Постанова

від 18.12.2023 по справі 910/1647/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2023 р. м.Київ Справа№ 910/1647/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Транс Інвест"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 08.05.2023 (повний текст складено та підписано 18.05.2023)

у справі № 910/1647/23 (суддя А.Ю. Пукас)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірланд Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Транс Інвест"

про стягнення 49 305, 37 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Мірланд Україна" (далі за текстом - ТОВ "Мірланд Україна", Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Транс Інвест" (далі за текстом - ТОВ "Гранд Транс Інвест", Відповідач) про стягнення 49 305, 37 грн за договором перевезення вантажу від 16.09.2022 № АВ-16092022 (далі за текстом - Договір).

В обґрунтування позовних вимог, Позивач зазначає, що під час здійснення Відповідачем, як перевізником, міжнародного перевезення у відношенні водія ТОВ "Гранд Транс Інвест" органами влади Республіки Польща складено протокол з перевірки транспортного засобу від 21.09.2022 та зафіксовано порушення правил дорожнього руху щодо нормативного навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, яке перевищує норму на 780 кг.

Органами влади Республіки Польща у відношенні водія Відповідача ( ОСОБА_1 ) застосовано штраф у розмірі 6 000 польських злотих, який 22.09.2022 сплачено останнім самостійно.

Після зазначеної сплати штрафу, всупереч тому, що саме водієм допущено перевантаження на вісь, а відтак і порушено пункт 3.2.9. Договору, менеджер Відповідача заявив вимоги стосовно відшкодування суми сплаченого штрафу в розмірі 49 305, 37 грн.

Позивачем сплачено на користь перевізника кошти в розмірі 140 612, 17 грн., в тому числі і суму штрафу.

Відтак, Позивач вважає, що сума перевезення визначена в заявці № АВ-16092022 від 16.09.2022 не співпадає із перевиставленим рахунком на оплату № 1293 від 23.09.2022, оскільки є більшою.

Із поданої відповіді на відзив вбачається, що Відповідачем безпідставно ігноруються умови Договору із посиланням на пріоритетність положень Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 (далі за текстом - Конвенція).

Позивачем заперечується зміна ціни перевезення та її збільшення шляхом включення сплаченого штрафу, при тому що Позивачем не підтверджувалося жодних додаткових витрат як це передбачено пунктом 5.3. Договору, а відтак і не погоджувалась зміна вартості міжнародного перевезення.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на т, що оскільки сплачена Позивачем сума за перевезення вантажу в розмірі 140 612, 17 грн. свідчить про належне надання послуг перевезення Відповідачем. Відповідач не погоджується з доводами Позивача щодо відсутності водія при завантажені автомобіля оскільки відповідних доказів Позивачем не надано. Водночас, Відповідач стверджує, що його водій був присутнім під час завантаження вантажу, належним чином здійснював контроль за процедурою навантаження, що підтверджується відсутністю відповідних застережень з боку відправника в CMR, а твердження Позивача про відмову водія від повторної перевірки ваги є безпідставними, в тому числі у зв`язку з відсутністю такої пропозиції від відправника.

В обґрунтування власних доводів Відповідач посилається на невірне трактування Позивачем умов Договору, безпідставного ототожнення понять "контроль" та "відповідальність" та пріоритетне значення для спірних правовідносин положень Конвенції.

Так, Відповідач зазначав, що частиною 1 статті 8 Конвенції визначено вичерпний перелік відомостей, які перевіряє перевізник (його агент) і за вірність яких несе відповідальність, а відтак згідно доводів Відповідача розширення обсягу відповідальності, що відповідно вчиняється Позивачем, є відступом від положень Конвенції, а отже є недійсним у відповідності до статті 41 останньої.

Посилаючись на положення підпункту h) частини 1 статті 6 та підпункту а) частини 1 статті 7 Конвенції Відповідач стверджує, що саме відправник несе відповідальність за всі витрати, шкоду та збитки, заподіяні перевізнику внаслідок неточності та недостачі щодо ваги вантажу.

При цьому згідно позиції Відповідача, умовами Договору не передбачено обов`язку перевізника щодо надання послуг завантаження та розвантаження товару.

Відтак, згідно доводів Відповідача, саме відправник є відповідальною особою за допущене перевантаження транспортного засобу піж час міжнародного перевезення за Договором, а також відповідальною особою за процедуру зважування та має відповідні повноваження.

Також Відповідачем наголошувалось на довільному тлумаченні Позивачем пункту 3.2.9. Договору, оскільки умовами останнього викладено перелік обов`язків водія - експедитора серед якого відсутні обов`язки з контролю габаритно-вагових параметрів автомобіля. При цьому друге речення вказаного пункту Договору зобов`язує водія-експедитора повідомити експедитора про перевищення вагових параметрів у випадку їх виявлення, і протягом всього періоду перевезення, що на переконання Відповідача свідчить про відсутність у нього прямого обов`язку контролювати вагові параметри вантажу під час завантаження/розвантаження, а лише зазначає про необхідність повідомлення. Доводи Позивача щодо наявності в діях Відповідача шантажу та незаконності не є належним чином підтвердженими при тому, що в телефонному порядку між сторонами узгоджено, що відповідальність за сплату спірної суми штрафу має нести відправник, а оскільки Відповідач не має договірних правовідносин з останнім такі кошти мають бути сплачені Позивачем.

