Рішення

від 16.05.2023 по справі 914/1950/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2023 Справа № 914/1950/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., за участю секретаря Клим О. Ю., розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мітрідат Одеса», м. Одеса;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трікса», с. Запитів Кам`янка-Бузького району Львівської області;

про стягнення заборгованості.

За участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Грищенко Сергій Миколайович представник.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

Розгляд справи судом.

На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю Мітрідат Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю Трікса про стягнення заборгованості в сумі 214681,86грн., з якої 136611,46грн. основний борг за понаднормове використання автотранспорту, 14443,78грн. пеня, 13738,22грн. 15% річних, 49888,40грн. курсова різниця.

Ухвалою суду від 14.09.2022р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду на 11.10.22р .Підготовче засідання, призначене на 11.10.2022 на 10:25 год. не відбулося, у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги, яка тривала у м. Львові та Львівській області з 08:50 год. до 12:50 год. Ухвалою суду від 11.10.2022 р. розгляд справи відкладено на 08.11.2022 р.Ухвалою суду від 08.11.2022 р. розгляд справи відкладено на 29.11.2022 р.Ухвалою суду від 29.11.2022 р. розгляд справи відкладено на 13.12.2022 р.

12.10.2022р. за вх. № 21008/22 та 14.10.2022р. за вх. № 21167/22 відповідачем подано клопотання про поновлення строку для надання відзиву на позовну заяву. На адресу суду від відповідача 18.10.2022р. надійшов відзив на позовну заяву за вх. № 21351/22.

08.11.2022р. через систему електронний суд позивачем подано відповідь на відзив за вх. № 23244/22. Через систему «Електронний суд» позивач 14.11.2022р. подав суду клопотання про долучення доказів за вх. № 23554/22.

Ухвалою суду від 13.12.2022р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.01.2023р. В судовому засіданні 24.01.2023р. було оголошено перерву до 07.02.2023р.В судовому засіданні 07.02.2023р. було оголошено перерву до 21.02.2023р.

Через систему «Електронний суд» представник позивача 07.02.2023р. подав додаткові пояснення за вх. № 3100/23.

Через канцелярію суду відповідач 21.02.2023р. подав клопотання за вх. № 4433/23 про повернення до стадії підготовчого провадження.

В судовому засіданні 21.02.2023р. відхилено клопотання № 4433/23 про повернення до стадії підготовчого провадження та оголошено перерву до 14.03.2023р.

Через систему «Електронний суд» представник позивача 13.03.2023р. подав додаткові пояснення за вх. № 6236/23.

Через канцелярію суду відповідач 14.03.2023р. подав клопотання за вх. № 1028/23 про зупинення провадження у справі та додаткові пояснення за вх. № 6327/23.

Ухвалою суду від 14.03.2023р. відмовлено у задоволенні клопотання відповідача за вх. № 1028/23 про зупинення провадження у справі та відкладено розгляд справи на 28.03.2023р. Ухвалою суду від 28.03.2023р. відкладено розгляд справи на 18.04.2023р. В судовому засіданні 18.04.2023р. оголошено перерву до 25.04.2023р.

На електронну адресу суду від відповідача 28.03.2023р. надійшло клопотання за вх. № 1245/23 про повернення до стадії підготовчого провадження у справі та про зупинення провадження у справі.

Через систему «Електронний суд» представник позивача 17.04.2023р. подав заперечення за вх. № 9375/23 на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та клопотання за вх. № 9377/23 про визнання зловживання процесуальними правами.

Розглянувши заявлене клопотання вх. № 9377/23 про визнання зловживання процесуальними правами, судом не встановлено правових підстав для задоволення.

У клопотанні за вх. № 1245/23 відповідач просив суд повернутися до стадії підготовчого провадження у справі та зупинити провадження у справі № 914/1950/22 до набрання законної сили рішенням у справі № 916/1143/23. Клопотання обґрунтоване неможливістю розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом, оскільки обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Відповідно до статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до положень частини 1 статті 181 Господарського процесуального кодексу України, для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

Як передбачено нормами статті 182 Господарського процесуального кодексу України, саме у підготовчому засіданні суд, з`ясовує, зокрема, і чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста; вирішує заяви та клопотання учасників справи; призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань у разі складності справи) для розгляду справи по суті; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Відповідно до частин 2, 3, 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду (частини 2, 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України).

Підготовче провадження у справі було закрито 13.12.2022р., що підтверджується відповідною ухвалою суду. У підготовчому засіданні 13.12.2022р. взяв участь керівник відповідача, та перед прийняттям рішення про закриття підготовчого провадження було з`ясовано, те що відповідач повідомив про всі обставини справи, які йому відомі, та надав докази, на які він посилається у відзиві, жодних заяв чи клопотань представником відповідача не заявлено.

Завданнями ж розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 194 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Пунктами 1, 2, 4, 5 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність.

Норми Господарського процесуального кодексу України не містять прямої вказівки на можливість суду на стадії розгляду справи по суті приймати рішення про повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні та продовження підготовчого засідання. Проте при здійсненні правосуддя слід керуватись завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Так, ухвалою суду від 14.09.2022р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду на 11.10.2022р.; ухвалою суду від 11.10.2022р. розгляд справи відкладено на 08.11.2022 р.; 12.10.2022р. за вх. № 21008/22 та 14.10.2022р. за вх. № 21167/22 відповідачем подано клопотання про поновлення строку для надання відзиву на позовну заяву; на адресу суду від відповідача 18.10.2022р. надійшов відзив на позовну заяву за вх. № 21351/22; ухвалою суду від 08.11.2022 р. розгляд справи відкладено на 29.11.2022 р.; ухвалою суду від 29.11.2022 р. розгляд справи відкладено на 13.12.2022 р.; ухвалою суду від 13.12.2022р. за участю уповноваженого представника відповідача, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.01.2023р.

При цьому, мотивуючи своє клопотання, відповідач зазначив, що лише в березні 2023 року ТОВ «Трікса» звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ «Мітрідат Одеса» про визнання недійсними договору транспортно-експедиторських послуг № 251/01-20 від 01.03.2021р. в частині, а саме визнання недійсною Додаткову угоду № 2 від 03.09.2021р. до договору № 251/01-20 від 01.03.2021р., визнання недійсними актів здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 3651 від 12.11.2021р. на суму 49594,18 грн. та № 3923 від 17.12.2021р. на суму 87 017,28 грн.

У заявленому клопотанні № 1245/23 відповідачем не обгрунтовано причини та їх поважність, невчинення ним відповідних дій, зокрема щодо заявлення клопотання про зупинення порвадження у справі, звернення до суду із позовом і т. ін., у строк, встановлений для цього, або ж у розумні строки.

Стаття 14 Господарського процесуального кодексу України стосується принципу диспозитивності господарського судочинства - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачено повернення до підготовчого провадження або поновлення підготовчого провадження, повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні є неможливим навіть за наявності поважних причин, що зумовлено, зокрема, необхідністю дотримання принципів стадійності господарського процесу та правової визначеності, а також метою недопущення зловживання процесуальними правами тією чи іншою стороною.

Повернення до стадії підготовчого провадження порушить принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, надасть одній зі сторін у справі, а саме відповідачу, значну процесуальну перевагу, що є неприпустимим зважаючи на принципи господарського судочинства.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені. Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі є неможливість її розгляду до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом. Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, господарський суд має з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 04.12.2020 у справі № 917/514/19, від 17.04.2019 у справі № 924/645/18, від 15.05.2019 у справі №904/3935/18, від 20.12.2019 у справі № 910/13234/18, від 29.04.2020 у справі № 903/611/19, від 18.05.2020 у справі № 905/1728/14-908/4808/14, від 13.12.2022 у справі № 31/101 та ін.

Зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі потрібно зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього. Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд, зокрема, у постановах від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18 і від 17.12.2019 у справі № 917/131/19.

За приписами ч. 3 ст. 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу. Ухвалою суду від 13.12.2022р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.01.2023р. Враховуючи вищевикладене, необгрунтованість клопотання зокрема в частині неможливості розгляду даної справи, до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, необгрунтованості поважності причин щодо строків заявлення, а також враховуючи положення ч. 3 ст. 195 ГПК України, відсутні правові підстави для задоволення клопотання відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження у справі.

Через систему «Електронний суд» представник позивача 21.04.2023р. подав додаткові пояснення за вх. № 9922/23.

На електронну адресу суду від відповідача 25.04.2023р. надійшли додаткові пояснення за вх. № 10139/23.

Ухвалою суду від 25.04.2023р. відкладено розгляд справи на 16.05.2023р.

В судове засідання 16.05.2023р. представник позивача не з`явився. Через систему «Електронний суд» представник позивача 26.04.2023р. подав заяву за вх. № 10296/23 про розгляд справи без участі представника.

