Рішення

від 10.05.2023 по справі 910/4185/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.05.2023Справа № 910/4185/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/4185/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еру Трейдінг" (Україна, 04070, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 58, поверх 10; ідентифікаційний код: 40371329)

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (Україна, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; ідентифікаційний код: 00100227)

про зобов`язання припинити дії та стягнення 27 707 658,75 грн

Представники учасників справи:

від позивача: Готьман Л.В., довіреність № 01/01-3648-Д від 24.11.2022;

від відповідача: Франюк А.В., довіреність № 06/01-5 від 06.01.2023.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еру Трейдінг" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - відповідач) про зобов`язання припинити дії, спрямовані на нарахування послуг з передачі електричної енергії щодо експорту електричної енергії позивачу за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0187-02024 від 01.01.2019 і включення вартості та обсягу послуг з передачі електричної енергії при здійсненні експорту електричної енергії у первинні документи, якими оформлюється надання послуг з передачі електричної енергії, та стягнення 8 762 061,22 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неправомірних дій відповідача, які він не припиняє (триваюче правопорушення), спрямованих на включення до первинних документів за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0187-02024 від 01.01.2019 вартості та обсягу послуг з передачі електричної енергії при експорті електричної енергії, відповідач порушує право позивача на отримання послуг в передбаченому договором та законодавством України обсязі, а також неправомірно не повертає позивачу переплату за договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

06.04.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4185/21, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.05.2021.

29.04.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він заперечує проти задоволення вимог позову. Відповідач зазначає, що при експортуванні електричної енергії здійснюється її транспортування до енергосистеми іншої країни, що передбачає фізичне користування відповідним учасником ринку електричної енергії (експортером) мережами ОСП (міждержавними лініями), такий експортер фактично отримує послугу з передачі електричної енергії та повинен її оплачувати в обсягах експортованої електричної енергії відповідно до вимог чинного законодавства за тарифами, встановленими НКРЕКП. За твердженнями відповідача, відмовляючись оплачувати послуги в обсязі переданої та експортованої електричної енергії, позивач фактично вимагає безоплатного надання такої послуги, що суперечить вимогам законодавства та умовам укладеного Договору. Також відповідач вказує на те, що вимога позивача про припинення дій, спрямованих на нарахування послуг з передачі електричної енергії щодо експорту електричної енергії по суті є вимогою про встановлення певних юридичних фактів, що не захищає порушене право позивача та не може бути самостійним предметом судового розгляду. Крім того, відповідач вважає помилковими доводи позивача про те, що нарахування плати за послуги з передачі експортованих обсягів електроенергії порушує міжнародні зобов`язання України, зокрема статтю 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства та статтю 31 Угоди про Асоціацією між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами з іншої сторони, адже плата за послугу з передачі електричної енергії не є митом, а є платою за фактично надані послуги.

11.05.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи та відповідь на відзив, у якій позивач вказав на хибність доводів, викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву, та підтримав раніше заявлені вимоги.

У підготовче засідання 12.05.2021 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 12.05.2021 судом було оголошено перерву до 02.06.2021.

19.05.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2021, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/4185/21 призначене на 02.06.2021 не відбудеться, у зв`язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці, підготовче засідання призначено на 23.06.2021.

У підготовче засідання 23.06.2021 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 23.06.2021 представником позивача було подано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

Враховуючи, що судом було здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 21.07.2021.

У судове засідання 21.07.2021 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У судовому засіданні 21.07.2021 судом було оголошено перерву до 18.08.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2021, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що судове засідання у справі № 910/4185/21, призначене на 18.08.2021, не відбудеться, у зв`язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці, судове засідання призначено на 15.09.2021.

09.09.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення.

15.09.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/12326/20.

У судове засідання 15.09.2021 з`явились представники сторін.

У судовому засіданні 15.09.2021 судом було оголошено перерву до 13.10.2021.

07.10.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення, в яких заявлено клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження та зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №910/9627/20.

12.10.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження та клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/9627/20.

У судове засідання 13.10.2021 з`явився представник відповідача, представник позивача не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання позивач був повідомлений належним чином, проте до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням його представника на лікарняному, у задоволенні якого судом було відмовлено, оскільки позивач не обмежений у виборі повноважного представника для участі в судовому засіданні, а також враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У судовому засіданні 13.10.2021 суд розглянув клопотання сторін про повернення на стадію підготовчого провадження та про зупинення провадження у справі та, після виходу з нарадчої кімнати, оголосив вступну та резолютивну частини ухвали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2021 вирішено перейти зі стадії розгляду справи № 910/4185/21 по суті на стадію підготовчого провадження. У задоволенні клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю "Еру Трейдінг" та Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про зупинення провадження у справі № 910/4185/21 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи № 910/9627/20 відмовлено. Зупинено провадження у справі № 910/4185/21 до закінчення перегляду Верховним Судом в касаційному порядку справи № 910/12326/20.

17.11.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, а також заява про часткову зміну предмету позову та збільшення розміру позовних вимог, у якій позивач просить зобов`язати відповідача припинити дії, спрямовані на нарахування послуг з передачі електричної енергії щодо експорту електричної енергії позивачу за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0187-02024 від 01.01.2019 і включення вартості та обсягу послуг з передачі електричної енергії при здійсненні експорту електричної енергії у первинні документи, якими оформлюється надання послуг з передачі електричної енергії, стягнути з відповідача на свою користь 27 707 658,75 грн, а також визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 17.11.2021 до Договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0187-02024 від 01.01.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 було поновлено провадження у справі № 910/4185/21, підготовче засідання призначено на 14.12.2022, прийнято до розгляду заяву ТОВ "Еру Трейдінг" про збільшення розміру позовних вимог та запропоновано відповідачу у строк до закінчення підготовчого провадження надати суду письмові пояснення, з урахуванням заяви ТОВ "Еру Трейдінг" про збільшення розміру позовних вимог, а також залишено без розгляду заяву ТОВ "Еру Трейдінг" про часткову зміну предмета позову.

13.12.2022 на електронну адресу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові пояснення з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, у яких відповідач просить залишити позов без задоволення. Додатково відповідач зазначив про нерелевантність до спірних правовідносин правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20, з огляду на низку суттєвих відмінностей, а саме умов договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та спірних періодів, що обумовлено втратою чинності постановою НКРЕКП від 07.02.2020 № 360.

У підготовче засідання 14.12.2022 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 14.12.2022 судом було долучено до матеріалів справи додаткові пояснення відповідача та оголошено перерву до 11.01.2023.

29.12.2022 та 03.01.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

У підготовче засідання 11.01.2023 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 11.01.2023 присутніми представниками сторін надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.02.2023.

У судове засідання 15.02.2023 з`явились представники сторін.

У судовому засіданні 15.02.2023 суд розпочав розгляд справи по суті, заслухав промови представників сторін у вступному слові та оголосив перерву в судовому засіданні до 15.03.2023.

У судове засідання 15.03.2023 з`явились представники сторін.

У судовому засіданні 15.03.2023 суд оголосив перерву до 19.04.2023.

11.04.2023 на електронну адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

У судове засідання 19.04.2023 з`явились представники сторін.

У судовому засіданні 19.04.2023 суд оголосив перерву до 10.05.2023.

03.05.2023 на електронну адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

У судове засідання 10.05.2023 з`явились представники сторін.

Представник позивача надала суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті спору, проти позову заперечував.

У судовому засіданні 10.05.2023 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "НЕК "Укренерго" є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 №73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 №829-р "Про погодження перетворення державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у приватне акціонерне товариство" (п. 1.1 Статуту ПрАТ "НЕК "Укренерго").