Відтак, на переконання Відповідача, дії щодо включення розміру штрафу у вартість міжнародного перевезення є законним та обґрунтованим та досягнуто сторонами внаслідок проведених домовленостей.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 у справі № 910/1647/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірланд Україна" задоволено, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Транс Інвест" (вул. Академіка Лебедєва, 1, буд. 6А, корпус 7, офіс 168; ідентифікаційний код 41803793) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірланд Україна" (пр.-т. Бандери Степана, буд. 8, корпус 1, м. Київ; ідентифікаційний код 39852438) суму заборгованості в розмірі 49 305, 37 грн та судовий збір в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з огляду на встановлені судом обставини за сукупністю наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що Відповідачем порушено умови Договору в частині здійснення контролю за процесом завантаження чим допущено перевищення нормативних навантажень на вісь та як наслідок, застосування за таке порушення штрафу, який неправомірно отримано Відповідачем, а відтак вимоги Позивача є обґрунтованими, а позов підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд Транс Інвест" (08.06.2023 згідно штемпеля поштової установи на описі вкладеного у цінний лист, з яким направлено апеляційну скаргу до суду) звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення повністю та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції неналежно встановлені дійсні умови Договору, зокрема п. 3.2.9, 4.2.5, 4.2.6, 4.2.9, а також невірно застсоовано Конвенцію про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, не застосовано положення ст.ст. 213, 637,906 Цивільного кодексу України. Також, скаржник посилався на те, що надана позивачем роздруківка переписки у програмі Вайбер не відповідає критеріям належності, допустимості та достовірності. Додатково скаржник посилався на невірності встановлених судом першої інстанції обставин справи, зокрема стосовно завантаження вантажу.

Короткий зміст заперечень проти апеляційної скарги

21.08.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду згідно з приписами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач в відзиві на апеляційну скаргу зазначав, що суд першої інстанції жодних порушень при винесенні рішення не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, внаслідок чого апеляційна скарга задоволенню не підлягає, посилаючись на те, що:

- під час здійснення Відповідачем, як перевізником, міжнародного перевезення у відношенні водія ТОВ "Гранд Транс Інвест" органами влади Республіки Польща складено протокол з перевірки транспортного засобу від 21.09.2022 та зафіксовано порушення правил дорожнього руху щодо нормативного навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, яке перевищує норму на 780 кг.;

- Органами влади Республіки Польща у відношенні водія Відповідача ( ОСОБА_1 ) застосовано штраф у розмірі 6 000 польських злотих, який 22.09.2022 сплачено останнім самостійно;

- після зазначеної сплати штрафу, всупереч тому, що саме водієм допущено перевантаження на вісь, а відтак і порушено пункт 3.2.9. Договору, менеджер Відповідача заявив вимог у стосовно відшкодування суми сплаченого штрафу в розмірі 49 305, 37 грн;

- позивачем сплачено на користь перевізника кошти в розмірі 140 612, 17 грн., в тому числі і суму штрафу;

- сума перевезення визначена в заявці № АВ-16092022 від 16.09.2022 не співпадає із перевиставленим рахунком на оплату № 1293 від 23.09.2022, оскільки є більшою.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2023, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Транс Інвест" на рішення Господарського суду м. Києва від 08.05.2023 у справі № 910/1647/23, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/1647/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Транс Інвест" на рішення Господарського суду м. Києва від 08.05.2023 у справі № 910/1647/23.

26.06.2023 на виконання ухвали з суду першої інстанції до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/1641/23.

Судом апеляційної інстанції, встановлено, що в апеляційній скарзі скаржником викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду м. Києва від 08.05.2023 у справі № 910/1647/23, яке обгрунтоване тим, що повний текст рішення було підписано 18.05.2023, опубліковано в Єдиному реєстрі судових рішень 22.05.2023, письмова копія повного тексту рішення скаржником отримана 06.06.2023, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту "Укрпошта" про відстеження поштових відправлень та копією конверту, які долучені до додатків апеляційної скарги. Також скаржник вказує, що з повним текстом рішення ознайомився 30.05.2023 в Єдиному реєстрі судових рішень. У зв`язку з наведеним просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду м. Києва від 08.05.2023 у справі № 910/1647/23.