Представник відповідача в судове засідання 16.05.2023р. явку забезпечив, надав пояснення у справі, заперечив проти позовних вимог.

Позиції учасників справи.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.03.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІТРІДАТ ОДЕСА» ( Експедитор, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРІКСА» (Клієнт, Відповідач) був укладений Договір про транспортно-експедиторські послуги № 251/01-20, відповідно до якого Сторони узгодили, що Клієнт доручає Експедитору, а Експедитор в інтересах Клієнта забезпечує надання послуг з транспортно-експедиторського обслуговування вантажів, що перевозяться, в залежності від конкретного комбінованого транспортного ланцюга, розробленого для перевезення кожної партії вантажу.

Умови надання послуг з транспортно-експедиторського обслуговування були узгоджені Сторонами в Додатковій угоді №2 до Договору від 03.09.2021 року.

На виконання договору та додаткової угоди експедитором для надання послуги з перевезення вантажу «добрива, мінеральні» в контейнері №FTAU1443472, вагою 27 108 кг, 06.09.2021 року до Одеського Морського Торгівельного Порту було подано автомобіль з державним номером НОМЕР_1 та причіп з державним номером НОМЕР_2 , водієм якого був ОСОБА_1 .

В цей же день контейнер з вантажем було навантажено на зазначений транспортний засіб, на підтвердження чого перевізником ТОВ «ТОПТРАК» була надана товарно-транспортна накладна CMR №117/1, а Клієнт зобов`язаний був провести митне оформлення вантажу.

Однак автотранспорт із вантажем не виїхав з території ОМТП у зв`язку із проблемами, пов`язаними з митним оформленням вантажу Клієнта, у зв`язку із чим, кожен день нараховувався простій за понаднормове використання автотранспорту.

На підставі пункту 2.1.4 Договору, Експедитор в інтересах Клієнта самостійно оплатив послуги третіх осіб, перевізника ТОВ «ТОПТРАК» (Договір №0201/20 - додається) за понаднормове використання автотранспорту.

З метою відшкодування Клієнтом вказаних витрат Експедитора, на адресу Клієнта були надіслані: Акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 27.09.2021 року №3079 та Рахунок на оплату від 27.09.2021 року № 64277, за понаднормативне використання автотранспорту в сумі 55 948,62 грн. (з врахуванням ПДВ); Акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 26.10.2021 року №3446 та Рахунок на оплату від 26.10.2021 року № 66632, за понаднормативне використання автотранспорту в сумі 79 052,70 грн. (з врахуванням ПДВ); Акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 12.11.2021 року №3651 та Рахунок на оплату від 12.11.2021 року № 68047, за понаднормативне використання автотранспорту в сумі 49 594,18 грн. (з врахуванням ПДВ); Акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 17.12.2021 року №3923 та Рахунок на оплату від 17.12.2021 року № 71211, за понаднормативне використання автотранспорту в сумі 87 017,28 грн. (з врахуванням ПДВ).

Як зазначає позивач вищезазначені Акти були підписані Клієнтом, податкова накладна була зареєстрована в ЄРПН, що підтверджується електронним цифровим підписом (ЕЦП).

Клієнтом було частково сплачено заборгованість в сумі 135 001,32 грн за Рахунками №64277 та №66632, відтак заборгованість за рахунками № 68047 від 12.11.2021 року та № 71211 від 17.12.2021 року складає 136 611,46 грн.

Умовами пункту 4.2 Договору передбачено, що послуги Експедитора оплачуються Клієнтом протягом 3 (трьох) банківських днів з часу пред`явлення рахунку в електронній формі, шляхом переказу вказаних у рахунку сум на поточний рахунок Експедитора.

Крім того, відповідно до п. 3.2.4. Договору, саме клієнт зобов`язаний провести мигне оформлення/очистку, оформляти документи і організовувати роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог.

Пунктами 3.2.12 та 3.2.12.2.1.Договору встановлено, що у разі неможливості здійснення вивантаження вантажу під час або після здійснення митного оформлення з будь-яких інших причин Клієнт оплачує Експедитору витрати за простій наземного рухомого складу в очікуванні вивантаження в розмірі 50 (п`ятдесят) доларів США за кожні повні/неповні доби простою, за курсом НБУ, не включаючи ПДВ, понад 48 (сорока восьми) годин.

Згідно з п. 2.1.4. та п. 2.2.6. Експедитор оплачує перевезення та інші послуги третіх осіб самостійно з подальшим відшкодуванням понесених витрат за рахунок Клієнта (вантажоодержувачів, вантажовідправників та інших осіб), тільки після попереднього їх узгодження з Клієнтом. Експедитор має право на відшкодування додаткових витрат, які виникли у нього при виконанні даного Договору, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах Клієнта.

Враховуючи те, що автотранспорт з вантажем знаходиться на території порту з 06.09.2021 року по час подання позовної заяви, та Клієнтом не було сплачено простій за понаднормативне використання автотранспорту в сумі 136 611,46 грн., Клієнт всупереч положенням пунктів 3.2.4, 3.2.12, 3.2.12.2.1. не здійснив митне оформлення вантажу та сплату наданого рахунку Експедитора, що призвело до порушення умов п. 4.11, 5.1.4, 5.3.1, 5.3.2, 5.3.3 підписаного між Сторонами Договору.

Позивач - ТОВ «МІТРІДАТ ОДЕСА» неодноразово звертався до Відповідача - ТОВ «ТРІКСА» з відповідними вимогами про оплату заборгованості, зокрема, викладеними у претензії від 24.12.2021 року, щодо виконання своїх зобов`язань за Договором в частині оплати наданих послуг, однак офіційної відповіді Позивачем від Відповідача отримано не було.

На підставі п.4.11. Договору, у разі порушення Клієнтом строків здійснення розрахунків за цим Договором, Клієнт сплачує Експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє за весь період прострочення оплати, за кожен день прострочення, від суми, оплату якої прострочено. У разі порушення Клієнтом строків здійснення розрахунків більш ніж на 10 (десять) календарних днів, Клієнт сплачує Експедитору суму заборгованості з урахуванням 15% річних за користування чужими грошовими коштами.

У заяві про усунення недоліків позовної заяви за вх. № 18721/22 позивачем наведено розрахунок курсових різниць до рахунків на оплату від 12.11.2021 року № 68047 та від 17.12.2021 року № 71211, а також до заяви додатково долучено копію платіжного доручення № 1948 від 28.09.2021р. на суму 55948,62 грн., яким відповідач сплатив рахунок № 64277 від 27.09.2021р. та копію платіжного доручення № 2054 від 27.10.2021р. на суму 79052,70 грн., яким відповідач сплатив рахунок № 66632 від 26.10.2021р.

У відповіді на відзив за вх. № 23244/22 позивач заперечує проти аргументів відповідача, викладених у відзиві, з огляду на наступне.

Стосовно твердження відповідача про те, що позовна заява не містить жодного підтверджуючого документу Позивача про суму понесених збитків чи здійснених платежів, що зроблені або понесені ним на виконання підпункту 5.1.2 Договору в інтересах Клієнта, позивач зазначає, що предметом розгляду у даній справі є не стягнення збитків, а стягнення витрат за понаднормативний простій згідно пункту 3.2.12 Договору та Додаткової угоди № 2 від 03.09.2021 р. до Договору.

Щодо посилання відповідача як на підставу невиконання своїх зобов`язань на обставини непереборної сили, а саме нормативні акти та дії центральних та місцевих органів влади, органів місцевого самоврядування тощо, а також інші обставини непереборної сили, які визнаються такими у міжнародній практиці, то позивач звертає увагу на те, що згідно із п. 6.2. Договору документом, що підтверджує настання форс- мажорних обставин є довідка Торгово-промислової палати України або його регіональних відділень.

Таким чином, для звільнення себе від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) Відповідач зобов`язаний був надати не лише сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених пунктом 3.2.12. Договору, тобто неможливість вчасно оплатити заборгованість за понаднормове використання автотранспорту.

Крім того, відповідно до п. 6.4. Договору несвоєчасне більше 5 (п`яти) днів повідомлення про обставини непереборної сили позбавляють відповідну сторону права посилатися на такі обставини. Всупереч вказаній умові Договору Відповідач взагалі не повідомив Позивача про настання форс-мажорних обставин, на які він посилається.

Враховуючи те, що Відповідачем не надано ані Позивачу, ані суду довідки Торгово-промислової палати України, не повідомлено Позивача про обставини форс-мажору у строки, передбачені Договором, не доведено, що непереборні обставини об`єктивно унеможливлюють належне виконання зобов`язань за Договором, доводи Відповідача щодо обставин форс-мажору не можуть братися до уваги судом.

