Рішення

від 19.04.2023 по справі 712/12568/12

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 712/12568/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2023 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Деметрадзе Т.Р.,

секретаря судового засідання Вільчак В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до УМВС України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до УМВС України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_3 , за адресою АДРЕСА_1 , на власній земельній ділянці збудував житловий будинок. Однак, після завершення такого будівництва у 1996 році був позбавлений можливості брати участь у володінні та користуванні будинком, а експлуатацію будинку з грудня 1996 здійснював відповідач.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 липня 2005 за ОСОБА_3 було визнано право власності на 65% частки вказаного будинку й зареєстровано право власності на цю частку. ОСОБА_3 був позбавлений можливості брати участь у володінні та користуванні своєю часткою у вказаному будинку (станом на момент подання позову), тобто відповідач самостійно використовував вказаний будинок з 1996 року (станом на момент подання позову) як гуртожиток, тому дане нерухоме майно було зношене відповідачем.

Позивач зазначає, що через це ОСОБА_3 було заподіяно збитки у зв`язку із таким зносом нерухомого майна у розмірі 767 687 грн. (з урахуванням збільшених позовних вимог). Водночас, ОСОБА_3 , як власник частки у розмірі 65% вказаного будинку був позбавлений можливості з 1996 року (станом на момент подання позову) здійснювати своє право власності на це майно, через що наявна втрачена вигода у розмірі 1 432 110 грн. (з урахуванням збільшених позовних вимог). На момент подання позову, серед іншого, ОСОБА_3 зазначалось про те, що відповідач не допускає ОСОБА_3 до свого майна.

Згідно додаткових вимог від 25 листопада 2013 ОСОБА_3 додатково просив усунути перешкоди в користуванні ним часткою 65% жилого будинку розташованого у АДРЕСА_1 , та зобов`язати відповідача допустити його у вказаний будинок.

Згідно додаткових вимог від 23 грудня 2013, ОСОБА_3 додатково просив установити порядок користування приміщеннями в будинку, розташованому в АДРЕСА_1 , між співвласниками, додатково обґрунтовуючи тим, що такий будинок є неподільним.

Крім цього, ОСОБА_3 неодноразово збільшував розмір майнових позовних вимог. Однак, заявою від 03 лютого 2022 року (надійшла через канцелярію суду 04.02.2022) остаточно збільшено розмір майнових позовних вимог, за якими позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять стягнути з відповідача збитки у сумі 767 687 грн., що складає в ринкових цінах вартість зносу 65% частки будинку по АДРЕСА_1 , та упущену вигоду у сумі 1432 110 грн. Водночас у клопотанні від 03.02.2022 року заявлено про те, що остаточним змістом позовних вимог є той, що зазначений у заяві про збільшення розміру позовних вимог, а відповідачем у справі необхідно вважати УМВС України в Закарпатській області (інші заяви про зміну відповідача позивачі просили залишити без розгляду).

Тобто, залученими правонаступниками позивача змінено позовні вимоги та залишено лише дві майнові вимоги, а саме стягнення з відповідача реальних збитків та упущеної вигоди, що суд вважає допустимим для захисту прав позивачів з огляду на зміну фактичних обставин справи у зв`язку із смертю ОСОБА_3 та диспозитивністю цивільного судочинства.

У зв`язку з цим вимога про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом зобов`язання відповідача надати доступ у будинок та вимога про установлення порядку користування приміщеннями в будинку не розглядалась.

Не погоджуючись із позовними вимогами, представник відповідача у запереченнях на позовну заяву від 18 січня 2014 року заперечує позовні вимоги мотивуючи тим, що ОСОБА_3 рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 травня 2009 року у справі № 2п-293/09, залишеним без змін 19 серпня 2009 Апеляційним судом Закарпатської області, відмовлено у задоволені позову з такими ж вимогами, що і в даній справі.

За такого відповідач стверджує про те, що справа у частині позовних вимог про стягнення збитків, втраченої вигоди, усунення перешкод в користуванні майном підлягає закриттю. Водночас, у частині вимоги про встановлення порядку використання спільного майна відповідач вважає таку передчасною, оскільки є невирішеним питання про виділ в натурі часток житлового будинку, що є спільною частковою власністю, а тому просить у цій частині відмовити у задоволенні позову.