При розгляді питання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду м. Києва від 08.05.2023 у справі № 910/1647/23, суд апеляційної інстанції вважає наявними підстави для поновлення строку, оскільки причини, наведені скаржником, а саме те, що повний текст рішення скаржником отриманий 06.06.2023, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту "Укрпошта" про відстеження поштових відправлень та копією конверту, які долучені до додатків апеляційної скарги - є поважними, а апеляційна скарга подана до суду першої інстанції 08.06.2023 (штемпеля поштової установи на описі вкладеного у цінний лист, з яким направлено апеляційну скаргу до суду), тобто у строк, визначений п. 1 ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

ри здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно Конституції України реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Законом України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" Пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими, у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд, за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №259/2022 від 18 квітня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119- IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години ЗО хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 341/2022 від 23 травня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 573 від 12 серпня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 7 листопада № 757/2022, частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 р. строком на 90 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06 лютого № 58/2023 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ , продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 01 травня 2023 № 254/2023 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ , продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 2023 року 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частиною 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 08.05.2023 у справі № 910/1647/23, є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки повний текст рішення скаржником отриманий 06.06.2023, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту "Укрпошта" про відстеження поштових відправлень та копією конверту, які долучені до додатків апеляційної скарги.

З огляду на викладене, наведені скаржником причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення - є поважними, у зв`язку з чим на підставі ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду м. Києва від 08.05.2023 у справі № 910/1647/23, підлягає поновленню.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку за необхідне зупинити дію рішення Господарського суду м. Києва від 08.05.2023 у справі № 910/1647/23, у зв`язку з відкриттям апеляційного провадження.

Разом з цим, згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).

За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі: для працездатних осіб з 1 січня - 2684 гривень.

Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує: 268 400,00 грн. (2684, 00 грн. * 100 = 268 400,00 грн.) - станом на момент звернення з відповідним позовом та з апеляційною скаргою.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимога щодо стягнення 49 305,37 грн., вказана справа, у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України, відноситься до малозначних справ.

Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Гранд Транс Інвест" пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 08.05.2023 у справі № 910/1647/23, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/1647/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Транс Інвест" на рішення Господарського суду м. Києва від 08.05.2023, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Транс Інвест" на рішення Господарського суду м. Києва від 08.05.2023 у справі № 910/1647/23 ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, зупинено дію оскаржуваного рішення.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2023 направлена учасникам спору як засобами поштового зв?язку, так і засобами електронного зв?язку.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України, в умовах існуючого воєнного стану.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як правильно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 16.09.2022 між Позивачем (Експедитор) та Відповідачем (Перевізник) укладено Договір, відповідно до умов якого перевізник зобов`язується доставити за рахунок Експедитора довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а Експедитор зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (пункт 1.2. Договору).

Згідно пункту 2.1. Договору, Перевізник надає послуги шляхом оформлення на кожне перевезення заявки, яка складається в письмовій формі, підписується Експедитором і надається Перевізнику за допомогою факсимільного зв`язку (електронної пошти, факсу) та є невід`ємною частиною Договору.

Заявка вважається прийнятою до виконання, якщо вона завірена печаткою Перевізника і підписана уповноваженою особою.

Розділом 3 Договору закріплено обов`язки Експедитора та перевізника, серед яких зокрема, Перевізник зобов`язується силами водія - експедитора контролювати процес завантаження/розвантаження транспортного засобу, включаючи перевірку зовнішнього стану упакування, поштучне перерахування вантажних місць і їх маркування на предмет відповідності заявці і товаросупроводжувальних документів. У випадку виявлення перевищення вагових параметрів (навантаження на вісь або загальної маси вантажу) терміново повідомити про це Експедитора та слідувати його інструкціям (підпункт 3.2.9. пункту 3.2. Договору).

Перевізник зобов`язується провести інструктаж водіїв про необхідність бути присутнім при завантаженні, розвантаженні, закріпленні вантажу, його розміщенні, щоб не допустити перевантаження (підпункт 3.2.10. пункту 3.2. Договору).

Перевізник зобов`язується повідомляти Експедитора про виникнення будь яких перешкод виконання перевезення (ДТП, вилучення вантажу компетентними органами, відмова вантажоодержувача прийняти вантаж тощо). Інформувати про всі проблеми чи додаткові витрати, що виникають у процесі перевезення вантажу (пункт 3.2.11).

Вартість перевезення (ставка) погоджується Сторонами в замовленні (заявці) згідно пункту 5.1. Договору.

Відповідно до пункту 5.3. Договору розрахунок за виконане перевезення здійснюється Експедитором на підставі даного Договору протягом 15 (п`ятнадцяти) банківських днів з моменту надання Перевізником оригіналів документів (оформлених належним чином та згідно останніх вимог діючого законодавства щодо оформлення даного виду документації): акта виконаних робіт, податкової накладної з зазначенням повної номенклатури виконаних робіт, рахунка-фактури з прикладеним оригіналом товарно-транспортної накладної (ТТН) й оригінальних квитанцій за додаткові витрати Перевізника, підтверджених Експедитором (штраф за перевантаження, наявність наднормативних простоїв під навантаженням, розвантаженням, штраф за скасування завантаження і т.п.), якщо інше не обговорено в заявці.

За результатами наданих послуг Перевізник складає та подає до підпису Експедитору Акт виконаних робіт (наданих послуг), необхідні документи до нього та податкову накладну, якщо Перевізник є платником ПДВ. В Акті повинно бути обговорено: найменування послуг, що надані Перевізником, вартість кожної послуги окремо та їх загальна вартість (пункт 5.4. Договору).

