Постанова

від 09.04.2024 по справі 914/1950/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2024 р. Справа №914/1950/22

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді МАТУЩАКА О.І.

суддів КРАВЧУК Н.М.

ПЛОТНІЦЬКОГО Б.Д.

за участю представника апелянта: Грищенко С.М. - адвокат;

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Трікса», б/н від 05.06.2023 (вх.№01-05/1833/23 від 08.06.2023)

на рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2023

(суддя Іванчук С.В., повний текст складено 19.05.2023)

у справі №914/1950/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мітрідат Одеса» м. Одеса

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трікса», с. Запитів Кам`янка-Бузького району Львівської області

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.05.2023 у цій справі позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Трікса» на користь ТОВ «Мітрідат Одеса» 136 611,46 грн основного боргу, 14 377,77 грн пені, 13 738,21 грн 15% річних, 49888,40 грн курсової різниці та 3 219,24 грн судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення мотивоване невиконанням відповідачем умов п.п. 3.2.12, 4.11, договору № 251/01-20 про транспортно-експедиторські послуги від 01.03.2021 в частині проведення розрахунку за простій автотранспорту та відповідно нарахованих сум пені, курсової різниці та відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України заборгованість з урахуванням встановленого індексу інфляції і 3% річних.

Не погоджуючись із таким рішенням, відповідачем - ТзОВ «Трікса» подано апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована таким:

- п. 3.2.12.2.2 укладеного між сторонами договором № 251/01-20 про транспортно-експедиторські послуги від 01.03.2021 передбачено нарахування 50 доларів США за день простою після завершення 48 безоплатних годин для завантаження після прибуття транспорту, а судом проведено нарахування з розрахунку 100 доларів США за день простою без урахування вказаних пільгових 48 годин;

- будь-які інші договори, зокрема додаткова угода №2 до договору № 251/01-20 від 02.03.2021 відповідачем не укладалася і не підписувалася, інші умови а ніж ті, що передбачені вказаним договором від 02.03.2021 не змінювалися;

- зміна умов договору від 02.03.2021 в частині зміни відшкодування за простій з 50 на 100 доларів США не відбувалася, а надсилання на невірну електронну пошту logistik@ triksa.com.ua відповідача повідомлення 26.10.2021 про зміну такої плати не може вважатися зміною умов договору, оскільки така зміна не погоджувалася у будь-який спосіб, а зміни до договору повинні були б бути внесені у той самий спосіб, яким і було його укладено з урахуванням п. 9.7 цього ж договору, чого зроблено не було;

- враховуючи проведену позивачем передоплату за майбутнє перевезення товару у сумі 135 001,32 грн, розраховуючи збитки за простій автотранспорту з урахуванням пільгових 48 годин та розміру у 50 доларів США за день з часу подання автотранспорту для завантаження, заборгованості відповідача перед позивачем не існує.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив про те, що додаткова угода №2 була укладена у спосіб надсилання її на електронну адресу відповідача, але той не виконав свого обов`язку, передбаченого п. 3.2.3 основного договору № 251/01-20 від 01.03.2021 і не повернув підписаний паперовий екземпляр позивачу протягом 2 днів. Решта обставин зазначених у відзиві на апеляційну скаргу є загалом аналогічними тим, якими обгрунтоване оскаржуване рішення суду першої інстанції.

Присутній у останньому судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи та заперечення, викладені у апеляційній скарзі, а представник позивача у попередніх судових засіданнях наполягав на обгрунтовуваності рішення суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи в сукупності з доводами та запереченнями представників сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість апеляційної скарги та як наслідок, скасування рішення суду першої інстанції у повному обсязі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 01.03.2021 між ТОВ «Мітрідат Одеса» ( експедитор, позивач) та ТОВ «Трікса» (клієнт, відповідач) був укладений договір про транспортно-експедиторські послуги № 251/01-20, відповідно до п. 1.1. якого експедитор зобов`язався за відповідну плату від імені та за рахунок клієнта надати транспортно-експедиторське обслуговування з організації перевезення вантажів морським, автомобільним, залізничним та авіаційним транспортом, включаючи організацію перевалки і зберігання вантажів і контейнерів, а також перевезення у великотоннажних контейнерах і додаткові послуги, необхідні для організації таких перевезень (далі - ТЕО).

