Постанова

від 15.05.2023 по справі 914/2132/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2023 р. Справа №914/2132/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої суддіОрищин Г.В.,

суддівГалушко Н.А.,

Желіка М.Б.

розглянув без повідомлення (виклику) представників сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Проф Сервіс» від 01.03.2023

на рішення Господарського суду Львівської області від 23.01.2023 (повний текст складено 13.02.2023, суддя Матвіїв Р.І.)

у справі №914/2132/22

за позовом Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка Національної академії наук України, м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Проф Сервіс», м. Львів

про стягнення 66629,22 грн,

7 вересня 2022 Фізико-механічний інститут ім. Г.В. Карпенка Національної академії наук України 07.09.2022 року звернувся до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Проф Сервіс» про стягнення 66629,22 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач покликався на те, що відповідач порушував договірні зобов`язання стосовно сплати орендної плати, у зв`язку з чим станом на 28.06.2022 існує заборгованість в розмірі 66438,39 грн в частині орендної плати за комунальні послуги в сумі 190,83грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.01.2023 у даній справі позов задоволено частково; з Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Проф Сервіс» на користь позивача стягнуто 36901,21 грн заборгованості та 1373,98 грн в рахунок відшкодування сплаченого судового збору; у задоволенні позовної вимоги про стягнення 29728,01 грн відмовлено.

При ухваленні вказаного судового рішення місцевий господарський суд виходив з такого:

-між Фізико-механічним інститутом ім. Г.В. Карпенка Національної академії наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід Проф Сервіс» виникли правовідносини з оренди нежитлових приміщень, що є державним майном на підставі, укладеного 04.11.2019, договору оренди за № 244 майна, що належить до майнового комплексу НАН України. У відповідача перед позивачем виникла заборгованість з оплати послуг оренди та відшкодування комунальних платежів в загальній сумі 66629,22 грн. В свою чергу, відповідач не заперечував самого факту нарахування йому орендної плати, а доводить, що таке нарахування мало відбуватися на 50% менше, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 за № 611;

-з огляду на норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» місцевий господарський суд встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Проф Сервіс» відповідає критеріям мікропідприємства, відтак, останній не підпадав під дію Постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 за № 611, якою передбачено застосування ставки 50 % для нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном під час дії карантину, позаяк п. 2 додатку № 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 стосується вітчизняних юридичних осіб, що є суб`єктами саме малого підприємництва;

-відповідно до обставин справи за період березень-грудень 2021 відповідачу нараховано орендну плату в розмірі 73420,76 грн. і 228,36 грн. по відшкодуванню електропостачання. Відповідно до первинних доказів виписок по рахунку відповідачем сплачено орендну плату за вказаний період на загальну суму 36710,38 грн. Тому не оплаченими залишаються послуги з надання приміщень в оренду на суму 36710,38 грн. та 190,83 грн. заборгованості за електроенергію, які підлягають задоволенню.

Не погодившись із ухваленим рішенням місцевого господарського суду відповідач оскаржив таке в апеляційному прядку, звернувшись до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду, а в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, враховуючи наступне:

- на переконання апелянта, місцевий господарський суд дійшов до хибного висновку про те, що до правовідносин, які склалися між сторонами щодо оплати послуг оренди, не підлягали застосуванню положення постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 за № 611;

- відповідач стверджує, що відповідає усім критеріям, визначеним Кабінетом міністрів України для застосування 50% нарахування орендних платежів, таким як: орендоване майно є державним; методика розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786; орендар є вітчизняною юридичною особою, що є суб`єктом малого підприємництва( на переконання скаржника визначення поняття малого підприємництва включає в себе мікропідприємництво); орендар провадить виробничу діяльність (оскільки орендує державне майно з метою розміщення механічної майстерні з обробки металів); орендар провадить свою господарську діяльність на орендованих виробничих площах, що, за своїм змістом є тотожним нежитловим. З огляду на наведене, позивач, який є орендодавцем державного майна, зобов`язаний був забезпечити нарахування відповідачу орендної плати згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 за № 611 починаючи з дати встановлення карантину;

- скаржник також не погоджується з висновком місцевого господарського суду про недоведеність відсутності заборгованості в розмірі 190,83 грн. за електроенергію саме за грудень 2021 р, оскільки ним було долучено платіжне доручення № 269 від 24.12.2021, яким підтверджується факт сплати заборгованості за електроенергію за грудень 2021.