Згідно з пунктом 5.5. Договору оплата наданих послуг проводиться при наданні оригіналу товарно-транспортної накладної / CMR з, відміткою Вантажовідправника, перевізника та Одержувача про прийом вантажу та при відсутності претензій.

У відповідності до пункту 9.1. Договору останній набирає чинності з моменту підписання і діє протягом року, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе обов`язків.

Також умовами Договору передбачено його автоматичну пролонгацію.

Як вбачається з матеріалів справи 16.09.2022 на виконання вищевказаних умов Договору, Позивачем подано Відповідачу Заявку на міжнародне перевезення автотранспортом від 16.09.2022 № АВ-16092022 (далі за текстом - Заявка) вантажу автотранспортним сполученням.

Вказаною заявкою визначено наступне:

- адреса завантаження: Chelm, Poland (Холм, Польща);

- адреса розвантаження: Мрія, Київська обл., Україна;

- вартість перевезення: 2500 евро по курсу НБУ на день розмитнення;

- форма і строки оплати: безготівковий перерахунок 4 дні по вивантаженню авто;

- документи необхідні для оплати: рахунок акт, CMR оригінал;

- дата та час завантаження: 19.09.2022;

- строк доставки: 4-5 днів;

- вага та кількість: 22 т 86м3;

- державний номер тягача та напівпричепа: НОМЕР_1 причіп Schmitz SCS НОМЕР_2 ;

- ПІБ водія: ОСОБА_1 .

Також вказаною Заявкою закріплено, що з представником Замовника необхідно погоджувати всі дії, узгодження яких має передувати будь-яким діям, спрямованим на врегулювання питань.

При цьому в Заявці акцентовано увагу на те, що забороняється залишати місце завантаження/замитнення без погодження з представником Замовника.

Матеріалами справи підтверджується, що що Заявка є прийнятою до виконання Відповідачем, оскільки завірена печаткою та підписана перевізником.

Згідно виставленого Відповідачем рахунку на оплату № 1293 від 21.09.2022, вартість послуг по Заяві визначено в розмірі 91 311, 75 грн з ПДВ.

21.09.2022 о 16:34:22 у відношенні водія ОСОБА_1 органами влади Республіки Польща складено Протокол номер PL302060.1270.W.2022 з перевірки транспортного засобу, який перетинає державний кордон у напрямку виїзду з території Республіки Польща (Protokol nr PL302060.1270.W.2022 z kontroli pojazdu przekraczajacego granice panstwa na kierunku wyjazd z terytorium rzeczypospolitej polskiej), відповідно до якого встановлено, що під час перетину державного кордону Республіки Польща у пункті пропуску Дорогуськ виявлено порушення правил дорожнього руху щодо нормативних навантажень на вісь (осі).

Органами влади Республіки Польща встановлено порушення навантаження на одиночну вісь, яке перевищує норму на 780 кг., у зв`язку з чим у відношенні водія ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 6 000 польських злотих.

Згідно наявної в матеріалах справи квитанції 22.09.2022, водієм ОСОБА_1 сплачено штраф у розмірі 6 000 польських злотих згідно Протоколу номер PL302060.1270.W.2022 з перевірки транспортного засобу, який перетинає державний кордон у напрямку виїзду з території Республіки Польща.

Позивачем до позовної заяви додано роздруківку переписки з представником Відповідача в програмі Viber, з якої вбачається, що представником ТОВ "Гранд Транс Інвест" повідомлено Позивача про обставини порушення навантаження при перевезення вантажу за Заявкою та зазначено про необхідність Позивачу здійснити відшкодування суми сплаченого штрафу, оскільки таке порушення є виключно виною складу, на якому відбувалося завантаження.

Відповідачем виставлено (перевиставлено) Позивачу рахунок на оплату № 1293 від 23.09.2022 на загальну суму 140 617, 12 грн, з якого вбачається, що вартість послуг визначених в пункті 2 (транспортні послуг по маршруту: п/п Дорогуськ - Ягодин-с. Мрія, Київська обл., (Україна)) збільшені на розмір штрафу та відповідно становлять 135 117, 12 грн з ПДВ, при тому що в рахунку № 1293 від 21.09.2022 таку послугу визначено в розмірі 85 811, 75 грн., а інформації про наявність в такій сумі саме штрафу Відповідачем у такому рахунку не вказано.

Факт включення суми штраф в рахунок на оплату № 1293 від 23.09.2022 Відповідачем не заперечується та зазначається, що такі дії ним були вчинені виключно за домовленістю сторін.

Також, судом першої інстанції вірно встановлено, що матеріали справи не містять доказів досягнення між сторонами домовленості щодо фактичного збільшення ціни перевезення.

Згідно доводів Позивача, вартість послуг згідно рахунку на оплату № 1293 від 23.09.2022 у повному розмірі згідно платіжного доручення № 5893 від 23.09.2022 в сумі 140 612, 17 грн сплачено Позивачем на користь Відповідача з метою належного виконання свої зобов`язань перед третьою особою (одержувачем вантажу) та збереженням власної ділової репутації.

