Рішення

від 20.04.2023 по справі 907/641/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

"20" квітня 2023 р. м. Ужгород Справа №907/641/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будтранс-С, м. Житомир

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Менрін Юа, м. Ужгород Закарпатської області

про стягнення 136 943,43 грн, в тому числі 118 171,39 грн заборгованості за надані послуги, 16 402,13 грн інфляційних нарахувань та 2369,90 грн трьох процентів річних,

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання Іваниш Д.П.

представники:

Позивача

Відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Товариством з обмеженою відповідальністю Будтранс-С, м. Житомир заявлено позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Менрін Юа, м. Ужгород Закарпатської області про стягнення 136 943,43 грн, в тому числі 118 171,39 грн заборгованості за надані послуги, 16 402,13 грн інфляційних нарахувань та 2369,90 грн трьох процентів річних.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19.09.2022 відкрито провадження у справі №907/641/22 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19.10.2022. Явка уповноважених представників сторін у підготовче засідання судом визнана на власний розсуд. Встановлено відповідачу строк на подання суду відзиву на позовну заяву у порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачу, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів з дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачу строк для надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів з дня одержання копії відзиву.

Ухвалами суду від 19.10.2022, 24.11.2022, 24.01.2023 та 15.02.2023 підготовчі засідання у справі відкладалися з підстав, наведених в ухвалах суду.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 21.03.2023 закрито підготовче провадження у справі №907/641/22 та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 20.04.2023. Явка уповноважених представників учасників процесу судом визнана на власний розсуд.

Відповідач, будучи своєчасно та належним чином повідомленим про дату і час розгляду справи по суті, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, на виклик суду впродовж розгляду даної справи жодного разу не з`явився.

Надіслана на його офіційну юридичну адресу, зазначену у витязі з ЄДРЮОФОПтаГФ, поштова кореспонденція (ухвали суду від 15.02.2023 та 21.03.2023) повернута на адресу господарського суду відділенням поштового зв`язку з відміткою за закінченням терміну зберігання.

У даному контексті суд зазначає, що за змістом ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, одним із судових рішень є ухвала.

Відтак, у розумінні вищевказаних положень процесуального законодавства, ухвали суду є судовим рішенням, а тому, відповідно до пп. 17.1. п. 17 Перехідних положень ГПК України та ч. 10 ст. 242 ГПК України, надсилається у паперовій формі відповідачеві.

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення, зокрема, є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17, від 26.11.2019 у справі №910/568/19, від 16.07.2020 у справі №904/4673/19, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.12.2022 у справі №910/1730/22).

Водночас направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20).

Разом з тим, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Крім того, в матеріалах справи наявні довідки Господарського суду Закарпатської області, із яких вбачається, що ухвала суду від 19.09.2022 про відкриття провадження у справі №907/641/22, ухвали суду від 19.10.2022, 24.11.2022, 24.01.2023, 15.02.2023 та ухвала від 21.03.2023 про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті були надіслані одержувачу ТОВ Менрін ЮА в його електронний кабінет у підсистемі Електронний суд та, відповідно, доставлені до його електронного кабінету 20.09.2022, 01.11.2022, 29.11.2022, 27.01.2023, 23.02.2023 та 30.03.2023.

Водночас суд у даному контексті також враховує практику Європейського суду з прав людини, якою визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008 встановлено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії від 07.07.1989).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі Тойшлер проти Германії від 04.10.2001 наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Згідно із правовим висновком Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.04.2023 у справі №904/272/22, Держава Україна, витративши значні ресурси, створила інформаційне поле, де зацікавлена особа може знайти інформацію про судову справу. Функціонує ЄДРСР. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема Електронний кабінет ЄСІТС. Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.

Ухвалою суду від 21.03.2023 явка учасників справи в судове засідання 20.04.2023 судом була визнана на власний розсуд, відтак, виходячи із засад змагальності та диспозитивності у господарському судочинстві, передбачених статтями 13, 14 ГПК України, учасники справи на власний розсуд скористалися наданим їм частиною 1 статті 42 ГПК України процесуальним правом на участь в судовому засіданні під час розгляду даної справи по суті.

Згідно із приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Позивач просить суд задоволити позов у повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема, стверджує, що відповідач своєчасно не виконав умови Договору про надання послуг технікою №12-21/01-1 від 13.12.2021 в частині взятих на себе договірних зобов`язань щодо оплати за надані послуги, внаслідок чого в останнього виникла та рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 118 171,39 грн. Крім того, у зв`язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання, останньому на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано 16 402,13 грн інфляційних нарахувань та 2369,90 грн трьох процентів річних.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, на виклик суду жодного разу не з`явився, хоча розгляд справи судом неодноразово відкладався. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали суду було надіслано на його офіційні юридичну та електронну адреси, зазначені у витязі з ЄДРЮОФОПтаГФ, та до електронного кабінету в підсистемі Електронний суд), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Будтранс-С (виконавцем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Менрін Юа (замовником, відповідачем у справі) було укладено Договір про надання послуг технікою №12-21/01-1 від 13.12.2021 (далі Договір), пунктом 1.1. якого встановлено, що у порядку та на умовах, визначених цим Договором, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання за заявкою надавати (забезпечити надання) замовникові послуги спецтехнікою та послуги з перевезення вантажів (далі послуги) на об`єктах, визначених замовником (далі робоча територія), а замовник, у свою чергу, зобов`язується оплачувати замовлені та якісно надані послуги в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору, загальний обсяг послуг, строк надання послуг, адреса робочої території та необхідна спецтехніка/техніка, вид послуг визначається замовником шляхом надання виконавцеві заявок із зазначенням всієї необхідної інформації для надання послуг.