Скориставшись своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи апелянта, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін з наступних підстав:

-позивач вважає хибними доводи скаржника про те, що він є суб`єктом малого підприємництва, позаяк ч. 2 ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає чіткий перелік видів підприємництва в Україні, відповідно до якого мікропідприємництво є відмінним від малого підприємництва. У відповідності до фінансової звітності ТОВ «Захід Проф Сервіс» є саме суб`єктом мікропідпроиємництва;

-постановою Кабінету міністрів України від 15.07.2020 за № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» передбачено, що нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50% суми нарахованої орендної плати для орендарів, що є суб`єктами малого підприємництва, відтак суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку, що нарахування 50% орендної плати не розповсюджується на апелянта;

-позивач, серед іншого, зазначає, що відповідач не здійснює самостійного виготовлення деталей із заготовок металу, тобто виробництва, натомість надає послуги з ремонту та профілактики готових металевих виробів та устаткування. Отже, відповідач не надав суду жодних доказів, що свідчать про те, що він провадив виробничу діяльність безпосередньо на орендованих виробничих площах.

За правилами ст. 270 ГПК України, з огляду на ціну позову, розгляд даної апеляційної скарги здійснюється в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення відсутні, з огляду на наступне:

Відповідно до постанови Бюро президії Національної академії наук України № 254 від 16.10.2019, затверджено висновки про вартість нерухомого майна, що обліковується на балансах підприємств НАН України та пропонується для передачі в оренду. У додатку № 2 до вказаної постанови «Перелік майна установ НАН України, стосовно якого надається дозвіл НАН України на його передачу в оренду» зазначено нежитлові приміщення № № 20-30 на 1-му поверсі, № № 23,25 на 2-му поверсі адміністративно-лабораторного корпусу (лі. «А-3»), площею 265,1 кв. м., нежитлові приміщення № № 26, 27, 28 на 2-му поверсі адміністративно-лабораторного корпусу (лі. «А-3»), площею 70,3 кв. м.

04.11.2019 між Фізико-механічним інститутом ім. Г.В. Карпенка Національної академії наук України (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід Проф Сервіс» було укладено договір № 244 оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно - нежитлові приміщення № ХХХХVII,LII реєстровий номер майна №03534506.9.ЮШВДЖН186, частина якого пропонується для передавання в оренду, (далі - майно) загальною площею 128,5 кв.м, розміщене за адресою м. Львів, вул. Наукова, 5, у підвалі Адміністративно-лабораторного корпусу, будівлі під літерою «А-3», що перебуває на балансі Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАН України (далі - балансоутримувач), вартість якого згідно з висновком про вартість майна від 30 червня 2019 року становить за незалежною оцінкою станом на 30 червня 2019 року 437000,00 грн. без ПДВ. Майно передається в оренду з метою розміщення механічної майстерні з обробки металів (інше використання нерухомого майна) (п. 1.1 та 1.2 договору)

Орендна плата, відповідно до п. 3.1 договору, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786, становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - вересень 2019 року 5451,33 грн. Крім орендної плати, орендар сплачує орендодавцю за розрахунками орендодавця відшкодування податку на землю, відшкодування комунальних платежів, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати по договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики (п. 3.3договору оренди).

Сторонами також підписано договір № 244 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, відповідно до якого орендар зобов`язується не пізніше 25 числа поточного місяця отримати рахунки та протягом 3-х днів вносити на розрахунковий рахунок балансоутримувача відшкодування податку на землю, плату за воду і водовідведення, вивезення побутового сміття, опалення та інші експлуатаційні витрати щомісячно (п. 2.2.3 договору). Також орендар зобов`язується не пізніше 02 числа наступного місяця отримати рахунки та протягом 3-х робочих днів вносити на розрахунковий рахунок балансоутримувача оплату за електроенергію та експлуатаційні витрати щомісячно. Рахунок на плановий платіж за розрахунковий період грудня місяця, виставляється балансоутримувачем до 20 грудня поточного року на підставі даних прогнозованого обсягу споживання електричної енергії та оплачується орендарем до 25 грудня поточного року з наступним перерахунком у відповідності до фактичного обсягу спожитої електричної енергії (п. 2.2.3.1 договору).

