Рішення

від 08.05.2023 по справі 910/1647/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.05.2023Справа № 910/1647/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірланд Україна» (пр.-т. Бандери Степана, буд. 8, корпус 1, м. Київ; ідентифікаційний код 39852438)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Транс Інвест» (вул. Академіка Лебедєва, 1, буд. 6 А, корпус 7, офіс 168; ідентифікаційний код 41803793)

про стягнення 49 305, 37 грн,

Представники сторін:

від позивача: Корнишин Юрій, Бережний Одександр

від відповідача: Потьомкін Сергій

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Мірланд Україна» (далі за текстом - ТОВ «Мірланд Україна», Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Транс Інвест» (далі за текстом - ТОВ «Гранд Транс Інвест», Відповідач) про стягнення 49 305, 37 грн за договором перевезення вантажу від 16.09.2022 № АВ-16092022 (далі за текстом - Договір).

В обґрунтування позовних вимог, Позивач зазначає, що під час здійснення Відповідачем, як перевізником, міжнародного перевезення у відношенні водія ТОВ «Гранд Транс Інвест» органами влади Республіки Польща складено протокол з перевірки транспортного засобу від 21.09.2022 та зафіксовано порушення правил дорожнього руху щодо нормативного навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, яке перевищує норму на 780 кг.

Органами влади Республіки Польща у відношенні водія Відповідача ( ОСОБА_1 ) застосовано штраф у розмірі 6 000 польських злотих, який 22.09.2022 сплачено останнім самостійно.

Після зазначеної сплати штрафу, всупереч тому, що саме водієм допущено перевантаження на вісь, а відтак і порушено пункт 3.2.9. Договору, менеджер Відповідача (згідно доводів Позивача) почав шантажувати та вимагати у Позивача відшкодування суми сплаченого штрафу в розмірі 49 305, 37 грн або ж в іншому випадку товар не буде видано одержувачу вантажу - ТОВ «Эксім - Стандарт».

Через необхідність виконання своїх зобов`язань перед отримувачем товару та з метою підтримки ділової репутації, а також через шантажування Відповідача Позивачем сплачено на користь перевізника кошти в розмірі 140 612, 17 грн., в тому числі і суму штрафу.

Відтак, Позивач вважає дії щодо шантажу та необхідності сплати ним штрафу за дії водія Відповідача незаконними, а сума перевезення визначена в заявці № АВ-16092022 від 16.09.2022 не співпадає із перевиставленим рахунком на оплату № 1293 від 23.09.2022, оскільки є більшою.

Із поданої відповіді на відзив вбачається, що Відповідачем безпідставно ігноруються умови Договору із посиланням на пріоритетність положень Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 (далі за текстом - Конвенція).

Позивачем заперечується зміна ціни перевезення та її збільшення шляхом включення сплаченого штрафу, при тому що Позивачем не підтверджувалося жодних додаткових витрат як це передбачено пунктом 5.3. Договору, а відтак і не погоджувалась зміна вартості міжнародного перевезення.

2. Стислий виклад позиції Відповідача

Із поданого Відповідачем відзиву вбачається, що останній заперечує щодо задоволення позовних вимог оскільки сплачена Позивачем сума за перевезення вантажу в розмірі 140 612, 17 грн. свідчить про належне надання послуг перевезення Відповідачем.

Відповідач не погоджується з доводами Позивача щодо відсутності водія при завантажені автомобіля оскільки відповідних доказів Позивачем не надано.

Водночас, Відповідач стверджує, що його водій був присутнім під час завантаження вантажу, належним чином здійснював контроль за процедурою навантаження, що підтверджується відсутністю відповідних застережень з боку відправника в CMR, а твердження Позивача про відмову водія від повторної перевірки ваги є безпідставними, в тому числі у зв`язку з відсутністю такої пропозиції від відправника.

В обґрунтування власних доводів Відповідач посилається на невірне трактування Позивачем умов Договору, безпідставного ототожнення понять «контроль» та «відповідальність» та пріоритетне значення для спірних правовідносин положень Конвенції.