Крім того, Позивач наголошує, що здійснення ним такої оплати жодним чином не підтверджує факт визнання законності покладення на нього обов`язку з відшкодування суми штрафу в розмірі 6 000 польських злотих, що відповідно до встановленого курсу гривні до польського злотого станом на дату виставлення рахунку (23.09.2022) становить 49 305, 37 грн.

Позивач вказував в обгрунтування позову на порушення Відповідачем пункту 3.2.9. Договору та недотримання Відповідачем (водієм перевізника) обов`язку з контролю процесу завантаження транспортного засобу та не повідомлення Замовника про виявлення перевищення вагових параметрів (навантаження на вісь) вчасно задля уникнення штрафу.

З метою позасудового врегулювання спору, Позивач звертався до Відповідача із претензією № 2 від 04.11.2022 про необхідність повернути Позивачу раніше сплачену суму штрафу в розмірі 49 305, 37 грн оскільки вини Позивача у складанні відповідного протоколу немає.

Крім того, Позивачем до матеріалів справи було додано заяву свідка ОСОБА_2 від 09.01.2023,стсоовно якої суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що остання не відповідає вимогам частини 3 статті 88 ГПК України, оскільки підпис ОСОБА_2 на такій заяві не посвідчено нотаріусом, а оскільки зазначена особа не є стороною по справі, третьою особою або ж їхнім представником можливість не посвідчення підпису нотаріусом наразі не розповсюджується, у зв`язку з чим такий доказ не є належним та допустимим в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідачем надано відповідь на претензію вих. № 15-12/01 від 15.12.2022, в якій вказано про недоліки при завантаженні товару (завантаження не зі складу, товар не був затарений належним чином та інше), а відтак вина в понесенні штрафу покладається виключно на відправника вантажу. Крім того, сплата Позивачем суми в поновному розмірі 140 612, 17 грн свідчить про відсутність зауважень щодо перевезення вантажу Відповідачем за Заявкою.

Із наданих Відповідачем заперечень вбачається, що останній не погоджується з доводами Позивача щодо відсутності водія Відповідача під час завантаження вантажу у транспортний засіб, не контролювання ним за процедурою завантаження та не виявлення допущеного перевищення вагових параметрів транспортного засобу на одну вісь, оскільки останні не підтверджені відповідними доказами.

Так, Відповідач стверджує про належне виконання Відповідачем, в тому числі і його водієм, покладених на нього обов`язків згідно умов Договору, оскільки будь які застереження з боку відправника (складу) та отримувача щодо кількості місць, ваги, відповідності стану вантажу та упаковки відсутні в CMR, а покладення Позивачем додаткової відповідальності на Відповідача суперечить положенню Конвенції.

При цьому Відповідач наголошував, що частиною 3 статті 8 Конвенції відправник має право вимагати перевірки перевізником ваги вантажу, результати яких включаться в CMR, а покладення такого обов`язку на водія Відповідача є незаконним та спричинено внаслідок невірного тлумачення пункту 3.2.9. Договору, який згідно доводів Відповідача є саме проектом (в редакції) Позивача.

Відповідачем в обгрунтування заперечень на позов додано три CMR (інвойс № С22А0860714, № ЕА-111021, № РІ-114-21121401), з яких вбачається, що вантаж, який перевозився за Договором, 22.09.2022 пройшов митний контроль на території України, а 24.09.2022 виданий отримувачу. Відповідач вказує, що включення ним до ціни перевезення суми штрафу в розмірі 49 305, 37 грн здійснено у відповідності до пункту 5.3. Договору, як додаткові витрати, підтверджені експедитором.

Позивачем у порядку статті 90 ГПК України поставлено Відповідачу питання по суті справи, на які Відповідачем надано відповідь у формі заяви свідка за підписом керівника ОСОБА_2., з якої вбачається наступне: окрім викладеного у відзиві, що також продубльовано у заяві свідка, що фактично не заперечується сторонами і закріплено умовами Договору і крім того встановлено судом на підставі наданих доказів - водій ОСОБА_1 (зі слів останнього) був присутній при завантаженні вантажу, а заявка (нова) на перевезення вантажу вартістю 140 612, 17 грн Позивачем не надсилалась Відповідачу, у зв`язку з чим рахунок № 1293 від 23.09.2022, виставлений на підставі первісної Заявки та включає суму виписаного водію штрафу.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву поставлено Позивачу питання у порядку статті 90 ГПК України, у відповідь на які Позивачем до відповіді на відзив додано заяву свідка за підписом адвоката Корнишина Ю.О. (згідно частини 2 статті 90 ГПК України), з якої вбачається наступне: завантаження вантажу здійснювалося працівниками складу на території Республіки Польща за адресою: 22-100 Chelm, Poland, U1 Rampa Brzeska 39 A; проект Договору направлено Позивачем Відповідачу, який останнім підписано без зауважень.