У запереченнях від 12 лютого 2015 на уточнені вимоги позивача відповідач заперечує позовні вимоги та просить у позові відмовити повністю, мотивуючи вимоги про стягнення вартості зносу та утраченої вигоди безпідставними та надуманими, тому що розраховуються позивачем без будь-якого нормативного обґрунтування. Окрім того, відповідач вважає, що визначення будь-якого зносу та втраченої вигоди та інше є безпідставним та незаконним, оскільки між співвласниками не вирішене основне питання, а саме проведено виділ частки майна у натурі.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.11.2019 залучено до участі у цивільній справі №712/12568/12 за позовом ОСОБА_3 до УМВС України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії правонаступників позивача, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.04.2022 закрито підготовче провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до УМВС України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не скористалися правом на участь у судовому засіданні та їх представник ОСОБА_4 подав заяву, згідно якої змінені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить задоволити та провести розгляд справи без участі сторони позивача.

Представник відповідача у судове засідання також не з`явився, про причини неявки не повідомив, згідно раніше поданих заперечень, а також відзиву на заяву про збільшення позовних вимог, просить відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 згідно п. 5.5 рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради народних депутатів від 28 грудня 1994 року №62 було виділено земельну ділянку площею 0,0087 га по АДРЕСА_1 під індивідуальне житлове будівництво.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 липня 2005 у справі №2-327/05 встановлено обставини, які мають значення для цієї справи про те, що ОСОБА_3 здійснював будівництво житлового будинку у АДРЕСА_1 (раніше адреса була АДРЕСА_2 ) та підлягав заселенню у новозбудований будинок у грудні 1995 року.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 липня 2005 у справі №2-327/05 набрало законної сили та у ньому брали участь ті ж особи, що беруть участь у даній справі, а тому вищенаведені обставини не доказуються та вважаються судом встановленими.

Актом державної приймальної комісії у липні 2000 прийнято в експлуатацію закінчений будівництвом об`єкт (гуртожиток УМВС по АДРЕСА_1 ). Тобто, будинок станом на 2000 рік відповідав вимогам законодавства до новозбудованих об`єктів нерухомого майна.

Відповідно до Свідоцтва про право власності від 26 липня 2000 року №133, виданого Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради, оформлено право колективної власності за Управлінням МВС у Закарпатській на гуртожиток в цілому, що розташований в АДРЕСА_1 .

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 липня 2005 у справі №2-327/05 визнано за ОСОБА_3 право власності на 65/100 будинку АДРЕСА_3 , визнано недійсним вищезазначене Свідоцтво про право власності від 26 липня 2000 року №133, визнано недійсним рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №26 від 26 лютого 1997 (у частині визнання нечинним виділення земельної ділянки ОСОБА_3 та надання її у постійне користування УМВС України в Закарпатській області).

Водночас, рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 липня 2005 у справі №2-327/05 встановлено наявність спільної власності ОСОБА_3 та УМВС України в Закарпатській області на будинок, розташований на АДРЕСА_1 , в якому частки сторін складають 65/100 та 35/100 відповідно.

Згідно витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно на підставі вказаного рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області внесено відомості до Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо права приватної спільної часткової власності у розмірі частки 65/100 за ОСОБА_3 на будинок за адресою АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, а вказане майно було успадковане. Зазначене випливає із Свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 16 лютого 2017, Свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 березня 2023, зареєстрований у реєстрі за № 347, витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 71771774 від 13 березня 2023 р., витягу з Державного реєстру речових прав № 325602916 від 13 березня 2023, Свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 березня 2023, зареєстрований у реєстрі за № 350, витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 71771887 від 13 березня 2023, витягу з Державного реєстру речових прав № 325602657 від 13 березня 2023. Зокрема право власності на 65/100 житлового будинку, що розташований на АДРЕСА_1 , які належали ОСОБА_3 , у порядку спадкування перейшло до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 65/200 частки кожному.

