Рішення від 18.05.2023 по справі 920/1029/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.05.2023м. СумиСправа № 920/1029/22

Господарський суд Сумської області у складі судді Яковенка В.В. за участю секретаря судового засідання Балицького В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/1029/22

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (36000, м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 1/23; код ЄДРПОУ 42769539)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокенергія" (42704, Сумська область, м. Охтирка, вул. Снайпера, 13; код ЄДРПОУ 40050036)

про стягнення 1379892,51 грн

представники учасників справи:

позивача - Мороз Н.В.;

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просив стягнути з відповідача 1033352 грн 50 коп. орендної плати та 347465 грн 31 коп. пені за Договором оренди №098/97 від 08.10.1997 (зі змінами).

Ухвалою від 28.12.2022 суд постановив відкрити провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 26.01.2023, 10:20.

24.01.2023 відповідач подав до суду відзив на позов, в якому просить суд відмовити у позові в повному обсязі, оскільки вважає вимоги необґрунтованими та безпідставними, посилаючись на те, що позивачем не надано обґрунтованого розрахунку суми основного боргу, письмових пояснень щодо виникнення у відповідача обов`язку зі сплати нарахованого з посиланням на умови договору та докази на підтвердження таких обставин. Крім того, відповідач зазначив, що періодом нарахування пені, по якому пропущено строк позовної давності є період до 01.10.2022.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що з 07:19 у Сумській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Сумська область"), судове засідання у справі 26.01.2023 не відбулось, про що складено акт суду від 26.01.2023.

Ухвалою від 26.01.2023 суд постановив призначити підготовче засідання на 14.02.2023.

07.02.2023 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, зазначивши про те, що розрахунок заборгованості зі сплати орендної плати є додатком до позовної заяви, який є обґрунтованим, з якого можна встановити методику розрахунку; нарахування пені здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення в межах строку позовної давності, що становить один рік; за даними Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, що право власності на цілісний майновий комплекс Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Сумиобленерго" зареєстровано 19.11.2011 за Охтирською територіальною громадою.

07.02.2023 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі в сумі 1033352,50 грн та пеню в сумі 346540,01 грн, а також судовий збір в сумі 20698,39 грн.

Ухвалою від 16.02.2023 суд постановив заяву позивача про зменшення позовних вимог прийняти до розгляду; продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів - до 27.03.2023 та відкласти підготовче засідання на 14.03.2023, 11:00.

16.02.2023 до суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, зазначивши про те, що позивачем не надано обґрунтованого розрахунку суми основного боргу, а саме: з наданого розрахунку неможливо встановити методику розрахунку/формул, за якою проводилися щомісячні нарахування; не надано письмових доказів щодо виникнення у відповідача обов`язку зі сплати нарахованого з посиланням на умови договору та докази на підтвердження таких обставин. Крім того представник відповідача зазначив, що акт приймання-передачі підписано всіма членами комісії з приймання-передачі об`єкта 17.11.2021, а отже право власності на об`єкт передачі цілісного майнового комплексу Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Сумиобленерго" підприємства Охтирської теплової мережі до Охтирської територіальної громади передано/виникло, починаючи з 17.11.2021.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що з 9:54 у Сумській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Сумська область"), судове засідання у справі 14.03.2023 не відбулось, про що складено акт суду від 14.03.2023.

Ухвалою від 14.03.2023 суд постановив призначити підготовче засідання на 21.03.2023.

21.03.2023 відповідач подав до суду клопотання про зменшення пені на 100%, оскільки примусове стягнення пені спричинить лише збільшення збитків відповідача та може призвести до банкрутства підприємства.

Також 21.03.2023 представник відповідача в судовому засіданні надав суду контррозрахунки позовних вимог.

Ухвалою від 21.03.2023 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 04.04.2023.

У судовому засіданні 04.04.2023 було оголошено перерву до 18.04.2023.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що з 10:29 у Сумській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Сумська область"), судове засідання у справі 18.04.2023 не відбулось, про що складено акт суду від 18.04.2023.

Ухвалою від 18.04.2023 суд постановив призначити розгляд справи по суті на 18.05.2023.

16.05.2023 відповідач подав до суду заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю прибуття у судове засідання його представника.