ПрАТ "НЕК "Укренерго" є правонаступником майна, усіх прав та обов`язків Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до ст. 108 Цивільного кодексу України, п. 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 року № 802 (п. 3.2 Статуту ПрАТ "НЕК "Укренерго").

ПрАТ "НЕК "Укренерго" виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.

Товариство з обмеженою відповідальності "ЕРУ Трейдінг" є юридичною особою, яка здійснює ліцензійну діяльність з постачання електричної енергії споживачу на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетика та комунальних послуг (НКРЕКП) № 1153 від 04.10.2018.

01.01.2019 між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (оператор системи передачі, ОСП) та Товариством з обмеженою відповідальності "ЕРУ Трейдінг" (користувач системи передачі) було укладено Договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0187-02024 (далі - Договір).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 07.02.2020 № 360 (далі - Постанова № 360) затверджено зміни до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 309.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2020 у справі №640/3041/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020, постанову НКРЕКП від 07.02.2020 № 360 визнано протиправною та нечинною з моменту прийняття в частині змін до пунктів 5.1, 5.3, 5.6 глави 5, 6.2, 6.5 глави 6 Розділу ХІ, та змін до додатків 5 та 6 Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309. Постановою Верховного Суду від 08.09.2021 судові рішення судів попередніх інстанцій у справі № 640/3041/20 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

З метою приведення Договору у відповідність з Кодексом системи передачі, з урахуванням змін та доповнень, внесених постановою НКРЕКП від 07.02.2020 № 360, якою в тому числі внесено зміни до типової форми Договору про надання послуг з передачі електричної енергії, сторони уклали Додаткову угоду № 4 від 17.11.2021 до Договору, умови якої поширюються на взаємовідносини сторін, які виникли до її укладення з 08.02.2020 (п. 6 Додаткової угоди № 4 від 17.11.2021 до Договору).

Відповідно до п. 1.1 Договору (тут і надалі в редакції Додаткової угоди № 4 від 17.11.2021 до Договору) оператор зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга), а користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього Договору.

Згідно з п. 3.1 Договору планова та/або фактична вартість послуги визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятором), та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному веб-сайті в мережі Інтернет.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що для розрахунків за цим Договором використовується плановий і фактичний обсяги послуги:

1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць. У разі ненадання або несвоєчасного надання користувачем повідомлень плановим обсягом послуги визначається фактичний обсяг наданої послуги у попередньому розрахунковому періоді;

2) фактичний обсяг послуги в розрахунковому місяці визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі.

Розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць (п. 5.1 Договору).

За умовами пунктів 5.5, 5.6 Договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з дати та на підставі отриманого акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 11 календарних днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - сервіс), з використанням кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.

Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається на підставі даних, що надаються до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), Адміністратором комерційного обліку.

Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в сервісі згідно з вимогами Правил ринку.

Акт коригування наданої послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє користувачу. Користувач здійснює підписання акта коригування наданої послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 календарних днів та повертає один примірник підписаного акта ОСП. Оплату вартості послуги, що виникла в результаті коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює протягом 3 банківських днів з дня отримання акта.

У разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов`язання у встановлений Договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.

Протягом спірного періоду (з 08.02.2020 по вересень 2022 року включно) відповідачем було складено та надано позивачу:

- акт приймання передачі послуги за лютий 2020 року від 29.02.2020 на суму з ПДВ 2968017,91 грн (фактичний обсяг - 15 916,012 МВт*год, ставка тарифу - 155,40 грн) та рахунок-фактуру до нього № 0187-02024/04/03/2020 від 04.03.2020;

- акт приймання передачі послуги за березень 2020 року від 31.03.2020 на суму з ПДВ 2884260,42 грн (фактичний обсяг - 15 466,862 МВт*год, ставка тарифу - 155,40 грн) та рахунок-фактуру до нього № 0187-02024/03/04/2020 від 03.04.2020;

- акт приймання передачі послуги за квітень 2020 року від 30.04.2020 на суму з ПДВ 2303176,99 грн (фактичний обсяг - 12 350,799 МВт*год, ставка тарифу - 155,40 грн) та рахунок-фактуру до нього № 0187-02024/04/05/2020 від 04.05.2020;

- акт приймання передачі послуги за травень 2020 року від 31.05.2020 на суму з ПДВ 2593635,44 грн (фактичний обсяг - 13 908,384 МВт*год, ставка тарифу - 155,40 грн) та рахунок-фактуру до нього № 0187-02024/04/06/2020 від 04.06.2020;

- акт приймання передачі послуги за червень 2020 року від 30.06.2020 на суму з ПДВ 2478220,92 грн (фактичний обсяг - 13 289,473 МВт*год, ставка тарифу - 155,40 грн) та рахунок-фактуру до нього № 0187-02024/03/07/2020 від 03.07.2020;

- акт приймання передачі послуги за липень 2020 року від 31.07.2020 на суму з ПДВ 2242802,98 грн (фактичний обсяг - 12 027,043 МВт*год, ставка тарифу - 155,40 грн) та рахунок-фактуру до нього № 0187-02024/04/08/2020 від 04.08.2020;

- акт приймання передачі послуги за серпень 2020 року від 31.08.2020 на суму з ПДВ 3779648,33 грн (фактичний обсяг - 13 111,214 МВт*год, ставка тарифу - 240,23 грн) та рахунок-фактуру до нього № 0187-02024/04/09/2020 від 04.09.2020;

- акт приймання передачі послуги за вересень 2020 року від 30.09.2020 на суму з ПДВ 5476251,18 грн (фактичний обсяг - 18 996,556 МВт*год, ставка тарифу - 240,23 грн) та рахунок-фактуру до нього № 0187-02024/05/10/2020 від 05.10.2020;

- акт приймання передачі послуги за жовтень 2020 року від 31.10.2020 на суму з ПДВ 3483037,69 грн (фактичний обсяг - 12 082,302 МВт*год, ставка тарифу - 240,23 грн) та рахунок-фактуру до нього № 0187-02024/04/11/2020 від 04.11.2020;

- акт приймання передачі послуги за листопад 2020 року від 30.11.2020 на суму з ПДВ 4356772,56 грн (фактичний обсяг - 15 113,199 МВт*год, ставка тарифу - 240,23 грн) та рахунок-фактуру до нього № 0187-02024/04/12/2020 від 04.12.2020;

- акт приймання передачі послуги за грудень 2020 року від 31.12.2020 на суму з ПДВ 11205245,64 грн (фактичний обсяг - 29 855,815 МВт*год, ставка тарифу - 312,76 грн) та рахунок-фактуру до нього № 0187-02024/04/01/2021 від 04.01.2021;

- акт приймання передачі послуги за січень 2021 року від 31.01.2021 на суму з ПДВ 3500364,17 грн (фактичний обсяг - 9 924,030 МВт*год, ставка тарифу - 293,93 грн) та рахунок-фактуру до нього № 0187-02024/04/02/2021 від 04.02.2021;

- акт приймання передачі послуги за лютий 2021 року від 28.02.2021 на суму з ПДВ 3527688,72 грн (фактичний обсяг - 10 001,499 МВт*год, ставка тарифу - 293,93 грн) та рахунок-фактуру до нього № 0187-02024/04/03/2021 від 04.03.2021;

- акт приймання передачі послуги за березень 2021 року від 31.03.2021 на суму з ПДВ 3266172,38 грн (фактичний обсяг - 9 260,063 МВт*год, ставка тарифу - 293,93 грн);

- акт приймання передачі послуги за квітень 2021 року від 30.04.2021 на суму з ПДВ 3182653,12 грн (фактичний обсяг - 9 023,274 МВт*год, ставка тарифу - 293,93 грн);