Так, Відповідач зазначає, що частиною 1 статті 8 Конвенції визначено вичерпний перелік відомостей, які перевіряє перевізник (його агент) і за вірність яких несе відповідальність, а відтак згідно доводів Відповідача розширення обсягу відповідальності, що відповідно вчиняється Позивачем, є відступом від положень Конвенції, а отже є недійсним у відповідності до статті 41 останньої.

Посилаючись на положення підпункту h) частини 1 статті 6 та підпункту а) частини 1 статті 7 Конвенції Відповідач стверджує, що саме відправник несе відповідальність за всі витрати, шкоду та збитки, заподіяні перевізнику внаслідок неточності та недостачі щодо ваги вантажу.

При цьому згідно позиції Відповідача умовами Договору не передбачено обов`язку перевізника щодо надання послуг завантаження та розвантаження товару.

Відтак, згідно доводів Відповідача саме відправник є відповідальною особою за допущене перевантаження транспортного засобу піж час міжнародного перевезення за Договором, а також відповідальною особою за процедуру зважування та має відповідні повноваження.

Також Відповідачем звертається увага на довільне тлумачення Позивачем пункту 3.2.9. Договору, оскільки умовами останнього викладено перелік обов`язків водія - експедитора серед якого відсутні обов`язки з контролю габаритно-вагових параметрів автомобіля.

При цьому друге речення вказаного пункту Договору зобов`язує водія-експедитора повідомити експедитора про перевищення вагових параметрів у випадку їх виявлення, і протягом всього періоду перевезення, що на переконання Відповідача свідчить про відсутність у нього прямого обов`язку контролювати вагові параметри вантажу під час завантаження/розвантаження, а лише зазначає про необхідність повідомлення.

Доводи Позивача щодо наявності в діях Відповідача шантажу та незаконності не є належним чином підтвердженими при тому, що в телефонному порядку між сторонами узгоджено, що відповідальність за сплату спірної суми штрафу має нести відправник, а оскільки Відповідач не має договірних правовідносин з останнім такі кошти мають бути сплачені Позивачем.

Відтак, на переконання Відповідача, дії щодо включення розміру штрафу у вартість міжнародного перевезення є законним та обґрунтованим та досягнуто сторонами внаслідок проведених домовленостей.

Так, Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову та стягнути з Позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 400 грн.

Із поданих заперечень на відповідь на відзив вбачається, що зміна вартості перевезення фактично погоджена сторонами, доказами чого є виставлення Відповідачем рахунку № 1293 від 23.09.2022 та його сплата Позивачем згідно платіжного доручення № 5893 від 23.09.2022.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 06.03.2023.

27.02.2022 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2023 підготовче засідання відкладено на 20.03.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 вирішено підготовче засідання, призначене 20.03.2023 провести в режимі відеоконференції.

У підготовчому засіданні 20.03.2023, розглянувши заяви Позивача про виклик свідків та заслухавши пояснення представників, суд дійшов висновку відмовити у їх задоволенні з підстав необґрунтованості. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання 20.03.2023.

Підготовче засідання 20.03.2023 відкладено на 03.04.2023.

03.04.2023 та 10.04.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

У підготовчому засіданні 03.04.2023 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів у відповідності до частини 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України).

Підготовче засідання 03.04.2023 відкладено на 24.04.2023.

10.04.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення на відповідь на відзив.

20.04.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення Позивача.

У підготовчому засіданні 24.04.2023 судом залишено без розгляду подані Позивачем письмові пояснення з огляду на те, що останні не є заявою по суті спору, а їх подання не передбачено чинним процесуальним законодавством.

Також у даному засіданні судом закрито підготовче провадження та здійснено перехід до судового розгляду справи.

У судовому засіданні 24.03.2023 судом оголошено перерву до 08.05.2023.

У судовому засіданні 08.05.2023, яке проходило в режимі відеоконференції представник Позивача надав пояснення по суті заявлених вимог, просив суд позов задовольнити.

Представник Відповідача заперечував щодо задоволення позову.