У судовому засіданні 18.05.2023 протокольною ухвалою відмовлено у задоволенні заяви відповідача про відкладення розгляду справи

Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.

08 жовтня 1997 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (позивач, орендодавець) та Акціонерним товариством спільним підприємством «Правекс-Брок», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Брокенергія» (відповідач, орендар), було укладено договір оренди за № 098/97 зі змінами.

Предметом договору є цілісний майновий комплекс структурного підрозділу ДАЕК «Сумиобленерго» підприємства Охтирські теплові мережі (Охтирська ТЕЦ), що знаходиться за адресою: вул. Снайпера, 13, с Пристань, м. Охтирка, Сумська область. Вартість підприємства за актом оцінки становить 36 434 490 грн, у тому числі основних засобів 36 434 490 грн.

Відповідно до пунктів 3.3, 5.2 договору від 19.03.2019 про внесення змін і доповнень до договору оренди державного майна від 08.10.1997 № 098/97 орендну плату у повному обсязі орендар перераховує до державного бюджету щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. Своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету.

Згідно з п. 3.7 договору зобов`язання орендаря щодо сплати орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку у розмірі 502310,17 грн, який вноситься в рахунок орендної плати за останній місяць оренди.

У відповідності до п. 5.9 договору орендар зобов`язується щомісяця до 15 числа сплачувати орендну плату за попередній місяць, а також щомісяця до 20 числа надавати орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць.

Як зазначає позивач, орендодавець свої зобов`язання за договором у частині передачі майна, визначеного пунктом 1.1 договору, виконав належним чином і в строк, а саме: 17.12.1997 передав в оренду майно, що підтверджується актом прийому-передачі майна Охтирських теплових мереж Охтирської ТЕЦ), яке передається в строкове володіння та користування (оренду) AT СП «Правекс-Брок», який є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 10.1 договору (в редакції від 19.03.2019) встановлено строк дії Договору оренди до 31 грудня 2037 року.

На підставі статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців.

У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

23 квітня 2021 року позивач, користуючись вказаним правом, направив на адресу відповідача повідомлення від 21.04.2021 № 11-212-00876 про відмову від договору оренди від 08.10.1997 № 098/97 у зв`язку з невиконанням орендарем зобов`язань, передбачених пунктами 3.3 та 5.2 цього договору щодо обов`язкової та своєчасної сплати орендної плати.

Вищезазначене повідомлення про відмову від договору отримане відповідачем 26.04.2021.

Наказом Регіонального відділення від 31 травня 2021 року № 405 прийнято рішення про визнання розірваним договору оренди від 08.10.1997 № 098/97 з 26 квітня 2021 року.

Повернення цілісного майнового комплексу структурного підрозділу Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Сумиобленерго» підприємства Охтирські теплові мережі (Охтирська ТЕЦ) з оренди здійснюється відповідно до Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 07.08.1997 № 847, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.09.1997 № 446/2250 (далі Порядок).

Порядком передбачено здійснення комплексу заходів і процедур, пов`язаних з поверненням орендованого майна.

Так, розділом 2 Порядку зазначено проведення повної інвентаризації майна підприємства, а також розмежування та оцінка майна орендованого підприємства.

З урахуванням положень вищезазначеного розділу Порядку, Регіональне відділення звернулося листом від 25.05.2021 № 11-212-01091 до Орендаря про надання кандидатур до складу згаданих комісій.

Проте, як зазначає позивач, відповіді на цей лист не надходило та кандидатури до складу таких комісій не було надано, що унеможливило подальше проведення процедури повернення орендованого майна.

У подальшому на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.10.2021 № 1249-р «Про передачу цілісного майнового комплексу Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Сумиобленерго» підприємства Охтирські теплові мережі (Охтирська ТЕЦ) до комунальної власності Охтирської територіальної громади», складено та підписано всіма членами комісії акт приймання-передачі від 17.11.2021 цілісного майнового комплексу Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Сумиобленерго» підприємства Охтирські теплові мережі (Охтирська ТЕЦ) у власність Охтирської територіальної громади, затвердженого рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради 18.11.2021.