- акт приймання передачі послуги за травень 2021 року від 31.05.2021 на суму з ПДВ 2833771,49 грн (фактичний обсяг - 8 034,145МВт*год, ставка тарифу - 293,93 грн);

- акт приймання передачі послуги за червень 2021 року від 30.06.2021 на суму з ПДВ 2854423,37 грн (фактичний обсяг - 8 092,696 МВт*год, ставка тарифу - 293,93 грн) та рахунок-фактуру до нього № 0187-02024/05/07/2021 від 05.07.2021;

- акт приймання передачі послуги за липень 2021 року від 31.07.2021 на суму з ПДВ 1749976,09 грн (фактичний обсяг - 4 961,431 МВт*год, ставка тарифу - 293,93 грн) та рахунок-фактуру до нього № 0187-02024/04/08/2021 від 04.08.2021;

- акт приймання передачі послуги за серпень 2021 року від 31.08.2021 на суму з ПДВ 1823499,04 грн (фактичний обсяг - 5 169,879 МВт*год, ставка тарифу - 293,93 грн) та рахунок-фактуру до нього № 0187-02024/06/09/2021 від 06.09.2021;

- акт приймання передачі послуги за вересень 2021 року від 30.09.2021 на суму з ПДВ 1857010,94 грн (фактичний обсяг - 5 264,890 МВт*год, ставка тарифу - 293,93 грн) та рахунок-фактуру до нього № 0187-02024/05/10/2021 від 05.10.2021;

- акт приймання передачі послуги за жовтень 2021 року від 31.10.2021 на суму з ПДВ 2312761,99 грн (фактичний обсяг - 6 557,009 МВт*год, ставка тарифу - 293,93 грн) та рахунок-фактуру до нього № 0187-02024/05/11/2021 від 05.11.2021;

- акт приймання передачі послуги за листопад 2021 року від 30.11.2021 на суму з ПДВ 4050176,10 грн (фактичний обсяг - 11 482,825 МВт*год, ставка тарифу - 293,93 грн) та рахунок-фактуру до нього № 0187-02024/06/12/2021 від 06.12.2021;

- акт приймання передачі послуги за грудень 2021 року від 31.12.2021 на суму з ПДВ 4591989,50 грн (фактичний обсяг - 13 018,943 МВт*год, ставка тарифу - 293,93 грн) та рахунок-фактуру до нього № 0187-02024/05/01/2022 від 05.01.2022;

- акт приймання передачі послуги за січень 2022 року від 31.01.2022 на суму з ПДВ 6847275,50 грн (фактичний обсяг - 16 508,688 МВт*год, ставка тарифу - 345,64 грн) та рахунок-фактуру до нього № 0187-02024/04/02/2022 від 04.02.2022;

- акт приймання передачі послуги за лютий 2022 року від 28.02.2022 на суму з ПДВ 11954875,90 грн (фактичний обсяг - 28 823,043 МВт*год, ставка тарифу - 345,64 грн) та рахунок-фактуру до нього № 0187-02024/04/03/2022 від 04.03.2022;

- акт приймання передачі послуги за березень 2022 року від 31.03.2022 на суму з ПДВ 2009429,84 грн (фактичний обсяг - 4 844,708 МВт*год, ставка тарифу - 345,64 грн) та рахунок-фактуру до нього № 0187-02024/04/04/2022 від 04.04.2022;

- акт приймання передачі послуги за квітень 2022 року від 30.04.2022 на суму з ПДВ 1546626,32 грн (фактичний обсяг - 3 728,895 МВт*год, ставка тарифу - 345,64 грн) та рахунок-фактуру до нього № 0187-02024/04/05/2022 від 04.05.2022;

- акт приймання передачі послуги за травень 2022 року від 31.05.2022 на суму з ПДВ 456927,92 грн (фактичний обсяг - 1 101,647 МВт*год, ставка тарифу - 345,64 грн) та рахунок-фактуру до нього № 0187-02024/06/06/2022 від 06.06.2022;

- акт приймання передачі послуги за червень 2022 року від 30.06.2022 на суму з ПДВ 667684,40 грн (фактичний обсяг - 1 609,778 МВт*год, ставка тарифу - 345,64 грн) та рахунок-фактуру до нього № 0187-02024/06/07/2022 від 06.07.2022;

- акт приймання передачі послуги за липень 2022 року від 31.07.2022 на суму з ПДВ 6006520,86 грн (фактичний обсяг - 14 481,640 МВт*год, ставка тарифу - 345,64 грн) та рахунок-фактуру до нього № 0187-02024/05/08/2022 від 05.08.2022;

- акт приймання передачі послуги за серпень 2022 року від 31.08.2022 на суму з ПДВ 5701032,61 грн (фактичний обсяг - 13 745,112 МВт*год, ставка тарифу - 345,64 грн) та рахунок-фактуру до нього № 0187-02024/05/09/2022 від 05.09.2022;

- акт приймання передачі послуги за вересень 2022 року від 30.09.2022 на суму з ПДВ 1126961,57 грн (фактичний обсяг - 2 717,089 МВт*год, ставка тарифу - 345,64 грн) та рахунок-фактуру до нього № 0187-02024/05/10/2022 від 05.10.2022.

Крім того, відповідачем були складені акти коригування, а саме:

- акт коригування від 23.09.2020 до акту від 29.02.2020 на суму з ПДВ 2 857 101,66 грн (фактичний обсяг - 15 321,223 МВт*год, ставка тарифу - 155,40 грн);

- акт коригування від 29.09.2020 до акту від 31.03.2020 на суму з ПДВ 2 829 329,39 грн (фактичний обсяг - 15 172,294 МВт*год, ставка тарифу - 155,40 грн);

- акт коригування від 02.11.2020 до акту від 30.04.2020 на суму з ПДВ 2 120 082,36 грн (фактичний обсяг - 11 368,953 МВт*год, ставка тарифу - 155,40 грн);

- акт коригування від 17.11.2020 до акту від 31.05.2020 на суму з ПДВ 2 372 603,32 грн (фактичний обсяг - 12 723,098 МВт*год, ставка тарифу - 155,40 грн);

- акт коригування від 25.11.2020 до акту від 30.06.2020 на суму з ПДВ 2 678 650,01 грн (фактичний обсяг - 14 364,275 МВт*год, ставка тарифу - 155,40 грн);

- акт коригування від 21.12.2020 до акту від 31.07.2020 на суму з ПДВ 2 399 100,64 грн (фактичний обсяг - 12 865,190 МВт*год, ставка тарифу - 155,40 грн);

- акт коригування від 18.01.2021 до акту від 31.08.2020 на суму з ПДВ 3 471 641,28 грн (фактичний обсяг - 12 042,769 МВт*год, ставка тарифу - 240,23 грн);

- акт коригування від 19.02.2021 до акту від 30.09.2020 на суму з ПДВ 5 584 774,98 грн (фактичний обсяг - 19 373,014 МВт*год, ставка тарифу - 240,23 грн);

- акт коригування від 16.08.2021 до акту від 31.10.2020 на суму з ПДВ 3 428 533,63 грн (фактичний обсяг - 11 893,233 МВт*год, ставка тарифу - 240,23 грн);

- акт коригування від 20.09.2021 до акту від 30.11.2020 на суму з ПДВ 4 263 205,94 грн (фактичний обсяг - 14 788,626 МВт*год, ставка тарифу - 240,23 грн);

- акт коригування від 27.09.2021 до акту від 31.12.2020 на суму з ПДВ 11 437 268,77 грн (фактичний обсяг - 30 474,029 МВт*год, ставка тарифу - 312,76 грн);

- акт коригування від 20.10.2021 до акту від 31.01.2021 на суму з ПДВ 3 306 353,78 грн (фактичний обсяг - 9 373,983 МВт*год, ставка тарифу - 293,93 грн);