Заслухавши вступні слова представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, у судовому засіданні 08.05.2023 відповідно до статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

16.09.2022 між Позивачем (Експедитор) та Відповідачем (Перевізник) укладено Договір, відповідно до умов якого перевізник зобов`язується доставити за рахунок Експедитора довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а Експедитор зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (пункт 1.2. Договору).

З положень пункту 2.1. Договору вбачається, що Перевізник надає послуги шляхом оформлення на кожне перевезення заявки, яка складається в письмовій формі, підписується Експедитором і надається Перевізнику за допомогою факсимільного зв`язку (електронної пошти, факсу) та є невід`ємною частиною Договору.

Заявка вважається прийнятою до виконання, якщо вона завірена печаткою Перевізника і підписана уповноваженою особою.

Розділом 3 Договору закріплено обов`язки Експедитора та перевізника, серед яких зокрема, Перевізник зобов`язується силами водія - експедитора контролювати процес завантаження/розвантаження транспортного засобу, включаючи перевірку зовнішнього стану упакування, поштучне перерахування вантажних місць і їх маркування на предмет відповідності заявці і товаросупроводжувальних документів. У випадку виявлення перевищення вагових параметрів (навантаження на вісь або загальної маси вантажу) терміново повідомити про це Експедитора та слідувати його інструкціям (підпункт 3.2.9. пункту 3.2. Договору).

Перевізник зобов`язується провести інструктаж водіїв про необхідність бути присутнім при завантаженні, розвантаженні, закріпленні вантажу, його розміщенні, щоб не допустити перевантаження (підпункт 3.2.10. пункту 3.2. Договору).

Перевізник зобов`язується повідомляти Експедитора про виникнення будь яких перешкод виконання перевезення (ДТП, вилучення вантажу компетентними органами, відмова вантажоодержувача прийняти вантаж тощо). Інформувати про всі проблеми чи додаткові витрати, що виникають у процесі перевезення вантажу (пункт 3.2.11).

Вартість перевезення (ставка) погоджується Сторонами в замовленні (заявці) згідно пункту 5.1. Договору.

Відповідно до пункту 5.3. Договору розрахунок за виконане перевезення здійснюється Експедитором на підставі даного Договору протягом 15 (п`ятнадцяти) банківських днів з моменту надання Перевізником оригіналів документів (оформлених належним чином та згідно останніх вимог діючого законодавства щодо оформлення даного виду документації): акта виконаних робіт, податкової накладної з зазначенням повної номенклатури виконаних робіт, рахунка-фактури з прикладеним оригіналом товарно-транспортної накладної (ТТН) й оригінальних квитанцій за додаткові витрати Перевізника, підтверджених Експедитором (штраф за перевантаження, наявність наднормативних простоїв під навантаженням, розвантаженням, штраф за скасування завантаження і т.п.), якщо інше не обговорено в заявці.

За результатами наданих послуг Перевізник складає та подає до підпису Експедитору Акт виконаних робіт (наданих послуг), необхідні документи до нього та податкову накладну, якщо Перевізник є платником ПДВ. В Акті повинно бути обговорено: найменування послуг, що надані Перевізником, вартість кожної послуги окремо та їх загальна вартість (пункт 5.4. Договору).

Згідно з пунктом 5.5. Договору оплата наданих послуг проводиться при наданні оригіналу товарно-транспортної накладної / CMR з, відміткою Вантажовідправника, перевізника та Одержувача про прийом вантажу та при відсутності претензій.

У відповідності до пункту 9.1. Договору останній набирає чинності з моменту підписання і діє протягом року, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе обов`язків.

Також умовами Договору передбачено його автоматичну пролонгацію.

Як вбачається з матеріалів справи 16.09.2022 на виконання вищевказаних умов Договору, Позивачем подано Відповідачу Заявку на міжнародне перевезення автотранспортом від 16.09.2022 № АВ-16092022 (далі за текстом - Заявка) вантажу автотранспортним сполученням.