За змістом п. 2.2.8 договору орендар зобов`язаний оплачувати балансоутримувачу (або організації, що обслуговує будівлю) в повному обсязі передбачені послуги за цим договором та додатками до нього, на підставі виставлених рахунків, включно до дня повернення орендованого майна за актом приймання-передачі, який є невід`ємною частиною договору оренди № 244 від 04 листопада 2019 року.

04.11.2019 сторонами було підписано акт приймання передачі в оренду майна, площею 128,5 кв. м.

23.07.2021 відповідач отримав претензію позивача з вимогою сплатити наявну заборгованість 44157,81 грн за оренду приміщення, 89,61 грн земельного податку та 1175,80 грн. заборгованості по комунальних платежах. Вказана претензія була отримана без актів виконаних робіт та актів звіряння взаєморозрахунків, про що свідчить відповідний напис на примірнику претензії

Згодом, 28.07.2021 відповідач отримав супровідний лист позивача про надання актів наданих послуг за 2021.

До матеріалів долучено підписані позивачем акти від 23.03.2021 на суму 7068,41 грн, від 21.04.2021 на суму 7188,58 грн, від 21.05.2021 на суму 7238,89 грн, від 22.06.2021 на суму 7398,41 грн, від 20.07.2021 на суму 7348,43 грн, від 20.08.2021 на суму 7355,77 грн, від 21.09.2021 на суму 7341,06 грн, від 23.10.2021 на суму 7429,15 грн, від 24.11.2021 на суму 7496,02 грн, від 16.12.2021 на суму 7555,98 грн, від 22.12.2021 на суму 228,36 грн, всього на суму 73649,06 грн, з яких 73420,76 грн з послуг оренди і 228,36 грн за комунальні послуги (відшкодування електропостачання).

Акт від 23.03.2021 на суму 7068,41 грн не підписаний відповідачем, проте, містить відмітку, що такий частково оплачений на суму 6982,31 грн. Акт від 22.12.2021 на суму 228,36 грн відповідач підписав. Крім цього, такий акт містить напис «оплачено частково 34,53, борг 190,83». У розрахунку заборгованості позивач вказує, що по акту від 23.03.2021 не оплачено 86,10 грн, а по акту від 22.12.2021 не оплачено 190,83 грн. Тому відповідно до розрахунку позивача заборгованість по актах за спірний період становить 66629,22 грн, а не 73649,06 грн.

Акти за період 21.04.2021-16.12.2021 відповідачем не підписані та містять зауваження, що отримані 20.01.2022, і з ними орендар не згідний, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 611 від 15.07.2020 він підпадає під категорію орендарів, для яких нарахування орендної плати здійснюється у розмірі 50 %.

Сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків № 1/12 від 31.12.21, відповідно до якого станом на 31.12.2021 заборгованість відповідача становить 66629,22 грн. Крім цього, відповідно до акта звірки №2/12 від 31.12.20 заборгованість перед позивачем становила 23409,94 грн, а на 31.12.2019 - 6,59 грн.

Водночас, відповідно до довідки, виписок по рахунку за період 01.03.2020-31.12.2021 та платіжних доручень відповідач здійснював платежі по орендній платі з чітким призначенням за спірний період упродовж травня 2021-грудня 2021, а саме: 17.05.2021 сплачено 3534,21 грн за березень 2021, 17.05.2021 сплачено 3594,29 грн за квітень 2021, 13.07.2021 сплачено 3619,45 грн за травень 2021, 26.07.2021 сплачено 3699,21 грн за червень 2021, 11.08.2021 сплачено 3674,22 грн за липень 2021, 11.10.2021 сплачено 3670,53 грн за вересень 2021, 27.10.2021 сплачено 3714,58 грн за жовтень 2021, 30.11.2021 сплачено 3748,01 грн за листопад 2021, 21.12.2021 сплачено 3677,89 грн за серпень 2021 і 3777,99 грн за грудень. Тобто, всього відповідачем за спірний період сплачено 36710,38 грн, що є половиною від 73420,76 грн, тобто половиною вартості саме орендної плати відповідно до актів, описаних вище. Крім цього, станом на 31.12.2021 сторони підписали акт звірки на суму 66629,22 грн.