Щодо твердження відповідача про безпідставність нарахування курсових різниць в сумі 49888,40 грн. з огляду на безпідставність основного нарахування штрафу, позивач зазначає, що пунктом 3.1.12. Договору встановлено, що у разі неможливості надати до перевезення або здійснити вивантаження вантажу під час або після здійснення митного оформлення з будь-яких інших причин за підтвердженою заявкою, в узгоджені Сторонами строки. Клієнт, за відсутності іншої домовленості, оплачує Експедитору витрати за простій наземного рухомого складу в очікуванні завантаження або вивантаження.

У розділі «Примітки» Додаткової угоди № 2 від 03.09.2021 р. до Договору сторонами погоджена наступна умова: «завантаження/розвантаження не більше 48 годин, користування понад 50 USD/добу».

Вказане підтверджується рахунками на оплату №№ 68047, 71211, 80388, 64277, 66632 від 12.11.2021, 17.12.2021, 25.07.2022, 27.09.2021, 26.10.2021 відповідно, в графі призначення платежу яких зазначено наступне: «Понаднормове використання автотранспорту FTAU1443472».

У такому разі немає підстав розглядати такий платіж у якості неустойки (штрафу, пені) не лише за формальними ознаками, а й виходячи з об`єктивних критеріїв. Як зазначалося за своєю сутністю штраф - це платіж за порушення зобов`язання, натомість в даному випадку мова йде про компенсацію витрат Позивача за простій автотранспорту.

За своєю сутністю платіж за простій транспортних засобів є додатковою оплатою послуг, наданих Позивачем, у зв`язку зі зміною умов надання послуг - так, під час простою транспортного засобу послуга з перевезення продовжує надаватись.

Саме тому логічно зробити висновок, що оплата понаднормативного простою в сутності є оплатою послуги з перевезення, яка виникла в результаті збільшення об`ємів послуг.

Також позивач акцентує увагу суду, що Відповідачем не спростовано термінів нарахування курсової різниці та способу її обчислення.

Щодо відсутності вини Відповідача позивач зауважує, що за приписами частини першої ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною другою статті 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

В той же час, згідно п. 3.2.12. Договору у разі неможливості надати вантаж до перевезення або здійснити вивантаження вантажу під час або після здійснення митного оформлення з будь-яких інших причин за підтвердженою заявкою, в узгоджені Сторонами строки, Клієнт за відсутності іншої домовленості, оплачує Експедитору витрати за простій наземного рухомого складу в очікуванні завантаження або вивантаження.

Згідно пункту 1.3. Договору на кожну партію вантажу, що перевозиться, підписується Додаткова угода до Договору, в якій фіксуються умови надання транспортно- експедиторських послуг. Додаткова угода до Договору є невід`ємною частиною цього Договору. У разі виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за цим Договором, пріоритетними є умови, зазначені в Додатковій угоді по Договору.

Так, у розділі «Примітки» Додаткової угоди № 2 від 03.09.2021 р. до Договору сторонами погоджена наступна умова: «завантаження/розвантаження не більше 48 годин, користування понад 50 USD/добу».

Таким чином, умовами Договору та додаткової угоди № 2 від 03.09.2021р. чітко передбачено, що у випадку затримки вантажу під час його митного оформлення з будь-яких причин, Відповідач повинен сплатити Позивачу витрати за простій транспортного засобу в розмірі 50 USD/добу, а отже посилання Відповідача на постанову Малиновського районного суду м. Одеса від 07.04.2022 р. у справі № 521/18057/21 щодо відсутності його вини є необґрунтованими та безпідставними.

Крім того, Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів щодо вжиття усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Щодо порушення процедури врегулювання спору позивач зазначає, що твердження Відповідача про те, що Позивачем порушено процедуру врегулювання спору, погоджену сторонами в Договорі, не відповідають дійсності з огляду на те, що 10.12.2022 р. на адресу електронної пошти було направлено претензію.

Вказане підтверджується роздруківкою вихідних листів електронної пошти Позивача та копією відповідної претензії № 2/12-21 від 02.12.2021р.

Виходячи з викладеного, вказані твердження Відповідача про порушення досудового порядку врегулювання спору не відповідають дійсним обставинам справи.

У додаткових поясненнях за вх. № 3100/23 позивач заперечив проти твердження відповідача щодо необізнаності останнього про вартість понаднормового використання автотранспорту із розрахунку 100 доларів США за добу, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що відповідач здійснив оплату в повному обсязі рахунків, виставлених Позивачем за новою ціною, що підтверджується платіжним дорученням № 1948 від 28.09.2021 р. в розмірі 55 948,62 грн з призначенням платежу «Оплата за використання автотранспорту по рахунку № 64277 від 27.09.2021 р., в т.ч. ПДВ 20% - 9 324,77» та платіжним дорученням № 2054 від 27.10.2021 р. в розмірі 79 052,70 грн з призначенням платежу «Оплата за використання автотранспорту по рахунку № 66632 від 26.10.2021 р., в т.ч. ПДВ 20% - 13 175,45»; підписав без будь-яких зауважень акти здачі-приймання робіт № 64277 від 27.09.2021 р, № 66632 від 26.10.2021 р., № 68047 від 12.11.2021 р., № 71211 від 17.12.2021 р. та зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні № 345 від 27.09.2021 р. на суму 55 948,62 грн, № 278 від 26.10.2021 р. на суму 79 052,70 грн, № 162 від 12.11.2021 р. на суму 49 594,18 грн, № 229 від 17.12.2021 р. на суму 87 017,28 грн., що підтверджується відповідними квитанціями.

Відтак, на думку позивача, зазначені конклюдентні дії відповідача свідчать про повне та безумовне прийняття відповідної пропозиції Позивача щодо вартості понаднормового використання автотранспорту в розмірі 100 доларів США за добу, що відповідає приписам частини другої ст. 642 ЦК України.

З огляду на наведене вище, враховуючи, що відповідачем не надано суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати понаднормового використання автотранспорту та не спростовано належними і допустимими доказами обставин, наведених в обґрунтування позовних вимог, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У додаткових поясненнях за вх. № 6236/23 від 13.03.2023р. позивач зазначив, що укладення сторонами додаткової угоди № 2 від 03.09.2021р. до договору транспортного експедирування № 251/01-20 від 02.03.2021р. підтверджується вчиненням відповідачем конклюдентних дій, що свідчать про виконання умов договору, зокрема здійснення відповідачем оплати в повному обсязі рахунків, виставлених позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 1948 від 28.09.2021р. на суму 55 948,62 грн з призначенням платежу «Оплата за використання автотранспорту по рахунку № 64277 від 27.09.2021р., в т.ч. ПДВ - 20% - 9 324,77» та платіжним дорученням № 2054 від 27.10.2021р. на суму79 052,70 грн з призначенням платежу «Оплата за використання автотранспорту по рахунку № 66632 від 26.10.2021р., в т.ч. ПДВ - 20% - 13 175,45»; підписанням без будь-яких зауважень актів здачі-приймання робіт № 64277 від 27.09.2021р., № 66632 від 26.10.2021р., № 68047 від 12.11.2021р., № 71211 від 17.12.2021р. та реєстрацією в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідних податкових накладних № 345 від 27.09.2021 р. на суму 55 948,62 грн, № 278 від 26.10.2021р. на суму 79 052,70 грн, № 162 від 12.11.2021 р. на суму 49 594,18 грн, № 229 від 17.12.2021 р. на суму 87 017,28 грн., що підтверджується відповідними квитанціями.

На думку позивача зазначені конклюдентні дії відповідача свідчать про повне та безумовне прийняття відповідної пропозиції Позивача щодо укладення Додаткової угоди № 2 від 03.09.2021 р., що відповідає приписам частини другої ст. 642 ЦК України.

Додатково, позивач вказує, що окрім випадків виставлення рахунку-фактури на виконання умов вже укладеного між сторонами договору, цей документ можна вважати простою офертою (пропозицією укладення договору).

Законодавством не встановлено вимог щодо змісту рахунку-фактури. Однак для того щоб рахунок-фактура сприймався як спрощена форма укладення договору, важливо, щоб цей документ містив необхідну інформацію щодо істотних умов певного договору, зокрема, умови про предмет, строки та ціну. У рахунку-фактурі також можна визначити суму передоплати та загальну суму домовленості.

Прийняття пропозиції, зазначеної у рахунку-фактурі, має бути підтверджено видатковою накладною постачальника або актом приймання-передачі виконаних робіт (послуг), або ж здійсненням оплати рахунку-фактури.