Вказаною заявкою визначено наступне:

- адреса завантаження: Chelm, Poland (Холм, Польща);

- адреса розвантаження: Мрія, Київська обл., Україна;

- вартість перевезення: 2500 евро по курсу НБУ на день розмитнення;

- форма і строки оплати: безготівковий перерахунок 4 дні по вивантаженню авто;

- документи необхідні для оплати: рахунок акт, CMR оригінал;

- дата та час завантаження: 19.09.2022;

- строк доставки: 4-5 днів;

- вага та кількість: 22 т 86м3;

- державний номер тягача та напівпричепа: НОМЕР_1 причіп Schmitz SCS НОМЕР_2 ;

- ПІБ водія: ОСОБА_1.

Також вказаною Заявкою закріплено, що з представником Замовника необхідно погоджувати всі дії, узгодження яких має передувати будь-яким діям, спрямованим на врегулювання питань.

При цьому в Заявці акцентовано увагу на те, що забороняється залишати місце завантаження/замитнення без погодження з представником Замовника.

Судом встановлено, що Заявка є прийнятою до виконання Відповідачем, оскільки завірена печаткою та підписана перевізником.

Згідно виставленого Відповідачем рахунку на оплату № 1293 від 21.09.2022 вартість послуг по Заяві визначено в розмірі 91 311, 75 грн з ПДВ.

Пізніше, того ж дня, 21.09.2022 о 16:34:22 у відношенні водія Носача П.Ю. органами влади Республіки Польща складено Протокол номер PL302060.1270.W.2022 з перевірки транспортного засобу, який перетинає державний кордон у напрямку виїзду з території Республіки Польща (Protokol nr PL302060.1270.W.2022 z kontroli pojazdu przekraczajacego granice panstwa na kierunku wyjazd z terytorium rzeczypospolitej polskiej), відповідно до якого встановлено, що під час перетину державного кордону Республіки Польща у пункті пропуску Дорогуськ виявлено порушення правил дорожнього руху щодо нормативних навантажень на вісь (осі).

Так, органами влади Республіки Польща встановлено порушення навантаження на одиночну вісь, яке перевищує норму на 780 кг., у зв`язку з чим у відношенні водія ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 6 000 польських злотих.

Згідно наявної в матеріалах справи квитанції 22.09.2022 водієм ОСОБА_1 сплачено штраф у розмірі 6 000 польських злотих згідно Протоколу номер PL302060.1270.W.2022 з перевірки транспортного засобу, який перетинає державний кордон у напрямку виїзду з території Республіки Польща.

Зазначені обставини не заперечуються сторонами, а відтак є належним чином встановленими.

Також Позивачем до позовної заяви у якості доказів додано роздруківку переписки з представником Відповідача в програмі Viber, з якої вбачається, що представником ТОВ «Гранд Транс Інвест» повідомлено Позивача про обставини порушення навантаження при перевезення вантажу за Заявкою та зазначено про необхідність Позивачу здійснити відшкодування суми сплаченого штрафу, оскільки таке порушення є виключно виною складу, на якому відбувалося завантаження.

Так, Відповідачем виставлено (перевиставлено) Позивачу рахунок на оплату № 1293 від 23.09.2022 на загальну суму 140 617, 12 грн, з якого вбачається, що вартість послуг визначених в пункті 2 (транспортні послуг по маршруту: п/п Дорогуськ - Ягодин-с. Мрія, Київська обл., (Україна)) збільшені на розмір штрафу та відповідно становлять 135 117, 12 грн з ПДВ, при тому що в рахунку № 1293 від 21.09.2022 таку послугу визначено в розмірі 85 811, 75 грн., а інформації про наявність в такій сумі саме штрафу Відповідачем у такому рахунку не вказано.

Факт включення суми штраф в рахунок на оплату № 1293 від 23.09.2022 Відповідачем не заперечується та зазначається, що такі дії ним були вчинені виключно за домовленістю сторін.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів досягнення між сторонами домовленості щодо фактичного збільшення ціни перевезення.

Згідно доводів Позивача вартість послуг згідно рахунку на оплату № 1293 від 23.09.2022 у повному розмірі згідно платіжного доручення № 5893 від 23.09.2022 в сумі 140 612, 17 грн сплачено Позивачем на користь Відповідача з метою належного виконання свої зобов`язань перед третьою особою (одержувачем вантажу) та збереженням власної ділової репутації.

