Ухвала

від 19.05.2023 по справі 914/1066/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

19.05.2023м. ДніпроСправа № 914/1066/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф., розглянув заяву Міністерства оборони України, м. Київ

про забезпечення позову

за позовом Міністерства оборони України, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайвісп", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 7 245 000,00 грн.

Суддя Мельниченко І.Ф.

Без виклику представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

Міністерство оборони України звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення 1 995 000,00 грн., що складають суму пені за порушення умов договору № 286/2/22/162 від 05.05.2022 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України); 5 250 000,00 грн. - штрафу.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Разом з позовною заявою Міністерством оборони України подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки та на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Ант-Ікс" в межах позову на суму 7 355 017,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.04.2023 у справі № 914/1066/23 позовну заяву Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ант-Ікс" про стягнення 7 245 000,00 грн. разом з доданими до неї документами, у тому числі заявою про забезпечення позову, передано за територіальною підсудністю на розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2023 розгляд справи № 914/1066/23 доручено судді Мельниченко І.Ф.

Ухвалою від 08.05.2023 господарським судом повернуто Міністерству оборони України заяву про забезпечення позову б/н від 30.03.2023 у зв`язку з тим, що останню подано без додержання вимог статті 139 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 10.05.2023 позовну заяву Міністерства оборони України залишено без руху у зв`язку з тим, що остання подана без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.

17.05.2023 від позивача повторно надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки та нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайвісп", які знаходяться (обліковуються) на його балансі на території України, в межах позову на суму 7 355 017,00 грн.

Заява про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована тим, що відповідач цілеспрямовано ухиляється від належного виконання своїх зобов`язань за договором, у зв`язку з чим заявник вважає, що лише накладання арешту на рахунки, нерухоме майно та фінансові активи відповідача є співмірним і збалансованим заходом, що може гарантувати виконання рішення суду, що відповідає меті забезпечення грошових вимог позивача і не порушить майнових прав ТОВ "Вайвісп" чи інших осіб.

Розглянувши заяву Міністерства оборони України про забезпечення позову суд прийшов до висновку про відмову в її задоволенні, виходячи з такого.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При цьому, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постанові Верховного Суду від 13.01.2020 № 922/2163/17.

Як зазначає заявник, необхідність вжиття заходів забезпечення позову, викликана тим, що відповідач цілеспрямовано ухиляється від належного виконання своїх зобов`язань за спірним договором.

Проте, як вже зазначалося, саме лише посилання заявника на те, що відповідач ухиляється від належного виконання своїх зобов`язань за спірним договором, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. При цьому достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява Міністерства оборони України про вжиття визначених ним заходів забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності термінового забезпечення позову.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу (ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Міністерства оборони України про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення - 19.05.2023 та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" цього Кодексу.

Суддя І.Ф. Мельниченко