- акт коригування від 29.10.2021 до акту від 28.02.2021 на суму з ПДВ 3 428 455,96 грн (фактичний обсяг - 9 720,160 МВт*год, ставка тарифу - 293,93 грн);

- акт коригування від 17.11.2021 до акту від 31.03.2021 на суму з ПДВ 3 181 395,68 грн (фактичний обсяг - 9 019,709 МВт*год, ставка тарифу - 293,93 грн);

- акт коригування від 17.12.2021 до акту від 30.04.2021 на суму з ПДВ 2 792 688,54 грн (фактичний обсяг - 7 917,669 МВт*год, ставка тарифу - 293,93 грн);

- акт коригування від 29.12.2021 до акту від 31.05.2021 на суму з ПДВ 2 516 030,45 грн (фактичний обсяг - 7 133,304 МВт*год, ставка тарифу - 293,93 грн);

- акт коригування від 30.12.2021 до акту від 30.06.2021 на суму з ПДВ 2 795 648,18 грн (фактичний обсяг - 7 926,060 МВт*год, ставка тарифу - 293,93 грн);

- акт коригування від 28.01.2022 до акту від 31.07.2021 на суму з ПДВ 1 497 990,14 грн (фактичний обсяг - 4 247,015 МВт*год, ставка тарифу - 293,93 грн);

- акт коригування від 21.02.2022 до акту від 31.08.2021 на суму з ПДВ 1 966 369,48 грн (фактичний обсяг - 5 574,937 МВт*год, ставка тарифу - 293,93 грн);

- акт коригування від 21.03.2022 до акту від 30.09.2021 на суму з ПДВ 1 929 930,38 грн (фактичний обсяг - 5 471,627 МВт*год, ставка тарифу - 293,93 грн);

- акт коригування від 19.05.2022 до акту від 31.10.2021 на суму з ПДВ 2 429 661,95 грн (фактичний обсяг - 6 888,437 МВт*год, ставка тарифу - 293,93 грн);

- акт коригування від 30.05.2022 до акту від 30.11.2021 на суму з ПДВ 4 273 875,29 грн (фактичний обсяг - 12 117,044 МВт*год, ставка тарифу - 293,93 грн);

- акт коригування від 16.06.2022 до акту від 31.12.2021 на суму з ПДВ 4 562 348,30 грн (фактичний обсяг - 12 934,906 МВт*год, ставка тарифу - 293,93 грн);

- акт коригування від 29.06.2022 до акту від 31.01.2022 на суму з ПДВ 6 877 855,93 грн (фактичний обсяг - 16 582,417 МВт*год, ставка тарифу - 345,64 грн);

- акт коригування від 27.07.2022 до акту від 28.02.2022 на суму з ПДВ 11 989 520,22 грн (фактичний обсяг - 28 906,570 МВт*год, ставка тарифу - 345,64 грн);

- акт коригування від 18.08.2022 до акту від 31.03.2022 на суму з ПДВ 1 727 076,53 грн (фактичний обсяг - 4 163,958 МВт*год, ставка тарифу - 345,64 грн);

- акт коригування від 20.09.2022 до акту від 30.04.2022 на суму з ПДВ 1 545 974,30 грн (фактичний обсяг - 3 727,323 МВт*год, ставка тарифу - 345,64 грн);

- акт коригування від 20.10.2022 до акту від 31.05.2022 на суму з ПДВ 481 547,30 грн (фактичний обсяг - 1 161,004 МВт*год, ставка тарифу - 345,64 грн);

- акт коригування від 18.11.2022 до акту від 30.06.2022 на суму з ПДВ 672 765,72 грн (фактичний обсяг - 1 622,029 МВт*год, ставка тарифу - 345,64 грн);

- акт коригування від 29.11.2022 до акту від 31.07.2022 на суму з ПДВ 6 088 746,96 грн (фактичний обсяг - 14 679,886 МВт*год, ставка тарифу - 345,64 грн);

- акт коригування від 21.12.2022 до акту від 31.08.2022 на суму з ПДВ 5 719 110,70 грн (фактичний обсяг - 13 788,698 МВт*год, ставка тарифу - 345,64 грн).

Позивачем послуги, надані відповідно до вищевказаних актів, були прийняті та повністю оплачені, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Водночас позивач неодноразово звертався до відповідача з листами, у яких вказував на неправомірність дій відповідача щодо нарахування вартості послуги з експорту/імпорту електричної енергії та включення вартості вказаної послуги до первинних документів, якими оформлюється надання послуг з передачі електричної енергії, а також просив відповідача усунути вказане порушення.

У відповідь на звернення позивача, відповідач обґрунтовував правомірність спірних нарахувань та просив позивача оплачувати виставлені рахунки.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач доводить відсутність у нього обов`язку здійснювати оплату послуги з передачі електричної енергії в обсягах експортованої електричної енергії, у зв`язку з чим просить суд зобов`язати відповідача припинити дії, спрямовані на нарахування послуг з передачі електричної енергії щодо експорту електричної енергії позивачу за Договором і включення вартості та обсягу послуг з передачі електричної енергії при здійсненні експорту електричної енергії у первинні документи, якими оформлюється надання послуг з передачі електричної енергії.

Крім того, за доводами позивача, виходячи із довідок, виданих за підписом осіб, відповідальних за здійснення диспетчерського (оперативно-технологічного) управління ОЕС України, до вищезазначених актів відповідачем протягом спірного періоду було неправомірно включено вартість послуги з експорту електричної енергії в загальному розмірі 27 707 658,75 грн, які позивач просить стягнути з відповідача.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що у зв`язку з прийняттям Постанови № 360 у позивача, як електропостачальника, виник обов`язок оплачувати послуги з передачі електричної енергії щодо якої здійснюється експорт, при цьому така плата не є заходом, еквівалентним до мита, а є платою за фактично надані послуги. Крім того відповідач вважає, що обраний позивачем спосіб захисту є неналежним, оскільки заявлена позивачем вимога про зобов`язання суб`єкта господарювання припинити дії по суті спрямована на встановлення юридично значущого факту, у зв`язку з чим її задоволення не є ефективним способом захисту, оскільки не призведе до відновлення права за умови його порушення.

Суд також встановив, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2022 у справі № 640/27130/21 визнано протиправною та нечинною з моменту прийняття постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 07.02.2020 № 360 "Про затвердження Змін до Кодексу системи передачі" в частині змін до пунктів 5.1, 5.3, 5.6 глави 5, пунктів 6.2, 6.5 глави 6 розділу XI, та змін до додатків 5 та 6 Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2023 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2022 у справі № 640/27130/21 змінено шляхом виключення із абзацу другого резолютивної частини слів "з моменту прийняття". В іншій частині зазначене рішення залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.04.2023 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2023 у справі № 640/27130/21.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

За приписами ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі (пункт 8 частини першої цієї статті).

Передача електричної енергії - транспортування електричної енергії електричними мережами оператора системи передачі від електричних станцій до пунктів підключення систем розподілу та електроустановок споживання (не включаючи постачання електричної енергії), а також міждержавними лініями (п. 60 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Міждержавна лінія електропередачі - це лінія електропередачі, що перетинає кордон між Україною та іншою державою і з`єднує об`єднану енергетичну систему України з системою передачі суміжної держави (п. 43 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Відповідно до пунктів 30 та 92 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальником є суб`єкт господарювання, який здійснює продаж електричної енергії за договором постачання електричної енергії споживачу, а трейдером є суб`єкт господарювання, що здійснює купівлю електричної енергії виключно з метою її перепродажу, крім продажу за договором постачання електричної енергії споживачу.

Отже, у розумінні положень пунктів 43, 60 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" передача електричної енергії при імпорті або експорті відбувається у віртуальній точці на державному кордоні.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04.02.2021 у справі № 914/935/20 та від 08.06.2021 у справі № 910/8044/20.