Крім того, Позивач звертає увагу суду на те, що здійснення ним такої оплати жодним чином не підтверджує факт визнання законності покладення на нього обов`язку з відшкодування суми штрафу в розмірі 6 000 польських злотих, що відповідно до встановленого курсу гривні до польського злотого станом на дату виставлення рахунку (23.09.2022) становить 49 305, 37 грн.

Окрім викладеного, Позивач неодноразово посилається на наявність в діях Відповідача шантажу при спробі врегулювання та вирішення спірних правовідносин в позасудовому порядку.

З огляду на викладене, Позивач посилається на порушення Відповідачем пункту 3.2.9. Договору та недотримання Відповідачем (водієм перевізника) обов`язку з контролю процесу завантаження транспортного засобу та не повідомлення Замовника про виявлення перевищення вагових параметрів (навантаження на вісь) вчасно задля уникнення штрафу.

З метою позасудового врегулювання спору Позивач звертався до Відповідача із претензією № 2 від 04.11.2022 про необхідність повернути Позивачу раніше сплачену суму штрафу в розмірі 49 305, 37 грн оскільки вини Позивача у складанні відповідного протоколу немає.

Що стосується доданої Позивачем до позову заяви свідка ОСОБА_2 від 09.01.2023, суд зазначає, що остання не відповідає вимогам частини 3 статті 88 ГПК України оскільки підпис ОСОБА_2 на такій заяві не посвідчено нотаріусом, а оскільки зазначена особа не є стороною по справі, третьою особою або ж їхнім представником можливість не посвідчення підпису нотаріусом наразі не розповсюджується у зв`язку з чим такий доказ не береться судом до уваги при вирішенні спору по суті.

Відповідачем надано відповідь на претензію вих. № 15-12/01 від 15.12.2022, в якій вказано про недоліки при завантаженні товару (завантаження не зі складу, товар не був затарений належним чином та інше), а відтак вина в понесенні штрафу покладається виключно на відправника вантажу.

Крім того, сплата Позивачем суми в поновному розмірі 140 612, 17 грн свідчить про відсутність зауважень щодо перевезення вантажу Відповідачем за Заявкою.

Із наданих Відповідачем заперечень вбачається, що останній не погоджується з доводами Позивача щодо відсутності водія Відповідача під час завантаження вантажу у транспортний засіб, не контролювання ним за процедурою завантаження та не виявлення допущеного перевищення вагових параметрів транспортного засобу на одну вісь, оскільки останні не підтверджені відповідними доказами.

Так, Відповідач стверджує зворотне та звертає увагу суду на належне виконання Відповідачем в тому числі і його водієм покладених на нього обов`язків згідно умов Договору, оскільки будь які застереження з боку відправника (складу) та отримувача щодо кількості місць, ваги, відповідності стану вантажу та упаковки відсутні в CMR, а покладення Позивачем додаткової відповідальності на Відповідача суперечить положенню Конвенції.

При цьому Відповідач стверджує, що частиною 3 статті 8 Конвенції відправник має право вимагати перевірки перевізником ваги вантажу, результати яких включаться в CMR, а покладення такого обов`язку на водія Відповідача є незаконним та спричинено внаслідок невірного тлумачення пункту 3.2.9. Договору, який згідно доводів Відповідача є саме проектом (в редакції) Позивача.

Судом встановлено, що Відповідачем до відзиву на позовну заяву додано три CMR (інвойс № С22А0860714, № ЕА-111021, № РІ-114-21121401), з яких вбачається, що вантаж, який перевозився за Договором, 22.09.2022 пройшов митний контроль на території України, а 24.09.2022 виданий отримувачу.

Відповідач вказує, що включення ним до ціни перевезення суми штрафу в розмірі 49 305, 37 грн здійснено у відповідності до пункту 5.3. Договору, як додаткові витрати, підтверджені експедитором.