Такі обставини підтверджують, що у спірний період з березня по грудень 2021 відповідач сплачував орендну плату не у повному розмірі, а в розмірі 50 %, позаяк вважав, що відноситься до категорії орендарів, для яких нарахування орендної плати здійснюється у розмірі 50 %. Крім того, акт від 22.12.2021 по комунальних послугах оплатив лише частково на суму 37,53 грн, тому не оплаченими залишились 190,83 грн.

Відповідач звертався до позивача із листами від 01.09.2020 та 04.12.2020 щодо здійснення перерахунку орендної плати по договору № 244 від 04.11.2019 на підставі постанови Кабінету Міністрів України.

У відповідь на лист Національна академія наук України листом від 21.01.2021 повідомила відповідача, що орендар має підтвердити свій статус підприємства як такого, що має право на передбачену постановою знижку. Позивач листом від 11.02.2021 відповів відповідачу, що по договору оренди передано нежитлові приміщення, а не виробничі.

Претензією від 19.11.2021 позивач повідомив відповідача про наявність заборгованості по орендній платі станом на 19.10.2021 в сумі 62608,60 грн, по земельному податку 151,97 грн, по комунальних платежах 5930,15 грн, в загальному на суму 64749,05 грн.

Відповідач звернувся до позивача із вимогою дострокового розірвання договору оренди нерухомого майна та договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна. А листом від 05.01.2022 надав відповідь на претензію позивача та вказав, що не має заборгованості перед орендодавцем.

Сторони дійшли згоди припинити дію договору оренди № 244 з 01.01.2022, про що підписали угоду від 01.01.2022 та акт приймання передачі майна, площею 128,5 кв. м.

Відповідач звернувся до позивача із претензію від 24.01.2022 про надання пояснень щодо відключення електроенергії по орендованому об`єкту.

Відповідно до фінансової звітності мікропідприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Проф Сервіс» за 2020 вид економічної діяльності ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, кількість працівників 3, річний дохід 412,1 тис грн; за 2021: кількість працівників 2, річний дохід 467,7 тис. грн. Водночас, в матеріалах справи також наявні акти виконаних робіт, акти наданих послуг, фіскальні чеки, видаткові накладні з контрагентами, відмінними від позивача, за 2016 2021 роки, якими відповідач підтверджує факти здійснення ним господарської діяльності та надання послуг замовникам.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, у відповідності до норм статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Правовідносини між сторонами даного спору виникли з оренди нежитлових приміщень, що є державним майном.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Договором оренди від 04.11.2019 погоджено, що орендна плата перераховується орендарем у повному обсязі (незалежно від наслідків своєї господарської діяльності) відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно до 30 (31) числа поточного місяця (п. 3.4 договору оренди). Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю встановлено строк не пізніше 25 числа поточного місяця отримати рахунки та протягом 3-х днів вносити на розрахунковий рахунок балансоутримувача відшкодування податку на землю, плату за воду і водовідведення, вивезення побутового сміття, опалення та інші експлуатаційні витрати щомісячно (п. 2.2.3 договору), тобто, фактично до 28 числа місяця наставав строк оплати.