На переконання позивача, прийняттям пропозиції, викладених в рахунках-фактурах, виставлених відповідачу: № 64277 від 27.09.2021р.; № 66632 від 26.10.2021р.; № 68047 від 12.11.2021р.; 71211 від 17.12.2021р., є їх часткова оплата, що підтверджується платіжним дорученням № 1948 від 28.09.2021р. в розмірі 55 948,62 грн з призначенням платежу «Оплата за використання автотранспорту по рахунку № 64277 від 27.09.2021 р., в т.ч. ПДВ - 20% - 9 324,77» та платіжним дорученням № 2054 від 27.10.2021р. в розмірі 79 052,70 грн з призначенням платежу «Оплата за використання автотранспорту по рахунку № 66632 від 26.10.2021 р., в т.ч. ПДВ - 20% - 13 175,45».

У додаткових поясненнях за вх. № 9922/23 від 21.04.2023р. позивач покликаючись на практику Верховного Суду зазначив, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Вчинення відповідачем дій на виконання умов укладеного між сторонами Договору, а саме частковою оплатою отриманих послуг, підписання актів приймання-передачі наданих послуг, прийняття зареєстрованих податкових накладних, на думку позивача, виключає кваліфікацію Додаткової угоди № 2 від 03.09.2021р. як неукладеної.

Покликаючись на постанову Верховного Суду від 21.01.2021 у справі 747/839/18, у якій зроблено висновок про те, що порушення, які допущені в оформленні квитанцій та договорів, не можуть бути підставою для відмови у стягненні, а свідчать лише про наявність недоліків в оформленні документів, при цьому такі недоліки є формальними позивач зазначає, що посилання відповідача на технічні помилки, що містяться в договорі та додатковій угоді до нього не заслуговують на увагу та є нікчемними.

Щодо ціни понаднормативного використання автотранспорту позивач також зазначив, що як вбачається зі змісту електронного листа позивача щодо розрахунку вартості понаднормового використання автотранспорту, надісланого відповідачу 26.10.2021р. о 16 годині 37 хвилин (копія якого долучена до пояснень за вх. № 3100/23), відповідач був обізнаний про вартість понаднормового використання автотранспорту із розрахунку 100 доларів США за добу (відповідно до пропозиції позивача з огляду на встановлення відповідної ціни залученим позивачем перевізником - ТОВ «ТОПТРАК»).

В решті, доводи позивача аналогічні викладеним у додаткових поясненнях за вх. № 6236/23 від 13.03.2023р.

Враховуючи вищенаведене, позивач просить стягнути з відповідача 136611,46 грн. боргу за рахунком на оплату від 12.11.2021 року № 68047 в сумі 49 594,18 грн. (з врахуванням ПДВ) та рахунком на оплату від 17.12.2021 року № 71211 в сумі 87 017,28 грн. (з врахуванням ПДВ); 14 443,78 грн. пені, 13 738,22 грн. 15% річних та 49 888,40 грн. відшкодування курсової різниці, що разом складає 214 681,86грн.

Позиція відповідача.

У відзиві на позовну заяву за вх. № 21351/22 відповідач проти позовних вимог заперечив з огляду на наступне.

По перше: між позивачем (експедитор) та відповідачем (клієнт) укладений договір на транспортно-експедиторські послуги № 251/01-20 від 01.03.2021р.

Згідно з підпунктом 2.1.4. п. 2.1.1 цього договору експедитор зобов`язується: оплачувати перевезення та інші послуги третіх осіб самостійно з подальшим відшкодуванням понесених витрат за рахунок клієнта (вантажоодержувачів, вантажовідправників та інших осіб), тільки після попереднього їх узгодження з клієнтом. За рахунок коштів клієнта оплачує збори та інші обов`язкові платежі.

Відповідно до підпункту 5.1.2 договору у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань, прийнятих на себе за цим договором, винна сторона відшкодовує іншій стороні прямі дійсні збитки (реальні збитки), підтверджені документально.

Позовна заява не містить жодного підтверджуючого документу позивача про суму понесених збитків чи здійснених платежів, що зроблені або понесені ним на виконання умов договору в інтересах клієнта. Тобто не надані акти виконаних робіт, платіжні доручення та інші підтверджуючі документи від перевізника (власника вантажного автомобілю НОМЕР_1 ), що зазначений позивачем в позовній заяві.

По друге: відповідач вважає невірним розрахований позивачем загальний розмір штрафу за понаднормовий простій за період з 06.09.2021р. по 24.12.2021р., який складає 271612,78 грн. і наводить власний розрахунок на підставі підпункту 3.2.12. договору та додаткової угоди № 2, відповідно до якого, розмір штрафу за простій за період з 08.09.2021р. по 24.12.2021р. становить 136013,17 грн.

Відповідач стверджує, що сплачені позивачу кошти в розмірі 135001,32 грн. є авансом по договору (ПД від 28.09.21р. на суму 55948,62 грн. та ПД на суму 79052,70 грн. від 27.10.21 року) і на даний час без надання підтверджуючих документів про сплату позивачем штрафу безпосередньо перевізникові - кошти в сумі 135001,32 грн. вважаються транзитними (на підставі п. 4.3. договору) та знаходяться у позивача для забезпечення розрахунків по зобов`язанням відповідача з транспортного перевезення по договору.

Нарахування позивачем курсових різниць в сумі 49888,40 грн. є також безпідставним з огляду на вищенаведену безпідставність основного нарахування штрафу.

По третє: відповідач вважає розрахований у відповідності до підпункту 3.2.12. цього договору штраф за понаднормовий простій згідно ст. 549 Цивільного кодексу України є різновидом неустойки ( штраф, пеня) тому, відповідно нарахування штрафних санкцій - пені за несвоєчасну сплату штрафу та відсотків за користування грошовими коштами є безпідставними по своїй суті, так як штрафні санкції на штраф не нараховуються.

По четверте: відповідач посилається на п.6.1. договору, відповідно до якого сторони звільняються від відповідальності за невиконання/неналежне виконання зобов`язань за цим договором у випадку, якщо таке невиконання/неналежне виконання стало прямим наслідком виникнення та/або дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), настання яких сторони не могли передбачити на дату взяття на себе зобов`язань згідно цього договору та/або заявок до нього, і не могли відвернути доступними їм розумними засобами. До форс-мажорних обставин за цим договором відносяться обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань за цим договором, а саме: ...нормативні акти та дії центральних та місцевих органів державної влади, органів місцевого самоврядування тощо, а також інші обставини непереборної сили, які визнаються такими у міжнародній практиці.

Вказане посилання обґрунтоване тим, що на протязі вересня-квітня 2021-2022 року Одеська митниця ДМС України не проводила процедуру митного оформлення товару та випуску його в вільний обіг.

19.10.2021р. посадовою особою Одеської митниці ДМС України були безпідставно та протиправно складені на директора ТОВ «Трікса» ОСОБА_2 протоколи по порушенню митних правил за статтею 472 Митного кодексу України з процедурою тимчасового вилучення товару та утримані на невизначений термін морські контейнери, в яких був доставлений вищенаведений товар, та 4 вантажні автомобілі, на яких знаходились контейнери на території ДП «Євротермінал» (Митна зона) для відібрання проб.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 07.04.2022р. по об`єднаній справі №521/18057/21 постановлено: провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина України ОСОБА_2 - закрити , на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, товар, вилучений згідно протоколів про порушення митних правил №№4240/50000/21 та 4241/50000/2 і повернути власнику або уповноваженій ним особі у встановленому законом порядку, після сплати всіх необхідних зборів, податків та платежів.

Постанова набрала законної сили 19.04.2022р.

Фактично Одеська митниця ДМС України безпідставно з вересня 2021 року по травень 2022 року затримала на території митного терміналу контейнери з товаром та автомобілі, на яких знаходились контейнери з товаром ТОВ «Трікса».

Відсутність вини ТОВ «Трікса» встановлено зазначеною постановою суду, а відповідно відповідач ніяким чином не може нести відповідальність в вигляді штрафних санкцій та понесення збитків позивачем.

По п`яте: відповідно до п. 7.1 договору всі суперечки або розбіжності, які можуть виникнути у зв`язку з виконанням сторонами своїх зобов`язань за цим договором, повинні бути врегульовані сторонами шляхом проведення переговорів.

Відповідно до п. 7.2. договору претензія з доданням відповідних підтверджувальних документів направляється клієнтом не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту виявлення підстав для пред`явлення претензії. Термін розгляду претензії експедитором складає 14 (чотирнадцять) календарних днів.

Як зазначає відповідач, претензія з вимогою сплатити суму штрафу за понаднормовий простій автотранспорту від 24.12.2021р., що зазначена в позовній заяві від позивача на адресу відповідача не надходила.

На думку відповідача, лист позивача від 24.12.2021 року не є претензією в розумінні чинного законодавства України, а є листом повідомленням про виїзд водія автомобіля НОМЕР_1 з території Євротерміналу без контейнеру, тобто без вантажу.