Пунктом 1.3.5 Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 307 (далі - Правила ринку) передбачено, що кандидат в учасники ринку повинен мати діючі договори, зокрема, про надання послуг з передачі електричної енергії, що укладаються згідно із Кодексом системи передачі (КСП).

Договір про надання послуг з передачі електричної енергії визначає організаційні, технічні та фінансові умови, на яких ОСП здійснює передачу електричної енергії системою передачі (пункт 5.1 глави 5 розділу X КСП).

Згідно з пунктами 5.2, 5.4, 5.5 глави 5 розділу X КСП укладення договорів про надання послуг з передачі електричної енергії є обов`язковою умовою надання користувачам доступу до системи передачі. Оператор системи передачі (ОСП) укладає договір про надання послуг з передачі електричної енергії з користувачем до набуття ним статусу учасника ринку електричної енергії відповідно до Правил ринку. Договір про надання послуг з передачі електричної енергії укладається за типовою формою, яка затверджується Регулятором.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач посилається на те, що спір у даній справі виник з приводу виконання договірних зобов`язань щодо оплати вартості послуги з передачі електричної енергії та стосується розрахунків за вже надані послуги.

Однак такі твердження відповідача судом відхиляються, оскільки предметом даного спору є правомірність дій відповідача щодо нарахування позивачу послуг з передачі електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії при здійсненні експорту електричної енергії та включення вартості й об`ємів таких послуг до первинних документів.

Станом на момент укладення Договору типова форма договору про надання послуг з передачі електричної енергії містилася у Додатку 6 до КСП, і не передбачала умов щодо включення до обсягів послуг з передачі електричної енергії обсягів експортованої електричної енергії, тобто обсягів, які не пов`язані з обсягами споживання електричної енергії споживачами позивача.

Обов`язок сплати тарифу за передачу, зокрема, щодо обсягів експортованої електричної енергії було запроваджено із прийняттям Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постанови від 07.02.2020 № 360 "Про затвердження змін до Кодексу систем передачі", яка набула чинності 08.02.2020 (далі - Постанова № 360).

Так, Постановою № 360 було внесено низку змін до Кодексу систем передачі, зокрема:

- у розділі XI глави 5, пункт 5.3 викладено в такій редакції:

"5.3. Послуги з передачі електричної енергії надаються ОСП на підставі договору між ним та: ОСР; електропостачальником; споживачем електричної енергії, який має намір купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку незалежно від точки приєднання; споживачем електричної енергії, оператором системи якого є ОСП, незалежно від способу купівлі електричної енергії (в електропостачальника за Правилами роздрібного ринку чи за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку); виробником електричної енергії для забезпечення власних потреб електричних станцій, що заживлені від мереж ОСР/ОСП, а також власних потреб електричних станцій у випадку відсутності генерації; трейдером/електропостачальником/виробником, що здійснює експорт електричної енергії в обсягах експорту електричної енергії";

- абзац третій пункту 5.6 замінено дев`ятьма новими абзацами, зокрема, визначено, що обсяг послуг з передачі електричної енергії визначається: для електропостачальників - на підставі даних щодо обсягів експорту електричної енергії та обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника, крім обсягів споживання електричної енергії споживачами, оператором системи яких є ОСП; для виробників електричної енергії - на підставі даних щодо обсягів експорту електричної енергії та обсягів електричної енергії для забезпечення власних потреб електричних станцій, що заживлені від мереж ОСР/ОСП, а також власних потреб електричних станцій у випадку відсутності генерації;

- у главі 6 абзац четвертий пункту 6.2 замінено двома абзацами наступного змісту:

"трейдером/електропостачальником/виробником, що здійснює імпорт та/або експорт електричної енергії в обсягах імпорту/експорту електричної енергії; споживачем, для якого оператором системи є ОСП";

- пункт 6.5 доповнено новими абзацами такого змісту:

"Обсяг послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління визначається, для виробників - як обсяг відпущеної електричної енергії, обсяг імпорту та/або експорту електричної енергії; для операторів систем розподілу - як обсяг розподіленої електричної енергії, обсяг купівлі електричної енергії для компенсації технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами оператора системи розподілу та обсяг електричної енергії для господарчих потреб ОСР; для споживачів, оператором системи яких є ОСП, - як обсяг спожитої електричної енергії; для електропостачальників та трейдерів - як обсяг імпорту та/або експорту електричної енергії. Для визначення обсягу наданої послуги використовуються дані обліку Адміністратора комерційного обліку. Споживачі, електроустановки яких приєднані до мереж ОСР, окремо не сплачують послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління".

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2020 у справі №640/3041/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020, визнано протиправною та нечинною з моменту прийняття Постанову №360 в частині змін до пунктів 5.1, 5.3, 5.6 глави 5, 6.2, 6.5 глави 6 Розділу ХІ, та змін до додатків 5 та 6 Кодексу системи передачі.

Однак, постановою Верховного Суду від 08.09.2021 судові рішення судів попередніх інстанцій у справі № 640/3041/20 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

З урахуванням викладеного, з метою приведення Договору у відповідність до Кодексу системи передачі, з урахуванням змін та доповнень, внесених Постановою № 360, сторони уклали Додаткову угоду № 4 від 17.11.2021 до Договору, умови якої поширюються на взаємовідносини сторін, які виникли до її укладення з 08.02.2022 (п. 6 Додаткової угоди № 4 від 17.11.2021 до Договору), тобто від моменту прийняття Постанови № 360.

З наведеного вбачається суттєва відмінність між обставинами цієї справи та справи №910/9627/20, про що слушно зауважує відповідач, з урахуванням чого до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 03.08.2022 у справі №910/9627/20, про те, що нарахування плати за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні її експорту не передбачено умовами договору про надання послуг з передачі електричної енергії та чинним законодавством, оскільки в межах спірного періоду у даній справі, Постанова № 360, якою установлено обов`язок електропостачальників оплачувати послуги з передачі електроенергії в обсягах її експортування, є чинною та підлягає виконанню усіма учасниками ринку електричної енергії на загальних підставах, а також зважаючи на внесення змін до Договору, викликаних необхідністю приведення останнього у відповідність до Кодексу системи передачі, з урахуванням змін та доповнень, внесених саме Постановою № 360.

У цьому контексті варто також зауважити, що визнання рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2022 у справі № 640/27130/21 протиправною та нечинною Постанову № 360 в частині змін до пунктів 5.1, 5.3, 5.6 глави 5, пунктів 6.2, 6.5 глави 6 розділу XI та змін до додатків 5 та 6 Кодексу системи передачі не має визначального значення для вирішення даного спору, оскільки постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2023, із посиланням на припис ч. 2 ст. 265 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2022 у справі № 640/27130/21 змінено шляхом виключення із абзацу другого резолютивної частини слів "з моменту прийняття".

Отже, Постанова № 360 в частині змін до пунктів 5.1, 5.3, 5.6 глави 5, пунктів 6.2, 6.5 глави 6 розділу XI та змін до додатків 5 та 6 Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309, є такою, що втратила чинність з 29.03.2023, натомість спірні правовідносини у цій справі обмежуються періодом з 08.02.2020 по вересень 2022 року.

Водночас висновки щодо реалізації актів Енергетичного Співтовариства та тлумачення змісту міжнародних договорів України, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20, є релевантними до спірних правовідносин, а тому враховуються судом.

За приписами статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили. У разі невідповідності правового акта міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір України.