Також, судом встановлено, що Позивачем у порядку статті 90 ГПК України поставлено Відповідачу питання по суті справи, на які Відповідачем надано відповідь у формі заяви свідка за підписом керівника ОСОБА_3 , з якої вбачається наступне: окрім викладеного у відзиві, що також продубльовано у заяві свідка, що фактично не заперечується сторонами і закріплено умовами Договору і крім того встановлено судом на підставі наданих доказів - водій ОСОБА_1 (зі слів останнього) був присутній при завантаженні вантажу, а заявка (нова) на перевезення вантажу вартістю 140 612, 17 грн Позивачем не надсилалась Відповідачу, у зв`язку з чим рахунок № 1293 від 23.09.2022, виставлений на підставі первісної Заявки та включає суму виписаного водію штрафу.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву поставлено Позивачу питання у порядку статті 90 ГПК України, у відповідь на які Позивачем до відповіді на відзив додано заяву свідка за підписом адвоката Корнишина Ю.О. (згідно частини 2 статті 90 ГПК України), з якої вбачається наступне: завантаження вантажу здійснювалося працівниками складу на території Республіки Польща за адресою: 22-100 Chelm, Poland, U1 Rampa Brzeska 39 A; проект Договору направлено Позивачем Відповідачу, який останнім підписано без зауважень.

У поданих запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву Відповідач заперечує щодо зазначеної Позивачем адреси складу де відбувалося завантаження та на спростування таких доводів надав суду Звіт по паливу Monitorland щодо автомобіля НОМЕР_1 за період з 19-20 вересня 2022 та роздруківку системи моніторингу, з яких (згідно доводів Відповідача) вбачається, що вказаний автомобіль на територію складу за адресою 22-100 Chelm, Poland, U1 Rampa Brzeska 39 A не заїжджав, а фактичне завантаження відбулося на відкритому паркінгу.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором перевезення.

Частиною 7 статті 179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частини 1 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Положення частини 1 статті 180 ГК України кореспондуються зі статтею 628 ЦК України.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд вказує, що Договір, редакція якого запропонована Позивачем, без зауважень та застережень підписаний уповноваженим представником Відповідача, а відтак є обов`язковим до виконання сторонами, у зв`язку з чим посилання Відповідача щодо покладання на нього обов`язків понад визначені умовами Договору є безпідставними, оскільки Позивачем позовні вимоги обґрунтовуються виключно неналежним виконанням Відповідачем пункту 3.2.9 та абзацу 6 пункту 3.2.10 Договору, тобто в межах умов останнього.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Як встановлено судом вище, на підставі поданої Позивачем Заявки Відповідачем здійснено міжнародне перевезення вантажу.

При цьому суд вказує, що Заявкою сторонами погоджено всі істотні умови перевезення в тому числі його вартість, маршрут та адресу завантаження, у зв`язку з чим доводи Відповідача щодо завантаження товару не на території складу за адресою 22-100 Chelm, Poland, U1 Rampa Brzeska 39 A є необґрунтованими та безпідставними, оскільки будь яких заперечень чи то існування перешкод щодо навантаження товару від водія Відповідача Позивачу не надходило.

Із наданих Відповідачем роздруківок з електронного додатку системи моніторингу автомобіля також не вбачається встановити факт навантаження автомобіля не на визначеному сторонами складі на території Республіки Польща, оскільки за період з 19-20 вересня 2022 автомобіль НОМЕР_1 знаходився за адресою 22-100 Chelm, Poland, U1 Rampa Brzeska 39 в той час як адреса складу є 22-100 Chelm, Poland, U1 Rampa Brzeska 39 A, а відтак не виключається, що зазначена в навігації адреса завантаження є територією складу відправника.

При цьому судом враховано фактичне виконання водієм Відповідача умов Договору та завантаження автомобіля належним вантажем, що ставить під сумніви такі заперечення.

Відповідно до статті 918 ЦК України завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Завантаження (вивантаження) вантажу, що здійснюється відправником (одержувачем) вантажу, має провадитися у строки, встановлені договором, якщо такі строки не встановлені транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 2 статті 11 ГПК України визначено, що суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Згідно з принципом сумлінного дотримання міжнародних договорів Україна виступає за те, щоб й інші сторони міжнародних договорів України неухильно виконували свої зобов`язання за цими договорами.

