Рішення

від 09.05.2023 по справі 910/13854/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.05.2023Справа № 910/13854/22Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Негоди І.А., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська Автомобільна Корпорація"

до Київської міської ради

про визнання додаткової угоди укладеною

Представники:

від позивача: Шегера І.П.

від відповідача: не з`явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Українська Автомобільна Корпорація» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання додаткової угоди укладеною.

Позовні вимоги обґрунтовані прийняттям відповідачем рішення про зміну плати за оренду земельної ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва, з огляду на що позивач просить суд визнати укладеною додаткову Угоду від 19.05.2022 до Договору оренди земельної ділянки від 19.05.2010 №357.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2022 позовну заяву залишено без руху.

27.12.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 07.02.2023.

16.01.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив.

19.01.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

У підготовче засідання 07.02.2023 прибув представник позивача, представники відповідача не прибули.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 07.02.2023 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 07.03.2023.

У підготовче засідання 07.03.2023 прибув представник позивача, представники відповідача не прибули.

У підготовчому засіданні оголошено перерву до 04.04.2023.

У підготовче засідання 04.04.2023 прибув представник позивача, представники відповідача не прибули.

У підготовчому засіданні 04.04.2023 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

За наслідками підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 09.05.2023.

У судове засідання 09.05.2023 прибув представник позивача, представники відповідача не прибули.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 09.05.2023, за відсутності представників відповідача, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.

У судовому засіданні 09.05.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

19.05.2010 між Київською міською радою (орендодавець) та Публічним акціонерним товариством «Українська автомобільна корпорація» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець на підставі рішень Київради від 08.02.2077 року № 114/775 та від 17.09.2009 року № 61/2130, за Актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об`єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим договором.

Згідно з п. 2.1 Договору об`єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - просп. Московський, 22 в Оболонському районі м. Києва; розмір - 0,5339 га в межах червоних ліній; цільове призначення - для влаштування гостьової автостоянки та під`їзних шляхів; кадастровий номер - 8 000 000 000:78:191:0090.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що визначена цим договором орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар самостійно розраховує та вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою у грошовій формі.

Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 4 (чотирьох) відсотків від її нормативної грошової оцінки. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством (п. 4.2 Договору).

Згідно з п. 4.5 Договору розмір орендної плати може змінюватися за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до договору.

Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України (п. 4.6 Договору).

Вказаний Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. 19.05.2010 за № 357 та зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 02.06.2010 за № 78-6-00642 у книзі державної реєстрації договорів.

Разом з тим, 28.12.2021 сторонами підписано Договір про укладання договору оренди земельної ділянки на новий строк, відповідно до п. 1 якого сторони на підставі статті 792 Цивільного кодексу України, абзаців 3 та 4 розділу ІХ «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі», рішення Київської міської ради від 21.10.2021 № 3073/3114, уклали цей договір про таке: зокрема, поновити на 5 (п`ять) років договір оренди земельної ділянки, укладений між сторонами, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. 19.05.2010 за № 357 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 02.06.2010 року за № 78-6-00642, в редакції угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, посвідченого Кравченко Н.П., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 27.07.2016 року за реєстровим № 191, строк дії якого закінчився.

Також, Договором про укладання договору оренди земельної ділянки на новий строк від 28.12.2021, зокрема, викладено абзаци 2, 3 підпункту 1.1 пункту 1, підпункти 2.1, 2.2 пункту 2, підпункти 4.2, 4.8, 4.11, 4.15 пункту 4, підпункт 5.1 пункту 5, підпункт 8.3 пункту 8 та інші в новій редакції, підпункти 4.6, 4.8 пункту 4, абзац 10 підпункту 8.4 пункту 8 Договору виключено.

Пунктами 4, 5 Договору про укладання договору оренди земельної ділянки на новий строк від 28.12.2021 визначено: « 4.2. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 5 (п`яти) відсотків від її нормативної грошової оцінки. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством. Згідно з розрахунком розміру орендної плати за земельну ділянку від 01.12.2021 № НГО/2021-33502 (за формою, затвердженою постановою КМУ від 13.12.2006 № 1724) річна орендна плата за земельну ділянку становить 1 495 388,37 грн на рік.»; « 4.5. Розмір орендної плати може змінюватися за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього договору і укладення договору про внесення відповідних змін до цього договору та з урахуванням п.п. 4.10 даного договору».

Судом встановлено, що 13.09.2022 Київською міською радою прийнято рішення № 5449/5490, яким внесено зміни до п. 19.13 рішення Київської міської ради від 09.12.2021 № 3704/3745, зокрема пунктом 1.3 рішення від 13.09.2022 № 5449/5490 установлено, що з 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року застосовується ставка орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки) в розмірі 0 відсотка.

20.10.2022 позивач звернувся до відповідача з листом № 147/14 від 20.10.2022, в якому просив укласти додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 19.05.2010, зокрема, в частині внесення змін щодо розміру орендної плати на період з 01.03.2022 по 31.05.2022 за земельну ділянку в розмірі 0 відсотка від її нормативної грошової оцінки, до вказаного листа позивачем додано проект додаткової угоди, підписаної зі сторони позивача, що підтверджується описом вкладення від 20.10.2022, а також фіскальним чеком та накладною.