Стаття 9 Конституції України визначає, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Порядок укладення, виконання та припинення дії міжнародних договорів України з метою належного забезпечення національних інтересів, здійснення цілей, завдань і принципів зовнішньої політики України, закріплених у Конституції України та законодавстві України, встановлює Закон України "Про міжнародні договори України", статтею 19 якого передбачено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Статтею 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено правові основи функціонування ринку електричної енергії. Зокрема у абзаці першому частини першої вказаної статті визначено, що правову основу функціонування ринку електричної енергії становлять Конституція України, цей Закон, закони України "Про альтернативні джерела енергії", "Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", "Про природні монополії", "Про захист економічної конкуренції", "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про енергетичну ефективність", міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства України.

Абзацом другим частини першої статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що на виконання зобов`язань України за Договором про заснування Енергетичного Співтовариства та Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, цей Закон спрямований на імплементацію актів законодавства Енергетичного Співтовариства у сфері енергетики, а саме Директиви 2009/72/ЄС про спільні правила внутрішнього ринку електричної енергії та про скасування Директиви 2003/54/ЄС, Регламенту (ЄС) 714/2009 про умови доступу до мережі транскордонного обміну електроенергією та скасування Регламенту (ЄС) 1228/2003, Директиви 2005/89/ЄС про заходи для забезпечення безпеки інвестування до системи електропостачання та інфраструктури.

Кодекс системи передачі має відповідати вимогам нормативно-правових актів Енергетичного Співтовариства (абз. 2 ч. 6 ст. 2 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Згідно з ч. 11 ст. 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" суб`єкти владних повноважень, а також суди при застосовуванні норм цього Закону беруть до уваги правозастосовну практику Енергетичного Співтовариства та Європейського Союзу, зокрема рішення Суду Європейського Союзу (Європейського Суду, Загального Суду), практику Європейської Комісії та Секретаріату Енергетичного Співтовариства щодо застосовування положень актів законодавства Європейського Союзу, зазначених у цій статті.

24.09.2010 Україна приєдналась до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства (ратифіковано Верховною Радою України 15.12.2010; приєднання набрало чинності 01.02.2011), завдання якого відповідно до статті другої полягає в організації зв`язків між сторонами й створенні правової та економічної бази стосовно енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі.

Згідно зі статтею 3 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства для цілей статті 2 діяльність Енергетичного Співтовариства охоплює:

a) запровадження Договірними Сторонами нормативно-правової бази Європейського Співтовариства з енергетики, навколишнього середовища, конкурентної політики та відновлюваних джерел енергії, як описано у викладеному нижче розділі II, що враховує як інституційну структуру Енергетичного Співтовариства, так і конкретну ситуацію в кожній з Договірних Сторін (далі - розширення дії нормативно-правової бази Європейського Співтовариства), як далі описано в розділі II;

b) установлення певної регуляторної системи, що дозволяє ефективне функціонування ринків енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі, на територіях Договірних Сторін і частині території Європейського Співтовариства та охоплює створення єдиного механізму транскордонної передачі та (або) транспортування енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі, й здійснення нагляду за одностороннім дотриманням заходів з безпеки (далі - механізм функціонування ринків енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі), як далі описано в розділі III;

c) створення Сторонами ринку енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі, без внутрішніх кордонів, у тому числі координацію взаємодопомоги у разі серйозних порушень у функціонуванні енергетичних мереж або зовнішніх пошкоджень, яка може охоплювати досягнення спільної енергетичної зовнішньоторговельної політики (далі - створення єдиного енергетичного ринку), як далі описано в розділі IV.

Статтею 11 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, яка міститься у розділі ІІ, визначено, що нормативно-правова база Європейського Співтовариства з енергетики для цілей цього Договору включає: i) директиву Європейського парламенту й Ради Європи 2003/54/EC від 26 червня 2003 року стосовно загальних засад функціонування внутрішнього ринку електроенергії, ii) директиву Європейського парламенту й Ради Європи 2003/55/EC від 26 червня 2003 року стосовно загальних засад функціонування внутрішнього ринку природного газу та iii) постанову Європейського парламенту й Ради Європи 1228/2003/EC від 26 червня 2003 року стосовно умов доступу до мережі транскордонної передачі електроенергії.

Відповідно до статті 1 Протоколу про приєднання України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства (ратифікований Законом № 2787-VI від 15.12.2010, який набрав чинності 30.01.2011) Україна приєднується до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства як Договірна Сторона відповідно до термінів та строків, викладених у Рішенні Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства від 18.12.2009 про приєднання України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства (Рішення 2009/04/MC-EnC), як це зазначено нижче в цьому Протоколі.

Якщо іншого не зазначено в цьому Протоколі, на дату приєднання, Україні надаються всі права, надані Договірним Сторонам, і вона виконує всі зобов`язання, покладені на Договірні Сторони Договором і всіма Рішеннями та Процедурними актами, прийнятими під час застосування Договору із часу набрання ним чинності.

Таким чином, приєднавшись до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, Україна прийняла на себе зобов`язання дотримуватися встановлених цим Договором положень та нормативно-правової бази щодо передачі енергопродуктів та матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі.

Стаття 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства визначає, що мита й кількісні обмеження імпорту й експорту енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі, і всі заходи, що мають подібний результат, між Сторонами забороняються. Ця заборона застосовується також до мит фіскального характеру.

Пункт 1 (статті 41) не виключає кількісних обмежень або заходів, що мають подібний результат, виправданих на підставі державної політики або державної безпеки, захистом здоров`я та життя людей, тварин або рослин чи захистом промислової та комерційної власності. Такі обмеження або заходи, проте, не є засобами довільної дискримінації або прихованого обмеження торгівлі між Сторонами.

Наведена норма є обов`язковою для України як для сторони Договору про заснування Енергетичного Співтовариства і підлягає застосуванню відповідно до статті 9 Конституції України та Закону України "Про міжнародні договори України".

Відповідно до статті 94 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства інституції тлумачать будь-який термін чи інше поняття, використані в цьому договорі як такі, що походять із законодавства Європейського Співтовариства відповідно до прецедентного права Суду чи Суду першої інстанції Європейських Співтовариств.

Так, відповідно до позиції суду Європейського союзу у справі № C-305/17 FENS vs Slovak Republic від 06.12.2018 щодо тлумачення положень Директиви 2003/54/ЄС, яка, як зазначено вище, є складовою права Енергетичного Співтовариства, закріплення плати за передачу при здійсненні експортних операцій є заходом еквівалентним до мита, оскільки таким заходом є будь-яка грошова плата, якою б малою вона не була та не залежно від її призначення та способу застосування, що накладається в односторонньому порядку на товари через те, що вони перетинають кордон, і яка не є митом у строгому розумінні.

Статтею 67 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства передбачено, що Секретаріат Енергетичного Співтовариства спостерігає за виконанням Сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором та передає щорічні звіти про хід виконання зобов`язань Раді Міністрів.

Таким чином, фактично ратифікацією Договору про заснування Енергетичного Співтовариства Україна уповноважила Секретаріат Енергетичного Співтовариства на оцінку правомірності дій України, як сторони Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, на відповідність його умовам.

Велика Палата Верховного Суду в вищезазначеній постанові зауважила, що наведений в листах Секретаріату ЕС аналіз дає підстави для висновку про те, що встановлена плата за передачу щодо обсягів експортованої електричної енергії є за своєю природою та з урахуванням її структури такою, що має розцінюватися як захід, який є подібним до мита, встановлення якого не відповідає нормам статті 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства та не є виправданим відповідно до пункту 2 цієї статті.

Крім того, частиною першою статті 31 Угоди про Асоціацію між Україною з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами з іншої сторони (ратифікованої Законом № 1678-VII від 16.09.2014, який набрав чинності 27.09.2014) встановлено, що сторони не повинні запроваджувати або зберігати в силі будь-які мита, податки або будь-які інші заходи еквівалентної дії, що накладаються на вивезення товарів або запроваджується у зв`язку з вивезенням товарів на іншу територію.