Згідно із п. 1.3. договору, на кожну партію вантажу, що перевозиться, підписується додаткова угода до договору, в якій фіксуються умови надання транспортно-експедиторських послуг. Додаткова угода до договору є невід`ємною частиною цього договору. У разі виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за цим договором, пріоритетними є умови, зазначені в додатковій угоді до договору.

За умовами п. 2.1.4. договору, експедитор оплачує перевезення та інші послуги третіх осіб самостійно з подальшим відшкодуванням понесених витрат за рахунок клієнта (вантажоодержувачів, вантажовідправників та інших осіб), тільки після попереднього їх узгодження з клієнтом. За рахунок коштів клієнта оплачує збори та інші обов`язкові платежі.

Підпунктами до пункту 3.2.12. договору сторони погодили, що у разі неможливості надати вантаж до перевезення або здійснити вивантаження вантажу під час або після здійснення митного оформлення з будь-яких інших причин за підтвердженою заявкою, в узгоджені сторонами строки, клієнт, за відсутності іншої домовленості, оплачує Експедитору витрати за простій наземного рухомого складу в очікуванні завантаження або вивантаження в розмірі: для автомобілів штраф за наднормативний простій після закінчення безкоштовного терміну для здійснення внутрішньопортового оформлення, навантаження і розвантаження вантажу, включаючи митне оформлення становить: на території України понад 48 годин, складає 50 доларів США за кожні повні/неповні доби простою, за курсом НБУ, не включаючи ПДВ на день виставлення рахунку; на території інших держав, а також на території України при міжнародних перевезеннях понад 48 годин становить 100 доларів СІІІА за кожні повні/неповні доби простою, за курсом НБУ, не включаючи ПДВ на день виставлення рахунку.

Відповідно до п. 4.1. договору, вартість послуг зазначається в рахунку Експедитора.

Згідно із п. 4.2. договору оплата виконаних послуг експедитору, а також додаткові витрати, затрати та інші платежі, здійснені експедитором в інтересах клієнта і пов`язані з виконанням цього договору, оплачуються клієнтом відповідно до чинного законодавства України у національній валюті України, гривні, на підставі виставленого експедитором рахунку протягом 3 (трьох) банківських днів з часу пред`явлення рахунку в електронній формі, шляхом переказу, вказаних у рахунку сум на поточний рахунок експедитора якщо інші умови сторони не погодять у додатковій угоді.

За умовами п. 4.3. договору, експедитор оплачує перевезення та інші послуги третіх осіб з коштів за рахунок і за дорученням клієнта (вантажоодержувачів, вантажовідправників та інших осіб). Кошти, що надійшли на рахунок експедитора від клієнта не переходять у його власність і не є виручкою, а вважаються транзитними для подальших виплат перевезення та інших послуг третіх осіб (портів, перевізників, брокерів, тощо).

Згідно п. 4.4. договору, усі витрати та винагороди експедитора, які пов`язані з виконанням робіт/послуг згідно договору визначаються в додатковій угоді до цього договору у доларах США та сплачуються клієнтом в національній валюті України (гривні) згідно офіційного курсу НБУ на дату виставленого рахунку. Комісію банків сплачує клієнт.

Пунктом 4.8. сторони погодилися використовувати при виконанні умов цього договору електронні документи (акти про надання послуг, рахунки, додатки до рахунків) для підтвердження описаних в них господарських операцій.

Відповідно до п. 4.11. договору, у разі порушення клієнтом строків здійснення розрахунків за цим договором, клієнт сплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє за весь період прострочення оплати, за кожен день прострочення, від суми, оплату якої прострочено. У разі порушення клієнтом строків здійснення розрахунків на 10 (десять) календарних днів, клієнт сплачує експедитору суму заборгованості з урахуванням 15% річних за користування чужими грошовими коштами.

Згідно п. 9.2 договору, електронні та факсові копії оригіналів паперових документів (фотокопії, сканкопії), а саме: цього договору, додатків, додаткових угод та інших, пов`язаних із виконанням цього договору документів, надіслані за допомогою засобів факсимільного, електронного зв`язку або електронної пошти, матимуть юридичну чинність до моменту обміну оригінальними примірниками вказаних документів.

При цьому, судом апеляційної інстанції звертається увага на те, що судом першої інстанції означений вище п. 9.2. договору не описувася і йому правова тлумачна оцінка не надавалася.