Методика розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу була чинною на час укладення договору оренди та втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2021 року № 630. Методикою було визначено, що кошти, отримані від оренди об`єктів майнового комплексу Національної академії наук, в повному обсязі спрямовуються на виконання статутних завдань Національної академії наук і підприємств, установ та організацій, які перебувають у віданні Національної академії наук.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2021 № 630 затверджено Методику розрахунку орендної плати за державне майно, а саме за оренду об`єктів, визначених частиною першою статті 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Проте, договір оренди від 04.11.2019 не продовжувався, а відповідно до п. 10.1 укладений строком на 2 роки і 362 днів, що діє з 04.11.2019 до 31.10.2022 включно. Тому до спірних відносин застосовуються договірні умови і постанова № 630 не змінює їх, а застосовується до нових відносин або до відносин, строк яких мав би закінчитись, але які продовжуються. Крім того, порядок визначення суми, вказаної в актах наданих послуг, не є спірною обставиною, оскільки відповідач не заперечує самого факту нарахування йому орендної плати, а доводить, що таке нарахування мало відбуватись на 50 % менше.

Заперечуючи складені позивачем акти та повну суму орендної плати, відповідач посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину», а саме на п. 2 додатку № 2 до постанови і вважає, що до нього як орендаря у спірний період має застосовується ставка 50 %. Додатком № 2 до вказаної постанови є перелік орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50 відсотків. Пунктом 2 вказаного додатку № 2 до постанови № 611 до таких орендарів включено категорію: вітчизняні юридичні та фізичні особи, що є суб`єктами малого підприємництва, фізичні особи, які провадять виробничу діяльність на орендованих виробничих площах (зокрема аеропортах).

Разом з тим, за твердженнями позивача, впровадженням на території України карантину зумовлені зміни, внесені в Цивільний кодекс України. Так, п. 14 Прикінцевих та перехідних положень установлено, що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони. Зазначені витрати покладаються на наймача як плата за користуванням майном за відповідний період пропорційно площі нерухомого майна, яку він наймає відповідно до договору, якщо договором не передбачений обов`язок наймача самостійно сплатити ці витрати повністю або частково. Ця норма не поширюється на суб`єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді.

Загальні положення ст. 762 Цивільного кодексу України та Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України, не застосовується у спірній ситуації, оскільки, не йдеться про звільнення від сплати орендної плати, разом з тим, орендар не стверджує, що не міг користуватися орендованим майном у період карантину. Крім цього, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 26 серпня 2021 року у справі № 910/13397/20 вказує, що оскільки постанова № 611 не встановлює будь-якої процедури надання передбачених нею звільнень і знижок, у тому числі не передбачає необхідності отримання погоджень або укладення додаткових угод, то нарахування орендної плати орендарям у розмірах, передбачених пунктом 1 цієї постанови, є державним регулюванням такої плати, а тому отримання погодження щодо звільнення або знижки орендної плати, так само як і внесення змін до договору оренди цією постановою не вимагається. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 20 жовтня 2021 року у справі № 911/3067/20 застосував такий самий висновок. Тому твердження позивача про те, що відповідач як орендар мав отримати погодження органу управління майном чи наказу орендодавця щодо перерахунку йому орендної плати, є безпідставними.

Водночас, надаючи оцінку твердженням відповідача про те, що він має право на нарахування орендної плати за користування державним нерухомим майном у розмірі 50 відсотків, а не в повному розмірі, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 55 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання залежно від кількості працюючих та доходів від будь-якої діяльності за рік можуть належати до суб`єктів малого підприємництва, у тому числі до суб`єктів мікропідприємництва, середнього або великого підприємництва. Суб`єктами мікропідприємництва є юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України. Суб`єктами малого підприємництва є юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства, передбачено, що мікропідприємствами є підприємства, показники яких на дату складання річної фінансової звітності за рік, що передує звітному, відповідають щонайменше двом із таких критеріїв: балансова вартість активів - до 350 тисяч євро включно; чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - до 700 тисяч євро включно; середня кількість працівників - до 10 осіб включно; малими є підприємства, які не відповідають критеріям для мікропідприємств та показники яких на дату складання річної фінансової звітності за рік, що передує звітному, відповідають щонайменше двом із таких критеріїв: балансова вартість активів - до 4 мільйонів євро включно; чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - до 8 мільйонів євро включно; середня кількість працівників - до 50 осіб включно (ст. 2).