Тобто, позивачем порушена процедура врегулювання спору, що встановлена сторонами в укладеному між ними договорі.

На підставі вищенаведеного, відповідач вважає позовні вимоги незаконними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить суд в позові відмовити повністю.

У додаткових поясненнях за вх. № 6327/23 від 14.03.2023р. відповідач зазначив, що CMR № 117/1 від 06.09.2021р. оформлена не належним чином (відсутні повні дані відправника вантажу, місця доставки вантажу, місця завантаження вантажу, повні дані компанії перевізника, підписи перевізника про прийняття вантажу до перевезення ) та відповідно не може слугувати доказом подання до перевезення відповідачу вантажного автомобіля НОМЕР_2 / НОМЕР_1 в місце завантаження.

Додатково, відповідач вказує, що в матеріалах справи відсутні докази документального підтверджених витрат експедитора (платіжні доручення на перевізника, акти виконаних робіт від перевізника, рахунки перевізника та інші) по актах позивача № 3651 від 12.11.2021р. , № 3923 від 17.12.2021р., №3446 від 26.10.2021р., № 3079 від 27.09.2021 та рахунку № НОМЕР_3 від 25.07.2022р.(курсова різниця).

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази понесених витрат відповідач вважає, що позивач взагалі не здійснював таких витрат в інтересах відповідача по даним актам та не сплачував перевізнику понаднормові витрати за простій транспорту вантажного автомобіля ВН 0563 ХК/ НОМЕР_1 та відповідно не сплачував курсову різницю перевізнику, що виставлена до сплати відповідачу.

Відповідно до вищенаведеного, такі витрати експедитора є документально не підтвердженими та обов`язок по їх відшкодуванню у відповідача не виникає.

Відповідач вважає, що так як додатковою угодою № 2 від 03.09.2021р. внесені зміни до договору транспортно експедирування № 251/01-20 від 02.03.2020 року, то в договорі на транспортно-експедиторські послуги № 251/01-20 від 01.03.2021р. між сторонами не досягнуті істотні умови договору на транспортно-експедиційне обслуговування, а саме: вид послуги експедитора; вид і найменування вантажу; пункти відправлення та призначення вантажу; строк (термін) виконання договору. З огляду на вищенаведене, відповідач вважає, що додаткова угода № 2 від 03.09.2021р., до договору транспортно експедирування № 251/01-20 від 02.03.2021р. є неукладеною.

Також, відповідач повторно зазначив, про дію обставин непереборної сили, які описано у відзиві на позов.

У додаткових поясненнях за вх. № 10139/23 від 25.04.2023р. відповідач зазначив, що в п. 9.2. договору № 251/01-20 від 01.03.2021р. електронна пошта відповідача не зазначена, відповідно посилання позивача на відправку документів клієнтом з адреси вказаної в п.9.2 договору є недоречними та безпідставними.

Як стверджує відповідач, додаткову угоду № 2 від 03.09.2021р. до Договору про транспортно-експедиторські послуги № 251/01-20 від 01.03.2021р. директор відповідача не складав та не підписував.

В наданій позивачем копії додаткової угоди № 2 від 03.09.2021р. в п.1 вказано, що експедитор відповідно до договору транспортного експедирування № 251/01-20 від 02.03.2020 року надає транспортно експедиторське обслуговування наступної партії вантажу та на наступних умовах:...

Крім того в п.2 додаткової угоди № 2 від 03.09.2021р. вказано, що в іншій частині умови договору транспортно експедирування № 25/101-20 від 02.03.2020 року залишаються незмінними.

Тобто, на переконання відповідача, надана Позивачем копія додаткової угоди № 2 від 03.09.2021р. до договору транспортно експедирування № 251/01-20 від 02.03.2020 року не може слугувати доказом внесення змін та доповнень до договору про транспортно-експедиторські послуги №251/01-20 від 01.03.2021 року, який є підставою заявлених для стягнення позивачем грошових коштів з відповідача по справі, що розглядається Господарським судом Львівської області.

Відповідач вважає, що відсутні підстави для стягнення курсової різниці по рахунку № 80388 від 25.07.2022р. через відсутність доказів оплати позивачем сум за понаднормове використання автотранспорту (по рахунках № 71211 від 17.12.2021р. на суму 87017,28 грн. та № 6807 від 12.11.2021р. на суму 49 594,18 грн.) та відповідно, як наслідок, не підтвердження оплати курсової різниці самим позивачем або понесення такої додаткової витрати по договору про транспортно-експедиторські послуги № 251/01-20 від 01.03.2021р.

З огляду на вищенаведене, відповідач зазначає, що без надання підтверджуючих документів про здійснення позивачем витрат за понаднормове використання автотранспорту безпосередньо перевізникові в оговореній договором сумі (50 доларів США за один день простою) - сплачені відповідачем позивачу кошти в сумі 135001,32 грн. вважаються транзитними та знаходяться у позивача для забезпечення розрахунків по зобов`язанням відповідача і транспортно-експедиторського обслуговування по договору № 251/01-20 від 01.03.2021р.

Обставини, встановлені судом.

01.03.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІТРІДАТ ОДЕСА» ( Експедитор, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРІКСА» (Клієнт, Відповідач) був укладений Договір про транспортно-експедиторські послуги № 251/01-20, відповідно до п. 1.1. якого Експедитор зобов`язався за відповідну плату від імені та за рахунок Клієнта надати транспортно-експедиторське обслуговування з організації перевезення вантажів морським, автомобільним, залізничним та авіаційним транспортом, включаючи організацію перевалки і зберігання вантажів і контейнерів, а також перевезення у великотоннажних контейнерах і додаткові послуги, необхідні для організації таких перевезень (далі - ТЕО).

Згідно із п. 1.3. Договору на кожну партію вантажу, що перевозиться, підписується Додаткова угода до Договору, в якій фіксуються умови надання транспортно-експедиторських послуг. Додаткова угода до Договору є невід`ємною частиною цього Договору. У разі виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за цим Договором, пріоритетними є умови, зазначені в Додатковій угоді до Договору.

За умовами п. 2.1.4. Договору експедитор оплачує перевезення та інші послуги третіх осіб самостійно з подальшим відшкодуванням понесених витрат за рахунок Клієнта (вантажоодержувачів, вантажовідправників та інших осіб), тільки після попереднього їх узгодження з Клієнтом. За рахунок коштів Клієнта оплачує збори та інші обов`язкові платежі.

Пунктом 3.2.12 Договору сторони погодили, що у разі неможливості надати вантаж до перевезення або здійснити вивантаження вантажу під час або після здійснення митного оформлення з будь-яких інших причин за підтвердженою заявкою, в узгоджені Сторонами строки, Клієнт, за відсутності іншої домовленості, оплачує Експедитору витрати за простій наземного рухомого складу в очікуванні завантаження або вивантаження в розмірі:

Для залізничних вагонів - згідно з наданими Експедитором підтверджуючими документами Клієнту з калькуляцією неустойки за простій; для автомобілів штраф за наднормативний простій після закінчення безкоштовного терміну для здійснення внутрішньопортового оформлення, навантаження і розвантаження вантажу, включаючи митне оформлення становить: на території України понад 48 (сорока восьми) годин, складає 50 (п`ятдесят) доларів США за кожні повні/неповні доби простою, за курсом НБУ, не включаючи ПДВ на день виставлення рахунку; на території інших держав, а також на території України при міжнародних перевезеннях понад 48 (сорока восьми) годин становить 100 (сто) доларів СІІІА за кожні повні/неповні доби простою, за курсом НБУ, не включаючи ПДВ на день виставлення рахунку.

Відповідно до п. 4.1. Договору вартість послуг зазначається в рахунку Експедитора.

Згідно із п. 4.2. Договору про транспортно-експедиторські послуги № 251/01-20 від 01.03.2021р. оплата виконаних послуг Експедитору, а також додаткові витрати, затрати та інші платежі, здійснені Експедитором в інтересах Клієнта і пов`язані з виконанням цього Договору, оплачуються Клієнтом відповідно до чинного законодавства України у національній валюті України, гривні, на підставі виставленого Експедитором рахунку протягом 3 (трьох) банківських днів з часу пред`явлення рахунку в електронній формі, шляхом переказу, вказаних у рахунку сум на поточний рахунок Експедитора якщо інші умови Сторони не погодять у Додатковій угоді.

За умовами п. 4.3. Договору Експедитор оплачує перевезення та інші послуги третіх осіб з коштів за рахунок і за дорученням Клієнта (вантажоодержувачів, вантажовідправників та інших осіб). Кошти, що надійшли на рахунок Експедитора від Клієнта не переходять у його власність і не є виручкою, а вважаються транзитними для подальших виплат перевезення та інших послуг третіх осіб (портів, перевізників, брокерів, тощо).

