені строки внаслідок настання форс-мажорних обставин (введення воєнного стану).

Запровадження з 24.02.2022 воєнного стану в країні, що є форс-мажорними обставинами, не можуть однозначно засвідчувати неможливість виконання відповідачем договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки перелічені обставини не є абсолютною самостійною підставою для відкладення строку виконання зобов`язання на час, протягом якого такі обставини зберігають свою дію.

Близький за змістом правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду в справі № 910/7495/16 від 08.05.2018.

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині штрафу підлягають повному задоволенню у сумі 27 752, 02 грн., а в частині пені - частковому задоволенню у сумі 27 053, 88 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов`язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та збитків від інфляції, колегія суддів зазначає, що він є арифметично вірним, а тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги у сумі 6 979, 83 грн 3% річних та 49 157,88 грн інфляційних втрат.

Колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Автомаз-Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 року у справі № 910/1359/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 року у справі № 910/1359/23 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 року у справі №910/1359/23.

4. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

5. Матеріали справи № 910/1359/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Гаврилюк