У поданих запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву Відповідач заперечував щодо зазначеної Позивачем адреси складу де відбувалося завантаження та на спростування таких доводів надав суду Звіт по паливу Monitorland щодо автомобіля НОМЕР_1 за період з 19-20 вересня 2022 та роздруківку системи моніторингу, з яких (згідно доводів Відповідача) вбачається, що вказаний автомобіль на територію складу за адресою 22-100 Chelm, Poland, U1 Rampa Brzeska 39 A не заїжджав, а фактичне завантаження відбулося на відкритому паркінгу.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором перевезення.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частини 1 статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Положення частини 1 статті 180 Господарського кодексу України кореспондуються зі статтею 628 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Договір, редакція якого запропонована Позивачем, без зауважень та застережень підписаний уповноваженим представником Відповідача, а відтак є обов`язковим до виконання сторонами, у зв`язку з чим посилання Відповідача щодо покладання на нього обов`язків понад визначені умовами Договору - є необгрунтованими та безпідставними, оскільки Позивачем позовні вимоги обґрунтовуються виключно неналежним виконанням Відповідачем пункту 3.2.9 та абзацу 6 пункту 3.2.10 Договору, тобто в межах умов останнього.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та з чим погоджується суд апеляційної інстанції, на підставі поданої Позивачем Заявки Відповідачем здійснено міжнародне перевезення вантажу, і вказана обставина учасниками спору е заперечується.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що в силу приписів ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, Заявкою сторонами погоджено всі істотні умови перевезення в тому числі його вартість, маршрут та адресу завантаження, у зв`язку з чим доводи Відповідача щодо завантаження товару не на території складу за адресою 22-100 Chelm, Poland, U1 Rampa Brzeska 39 A - є необґрунтованими та безпідставними, оскільки будь яких заперечень чи то існування перешкод щодо навантаження товару від водія Відповідача Позивачу не надходило.

Крім того, надані Відповідачем роздруківки з електронного додатку системи моніторингу автомобіля - не є належними та достовірними доказами, в підтвердження саме факту навантаження автомобіля не на визначеному сторонами складі на території Республіки Польща, оскільки за період з 19-20 вересня 2022 автомобіль НОМЕР_1 знаходився за адресою 22-100 Chelm, Poland, U1 Rampa Brzeska 39 в той час як адреса складу є 22-100 Chelm, Poland, U1 Rampa Brzeska 39 A, а відтак не виключається, що зазначена в навігації адреса завантаження є територією складу відправника, і вказані обставини не спростовані Відповідачем більш вірогідними доказами.

При цьому, судом першої інстанції вірно враховано, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, фактичне виконання водієм Відповідача умов Договору та завантаження автомобіля належним вантажем, що ставить під сумніви вищенаведені заперечення, і фактично спростовує їх більш вірогідними у справі доказами в розумінні ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 918 Цивільного кодексу України, завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Завантаження (вивантаження) вантажу, що здійснюється відправником (одержувачем) вантажу, має провадитися у строки, встановлені договором, якщо такі строки не встановлені транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 2 статті 11 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Згідно з принципом сумлінного дотримання міжнародних договорів Україна виступає за те, щоб й інші сторони міжнародних договорів України неухильно виконували свої зобов`язання за цими договорами.

До Конвенції Україна приєдналась із застереженням Законом N 57-V (57-16) від 01.08.2006.

Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначене в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції (стаття 4 Конвенції).

Статтею 6 Конвенції закріплено реквізити, які має містить вантажна накладна та визначено, що сторони можуть внести у вантажну накладну будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають корисною.

Відповідно до підпункту 4 частини 1 статті 7 Конвенції, відправник несе відповідальність за всі витрати, шкоду і збитки, заподіяні перевізнику внаслідок неточності або недостатності: даних, зазначених у підпунктах b), d), e), f), g), h) та j) пункту 1 статті 6.

Підпунктом h пункту 1 статті 6 Конвенції визначено, що вантажна накладна містить такі дані як вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу.

Згідно з частиною 1 статті 8 Конвенції приймаючи вантаж, перевізник перевіряє: a) вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування та нумерації місць; b) зовнішній стан вантажу і його упаковки.

Якщо перевізник не має достатньої можливості перевірити вірність записів, зазначених у підпункті a) пункту 1 цієї статті, він повинен зробити обґрунтовані застереження у вантажній накладній. Він повинен також мотивувати всі зроблені ним застереження щодо зовнішнього стану вантажу і його упаковки. Ці застереження не мають обов`язкової сили для відправника, якщо останній не погодився бути зобов`язаним ними і не зробив про це запис у вантажній накладній.

Доводи Відповідача стосовно необхідності врахування положень статей 6,7 та 8 Конвенції, - обгрунтовано відхилені судом першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, оскільки статтею 7 Конвенції закріплено випадки коли саме відправник несе відповідальність за заподіяні перевізнику внаслідок неточності або недостатності даних щодо ваги вантажу (в даному випадку) у вантажній накладній, що наразі - не допущено.