Пунктом 4.4. Договору сторони погодили, що усі витрати та винагороди Експедитора, які пов`язані з виконанням робіт/послуг згідно Договору визначаються в Додатковій угоді до цього Договору у доларах США та сплачуються Клієнтом в національній валюті України (гривні) згідно офіційного курсу НБУ на дату виставленого рахунку. Комісію банків сплачує Клієнт.

Відповідно до п. 4.5. Договору сторони погоджуються, що Експедитор має право надати Клієнту для сплати додатковий рахунок, пов`язаний з додатковим витратами, який підлягає сплаті протягом 3 (трьох) днів з моменту його виставлення Експедитором. Додатковими витратами вважаються: понаднормове зберігання обладнання, демередж, штрафи, курсова різниця, якщо вони виникають на час фактичної сплати Клієнтом рахунку. У разі коригування офіційного курсу НБУ до долара США більше 3%, Експедитор залишає за собою право надати Клієнту додатковий рахунок на відповідну суму.

Пунктом 4.8. Сторони домовилися використовувати при виконанні умов цього Договору електронні документи (акти про надання послуг, рахунки, додатки до рахунків) для підтвердження описаних в них господарських операцій.

Електронний документ повинен бути створений (оформлений), підписаний за допомогою електронного цифрового підпису (надалі-ЕЦП) і переданий однією Стороною Договору іншій Стороні за допомогою системи М.Е.Dос у відповідності до вимог чинного законодавства України, в тому числі ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003р. №851-IV та ЗУ «Про електронні довірчі послуги» від 05.10.2017р. №2155-VIII.

Сторони домовилися, що електронний документ має повну юридичну силу, породжує права та обов`язки для Сторін, може бути представлений в суд в якості належних доказів (в роздрукованому вигляді з системи) і визнається рівнозначним оригінальному документу. У свою чергу, ЕЦП за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису уповноваженої особи Експедитора або Клієнта. Підтвердження передачі електронного документа (відправка отримання і т.д.) вважається належним підтвердженням фактичного прийому-передачі такого документа уповноваженими особами Сторін і не вимагає додаткового доказування.

Акт (акти) направляється Експедитором Клієнту у вигляді електронного документа за допомогою системи М.Е.Dос після завершення надання послуг Клієнт зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів підписати електронний документ. Акт вважається підписаним і вступає в силу з моменту його оформлення Клієнтом з використанням ЕЦП та направленням Експедитору. Акт вважається підписаним і вступає в силу також у випадках, коли він був підписаний Експедитором і спрямований Клієнту, але протягом 5 (п`яти) робочих днів не був підписаний Клієнтом і не було надано письмової мотивованої відмови від його підписання.

Виставлення рахунків та додатків до рахунків здійснюється Експедитором у вигляді електронного документа за допомогою системи М.Е.Dос по електронній пошті у терміни та в порядку, передбаченому Договором. Рахунки піддягають сплаті Клієнтом відповідно до п.4.2. цього Договору. Реєстрація податкової накладної здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п. 4.11. Договору у разі порушення Клієнтом строків здійснення розрахунків за цим Договором клієнт сплачує Експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє за весь період прострочення оплати, за кожен день прострочення, від суми, оплату якої прострочено. У разі порушення Клієнтом строків здійснення розрахунків на 10 (десять) календарних днів, Клієнт сплачує Експедитору суму заборгованості з урахуванням 15% річних за користування чужими грошовими коштами.

Пунктом 4.12. Договору сторони дійшли згоди про те, що до вимог про сплату пені, яка нараховується за порушення строків здійснення розрахунків за цим Договором, застосовується строк позовної давності в 3 (три) роки, а також, що пеня, яка підлягає стягненню за порушення зобов`язань за цим Договором, нараховується за весь період прострочення виконання відповідного зобов`язання, починаючи з дня порушення строку виконання зобов`язання та закінчуючи днем повного виконання відповідного зобов`язання.

Згідно із п. 6.1. Договору про транспортно-експедиторські послуги № 251/01-20 від 01.03.2021р. сторони звільняються від відповідальності за невиконання/неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у випадку, якщо таке невиконання/неналежне виконання стало прямим наслідком виникнення та/або дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), настання яких сторони не могли передбачити на дату взяття на себе зобов`язань згідно цього Договору та/або Заявок до нього, і не могли відвернути доступними їм розумними засобами. До форс-мажорних обставин за цим Договором відносяться обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань за цим Договором, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, воєнний стан, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, антитерористичні операції (АТО), операції об`єднаних сил (ООС), будь-які воєнні та/або правоохоронні операції та інші операції, прирівнені до антитерористичних та/або воєнних та/або правоохоронних, диверсії, піратства безлади, вторгнення, блокада революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб (встановлених та/або невстановлених), пожежа вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (ліцензування, квотування, інше обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, пандемія, заборона експорту/імпорту внаслідок спалаху вірусу, введення карантину, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха аварії в електричних та електронних мережах з причин, незалежних від сторін, в т.ч. протиправні втручання в роботу комп`ютерів та електронних мереж (кібератаки та/або вірусні атаки тощо), нормативні акти та дії центральних та місцевих органів державної влади, органів місцевого самоврядування тощо, а також інші обставини непереборної сили, які визнаються такими у міжнародній практиці.

Відповідно до п 6.2. Договору документом, що підтверджує настання форс-мажорних. обставин, є довідка Торгово-Промислової палати України або його регіональних відділень.

За умовами п. 6.3. Договору про транспортно-експедиторські послуги № 251/01-20 від 01.03.2021р. сторони негайно попереджають один одного про початок і закінчення форс-мажорних обставин.

Пунктом 6.4. Договору встановлено, що несвоєчасне, більше 5 (п`яти) днів, повідомлення про обставини непереборної сили позбавляють відповідну сторону права посилатися на такі обставини.

Відповідно до п. 6.5. Договору № 251/01-20 від 01.03.2021р. якщо обставини, які вказані в пункті 6.1 даного Договору будуть тривати більше 1 (одного) місяця, то кожна Сторона має право розірвати Договір і в цьому випадку жодна зі сторін не буде мати права вимагати від іншої сторони відшкодування можливих збитків.

Згідно із п. 7.1. Договору всі суперечки або розбіжності, які можуть виникнути у зв`язку з виконанням Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором, повинні бути врегульовані Сторонами шляхом проведення переговорів.

За умовами п. 7.2. Договору № 251/01-20 від 01.03.2021р. претензія з доданням відповідних підтверджувальних документів направляється Клієнтом не пізніше 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту виявлення підстав для пред`явлення претензії. Термін розгляду претензії Експедитором складає 14 (чотирнадцять )календарних днів.

Пунктом 7.3. Договору встановлено, що у випадку, якщо Сторони в результаті переговорів не змогли дійти взаємної згоди щодо виниклих розбіжностей, а також у випадку, якщо одна зі Сторін систематично ухиляється від проведення переговорів, спір вирішується у судовому порядку відповідно до чинного законодавства України.

03.09.2021р. сторони уклали додаткову угоду № 2 до Договору транспортного експедирування № 251/01-20 від 02.03.2021р.

Пунктом 1 додаткової угоди визначено умови, на яких експедитор відповідно до Договору транспортного експедирування №251/01-20 від 02.03.2020р. надає транспортно-експедиторське обслуговування наступної партії вантажу.

У графі «примітки, особливі вимоги» пункту 1 Додаткової угоди зазначено умови оплати: оплата послуг здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з часу пред`явлення рахунку в електронній формі, перед вивезенням контейнеру з порту. Послуги підлягають оплаті в гривні за курсом НБУ на день виставлення рахунку. Завантаження і розвантаження не більше 48 годин, користування понад 50 USD/добу.

Пунктом 2 додаткової угоди встановлено, що в іншій частині умови договору транспортного експедирування № 251/01-20 від 02.03.2020р. залишаються незмінними.

Договір транспортного експедирування №251/01-20 від 01.03.2021р. та додаткова угода № 2 від 03.09.2021р. до договору транспортного експедирування № 251/01-20 від 02.03.2021р., підписані обома сторонами та скріплені їх печатками. Копії договору та додаткової долучені до матеріалів справи.

Доказів розірвання договору чи визнання недійсними договору транспортного експедирування №251/01-20 від 01.03.2021р. та /чи додаткової угоди № 2 від 03.09.2021р. до договору транспортного експедирування № 251/01-20 від 02.03.2021р. суду не представлено.

На виконання умов договору та додаткової угоди експедитором 06.09.2021р. для надання послуги з перевезення вантажу до Одеського Морського Торгівельного Порту було подано автомобіль з державним номером НОМЕР_1 із причепом причіп з державний номерний знак НОМЕР_2 , контейнер № НОМЕР_4 , водієм якого був ОСОБА_1 .