У період дії договору оренди від 08.10.1997 № 098/97 (зі змінами) правовідносини в сфері оренди майна, що перебуває в державній власності, врегульовувались спеціальними Законами, а саме: Законом України від 10.04.1992 № 2269-ХІІ «Про оренду державного та комунального майна» та Законом України від 03.10.2019 № 157-ІХ «Про оренду державного та комунального майна».

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України від 10.04.1992 № 2269-ХІІ «Про оренду державного та комунального майна» (далі Закон № 2269) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької діяльності та іншої діяльності.

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 1 Закону України від 03.10.2019 № 157-ІХ «Про оренду державного та комунального майна» (далі Закон № 157) оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 3 статті 19 Закону № 2269 встановлювалось, що строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до вимог частини 1 статті 17 Закону № 157 орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

Пунктом 3.3 договору визначено, що Орендар перераховує орендну плату в повному обсязі до державного бюджету щомісяця не пізніше 15 числа за звітним.

У відповідності до частини 4 статті 17 Закону України № 157 орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

За ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 цієї статті передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 759, 762 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

На підставі ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно зі ст. 525, 526, Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріали справи не містять доказів, які були б відхилені судом.

Факт заборгованості відповідача за договором оренди підтверджується наданим позивачем розрахунком орендної плати за кожний місяць окремо з урахуванням індексу інфляції. Заборгованість зі сплати орендної плати перед позивачем за період з 01.10.2021 до 18.11.2021 становить 1033352,50 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості по орендній платі, суд вважає його правильним.

Відповідач не подав доказів сплати боргу.

Щодо тверджень відповідача на безпідставність нарахування суми заборгованості за договором оренди за період до 18.11.2021 включно у зв`язку з тим, що фактично майно було передано за актом приймання-передачі об`єкта у власність Охтирської територіальної громади з 17.11.2021, суд зазначає наступне.

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.10.2021 №1249-р «Про передачу цілісного майнового комплексу Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Сумиобленерго» підприємства Охтирської теплової мережі (Охтирська ТЕЦ) до комунальної власності Охтирської територіальної громади», складено та підписано усіма членами комісії акт приймання-передачі від 17.11.2021 цілісного майнового комплексу Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Сумиобленерго» підприємства Охтирські теплові мережі (Охтирська ТЕЦ) у власність Охтирської територіальної громади, затвердженого рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради 18.11.2021.

Частиною 6 статті 7 Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" передбачено, що право власності на об`єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі, а у випадках, передбачених законом, - з дня державної реєстрації такого права.

Згідно з ч.4 ст.334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно.

З акту приймання-передачі від 17.11.2021 ЦМК Охтирської ТЕЦ вбачається, що балансова (залишкова) вартість переданих основних засобів дорівнює 13089554,86 грн, з них нерухомість - 13087834,86 грн і 2 принтери - 1720 грн.

При цьому слід зауважити, що в оренду передавалися основні засоби.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру парв власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна право власності на комплекс будівель та споруд Охтирської ТЕЦ зареєстровано за Охтирською територіальною громадою 19.11.2021.

Таким чином, позивач правомірно нарахував заборгованість з орендної плати за період з 01.10.2021 до 18.11.2021.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором щодо сплати орендної плати за період з 01.10.2021 до 18.11.2021 та підтвердження наявності заборгованості відповідача, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1033352,50 грн заборгованості зі сплати орендної плати.

Щодо заявленої до стягнення пені.

Вважається, що боржник прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, установлений договором чи законом (п. 1 ст. 612 ЦК України). Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, передбачені договором або законом, зокрема у вигляді сплати неустойки.

У відповідності до частини другої статті 193 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з приписами статей 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина перша статті 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 4 статті 231 Цивільного кодексу України визначено, що розмір штрафних санкцій встановлюється законом. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договорі розмірі.

Законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Однак, саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватись принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.

Відповідно до п. 3.5 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

Згідно з поданим розрахунком, позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 346540,01 грн (з урахуванням заяви про зменшення), виходячи з суми заборгованості з орендної плати за період з 08.12.2021 по 29.11.2022, з урахуванням строків розрахунків, визначених договором.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно зі ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 Цивільного кодексу України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

З урахуванням положень статей 251, 252 Цивільного кодексу України, суд установив, що пункт 3.5 договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати. Умову, передбачену у п. 3.5 договору, неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної сплати орендної плати, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в сумі 254799,25 грн за період з 03.06.2022 до 29.11.2022 (шість місяців(180 днів), нарахованої в межах строку, визначеного ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. В іншій частині стягнення пені суд відмовляє за необґрунтованістю, оскільки пеня в цій частині нарахована поза межами вказаного строку.