Суд вказує, що до Конвенції Україна приєдналась із застереженням Законом N 57-V (57-16) від 01.08.2006.

Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначене в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції (стаття 4 Конвенції).

Статтею 6 Конвенції закріплено реквізити, які має містить вантажна накладна та визначено, що сторони можуть внести у вантажну накладну будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають корисною.

Відповідно до підпункту 4 частини 1 статті 7 Конвенції відправник несе відповідальність за всі витрати, шкоду і збитки, заподіяні перевізнику внаслідок неточності або недостатності: даних, зазначених у підпунктах b), d), e), f), g), h) та j) пункту 1 статті 6.

Підпунктом h пункту 1 статті 6 Конвенції визначено, що вантажна накладна містить такі дані як вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу.

Згідно з частиною 1 статті 8 Конвенції приймаючи вантаж, перевізник перевіряє: a) вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування та нумерації місць; b) зовнішній стан вантажу і його упаковки.

Якщо перевізник не має достатньої можливості перевірити вірність записів, зазначених у підпункті a) пункту 1 цієї статті, він повинен зробити обґрунтовані застереження у вантажній накладній. Він повинен також мотивувати всі зроблені ним застереження щодо зовнішнього стану вантажу і його упаковки. Ці застереження не мають обов`язкової сили для відправника, якщо останній не погодився бути зобов`язаним ними і не зробив про це запис у вантажній накладній.

Суд, проаналізувавши посилання Відповідача на положення статтей 6,7 та 8 Конвенції, зазначає, що статтею 7 Конвенції закріплено випадки коли саме відправник несе відповідальність за заподіяні перевізнику внаслідок неточності або недостатності даних щодо ваги вантажу (в даному випадку) у вантажній накладній, що наразі не допущено.

Водночас, суд звертає увагу, що статтею 8 та 17 Конвенції закріплено перелік обов`язків Відповідача (Перевізника) приймаючи вантаж, який не є вичерпним та яким додатково визначено умовами укладеного між сторонами Договору.

Так, перевізник зобов`язується силами водія - експедитора контролювати процес завантаження/розвантаження транспортного засобу, включаючи перевірку зовнішнього стану упакування, поштучне перерахування вантажних місць і їх маркування на предмет відповідності заявці і товаросупроводжувальних документів. У випадку виявлення перевищення вагових параметрів (навантаження на вісь або загальної маси вантажу) терміново повідомити про це Експедитора та слідувати його інструкціям (підпункт 3.2.9. пункту 3.2. Договору).

Перевізник зобов`язується провести інструктаж водіїв про необхідність бути присутнім при завантаження, розвантаження, закріпленні вантажу, його розміщенні, щоб не допустити перевантаження (підпункт 3.2.10. пункту 3.2. Договору).

Підсумовуючи викладене та дослідивши умови Договору, враховуючи правовідносини сторін, суд погоджується з доводами Позивача, що саме на Відповідача в даному випадку водія Відповідача покладено обов`язок контролювати процес завантаження товару відправником та бути присутнім при обставинах визначених підпунктом 3.2.9. пункту 3.2 та підпункт 3.2.10. пункту 3.2. Договору, в тому числі задля уникнення перевищення вагових параметрів - навантаження на вісь, що фактично і було допущено Перевізником при виконанні Договору.

При цьому суд вказує, що враховуючи заяву свідка, підписану керівником Відповідача, зі слів водія Носача П.Ю. він був присутнім при завантаженні вантажу, хоча з наданих Позивачем роздруківок переписки в програмі Viber, достовірність яких Відповідачем не спростовано та не ставиться під сумнів, представник Відповідача стверджує, що водій (Паша) «відходив за сигаретами на п`ять хвилин».

Такі суперечливі доводи Відповідача викликають у суду сумніви щодо добросовісності поведінки Перевізника, за результатами якої не уникнено перевищення та спричинено отримання від митних органів Республіки Польща штрафу в розмірі 6 000 польських злотих.