У відповідь на вказаний лист позивача Департаментом земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зазначено, що вищевказані рішення Київської міської ради не містять обов`язку вносити відповідні зміни до договору оренди. Крім того, вказано на необхідність нотаріального посвідчення вказаного договору. У зв`язку з викладеним, пропозиція про підписання додаткової угоди не може бути задоволена (лист № 05716-13748 від 12.11.2022).

Позовні вимоги обґрунтовані прийняттям відповідачем рішення про зміну плати за оренду земельної ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва та відмовою Київської міської ради вносити відповідні зміни до Договору шляхом підписання додаткової угоди, з огляду на що позивач просить суд визнати укладеною додаткову угоду від 19.05.2022 до Договору оренди земельної ділянки від 19.05.2010 №357.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що Київською міською радою рішень про внесення змін до Договору оренди № 78-6-00642 не приймалось, крім того, рішення від 13.09.2022 № 5449/5490 не містить зобов`язань переглядати орендні ставки у договорах оренди землі та вносити зміни до договорів. Позивачем не доведено порушення свого права, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Аналогічних висновків дійшов Верховний суд України в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі №3-649гс15.

Відповідно до ст.ст. 13, 19 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 9 ЗК України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Як визначено ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Крім того, суд зазначає, що спеціальним законодавчим актом для регулювання відносин, пов`язаних з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі» (далі - Закон), відповідно до якого оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 2 Закону, відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Як визначено ч. 1 ст. 5 Закону, орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Як встановлено ч. 5 ст. 6 вказаного Закону, право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 13 Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 14 Закону договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Власник земельної ділянки може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору оренди землі та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.

Як визначено статею 15 Закону, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами земельних торгів.

Як встановлено в ст. 21 Закону, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

При цьому, як визначено ч. 3 ст. 24 Закону, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого надавати податковому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний податковий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Згідно зі ст. 30 Закону, зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Як визначено ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Як встановлено ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 181 ГК України).

Відповідно до ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Як визначено ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

При цьому, як встановлено п. 14.1.136. ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Згідно з п. 14.1.147 вказаної статті, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п. 288.1 ст. 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Як визначено п. 288.4 вказаної статті, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказав, що рішення Київської міської ради від 13.09.2022 № 5449-5490 не містить обов`язку внесення змін до раніше укладених договорів оренди земельних ділянок, крім того, відповідачем не приймалось рішення про внесення змін до умов спірного Договору.

Проте, суд не погоджується з такими доводами відповідача, оскільки Київською міською радою як орендодавцем, зокрема, за договором оренди земельної ділянки від 19.05.2010, прийнято нормативний акт, яким, серед іншого, встановлено нову ставку орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, що застосовується за період з 01.03.2022 по 31.05.2022, при цьому таке рішення прийнято відповідачем 13.09.2022, тобто, після погодження сторонами у договорі розміру орендної плати.

Суд зазначає, що згідно з вищенаведеними нормами законодавства України підставою для сплати орендної плати, зокрема, за земельні ділянки комунальної власності є саме договір, а не рішення органу місцевого самоврядування.

Разом з тим, саме таке рішення органу місцевого самоврядування є підставою для внесення змін до умов договору.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19.

Крім того, суд зазначає, що рішенням Київської міської ради від 13.09.2022 № 5449-5490 внесено зміни до рішення Київської міської ради від № 3704/3745, яким, у свою чергу, встановлено мінімальні розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності міської територіальної громади міста Києва при укладанні та внесенні змін до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком 11 до цього рішення.

За вказаних обставин, суд вважає доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, необґрунтованими, оскільки позивачем доведено факт його звернення до відповідача з пропозицією щодо внесення змін до умов Договору оренди земельної ділянки від 19.05.2010 (з урахуванням договору про укладання договору оренди земельної ділянки на новий строк від 28.12.2021) та наявність визначених законодавчо підстав для внесення змін до умов договору про зменшення розміру орендної плати на підставі прийнятого відповідачем рішення від 13.09.2022 № 5449-5490.

Щодо заперечень відповідача, викладених в листі № 05716-13748 від 12.11.2022, адресованому позивачу, стосовно недодержання нотаріальної форми укладення договору про внесення змін, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 209 Цивільного кодексу України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Власник нерухомого майна має право встановити (скасувати) вимогу нотаріального посвідчення договору (внесення змін до договору), предметом якого є таке майно чи його частина, крім випадків, якщо відповідно до закону такий договір підлягає нотаріальному посвідченню. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на нерухоме майно та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.

Відповідачем не доведено, що він погоджувався на внесення змін до умов договору в цілому, крім того, наявні в матеріалах справи докази, а також заперечення, викладені у відзиві на позов, спростовують факт погодження відповідача на внесення змін до умов договору.

Крім того, відповідачем не вказано дату та час, в які він погоджується з`явитись до нотаріуса для нотаріального засвідчення договору про внесення змін, при цьому сам Договір посвідчено нотаріально та, як вбачається з п. 14.1, витрати, пов`язані з його нотаріальним посвідченням, сплачує орендар (позивач).