Щодо зменшення розміру пені.

В обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені на 100%, відповідач посилається на те, що Указом Президента № 64 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан. За наслідками обстрілу було знищено виробничі потужності ТОВ «Брокенергія» (цілісний майновий комплекс ДАЕК «Сумиобленерго» Охтирської теплової мережі (Охтирська ТЕЦ), в результаті чого підприємство припинило свою виробничу діяльність та потребує значних матеріальних ресурсів для його відновлення. Також підприємство за підсумками 2022 року мало збиток у сумі 98 186 тис. грн та існує передбачена законом неможливість у період дії воєнного стану стягнення з боржників-фізичних осіб заборгованості за спожиті послуги. Ці обставини в сукупності, на думку відповідача, є достатніми для зменшення розміру пені на 100%.

На підтвердження знищення підприємства ТОВ «Брокенергія» (Охтирська ТЕЦ) відповідач надав Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань 12022200460000116.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Так, згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас, зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі, як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій, суд вирішує відповідно до ст. 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Судом враховано, що порушення відповідачем зобов`язань мало місце до початку військової агресії Російської Федерації, проте наведене не нівелює права суду за наявності наведених обставин станом на дату розгляду спору зменшити розмір неустойки, оскільки якби порушення строків орендної плати мало б місце після 24.02.2022 (тобто, після запровадження військового стану), то підлягав би доведенню сам факт наявності такого порушення з огляду на очевидність причин несплати.

У цьому випадку суд враховує, що існуючий за договором борг відповідач тривалий час не сплачує, чим останній порушує права та інтереси позивача. Доказів вжиття відповідачем відповідних заходів з цього приводу, зокрема до 24.02.2022, матеріали справи не містять. Також у матеріалах справи відсутні докази фактичної неможливості сплати відповідачем заборгованості за договором, зокрема до знищення орендованого об`єкта у березні 2022 року, хоча за фінансовими результатами своєї діяльності в 2021 році ТОВ «Брокенергія» отримало прибуток у розмірі 30942 тис. грн. Разом з цим відповідач не довів, що Охтирська ТЕЦ була єдиним місцем здійснення господарської діяльності та джерелом отримання ним прибутку.

Крім того розмір нарахованої позивачем до стягнення з відповідача пені є співрозмірним з допущеним відповідачем порушенням, не є надмірно великим, що в майбутньому стимулюватиме відповідача належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем винятковості обставин, наведених в обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені, з огляду на що відповідне клопотання задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підставі ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на вищезазначені обставини справи у їх сукупності, вимоги згаданого законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення 1033352,50 грн заборгованості по орендній платі та 254799,25 грн пені. В іншій частині позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 129, 233, 238, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокенергія" (42704, Сумська область, м. Охтирка, вул. Снайпера, 13; код ЄДРПОУ 40050036) на користь Державного бюджету України (рахунок UA308999980313050092000018538, ГУК Сум.обл/Охтирська МТГ/22080100, банк отримувача - Казначейство України (ел.адм. подат.), код отримувача: 37970404, код класифікації доходів бюджету 22080100, МФО 899998) 1033352 грн 50 коп. (один мільйон тридцять три тисячі триста п`ятдесят дві гривні 50 копійок) заборгованості по орендній платі, 254799 грн 25 коп. (двісті п`ятдесят чотири тисячі сімсот дев`яносто дев`ять гривень 25 копійок) пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокенергія" (42704, Сумська область, м. Охтирка, вул. Снайпера, 13; код ЄДРПОУ 40050036) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (36000, м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 1/23; код ЄДРПОУ 42769539, рахунок UA708201720343120002000018853, банк одержувача: Державна казначейська служба України, МФО 899998) 19321 грн 95 коп. (дев`ятнадцять тисяч триста двадцять одна гривня 95 копійок) судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 19.05.2023.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суддя В.В. Яковенко