Водночас, статтею 8 та 17 Конвенції закріплено перелік обов`язків Відповідача (Перевізника) приймаючи вантаж, який не є вичерпним та яким додатково визначено умовами укладеного між сторонами Договору.

Так, перевізник зобов`язується силами водія - експедитора контролювати процес завантаження/розвантаження транспортного засобу, включаючи перевірку зовнішнього стану упакування, поштучне перерахування вантажних місць і їх маркування на предмет відповідності заявці і товаросупроводжувальних документів. У випадку виявлення перевищення вагових параметрів (навантаження на вісь або загальної маси вантажу) терміново повідомити про це Експедитора та слідувати його інструкціям (підпункт 3.2.9. пункту 3.2. Договору).

Перевізник зобов`язується провести інструктаж водіїв про необхідність бути присутнім при завантаження, розвантаження, закріпленні вантажу, його розміщенні, щоб не допустити перевантаження (підпункт 3.2.10. пункту 3.2. Договору).

З урахуванням наведеного, оцінивши наявні у матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, дослідивши умови Договору, враховуючи правовідносини сторін, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що саме на Відповідача, в даному випадку водія Відповідача, покладено обов`язок контролювати процес завантаження товару відправником та бути присутнім при обставинах визначених підпунктом 3.2.9. пункту 3.2 та підпункт 3.2.10. пункту 3.2. Договору, в тому числі задля уникнення перевищення вагових параметрів - навантаження на вісь, що було допущено Перевізником при виконанні Договору. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Крім того, суд першої інстанції врахував також, що навіть у випадку присутності водія при завантаженні вантажу в автомобіль, останнім виконано свої обов`язки неналежним чином, оскільки не встановлено порушення навантаження.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, і що підтверджується наявними матеріалами справи, надані Відповідачем CMR не містять застережень щодо ваги вантажу, недопущення водія Відповідача до процесу завантаження та відсутності можливості здійснити перевірку вантаж на вагах, які знаходились на складі. Зазначені вище обставини також не зафіксовані водієм Відповідача іншим чином, наприклад шляхом складання Акту.

Відповідно до статті 3 Конвенції перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг, яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов`язки, як за власні дії і недогляди.

Частиною 2 статті 9 Конвенції закріплено, що якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній.

Відповідно до статті 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

З огляду на викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Відповідачем не доведено вину Позивача у допущенні порушення навантаження на одиночну вісь, а відтак і підстав для сплати суми штрафу в розмірі 6 000 польських злотих, що станом на дату виставлення рахунку еквівалентно 49 305, 37 грн. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Крім того, враховуючи аргументи сторін та те, що такий штраф не було підтверджено Позивачем як додаткові витрати згідно визначеного пунктом 5.3. Договору, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для його включення в загальну вартість перевезення згідно рахунку № 1293 від 23.09.2022, при тому, що вартість такого перевезення згідно Заявки становить 2500 євро по курсу НБУ на день розмитнення (91 311, 75 грн), а доказів внесення до умов Договору та Заявки змін щодо вартості перевезення - в матеріалах справи відсутні.

Суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що встановлені обставини свідчать про необґрунтоване та таке, що не узгоджується з умовами Договору, підвищення Відповідачем вартості перевезення з 91 311,75 грн до суми 140 612, 17 грн., а відтак і відсутність підстав для отримання від Позивача суми штрафу в розмірі 49 305, 37 грн., що відповідно свідчить про необхідність їх повернення Позивачу на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, з метою належного захисту прав Позивача.

В свою чергу, Позивачем при обґрунтуванні позовної заяви не визначено матеріально-правову підставу повернення спірних коштів, однак суд першої інстанції вірно вказав з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, що визначення судом змісту порушеного права та застосування визначеної судом норми не є виходом за межі позовних вимог, відповідає принципу верховенства права та принципу "суд знає закони" ("jura novit curia").

Згідно з частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частинами 2, 3 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст.11 Цивільного кодексу України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї норми за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Аналогічні висновки наведені в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20, постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18.

При цьому Верховний Суд неодноразово зазначав, що під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18).

Отже, доводи скаржника про те що судом першої інстанції неналежно встановлені дійсні умови Договору, зокрема п. 3.2.9, 4.2.5, 4.2.6, 4.2.9, а також невірно застосовано Конвенцію про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, не застосовано положення ст.ст. 213, 637,906 Цивільного кодексу України - є необгрунтованими та спростовуються наявними матеріалами справи.

Доводи скаржника про те, що надана позивачем роздруківка переписки у програмі Вайбер не відповідає критеріям належності, допустимості та достовірності - судом апеляційної інстанції приймаються до уваги, проте, саме вказані обставини переписки не є підставою для задоволення позову, адже суд першої інстанції вірно встановив, що встановлені обставини свідчать про необґрунтоване та таке, що не узгоджується з умовами Договору, підвищення Відповідачем вартості перевезення з 91 311,75 грн до суми 140 612, 17 грн., а відтак і відсутність підстав для отримання від Позивача суми штрафу в розмірі 49 305, 37 грн., що відповідно свідчить про необхідність їх повернення Позивачу на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, з метою належного захисту прав Позивача.