Поряд з цим, згідно рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 26 серпня 2010 №270 вирішено видати Свідоцтво про право власності ( НОМЕР_2 ) державі в особі Верховної Ради України на 35/100 частини будівлі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 балансоутримувачу Головному управлінню МВС України в Закарпатській області на підставі рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 липня 2005 року у справі №2-237/05.

Згідно витягу про Державну реєстрацію прав з Реєстру прав власності внесено відомості до Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо права державної спільної часткової власності у розмірі частки 35/100 за державою в особі Верховної Ради України балансоутримувач Головне управління МВС в Закарпатській області на будинок за адресою АДРЕСА_1 .

Крім цього, на виконання вказівок щодо нового розгляду справи, зазначених в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 жовтня 2014 року, судом встановлено, що постанова Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 листопада 2011 року скасована постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2013 року.

У матеріалах справи відсутні докази які б свідчили, що Свідоцтво про право власності ( НОМЕР_2 ), рішення державного реєстратора про внесення відомостей до Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо права державної спільної часткової власності у розмірі частки 35/100 за державою в особі Верховної Ради України балансоутримувач Головне управління МВС в Закарпатській області на будинок за адресою АДРЕСА_1 визнані на момент розгляду справи нечинними, є скасовані або визнані недійсними.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази які б свідчили, що речове право державної спільної часткової власності у розмірі частки 35/100 за державою в особі Верховної Ради України балансоутримувач Головне управління МВС в Закарпатській області припинено у судовому порядку у зв`язку із незаконністю.

Із численних листувань між ОСОБА_3 та відповідачем випливає, що будинок у АДРЕСА_1 , протягом 2000 2014 використовувався відповідачем як гуртожиток УМВС України в Закарпатській області. Вказані обставини відповідачем не заперечуються.

Суд зазначає, що відповідач не заперечує, що об`єктом нерухомого майна у АДРЕСА_1 , з 1996 року по червень 2014 року володів та користувався відповідач.

З 24 червня 2014 року ОСОБА_3 отримав доступ до приміщень будинку за адресою АДРЕСА_1 , що випливає із заяви ОСОБА_3 від 12 березня 2015 року, заперечення відповідача від 12 лютого 2015 року. Вказані обставини сторонами визнано під час судового розгляду. Про наявність доступу до будинку на момент розгляду справи підтверджується і залученими до участі у справі правонаступниками позивача.

Таким чином, із встановлених обставин справи встановлено, що саме відповідач фактично володів та користувався будинком за адресою АДРЕСА_1 , починаючи з грудня 1995 року та до моменту вступу у володіння та користування вказаним будинком ОСОБА_3 24 червня 2014 року, при чому, таке володіння та користування вказаним об`єктом у цілому відповідачем здійснювалось без достатньої на те правової підстави.

Водночас, ОСОБА_3 повинен був набути право на 65% частки вказаного будинку ще з моменту закінчення його будівництва, а саме з грудня 1995 року, однак був обмежений у реалізації права на приватну власність через дії відповідача, який обмежив доступ останнього до будинку та використовував вказаний об`єкт нерухомості самостійно як гуртожиток без узгодження із ОСОБА_3 .

За такого, суд вказує, що матеріалами справи підтверджуються доводи позовної заяви про те, що саме у зв`язку із використанням відповідачем будинку в АДРЕСА_1 , як гуртожитку, вказаному об`єкту нерухомості було заподіяно відповідний знос.

На виконання вказівок щодо нового розгляду справи, зазначених в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 жовтня 2014 року судом встановлено, що згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №187 від 05 квітня 2005 року (експерт Д.В. Корчинська), балансова вартість будинку у м. Ужгород, пров. Криничний, 31, станом на грудень 1996 року становила 276832 грн., проіндексована балансова вартість у відповідності до нормативних документів станом на 05 квітня 2005 року становила 494255,57 грн.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №683 від 12 вересня 2011 року (експерт Д.В. Корчинська) ринкова вартість будинку у м. Ужгород, пров. Криничний, 31 (з врахуванням технічного стану) станом на 12 вересня 2011 року становила 1941543,50 грн.

Водночас, під час нового розгляду справи згідно ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 липня 2015 року (з урахуванням виправленої описки згідно ухвали від 21 вересня 2015 року) у даній справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу.