Суд вказує, що навіть у випадку присутності водія при завантаженні вантажу в автомобіль, останнім виконано свої обов`язки не належним чином оскільки не встановлено порушення навантаження.

Як встановлено судом вище, надані Відповідачем CMR не містять застережень щодо ваги вантажу, недопущення водія Відповідача до процесу завантаження та відсутності можливості здійснити перевірку вантаж на вагах, які знаходились на складі.

Зазначені вище обставини також не зафіксовані водієм Відповідача іншим чином, наприклад шляхом складання Акту.

Відповідно до статті 3 Конвенції перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг, яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов`язки, як за власні дії і недогляди.

Частиною 2 статті 9 Конвенції закріплено, що якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній.

Відповідно до статті 920 ЦК України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що Відповідачем не доведено вину Позивача у допущенні порушення навантаження на одиночну вісь, а відтак і підстав для сплати суми штрафу в розмірі 6 000 польських злотих, що станом на дату виставлення рахунку еквівалентно 49 305, 37 грн.

Крім того, враховуючи аргументи сторін та те, що такий штраф не було підтверджено Позивачем як додаткові витрати згідно визначеного пунктом 5.3. Договору, суд не вбачає підстав для його включення в загальну вартість перевезення згідно рахунку № 1293 від 23.09.2022, при тому, що вартість такого перевезення згідно Заявки становить 2500 євро по курсу НБУ на день розмитнення (91 311, 75 грн), а доказів внесення до умов Договору та Заявки змін щодо вартості перевезення в матеріалах справи відсутні.

Так, зазначені обставини свідчать про необґрунтоване підвищення Відповідачем вартості перевезення з 91 311, 75 грн до суми 140 612, 17 грн., а відтак і відсутність підстав для отримання від Позивача суми штрафу в розмірі 49 305, 37 грн., що відповідно свідчить про необхідність їх повернення Позивачу на підставі статті 1212 ЦК України задля належного захисту прав Позивача.

Суд зазначає, що Позивачем при обґрунтуванні позовної заяви не визначено матеріально-правову підставу повернення спірних коштів, однак суд зазначає, що визначення судом змісту порушеного права та застосування визначеної судом норми не є виходом за межі позовних вимог, відповідає принципу верховенства права та принципу «суд знає закони» («jura novit curia»).

Згідно з частиною 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частинами 2, 3 статті 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї норми за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Аналогічні висновки наведені в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20, постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, на які посилається скаржник.

При цьому Верховний Суд неодноразово зазначав, що під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18).

З огляду на встановлені судом обставини та враховуючи практику Верховного Суду, наразі суд вважає вимоги Позивача обґрунтованими, оскільки покладення на нього відповідальності за відсутності вини у вчиненому суперечить умовам Договору, якими, в свою чергу, чітко передбачено обов`язки Відповідача (водія) контролювати процес завантаження товару задля уникнення перевищення перевантаження, що відповідно не виконано останнім.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

З огляду на встановлені судом обставини за сукупністю наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що Відповідачем порушено умови Договору в частині здійснення контролю за процесом завантаження чим допущено перевищення нормативних навантажень на вісь та як наслідок, застосування за таке порушення штрафу, який неправомірно отримано Відповідачем, а відтак вимоги Позивача є обґрунтованими, а позов підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача.

Витрати на професійну правничу допомогу Відповідачу не відшкодовуються з огляду на задоволення позову та покладаються на останнього.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірланд Україна» - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Транс Інвест» (вул. Академіка Лебедєва, 1, буд. 6А, корпус 7, офіс 168; ідентифікаційний код 41803793) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірланд Україна» (пр.-т. Бандери Степана, буд. 8, корпус 1, м. Київ; ідентифікаційний код 39852438) суму заборгованості в розмірі 49 305, 37 грн та судовий збір в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.

3. Витрати на професійну правничу допомогу Відповідачу не відшкодовуються.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 18.05.2023.

Суддя Антон ПУКАС