Як зазначено вище, відповідачем не вказано про його згоду на внесення змін до умов договору та погодження з позивачем дати та часу його нотаріального посвідчення, витрат, які будуть понесені на посвідчення такої додаткової угоди, оскільки у випадку його нотаріального посвідчення має перевірятись також дієздатність осіб, які підписують відповідні зміни, справжність їх підпису тощо.

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими підстави для внесення змін до умов Договору оренди земельної ділянки від 19.05.2010 (з урахуванням договору про укладання договору оренди земельної ділянки на новий строк від 28.12.2021), адже саме договором регулюється питання розміру орендної плати.

Також, відповідачем не надано суду доказів того, що органом місцевого самоврядування подано до відповідного податковому органу за місцезнаходженням земельної ділянки інформацію про зміну розміру сплати орендної плати за земельну ділянку згідно з Договором оренди земельної ділянки від 19.05.2010 (з урахуванням договору про укладання договору оренди земельної ділянки на новий строк від 28.12.2021) за період з 01.03.2022 по 31.05.2022.

З викладеного вбачається порушення права позивача як орендаря вказаної земельної ділянки, оскільки розмір орендної плати є істотною умовою договору оренди та її розмір встановлюється саме в договорі.

Позивач просить суд визнати укладеним додаткову угоду до договору в запропонованій ним редакції, яка й надсилалась відповідачу листом № 147/14 від 20.10.2022.

Водночас, суд зазначає, що така редакція була розроблена стосовно змін в договорі на підставі згоди сторін, поряд з цим, спір у даній справі вирішується в судовому порядку, що унеможливлює визнання укладеної додаткової угоди в редакції, запропонованій позивачем, яка містить посилання на те, що: сторони дійшли взаємної згоди; додаткова угода набирає чинності з дня її підписання уповноваженими представниками сторін; додаткова угода складена в трьох оригінальних примірниках, враховуючи наступне.

Відповідно до статей 188 ГК України та 653 ЦК України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Редакція такого договору не складається, а затверджується в резолютивній частині рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди обґрунтованими в частині необхідності внесення змін до договору щодо розміру орендної плати, проте не в запропонованій позивачем редакції, яка передбачає внесення змін за взаємною згодою сторін.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, враховуючи, що позивачем в межах розгляду справи № 910/13854/22 заявлено одну вимогу немайнового характеру, яка судом задовольняється частково, суд прийшов до висновку, що судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 1240,50 грн (50% від 2481,00 грн).

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати укладеною додаткову угоду між Приватним акціонерним товариством "Українська Автомобільна Корпорація" (01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 15/2, ідентифікаційний код: 03121566) та Київською міською радою (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, ідентифікаційний код: 22883141) до договору оренди земельної ділянки від 19.05.2010, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 357, з урахуванням договору про укладання договору оренди земельної ділянки на новий строк від 28.12.2021, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 1244, загальною площею 0,5339 га, яка розташована в Оболонському районі м. Києва по проспекту Степана Бандери, 22 (кадастровий номер 8000000000:78:191:0090) в наступній редакції:

Додаткова угода

до Договору оренди земельної ділянки від 19 травня 2010 року

м. Київ

Київська міська рада (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, ідентифікаційний код: 22883141), (далі - орендодавець), в особі Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича, з однієї сторони, та Приватне акціонерне товариство "Українська Автомобільна Корпорація" (01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 15/2, ідентифікаційний код: 03121566) (далі - орендар) в особі голови правління Васадзе Таріела Шакровича, з іншої сторони, надалі разом іменуються Сторони, а кожна окремо Сторона, керуючись рішенням Київської міської ради від 13.09.2022 № 5449/5490 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 09 грудня 2021 року № 3704/3745 "Про бюджет міста Києва на 2022 рік", уклали цю додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки від 19 травня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 357 (з урахуванням договору про укладання договору оренди земельної ділянки на новий строк від 28 грудня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 1244) (надалі - Договір) про наступне:

1) Доповнити пункт 4.2 розділу 4 Договору "Орендна плата" новим підпунктом 4.2.1 наступного змісту:

"4.2.1. З 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року застосовується ставка орендної плати за Земельну ділянку в розмірі 0 (нуль) відсотків від її нормативної грошової оцінки".

2) Ця Додаткова угода набирає чинності з моменту набрання рішенням суду у справі № 910/13854/22 законної сили та є невід`ємною частиною Договору.

3) Усі інші умови Договору, не змінені та не доповнені умовами цієї Додаткової угоди, залишаються чинними та обов`язковими до виконання.

ПІДПИСИ СТОРІН:

Від орендодавця: Від орендаря:

Київський міський голова Голова Правління

---

В.В. Кличко

---

Т.Ш. Васадзе

3. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, ідентифікаційний код: 22883141) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська Автомобільна Корпорація" (01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 15/2, ідентифікаційний код: 03121566) 1240 (одна тисяча двісті сорок) грн 50 коп. судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 19.05.2023

Суддя Ю.В. Картавцева