а твердженнями позивача, між сторонами було укладено додаткову угоду №2 до договору транспортного експедирування №251/01-20 від 02.03.2021, укладену 03.09.2021 у спосіб надсилання на електронну адресу відповідача, укладання якої відповідачем заперечується, а на вимогу суду першої інстанції відповідачем оригінал цієї додаткової угоди для огляд не надано. Згідно додаткових особливостей за цією додатковою угодою за доводами позивача, мало здійснюватися перевезення вантажу на замовлення відповідача.

Загалом, означені у вказаній додатковій угоді узгоджені пункти домовленостей не суперечать умовам та особливостям (ціні, строку виконання зобов`язань і т.д.), які зазначені вище у основному договорі №251/01-20 від 02.03.2021 незважаючи на те, чи він підписаний сторонами (укладений), чи ні, враховуючи незаперечувальний обома сторонами факт щодо здійснення першочергових дій для перевезення вантажу зі експедитора та залученого ним перевізника.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта про те, що в матеріалах справи відсутні докази укладання додаткової угоди внаслідок відсутності її оригіналу, який в силу означеного вище п. 9.2 договору за будь-яких умов повинен існувати у оригінальному примірнику, існування якого заперечується відповідачем. З цього приводу судом апеляційної інстанції не зроблено жодного висновку, хоча такий має значення для правильного вирішення спору.

На виконання умов договору експедитором 06.09.2021 для надання послуги з перевезення вантажу до Одеського морського торгівельного порту було подано автомобіль з державним номером НОМЕР_1 із причепом причіп з державний номерний знак НОМЕР_2 , контейнер № НОМЕР_3 , водієм якого був ОСОБА_1 .

В той же день контейнер з вантажем №FTAU1443472 було навантажено на зазначений транспортний засіб, на підтвердження чого перевізником ТОВ «Топтрак» була надана товарно-транспортна накладна CMR №117/1, а клієнт зобов`язаний був провести митне оформлення вантажу. Копія міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №117/1 долучена позивачем до позовної заяви.

Вказаний транспортний засіб виїхав з Одеського морського торговельного порту 24.12.2021 без контейнера №FTAU1443472, що підтверджується листом позивача б/н від 24.12.2021, копія якого наявна в матеріалах справи.

Означені вище факти не заперечуються і визнаються сторонами.

З огляду на вищенаведені обставини позивач нарахував відповідачу витрати за понаднормове використання автотранспорту про що складені акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 27.09.2021 №3079 та рахунок на оплату від 27.09.2021 № 64277, за понаднормативне використання автотранспорту в сумі 55 948,62 грн. (з врахуванням ПДВ); акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 26.10.2021 №3446 та рахунок на оплату від 26.10.2021 № 66632, за понаднормативне використання автотранспорту в сумі 79 052,70 грн. (з врахуванням ПДВ); акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 12.11.2021 №3651 та рахунок на оплату від 12.11.2021 року № 68047, за понаднормативне використання автотранспорту в сумі 49 594,18 грн. (з врахуванням ПДВ); акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 17.12.2021 №3923 та рахунок на оплату від 17.12.2021 № 71211, за понаднормативне використання автотранспорту в сумі 87 017,28 грн. (з врахуванням ПДВ).

Відповідно до ч.5 ст.19 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», відповідність засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки вимогам, встановленим частинами першою - четвертою цієї статті, підтверджується документами про відповідність, виданими за результатами сертифікації таких засобів відповідно до Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності».

Вказані вище акти були надіслані відповідачу у вигляді електронного документа на підставі п. 4.8. договору, що не заперечується сторонами, проте, висновок суду першої інстанції, що такі акти підписані електронним цифровим підписом директором відповідача, не підтверджені відповідними документами в силу означеної вище вимоги чинного законодавства з доказами підтвердження проставляння електронного цифрового підпису та ідентифікації особи, хоча на таких завірених позивачем світлокопіях і міститься відтиск круглих печаток обох сторін з написом «ЕП Електронний підпис», що не може бути належним і допустимим доказом такого підпису в силу зазначеного вище.

Відповідач оплатив надані позивачем послуги, що підтверджується копією платіжного доручення № 1948 від 28.09.2021 на суму 55948,62 грн, з призначенням платежу «Оплата за використання автотранспорту по рахунку № 64 277 від 27.09.21 в т.ч. ПДВ 20% - 9 324,77 грн.» та копією платіжного доручення № 2054 від 27.10.2021 на суму 79 052,70 грн, з призначенням платежу «Оплата за використання автотранспорту по рахунку № 66632 від 26.10.21, в т.ч. ПДВ 20% - 13175,45 грн.». Копії платіжних доручень є наявними у матеріалах справи і такі платежі саме з таким призначенням не заперечується сторонами.