Отже, законодавством передбачено чотири види суб`єктів господарювання: суб`єкти мікропідприємництва, суб`єкти малого підприємництва, середнього та великого підприємництва, та визначено критерії їх розмежування. Водночас Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 611, зокрема в частині п. 2 додатку № 2, саме для однієї з передбачених законодавством категорії орендарів - суб`єктів малого підприємництва.

Відповідно до фінансової звітності відповідача видом економічної діяльності останнього є ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, кількість працівників 3 у 2020 році і 2 у 2021, річний дохід 412,1 тис грн у 2020 році і 467,7 тис грн у 2021. Таким чином, по означених вище критеріях відповідач відповідає і мікропідприємству і малому підприємству. Водночас, малими є підприємства, які не відповідають критеріям для мікропідприємств.

З огляду на наведені обставни, враховуючи фінансову звітність ТОВ «Захід Проф Сервіс», відповідач відповідає критеріям саме мікропідприємства, тоді як п. 2 додатку № 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 стосується вітчизняних юридичних осіб, що є суб`єктами саме малого підприємництва, фізичні особи, які провадять виробничу діяльність на орендованих виробничих площах, отож, доводи відповідача стосовно необхідності нарахування йому орендної плати в розмірі 50 % є не обґрунтованими.

Заперечення відповідача стосовно того, що він не отримував акти наданих послуг своєчасно, а лише 20.01.2022, не відповідають обставинам справи, адже частину актів відповідач отримав 28.07.2021, про що свідчить його напис на супровідному листі позивача від 27.07.2021, а іншу частину - 20.01.2022. Більше того, відповідно до виписок по рахунку відповідач здійснював часткову оплату актів наданих послуг із чіткими призначеннями платежів, а саме за спірний період, починаючи з 17.05.2021. Тобто, відповідач був обізнаний про складені позивачем акти здачі прийняття робіт і оплачував половину вартості послуг за кожен місяць, вказаної в таких актах. Тому такі заперечення відповідача не спростовують у нього наявності обов`язку оплачувати складені позивачем акти навіть за обставин непідписання таких відповідачем.

Враховуючи встановлені обставини та умови договорів, у відповідача був обов`язок сплачувати орендну плату щомісяця до 30 (31) числа поточного місяця і відшкодовувати комунальні платежі та інші супутні витрати до 28 числа поточного місяця.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. А відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачу за період березень-грудень 2021 нараховано орендну плату в розмірі 73420,76 грн і 228,36 грн по відшкодуванню електропостачання, однак відповідач здійснив часткову оплату орендних платежів за вказаний період на загальну суму 36710,38 грн., що підтверджується виписками по рахунку, відтак не оплаченими залишаються послуги з надання приміщень в оренду на суму 36710,38 грн.

Разом з тим, відповідачем підписано акт від 22.12.2021 на суму 228,36 грн, в якому вказано, що сторони претензій одна до одної не мають, водночас, позивач визнає часткову оплату такого рахунку, відтак не оплаченими залишаються послуги по відшкодуванню електропостачання в сумі 190,83 грн. Заперечення відповідача про те, що такі відомості не відповідають довідці про споживання електроенергії, поданій позивачем 10.11.2022, відхиляються судом, оскільки інформація, вказана в довідці не підтверджена первинними документами. Отже, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами відсутність у нього заборгованості в розмірі 190,83 грн за електроенергію.

З врахуванням наведеного, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 36901,21 грн. (36710,38 грн. заборгованості за послуги оренди та 190,83 грн. заборгованості за оплату електроенергії), а в задоволенні стягнення 29728,01 грн слід відмовити, оскільки такі вимоги необґрунтовані та документально не підтверджені.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відхиляючи доводи скаржника, суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України», в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).

З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм чинного законодавства, наведених правових позицій Верховного Суду та встановлених обставин справи.

Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення.

Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Проф Сервіс» відмовити.

Рішення Господарського суду Львівської області від 23.01.2023 у справі №914/2132/22 залишити без змін.

Судові витрати покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено 19.05.2023

Головуючий суддяГ.В. Орищин

суддяН.А. Галушко

суддяМ.Б. Желік