Згідно із п. 2.2., 2.3. Договору, оплата послуг за цим Договором здійснюється після підписання сторонами відповідних актів приймання передачі послуг протягом 7 (семи) банківських днів з моменту виставлення рахунку. Загальною ціною цього Договору (послуг, наданих за Договором) є загальна сума за послуги, визначена в усіх підписаних обома сторонами та скріплених печатками сторін (у разі наявності) актах приймання передачі послуг до цього Договору.

В розділі 4 Договору сторони дійшли згоди щодо порядку приймання передачі послуг. Так, згідно із п. 4.1. Договору, надання послуг оформлюється актами приймання передачі послуг (далі акт, акти). Після надання послуг виконавець протягом 3 (трьох) днів надає для підписання замовнику акт в 2-х примірниках (п. 4.2. Договору). У разі відсутності претензій з боку замовника, останній зобов`язаний підписати акт та повернути виконавцю протягом 3-х (трьох) днів один примірник такого акта або надати мотивовану відмову від підписання акту. У випадку відсутності зі сторони замовника мотивованої відмови від підписання акта протягом 15 (п`ятнадцяти) банківських днів, такі послуги вважаються прийнятими без заперечень, а акти підписаними сторонами (п. 4.3. Договору). Послуги вважаються такими, що передані виконавцем та прийняті замовником, з моменту підписання актів (п. 4.4. Договору).

За змістом п. 7.1., 7.2. Договору, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1. цього Договору, та закінчується 31 грудня 2024 року. У разі, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодна зі сторін письмово не попередить іншу про розірвання Договору, дія Договору автоматично продовжується на такий самий термін (кількість подовжень не обмежена).

На виконання умов Договору позивачем 28.12.2021 було надано відповідачу транспортні послуги з перевезення ґрунту на відстань 20 км, а також послуги екскаватора на загальну суму 118 171,39 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000474 від 28.12.2021 та №ОУ-0000477 від 28.12.2021, а також рахунками-фактурами №СФ-1100565 від 17.12.2021 та №СФ-1100576 від 28.12.2021.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань у частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг стало підставою звернення останнього до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми 118 171,39 грн заборгованості у примусовому порядку. Крім того, у зв`язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України заявлено до стягнення з відповідача суму 16 402,13 грн інфляційних нарахувань та 2369,90 грн трьох процентів річних.

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У свою чергу, відповідно до вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що 28.12.2021 відповідачу були надані послуги спеціалізованою технікою та послуги з перевезення вантажів на загальну суму 118 171,39 грн, свідченням чого є долучені до матеріалів справи акти здачі прийняття робіт (надання послуг), підписані відповідачем без будь-яких зауважень.

У даному контексті суд звертає увагу на те, що факт підписання відповідачем означених актів без будь-яких зауважень дозволяє дійти до висновку, що надані позивачем послуги на вказану суму є прийнятими відповідачем. Відтак, в останнього об`єктивно виникає обов`язок щодо оплати таких у повному обсязі.

Згідно з положеннями ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, саме акт виконаних робіт (наданих послуг) є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції, та, відповідно, є підставою для здійснення розрахунків за фактично виконані роботи.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.05.2018 у справі №914/1556/17.

З огляду на вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про те, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов`язання, зокрема, не здійснив оплату вартості наданих позивачем послуг, внаслідок чого в нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 118 171,39 грн, факт існування якої належним чином доведений та не спростований відповідачем у встановленому законом порядку.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми 118 171,39 грн заборгованості за надані послуги є законними, документально доведеними та обґрунтованими, а відтак, підлягають задоволенню.

Крім того, за прострочення оплати вартості наданих послуг позивач, посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача суму 16 402,13 грн інфляційних нарахувань та 2369,90 грн трьох процентів річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 09.02.2021 у справі №520/17342/18.

Здійснивши перевірку нарахування позивачем інфляційних нарахувань та трьох процентів річних за заявлений ним період, судом встановлено, що суми 16 402,13 грн інфляційних нарахувань та 2369,90 грн трьох процентів річних обраховані вірно та підлягають стягненню з відповідача повністю.

Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись відповідними процесуальними правами і надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 118 171,39 грн заборгованості за надані послуги, 16 402,13 грн інфляційних нарахувань та 2369,90 грн трьох процентів річних є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 2481 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 130, 191, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Менрін Юа, вул. Собранецька, будинок 36, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 40406644) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будтранс-С, вул. Промислова, будинок 10, м. Житомир, 10025 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 40263506) суму 136 943,43 грн (Сто тридцять шість тисяч дев`ятсот сорок три гривні 43 коп), в тому числі 118 171,39 грн (Сто вісімнадцять тисяч сто сімдесят одна гривня 39 коп) заборгованості за надані послуги, 16 402,13 грн (Шістнадцять тисяч чотириста дві гривні 13 коп) інфляційних нарахувань та 2369,90 грн (Дві тисячі триста шістдесят дев`ять гривень 90 коп) трьох процентів річних, а також 2481 грн (Дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 19.05.2023.

Суддя Пригара Л.І.