На виконання ухвали суду 25 листопада 2015 року виготовлено висновок № 0005/2015 будівельно-технічної експертизи у даній справі судовим експертом з будівельно-технічних експертиз ФОП ОСОБА_5 . Згідно вказаного висновку встановлено знос будівлі у АДРЕСА_1 з 1996 року по 2005 рік у розмірі 16,7 %, з 2005 року по 2011 рік у розмірі 15,3 %, сумарний знос за період з 1996 року по 2011 рік становить 32 %. Крім цього, експертним висновком встановлено вартість зносу вказаного будинку на 2005 рік (за період 1996-2005 рр.) у розмірі 435402 грн., на 2011 рік (за період 2005-2011 рік) у розмірі 332285 грн., сумарний знос за 1996 -2011 рр. у розмірі 767687 грн. Вказану вартість зносу розраховано з урахуванням пропорції у розмірі 65 %, що відповідає сумарному розміру часток у вказаному об`єкті нерухомості, що належить позивачам на даний час.

Суд приймає до уваги вказаний експертний висновок з огляду на те, що такий здійснений у межах призначеної судової експертизи у даній справі за клопотанням учасників справи, які мали можливість поставити експерту відповідні питання. Одночасно, суд вважає достовірним вказаний висновок з огляду на застосовану ринкову вартість об`єкта нерухомості на момент здійснення такої експертизи.

Щодо надання оцінки застосованої у висновку методології оцінки, то суд виходить з того, що у даному випадку експертом застосовано спеціальні знання у відповідній галузі, що виходить за межі спеціальних знань суду, обґрунтованих доводів щодо неповноти, неясності чи необґрунтованості вказаного експертного висновку під час розгляду справи у суду не виникло, а учасниками справи наведено не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно доч.1-6ст.319ЦК Українивласник володіє,користується,розпоряджається своїммайном навласний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При здійсненнісвоїх правта виконанніобов`язківвласник зобов`язанийдодержуватися моральнихзасад суспільства. Усімвласникам забезпечуютьсярівні умовиздійснення своїхправ. Власністьзобов`язує. Власникне можевикористовувати правовласності нашкоду правам,свободам тагідності громадян,інтересам суспільства,погіршувати екологічнуситуацію таприродні якостіземлі. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно ч. 1 ст. 325 ЦК України суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

Відповідно до ст. 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Згідно ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

За змістом ч. 1 та 2 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно доч.1та 2ст.22ЦК Україниособа,якій завданозбитків урезультаті порушенняїї цивільногоправа,має правона їхвідшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Із наведених положень ЦК України та встановлених обставин справи випливає, що ОСОБА_3 , як забудовнику та співвласнику будинку у АДРЕСА_1 , відповідачем було заподіяно майнової шкоди (реальні збитки) у зв`язку із одноосібним (неузгодженим із іншим співвласником) без достатньої правової підстави використанням відповідачем вказаного об`єкту нерухомості у цілому протягом 1996 - 2011 рр. як гуртожитку, у зв`язку з чим такий об`єкт було зношено на 32 %, що в грошовому виразі пропорційно частці у вказаному майні померлого ОСОБА_3 склало 767 687 грн. Вказана шкода (реальні збитки) підлягала відшкодуванню померлому ОСОБА_3 на підставі ст. 22, 386, 1166 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема:

1) особисті немайнові права;

2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;

5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов`язаним з особою кредитора.

Згідно ч. 1 ст. 1230 ЦК України до спадкоємця переходить право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві у договірних зобов`язаннях.

У постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року в справі № 662/541/15-ц (провадження №61-44995св18) вказано, що при застосуванні буквального тлумачення частини першої статті 1230 ЦК України можливий висновок, що спадкоємці набуватимуть лише право на відшкодування збитків завданих спадкодавцеві у договірних зобов`язаннях. Однак це не в повній мірі відповідало би нормам статей 608, 1218, 1219 ЦК України, та суперечило б принципу справедливості, інакше в нерівному становищі опинялися спадкоємці кредитора-учасника договірного зобов`язання та спадкоємці кредитора-учасника недоговірного зобов`язання. Тому основним критерієм, при включенні таких прав до складу спадщини, повинно бути встановлено чи є право нерозривно пов`язаним із особою кредитора (постанова Верховного Суду від 11 липня 2022 року у справі 953/15985/20).