Таким чином, відповідачем загалом було здійснено оплату послуг (витрати за простій автотранспорту) у сумі 135 001,32 грн.

При цьому, судом апеляційної інстанції звертається увага на те, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що правомірно були змінені умови основного договору від 01.03.2021 про плату за простій з 50 на 100 доларів США шляхом надсилання електронного повідомлення, оскільки таке повідомлення всупереч вимог зазначеної у п.11 розділу договору «Юридичні адреси і реквізити сторін» електронної адреси відповідача info@triksa.com.ua, надіслано не на ту електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідно щодо цього всупереч вимог п. 9.7 договору не укладено письмову форму додаткової угоди чи змін до договору.

За даними позивача, які взяті за основу судом першої інстанції, залишилися неоплаченими: рахунок на оплату від 12.11.2021 № 68047 згідно акту № 3651 від 12.11.2021 за понаднормативне використання автотранспорту в сумі 49 594,18 грн та рахунок на оплату від 17.12.2021 № 71211 згідно акту № 3923 від 17.12.2021 за понаднормативне використання автотранспорту в сумі 87 017,28 грн, що в загальній сумі складає 136 611,46 грн і відповідно складає суму позовних вимог основного боргу.

Згідно відомостей наданих суду першої інстанції позивачем відповідно до розрахунку вартості простою за вих. № 13/03-2023/1 від 13.03.2023, вартість простою автотранспорту починає нараховуватися з 06.09.2021 по 17.12.2021 з розрахунку 100 доларів США за добу, незважаючи на умови п.п. 3.2.12.2. та 3.2.12.2.1. основного договору № 251/01-20 від 01.03.2021, які навіть не суперечать умовам додаткової угоди №2, оригінал якої відсутній у матеріалах справи, оскільки такими умовами обох договорів передбачена плата 50 доларів США за добу простою та початок нарахування плати за простій з початку третьої доби з урахуванням 48 год. пільгового часу для проведення робіт з навантаження.

З цього приводу судом апеляційної інстанції зроблено перерахунок з початком строку нарахування плати за простій з 08.09.2021 з розрахунку 50 доларів США за день простою, і за весь період простою аж до 17.12.2021. За підсумками такого перерахунку судом апеляційної інстанції встановлено, що вартість такого простою та відповідно необхідна сума для сплати відповідачем позивачу, складає суму 133 142,17 грн, а враховуючи те, що позивач сплатив суму 135 001,32 грн, заборгованість у відповідача відсутня.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України та ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Статтею 931 Цивільного кодексу України визначено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

За вказаними вище і встановленими судом апеляційної інстанції фактичними обставинами спору, відповідач сплатив усю передбачену договірними умовами суму заборгованості позивачу за просій з його вини автомобільного транспорту.

Оскільки основна сума боргу (грошового зобов`язання) у відповідача відсутня, відповідно відсутні підстави для нарахування та стягнення в силу п. 4.11. основного договору від 01.03.2021 пені, 15% річних та відповідно про відсутність таких же підстав в силу ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України щодо нарахування і стягнення заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч.ч. 1, 2 ст. 76, ч.ч 1, 2 ст. 77, ч.ч 1-3 ст. 86 ГПК України, дотримуючись принципу змагальності, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи зазначене вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції не встановлено на підставі належних і допустимих доказів вірні фактичні обставини спору та відповідно зроблено помилкові висновки щодо наявності у відповідача договірної заборгованості, що в силу п.п. 1-3 ч.1 ст. 277 ГПК України є підставою для скасування судового рішення із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог та відповідно задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційну скаргу задоволено, то відповідно сплачений відповідачем судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції належить стягнути на його користь з позивача.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТОВ «Трікса» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2023 у справі №914/1950/22 скасувати.

У цій частині прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Мітрідат Одеса» відмовити у повному обсязі.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мітрідат Одеса» (м.Одеса, 65082, вул. Софіївська, 7 А, ідентифікаційний код 36110921) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трікса» (80461, смт Запитів Львівської області Камянка-Бузького району, вул. Весела, 35, ідентифікаційний код 41839950) 4 830,36 грн сплаченого судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови складено 09.04.2024

Головуючий-суддя О.І. МАТУЩАК

Судді Б.Д. ПЛОТНІЦЬКИЙ

Н.М. КРАВЧУК