В цей же день контейнер з вантажем №FTAU1443472 було навантажено на зазначений транспортний засіб, на підтвердження чого перевізником ТОВ «ТОПТРАК» була надана товарно-транспортна накладна CMR №117/1, а клієнт зобов`язаний був провести митне оформлення вантажу. Копія міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №117/1 долучена позивачем до позовної заяви.

Вказаний транспортний засіб виїхав з Одеського морського торговельного порту 24.12.2021р. без контейнера №FTAU1443472, що підтверджується листом позивача б/н від 24.12.2021р., копія якого наявна в матеріалах справи.

З огляду на вищенаведені обставини позивач на підставі умов договору та графи «примітки, особливі вимоги» пункту 1 додаткової угоди нарахував відповідачу витрати за понаднормове використання автотранспорту про що складені акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 27.09.2021 року №3079 та рахунок на оплату від 27.09.2021 року № 64277, за понаднормативне використання автотранспорту в сумі 55 948,62 грн. (з врахуванням ПДВ); акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 26.10.2021 року №3446 та рахунок на оплату від 26.10.2021 року № 66632, за понаднормативне використання автотранспорту в сумі 79 052,70 грн. (з врахуванням ПДВ); акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 12.11.2021 року №3651 та рахунок на оплату від 12.11.2021 року № 68047, за понаднормативне використання автотранспорту в сумі 49 594,18 грн. (з врахуванням ПДВ); акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 17.12.2021 року №3923 та рахунок на оплату від 17.12.2021 року № 71211, за понаднормативне використання автотранспорту в сумі 87 017,28 грн. (з врахуванням ПДВ).

Вказані акти були надіслані відповідачу у вигляді електронного документа на підставі п. 4.8. договору, містять відмітку «документ прийнято контрагентом» та підписані без жодних зауважень чи заперечень електронним цифровим підписом керівників обох сторін відповідача. Копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) наявні в матеріалах справи.

На підставі актів здачі-приймання робіт (надання послуг) позивач виставив відповідачу рахунки на оплату № 64277 до акту № 3079, № 66632 до акту № 3446, № 68047 до акту № 3651, № 71211 до акту № 3923.

Відповідач частково оплатив надані позивачем послуги, що підтверджується копією платіжного доручення № 1948 від 28.09.2021р. на суму 55948,62 грн., з призначенням платежу «Оплата за використання автотранспорту по рахунку №64277 від 27.09.21р. В т. ч. ПДВ 20% - 9 324,77 грн.» та копією платіжного доручення № 2054 від 27.10.2021р. на суму 79052,70 грн., з призначенням платежу «Оплата за використання автотранспорту по рахунку №66632 від 26.10.21р. В т. ч. ПДВ 20% - 13175,45 грн.». Копії платіжних доручень долучено позивачем до заяви про усунення недоліків позовної заяви.

Таким чином, станом на момент подання позову неоплаченими залишилися рахунок на оплату від 12.11.2021 року № 68047 згідно акту № 3651 від 12.11.2021р., за понаднормативне використання автотранспорту в сумі 49 594,18 грн. (з врахуванням ПДВ) та рахунок на оплату від 17.12.2021 року № 71211 згідно акту № 3923 від 17.12.2021р., за понаднормативне використання автотранспорту в сумі 87 017,28 грн. (з врахуванням ПДВ), що в загальній сумі складає 136611,46грн.

Відповідно до п. 4.5. договору транспортного експедирування №251/01-20 від 01.03.2021р. позивач нарахував відповідачу 49888,40грн. курсової різниці, та виставив рахунок № НОМЕР_3 від 25.07.2022р. про відшкодування курсової різниці.

Докази надіслання відповідачу рахунків на оплату скріншот від 12.11.2021р. з електронної пошти позивача про надіслання відповідачу рахунку № 68047, скріншот від 17.12.2021р. з електронної пошти позивача про надіслання відповідачу рахунку № 71211 та опис вкладення у лист з повідомленням за № 6780400220775 від 04.08.2022р. про надіслання відповідачу рахунку № НОМЕР_3 долучено позивачем до клопотання про долучення доказів за вх. № 23554/22.

З метою виконання відповідачем зобов`язань за договором позивач 10.12.2021р. надіслав на електронну адресу відповідача претензію вих. № 2/12-21 від 02.12.2021р. з вимогою здійснити митне оформлення вантажу, вивантаження вантажу та сплатити заборгованість в сумі 49594,18 грн. Доказ надіслання претензії, а саме скріншот з електронної пошти позивача від 10.12.2021р. доданий позивачем до відповіді на відзив за вх. № 23244/22.

Вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

Позиція суду.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно із ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із п. 4.2. договору про транспортно-експедиторські послуги № 251/01-20 від 01.03.2021р. оплата виконаних послуг експедитору, а також додаткові витрати, затрати та інші платежі, здійснені експедитором в інтересах клієнта і пов`язані з виконанням цього договору, оплачуються клієнтом відповідно до чинного законодавства України у національній валюті України, гривні, на підставі виставленого експедитором рахунку протягом 3 (трьох) банківських днів з часу пред`явлення рахунку в електронній формі, шляхом переказу, вказаних у рахунку сум на поточний рахунок експедитора якщо інші умови сторони не погодять у додатковій угоді.

Згідно із ч. 1 статті 929 ЦК України та статтею 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Статтею 931 ЦК України визначено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно із п. 1.3. Договору на кожну партію вантажу, що перевозиться, підписується Додаткова угода до Договору, в якій фіксуються умови надання транспортно-експедиторських послуг. Додаткова угода до Договору є невід`ємною частиною цього Договору. У разі виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за цим Договором, пріоритетними є умови, зазначені в Додатковій угоді до Договору.

У графі «примітки, особливі вимоги» пункту 1 Додаткової угоди № 2 від 03.09.2021р. зазначено умови оплати: оплата послуг здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з часу пред`явлення рахунку в електронній формі, перед вивезенням контейнеру з порту. Послуги підлягають оплаті в гривні за курсом НБУ на день виставлення рахунку. Завантаження і розвантаження не більше 48 годин, користування понад 50 USD/добу.

Доказів розірвання договору, внесення змін чи визнання недійсними договору транспортного експедирування №251/01-20 від 01.03.2021р. та /чи додаткової угоди № 2 від 03.09.2021р. до договору транспортного експедирування № 251/01-20 від 02.03.2021р. суду не представлено.

Як встановлено із матеріалів справи на виконання умов додаткової угоди № 2 від 03.09.2021р. до договору транспортного експедирування № 251/01-20 від 02.03.2021р. за надані послуги користування автотранспорту понад 48 годин складені акти, саме здачі-приймання послуг за понаднормове використання автотранспорту, які були погоджені у встановленому розмірі у визначеній у актах вартості послуг та без будь-яких застережень чи заперечень підписані директорами обох сторін, що не заперечується сторонами.

В підтвердження виконання умов договору транспортного експедирування №251/01-20 від 01.03.2021р. та додаткової угоди № 2 від 03.09.2021р. до договору транспортного експедирування № 251/01-20 від 02.03.2021р. та підписаних актів здачі-приймання послуг за понаднормове використання автотранспорту, відповідачем здійснено часткову оплату у розмірах визначених та погоджених в актах та рахунках: акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 27.09.2021 року №3079 та рахунок на оплату від 27.09.2021 року № 64277, за понаднормативне використання автотранспорту в сумі 55 948,62 грн. (з врахуванням ПДВ); акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 26.10.2021 року №3446 та рахунок на оплату від 26.10.2021 року № 66632, за понаднормативне використання автотранспорту в сумі 79 052,70 грн. (з врахуванням ПДВ). Так, оплата підтверджується платіжним дорученням № 1948 від 28.09.2021р. на суму 55948,62 грн., з призначенням платежу «Оплата за використання автотранспорту по рахунку №64277 від 27.09.21р. в т. ч. ПДВ 20% - 9 324,77 грн.» та платіжним дорученням № 2054 від 27.10.2021р. на суму 79052,70 грн., з призначенням платежу «Оплата за використання автотранспорту по рахунку №66632 від 26.10.21р. В т. ч. ПДВ 20% - 13175,45 грн.».

Таким чином, неоплаченими залишилися рахунок на оплату від 12.11.2021 року № 68047 згідно акту № 3651 від 12.11.2021р., за понаднормативне використання автотранспорту в сумі 49 594,18 грн. (з врахуванням ПДВ) та рахунок на оплату від 17.12.2021 року № 71211 згідно акту № 3923 від 17.12.2021р., за понаднормативне використання автотранспорту в сумі 87 017,28 грн. (з врахуванням ПДВ), що в загальній сумі складає 136611,46грн.