Посилання скаржника на те, що судом першої інстанції не враховано висновки Верховного Суду у постановах від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц, від 24.06.2021 у справі № 910/16328/19, від 23.12.2021 у справі № 910/17027/20, від 25.10.2022 у справі № 904/3886/21, від 08.02.2022 у справі № 903/261/21, від 23.09.2022 у справі № 920/566/21 - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки прийняті за інших обставин та оцінки інших доказів, та відмінних предметів спору і відмінного правового регулювання, зокрема:

- у справі № 753/11000/14-ц Приватне акціонерне товариство «Фармацевтична фірма «Дарниця» звернулось до суду з позовом до фізичної особи про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу квартири, і спір стосувався курсової різниці вартості квартири;

- у справі № 910/16328/19 спір стосувався тлумачення умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0291-03024 таким чином: визначення фактичного обсягу послуги за цим договором у розрахунковому місяці здійснюється з урахуванням кількості електричної енергії, переданої мережами оператора системи передачі - Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", без урахування обсягів електричної енергії, переданих без використання мереж Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", визнання відсутнім у Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" права нараховувати платіж Товариству з обмеженою відповідальністю "Клеймон" за послуги з передачі електричної енергії за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2019 року з урахуванням обсягів наданих послуг з передачі електричної енергії, що були надані без використання мереж Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", зобов`язання Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" провести перерахунок вартості послуг з передачі електричної енергії Товариству з обмеженою відповідальністю "Клеймон" за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2019 року з врахуванням фактичних обсягів наданих послуг з передачі електричної енергії, що були надані без використання мереж Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2019 року виключно з використанням мереж Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго";

- у справі № 910/17027/20 спір стосувався неналежного виконання відповідачем умов договору від 16.07.2020 №412-Е-20 щодо своєчасної поставки обумовленого товару належної якості, у зв`язку з чим позивачем нараховано до стягнення з відповідача штраф відповідно до пунктів 7.2, 7.4 договору;

- у справі № 904/3886/21 спір стосувався стягнення 51 793 879,96 грн збитків, 11 214 580,90 грн штрафу, 2 250 572,21 грн пені, і позовні вимоги були обгрунтовані неналежним виконанням Товариством зобов`язань за договором поставки від 25.06.2020 № 60416689 у частині своєчасної поставки товару;

- у справі № 903/261/21 спір стосувався стягнення 2 486 256,09 грн, з яких - 1 056 800,42 грн штрафу в розмірі 20% вартості недопоставлених цукрових буряків, нарахованого на підставі п. 5.6 договору №25ЦБ/19 купівлі-продажу та переробки на давальницьких умовах цукрових буряків від 30.01.2019, а також 1 429 455,67 грн пені, нарахованої за невиконання зобов`язань з передачі цукрових буряків на підставі п. 5.2 Договору;

- у справі № 920/566/21 спір стосувався зокрема правовідносин, які виникли з постачання електричної енергії, а саме: ТОВ "Енера Суми" (постачальник) та КНП "ОДКЛ" (споживач) уклали договір постачання електричної енергії, дію якого продовжили на січень-березень 2021 року, змінили тариф постачання та ціну договору, проте, ТОВ "Енера Суми" виставило КНП "ОДКЛ" рахунки за поставлену у лютому-березні 2021 року електричну енергію, однак КНП "ОДКЛ" у встановлений договором строк не оплатило рахунки, у зв?язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію.

З урахуванням наведеного, оцінивши наявні у матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, дослідивши умови Договору, враховуючи правовідносини сторін, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги Позивача є законним та обґрунтованими, оскільки покладення на нього відповідальності за відсутності вини у вчиненому суперечить умовам Договору, якими, в свою чергу, чітко передбачено обов`язки Відповідача (водія) контролювати процес завантаження товару задля уникнення перевищення перевантаження, що відповідно не виконано останнім, що підтверджує обставину порушення Відповідачем умов Договору в частині здійснення контролю за процесом завантаження чим допущено перевищення нормативних навантажень на вісь, та, як наслідок, застосування за таке порушення штрафу, який неправомірно отримано Відповідачем, а відтак вимоги Позивача про стягнення 49 305,37 грн. - підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній справі щодо спірних правовідносин учасників справи, з урахуванням меж апеляційного оскарження, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з Відповідача на користь Позивача 49 305,37 грн., з висновками якого погоджується і суд апеляційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному рішенні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду м. Києва від 08.05.2023 у справі № 910/1647/23, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Також, оскільки за наслідками апеляційного розгляд справи, оскаржуване рішення залишено в силі, а тому його дія підлягає поновленню.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Транс Інвест" на рішення Господарського суду м. Києва від 08.05.2023 у справі № 910/1647/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 08.05.2023 у справі № 910/1647/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Поновити дію рішення Господарського суду м. Києва від 08.05.2023 у справі № 910/1647/23.

5. Матеріали справи № 910/1647/23 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Є.Ю. Шаптала

О.В. Тищенко