Таким чином, нарахування плати за послуги з передачі експортованих обсягів електроенергії порушує міжнародні зобов`язання України перед сторонами Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, Європейським Союзом і Європейським співтовариством з атомної енергії. Тому, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про неправомірність дій відповідача щодо нарахування обсягів та вартості послуг з передачі електричної енергії при здійсненні позивачем експорту електричної енергії до країн - сторін Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, а також до країн - членів Європейського Союзу і Європейського співтовариства з атомної енергії.

Водночас суд встановив, що позивач експортував електричну енергію не тільки до країн - сторін Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, але й до Республіки Білорусь, яка не є стороною Договору про заснування Енергетичного Співтовариства та не є членом Європейського Союзу і Європейського співтовариства з атомної енергії, а тому обов`язок позивача, як електропостачальника, запроваджений із прийняттям Постанови №360, оплачувати послуги з передачі електричної енергії щодо якої здійснюється експорт до країн, які не є сторонами Договору про заснування Енергетичного Співтовариства та не є членами Європейського Союзу і Європейського співтовариства з атомної енергії, не порушує жодних міжнародних зобов`язань України.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17).

У рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально- правовим засадам.

Таким чином, "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Суд погоджується з доводами позивача, що неправомірні дії відповідача порушують охоронюваний законом інтерес позивача на отримання послуг за договором без включення обсягів послуг з експорту.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні таких спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Враховуючи вищевикладене, суд не може погодитись із твердженнями відповідача про обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту. Однак, беручи до уваги, що незаконним є нарахування відповідачем додаткової плати за передачу електричної енергії під час експорту лише до країн - сторін Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, а також країн - членів Європейського Союзу і Європейського співтовариства з атомної енергії, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для захисту та забезпечення відновлення прав позивача шляхом застосування обраного останнім способу захисту і, як наслідок, задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача припинити дії, спрямовані на нарахування послуг з передачі електричної енергії позивачу за Договором при здійсненні експорту електричної енергії до країн - сторін Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, а також до країн - членів Європейського Союзу і Європейського співтовариства з атомної енергії та включення вартості та обсягу послуг з передачі електричної енергії при здійсненні експорту електричної енергії до цих країн у первинні документи, якими оформлюється надання послуг з передачі електричної енергії.

Щодо вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Еру Трейдінг" про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в розмірі 27 707 658,75 грн суд зазначає наступне.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 Цивільного кодексу України).

Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17).

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Крім того, згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17).

Отже для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 334/2517/16-ц та від 13.01.2021 у справі № 539/3403/17.

Суд встановив, що позивач повністю оплатив послуги з передачі електричної енергії за Договором, відповідно до виставлених відповідачем рахунків-фактур та актів приймання-передачі послуг за спірний період, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

На користь цього свідчить також наявність переплати, про яку зазначено у рахунку-фактурі № 0187-02024/05/10/2022 від 05.10.2022 за вересень 2022 року і у листі відповідача № 01/59301 від 30.12.2022.

Водночас суд встановив неправомірність дій відповідача щодо включення ним обсягів з передачі електричної енергії при здійсненні експорту електричної енергії до країн - сторін Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, а також до країн - членів Європейського Союзу і Європейського співтовариства з атомної енергії, і, як наслідок, порушення в результаті таких дій прав та законних інтересів позивача як учасника ринку електричної енергії.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" диспетчерське (оперативно-технологічне) управління режимами роботи ОЕС України відповідно до цього Закону, кодексу системи передачі та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії здійснює оператор системи передачі.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи довідок, виданих за підписом осіб, відповідальних за здійснення диспетчерського (оперативно-технологічного) управління ОЕС України, позивачем було експортовано наступні обсяги електричної енергії:

- у лютому 2020 року було експортовано 350,000 МВт*год, з яких 350,000 МВт*год до Румунії (відповідно до графіка постачання на лютий 2020 року до Контракту № 1/1136 від 29.08.2016, укладеного позивачем з Підприємством Energy Financing Team (Switzerland) AG у період з 08.02.2020 до 29.02.2020 було експортовано 118,000 МВт*год);

- у березні 2020 року було експортовано 114,447 МВт*год, з яких 114,447 МВт*год до Білорусі;

- у квітні 2020 року було експортовано 92,167 МВт*год, з яких 92,167 МВт*год до Білорусі;

- у травні 2020 року було експортовано 95,992 МВт*год, з яких 95,992 МВт*год до Білорусі;

- у червні 2020 року було експортовано 60,491 МВт*год, з яких 60,491 МВт*год до Білорусі;

- у липні 2020 року було експортовано 294,625 МВт*год, з яких 107,000 МВт*год до Румунії та 187,625 МВт*год до Білорусі;

- у серпні 2020 року було експортовано 134,706 МВт*год, з яких 134,706 МВт*год до Білорусі;

- у вересні 2020 року було експортовано 6 846,278 МВт*год, з яких 1 951,000 МВт*год до Угорщини, 1 723,000 МВт*год до Словаччини, 3 099,000 МВт*год до Румунії та 73,278 МВт*год до Білорусі;

- у жовтні 2020 року було експортовано 238,094 МВт*год, з яких 63,000 МВт*год до Угорщини, 25,000 МВт*год до Словаччини, 64,000 МВт*год до Румунії та 86,094 МВт*год до Білорусі;

- у листопаді 2020 року було експортовано 3 090,365 МВт*год, з яких 1 527,000 МВт*год до Словаччини, 1 467,000 МВт*год до Румунії та 96,365 МВт*год до Білорусі;

- у грудні 2020 року було експортовано 17 290,518 МВт*год, з яких 14 991,000 МВт*год до Словаччини, 2 091,000 МВт*год до Румунії та 208,518 МВт*год до Білорусі;

- у січні 2020 року було експортовано 186,313 МВт*год, з яких 186,313 МВт*год до Білорусі;

- у лютому 2021 року було експортовано 387,084 МВт*год, з яких 237,000 МВт*год до Угорщини та 150,084 МВт*год до Білорусі;

- у березні 2021 року було експортовано 199,700 МВт*год, з яких 199,700 МВт*год до Білорусі;

- у квітні 2021 року було експортовано 55,903 МВт*год, з яких 55,903 МВт*год до Білорусі;

- у травні 2021 року було експортовано 95,443 МВт*год, з яких 95,443 МВт*год до Білорусі;

- у червні 2021 року було експортовано 107,622 МВт*год, з яких 107,622 МВт*год до Білорусі;

- у липні 2021 року було експортовано 183,356 МВт*год, з яких 183,356 МВт*год до Білорусі;

- у серпні 2021 року було експортовано 637,000 МВт*год, з яких 511,000 МВт*год до Румунії та 126,000 МВт*год до Білорусі;

- у вересні 2021 року було експортовано 244,921 МВт*год, з яких 244,921 МВт*год до Білорусі;

- у жовтні 2021 року було експортовано 1 347,487 МВт*год, з яких 641,000 МВт*год до Угорщини, 562,000 МВт*год до Словаччини та 144,487 МВт*год до Білорусі;

- у листопаді 2021 року було експортовано 1494,000 МВт*год, з яких 38,000 МВт*год до Угорщини та 1 456,000 МВт*год до Словаччини;

- у лютому 2022 року було експортовано 14 499 МВт*год, з яких 5 538,000 МВт*год до Угорщини, 3 925,000 МВт*год до Словаччини та 5 036,000 МВт*год до Румунії;

- у травні 2022 року було експортовано 1,000 МВт*год, з яких 1,000 МВт*год до Молдови;

- у червні 2022 року було експортовано 270,000 МВт*год, з яких 270,000 МВт*год до Румунії;

- у липні 2022 року було експортовано 13 095,000 МВт*год, з яких 5 422,000 МВт*год до Словаччини та 7 673,000 МВт*год до Румунії;

- у серпні 2022 року було експортовано 11 578,000 МВт*год, з яких 5 709,000 МВт*год до Словаччини та 5 869,000 МВт*год до Румунії.