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості відповідачем не представлено, відтак заборгованість відповідача перед позивачем з основного боргу становить 136 611,46 грн.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторони п. 4.11. договору погодили, що у разі порушення клієнтом строків здійснення розрахунків за цим договором клієнт сплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє за весь період прострочення оплати, за кожен день прострочення, від суми, оплату якої прострочено. У разі порушення клієнтом строків здійснення розрахунків на 10 (десять) календарних днів, клієнт сплачує експедитору суму заборгованості з урахуванням 15% річних за користування чужими грошовими коштами.

Згідно із ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Пунктом 4.12. договору сторони дійшли згоди про те, що до вимог про сплату пені, яка нараховується за порушення строків здійснення розрахунків за цим договором, застосовується строк позовної давності в 3 (три) роки, а також, що пеня, яка підлягає стягненню за порушення зобов`язань за цим договором, нараховується за весь період прострочення виконання відповідного зобов`язання, починаючи з дня порушення строку виконання зобов`язання та закінчуючи днем повного виконання відповідного зобов`язання.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Позивачем нараховано відповідачу пеню за період з 15.11.2021р. по 14.05.2022р. за рахунком № 68047 від 12.11.2021р. на суму 49594,18 грн. в розмірі 4702,62грн, та за період з 20.12.2021р. по 19.06.2022р. за рахунком № 71211 від 17.12.2021р. на суму 87017,28 грн. в розмірі 9741,16 грн. Перевіривши проведені розрахунки, судом встановлено, що позивач припустився арифметичної помилки при обрахунку, не врахувавши, що 15.11.2021р. та 20.12.2021р. є останнім днем виконання зобов`язання, відтак, в перерахунку, суд зазначає, що підставними є вимоги щодо стягнення пені в розмірі 14377,77грн. Тому, в решті позовних вимог, щодо стягнення пені належить відмовити у зв`язку із безпідставністю заявлення.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України та п. 4.11. Договору позивач нарахував відповідачу 15% річних за період з 22.11.2021р. по 15.08.2022р. за рахунком № 68047 від 12.11.2021р. на суму 49594,18 грн. в розмірі 5441,78грн, та за період з 27.12.2021р. по 15.08.2022р. за рахунком № 71211 від 17.12.2021р. на суму 87017,28 грн. в розмірі 8296,44 грн. Перевіривши проведені розрахунки, судом встановлено, що позивач припустився арифметичної помилки при обрахунку, відтак, в перерахунку, суд зазначає, що підставними є вимоги щодо стягнення 15% річних за період з 22.11.2021р. по 15.08.2022р. за рахунком № 68047 від 12.11.2021р. на суму 49594,18 грн. в розмірі 5441,77грн, та за період з 27.12.2021р. по 15.08.2022р. за рахунком № 71211 від 17.12.2021р. на суму 87017,28 грн. в розмірі 8296,44 грн. Тому, в решті позовних вимог, щодо стягнення 15% річних належить відмовити у зв`язку із безпідставністю заявлення.

Пунктом 4.4. Договору сторони погодили, що усі витрати та винагороди Експедитора, які пов`язані з виконанням робіт/послуг згідно Договору визначаються в Додатковій угоді до цього Договору у доларах США та сплачуються Клієнтом в національній валюті України (гривні) згідно офіційного курсу НБУ на дату виставленого рахунку. Комісію банків сплачує Клієнт.

Відповідно до п. 4.5. Договору сторони погоджуються, що Експедитор має право надати Клієнту для сплати додатковий рахунок, пов`язаний з додатковим витратами, який підлягає сплаті протягом 3 (трьох) днів з моменту його виставлення Експедитором. Додатковими витратами вважаються: понаднормове зберігання обладнання, демередж, штрафи, курсова різниця, якщо вони виникають на час фактичної сплати Клієнтом рахунку. У разі коригування офіційного курсу НБУ до долара США більше 3%, Експедитор залишає за собою право надати Клієнту додатковий рахунок на відповідну суму.

На підставі п. 4.5. Договору позивач нарахував відповідачу курсову різницю в загальному розмірі 49888,40грн. до рахунку № 68047 від 12.11.2021р. на суму 49594,18 грн. та рахунку № 71211 від 17.12.2021р. на суму 87017,28 грн. та рахунок № 80388 від 25.07.2022р. про відшкодування курсової різниці в розмірі 49888,40грн. скеровано відповідачу, що підтверджується матеріалами справи. Розрахунок долучено матеріалів справи та перевірено судом.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, судом не беруться до уваги, з огляду на наступне. Як уже відзначалося, відповідач стверджує що позовна заява не містить документів на підтвердження суми понесених позивачем збитків, однак предметом розгляду у даній справі є стягнення не збитків, а плати за послуги понаднормового використання автотранспорту, порядок нарахування та сплати якої визначено договором та додатковою угодою.

Суд звертає увагу, що сторонами у графі «примітки, особливі вимоги» пункту 1 додаткової угоди № 2 від 03.09.2021р. зазначено, що оплата послуг здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з часу пред`явлення рахунку в електронній формі, перед вивезенням контейнеру з порту. Послуги підлягають оплаті в гривні за курсом НБУ на день виставлення рахунку. Завантаження і розвантаження не більше 48 годин, користування понад 50 USD/добу. Таким чином, додатковою угодою № 2 до договору транспортного експедирування № 251/01-20 від 02.03.2021р., а також в підписаних актах, сторони дійшли згоди, що користування транспортом понад 48 годин є послугою користування автотранспортом, яка оплачується.

Щодо твердження відповідача, що сплачені ним кошти відповідно до платіжних доручень № 1948 від 28.09.2021р. на суму 55948,62 грн., та № 2054 від 27.10.2021р. на суму 79052,70 грн., є авансом за договором (транзитними коштами) то вказане спростовується зазначеними у платіжних дорученнях призначеннями платежу, а саме «Оплата за використання автотранспорту по рахунку №64277 від 27.09.21р. В т. ч. ПДВ 20% - 9 324,77 грн.» в платіжному дорученні № 1948 та «Оплата за використання автотранспорту по рахунку №66632 від 26.10.21р. В т. ч. ПДВ 20% - 13175,45 грн.» в платіжному дорученні № 2054, оскільки в самих дорученнях чітко і однозначно зазначено з якою метою перераховано вказані кошти.

Твердження відповідача про порушення позивачем порядку вирішення спорів, передбаченого п. 7.1., та 7.2. Договору, спростовується наявними в матеріалах справи доказами, а саме копією претензії за вих. № 2/12-21 від 02.12.2021р. з вимогою здійснити митне оформлення вантажу, вивантаження вантажу та сплатити заборгованість в сумі 49594,18 грн та доказом надіслання претензії відповідачу.

Стосовно покликань відповідача на звільнення від відповідальності внаслідок дії форс-мажорних обставин, суд зазначає, що відповідно до п. 6.1. Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання/неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у випадку, якщо таке невиконання/неналежне виконання стало прямим наслідком виникнення та/або дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), до яких відносяться, зокрема, нормативні акти та дії центральних та місцевих органів державної влади, органів місцевого самоврядування тощо, а також інші обставини непереборної сили, які визнаються такими у міжнародній практиці. Однак, пунктом 6.4. Договору встановлено, що несвоєчасне, більше 5 (п`яти) днів, повідомлення про обставини непереборної сили позбавляють відповідну сторону права посилатися на такі обставини. Оскільки відповідач не повідомив позивача, зокрема в порядку п.6.3, 6.4.договору, про форс-мажорні обставини, відтак відповідач позбавлений права посилатися на вказані обставини.

Доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості за договором поставки відповідачем не представлено.

Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПКУкраїни належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України). Згідно із ч.1 ст. 79 ГП України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Враховуючи вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини які є предметом доказування у справі судом визнаються встановленими та позовні вимоги до відповідача в частині стягнення 136611,46 грн. основного боргу, 14 377,77грн. пені, 13738,21 грн. 15% річних, 49888,40грн. курсової різниці є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. Врешті позовних вимог належить відмовити у зв"язку із їх необгрунтованістю.

На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягають відшкодуванню судові витрати в розмірі судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трікса» (80461, Львівська обл., Кам`янка-Бузький р-н, смт. Запитів, вул. Весела, буд. 35, ідентифікаційний код 41839950) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мітрідат Одеса» (65082, м. Одеса, вул. Софіївська, буд. 7А, ідентифікаційний код 36110921) 136611,46 грн. основний борг, 14 377,77грн. пеня, 13738,21 грн. 15% річних, 49888,40грн. курсова різниця та 3 219,24грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Врешті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 19.05.23р.

Суддя Іванчук С.В.