З огляду на вказані норми законодавства та правозастосування Верховного Суду, суд приходить до висновку, що шкода, заподіяна померлому ОСОБА_3 відповідачем у даній справі як власнику нерухомого майна, тобто пов`язана не з особою власника будівлі, а з правом власності такої особи на нерухому річ. Водночас шкода, пов`язана із зносом будівлі, а відтак обумовлює необхідність понесення витрат співвласником на відновлення такої речі.

Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що право на відшкодування шкоди, яке належало померлому ОСОБА_3 не пов`язане нерозривно з його особою, а відтак входить до складу спадщини та нерозривно пов`язане із правом власності на відповідний об`єкт нерухомості.

Таким чином,заподіяні збиткиу сумі767687грн.,що складаєв ринковихцінах вартістьзносу 65%частки будинкупо АДРЕСА_1 ,підлягають відшкодуваннюправонаступникам ОСОБА_3 ,а самепозивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .Враховуючи,що такіуспадкували право власності на будівлю у АДРЕСА_1 , порівну (по 65/200 частки кожний), то суму збитків у розмірі 767687 грн. слід стягнути з відповідача порівну на кожного із позивачів, а саме по 383843,5 грн. кожному.

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення з відповідача втраченої вигоди за безпідставне використання будинку по АДРЕСА_1 суд вважає, що у задоволенні такої слід відмовити з огляду на наступне.

Відшкодування упущеної вигоди - це захід цивільно-правової відповідальності, що застосовується з метою захисту порушених прав і полягає у відшкодуванні боржником вартості майнових вигод, які кредитор міг би отримати, якби його суб`єктивне право не було б порушено.

З огляду на встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено речові права ОСОБА_3 на власність у зв`язку із недопущенням останнього до збудованого ним нерухомого майна та останній міг би отримати майнові вигоди у разі не перешкоджання здійснення ним права власності та можливості його використання.

Водночас, упущена вигода це втрати очікуваного приросту в майні, на підставі беззастережних доказів реальної можливості їх отримання, у разі недопущення правопорушення. Реальність можливості отримання такого приросту має бути доведена позивачем. Кредитор повинен не лише точно підрахувати розмір збитків, але й підтвердити їх документально. При визначенні розміру упущеної вигоди мають враховуватися відомості, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання винагороди. Дохід не може бути абстрактним, адже для відшкодування упущеної вигоди повинні враховуватися заходи, вжиті потерпілою особою для його отримання (постанова Верховного Суду від 30 березня 2021 року у справі №908/2261/17).

Оцінивши доводи позивачів, якими обґрунтовується упущена вигода, суд приходить до висновку, що такі доводи не підтверджують реальну можливість отримання винагороди. Обґрунтована позивачами сума упущеної вигоди є абстрактною. Водночас, позивачами не доведено, що ними вживалися будь-які заходи для отримання відповідного доходу.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, зважаючи на те, що позивачами частково доведено обґрунтованість заявлених ними змінених позовних вимог, а відповідачем не надано належних доказів на підтвердження своїх тверджень, суд приходить до висновку, що уточнена позовна заява підлягає до часткового задоволення.

Керуючись статтями 22, 316, 317, 319, 325, 326, 331, 358, 386 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 18, 81, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Уточнену позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з УМВС України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 збитки у розмірі по 383843,5 (триста вісімдесят три тисячі вісімсот сорок три грн. п`ятдесят коп.) грн. кожному, що складає в ринкових цінах вартість зносу 65% частки будинку по АДРЕСА_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скаргана рішеннясуду подаєтьсяпротягом тридцятиднів здня йогопроголошення.Особи,які бралиучасть усправі,але небули присутніу судовомузасіданні підчас проголошеннясудового рішення,можуть податиапеляційну скаргупротягом тридцятиднів здня отриманнякопії цьогорішення.Апеляційна скаргаподається безпосередньодо Закарпатськогоапеляційного суду.

Суддя Т.Р. Деметрадзе