У постанові Верховного Суду від 20.12.2018 у справі № 920/169/18 викладено правовий висновок про те, що зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна виникає відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України за умови набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також відсутності достатньої правової підстави для такого набуття (збереження), зокрема у разі, коли відповідні підстави згодом відпали.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Наявність певної правової підстави для набуття особою майна виключає застосування до неї положень статті 1212 Цивільного кодексу України, якщо згадана підстава продовжує існувати.

Водночас сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору. Водночас сплата однією стороною грошових коштів другій стороні поза межами платежів, передбачених договором чи договорами, зокрема переплата понад визначену в договорі (договорах) суму, не може бути визнана такою, що здійснена на підставі відповідного договору.

Правовий висновок щодо застосування статті 1212 Цивільного кодексу України аналогічного змісту викладено також і у постанові Верховного Суду України від 14.10.2014 у справі № 917/2572/13.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на висновок суду про неправомірність дій відповідача щодо нарахування обсягів та вартості послуг з передачі електричної енергії при здійсненні позивачем експорту електричної енергії до країн - сторін Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, а також до країн - членів Європейського Союзу і Європейського співтовариства з атомної енергії, включення відповідачем до первинних та розрахункових документів вартості та обсягу послуг з передачі електричної енергії при здійсненні експорту електричної енергії до цих країн є необґрунтованим та здійснено без урахування міжнародних зобов`язань України.

Відтак кошти сплачені позивачем як оплата за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні експорту електричної енергії до країн - сторін Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, а також до країн - членів Європейського Союзу і Європейського співтовариства з атомної енергії набуті відповідачем без достатньої правової підстави.

У той же час, нарахування плати за послуги з передачі при експорті електричної енергії до Республіки Білорусь є обґрунтованим.

При розрахунку суми безпідставно набутих коштів відповідачем суд виходить з наведених вище обсягів експортованої позивачем електричної енергії та тарифу на послуги з передачі електричної енергії, чинного в кожний розрахунковий період.

Так, постановою НКРЕКП "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ПрАТ "НЕК "Укренерго" на 2020 рік" від 10.12.2019 № 2668 установлено з 01.01.2020 ПрАТ "НЕК "Укренерго" тариф на послуги з передачі електричної енергії на рівні 155,40 грн/МВт*год (без урахування податку на додану вартість).

Постановою НКРЕКП від 11.07.2020 № 1329 установлено з 01.08.2020 ПрАТ "НЕК "Укренерго" тариф на послуги з передачі електричної енергії на рівні 240,23 грн/МВт*год (без урахування податку на додану вартість).

Постановою НКРЕКП від 04.11.2020 № 1998 установлено з 01.12.2020 ПрАТ "НЕК "Укренерго" тариф на послуги з передачі електричної енергії на рівні 312,76 грн/МВт*год (без урахування податку на додану вартість).

Постановою НКРЕКП "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ПРАТ "НЕК "УКРЕНЕРГО" на 2021 рік" від 09.12.2020 № 2353 установлено з 01.01.2021 ПрАТ "НЕК "Укренерго" тариф на послуги з передачі електричної енергії на рівні 293,93 грн/МВт*год (без урахування податку на додану вартість).

Постановою НКРЕКП "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК "УКРЕНЕРГО" на 2022 рік" від 01.12.2021 № 2454 установлено з 01.01.2022 ПрАТ "НЕК "Укренерго" тариф на послуги з передачі електричної енергії на рівні 345,64 грн/МВт*год (без урахування податку на додану вартість).

З огляду на викладене, беручи до уваги незаконне нарахування відповідачем плати за передачу електричної енергії при експорті до країн - сторін Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, позовна вимога про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів визнається судом обґрунтованою в сумі 26 887 248,06 грн.

В частині стягнення вартості послуг з передачі електричної енергії за Договором при здійсненні експорту електричної енергії до Республіки Білорусь слід відмовити з огляду на те, що у спірний період була чинною Постанова № 360, якою установлено обов`язок експортерів оплачувати послуги з передачі в обсягах її експортування.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача припинити дії, спрямовані на нарахування позивачу вартості послуг з передачі електричної енергії за Договором при здійсненні експорту електричної енергії до країн - сторін Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, а також до країн - членів Європейського Союзу і Європейського співтовариства з атомної енергії та включення вартості та обсягу послуг з передачі електричної енергії при здійсненні експорту електричної енергії до країн - сторін Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, а також до країн - членів Європейського Союзу і Європейського співтовариства з атомної енергії у первинні документи, якими оформлюється надання послуг з передачі електричної енергії. Також до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 26 887 248,06 грн безпідставно набутих коштів.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У абзаці 2 пункту 36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" зазначено, що якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

Аналогічного правозастосування дотримується і Верховний Суд, зокрема, у постановах від 30.09.2020 у справі № 641/1355/18 та від 11.11.2020 у справі № 610/1905/18.

Таким чином, витрати позивача по сплаті судового збору за заявлену позовну вимогу немайнового характеру, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін в рівних частинах по 1 135,00 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору за заявлену позовну вимогу майнового характеру, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 403 308,72 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 12 306,16 грн залишається за позивачем.

Враховуючи, що позивачем сплачено судовий збір в більшому розмірі, ніж передбачено законом, переплата в сумі 2 692,00 грн може бути йому повернута в порядку ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Крім того, позивачем було понесено витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 135,00 грн за подання заяви про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Еру Трейдінг" про забезпечення позову задоволено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задоволено частково, ухвалу суду першої інстанції змінено. Постановою Верховного Суду від 26.08.2021 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задоволено частково, пункт 4 резолютивної частини постанови Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 та пункти 1, 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі №910/4185/21 змінено.

У постанові Верховного Суду від 09.09.2022 у справі № 904/7630/21 зазначено, що оскільки законом визначена сума судового збору за подання заяви про забезпечення позову (0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та не залежить від кількості заявлених в ній до задоволення заходів, то пропорційний розподіл судових витрат не здійснюється.

Відтак судові витрати позивача по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача в розмірі 1 135,00 грн, а витрати відповідача по сплаті судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 залишаються за відповідачем.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов`язати Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (Україна, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; ідентифікаційний код: 00100227) припинити дії, спрямовані на нарахування послуг з передачі електричної енергії Товариству з обмеженою відповідальністю "Еру Трейдінг" (Україна, 04070, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 58, поверх 10; ідентифікаційний код: 40371329) за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0187-02024 від 01.01.2019 при здійсненні експорту електричної енергії до країн - сторін Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, а також до країн - членів Європейського Союзу і Європейського співтовариства з атомної енергії та включення вартості та обсягу послуг з передачі електричної енергії при здійсненні експорту електричної енергії до країн - сторін Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, а також до країн - членів Європейського Союзу і Європейського співтовариства з атомної енергії у первинні документи, якими оформлюється надання послуг з передачі електричної енергії за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0187-02024 від 01.01.2019.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (Україна, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; ідентифікаційний код: 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еру Трейдінг" (Україна, 04070, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 58, поверх 10; ідентифікаційний код: 40371329) 26887248 (двадцять шість мільйонів вісімсот вісімдесят сім тисяч двісті сорок вісім) грн 06 коп. безпідставно набутих коштів, 404443 (чотириста чотири тисячі чотириста сорок три) грн 72 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 1135 (одну тисячу сто тридцять п`ять) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19.05.2023

Суддя О.В. Нечай