Постанова

від 22.02.2024 по справі 920/1029/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2024 р. Справа№ 920/1029/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Андрієнка В.В.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Мороз Н.В., в порядку самопредставництва;

від відповідача: Потоцький С.М., довіреність № 1 від 02.01.2023,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокенергія»

на рішення Господарського суду Сумської області від 18.05.2023

(повний текст складено 19.05.2023)

у справі № 920/1029/22 (суддя Яковенко В.В.)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокенергія»

про стягнення 1 379 892,51 грн

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокенергія» (далі - ТОВ «Брокенергія») про стягнення заборгованості за Договором оренди № 098/97 від 08.10.1997 (зі змінами) з орендної плати в розмірі 1 033 352,50 грн та пені в розмірі 347 465,31 грн.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням ТОВ «Брокенергія» умов договору оренди державного майна, що призвело до виникнення заборгованості зі сплати орендної плати за період з 01.10.2021 по 18.11.2021 в розмірі 1 033 352,50 грн.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 28.12.2022 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказував, що позивачем не надано обґрунтованого розрахунку суми основного боргу, письмових пояснень щодо виникнення у відповідача обов`язку зі сплати орендної плати з посиланням на умови договору та доказів на підтвердження таких обставин. Крім того, відповідач зазначав, що періодом нарахування пені, по якому було пропущено строк позовної давності, є період до 01.10.2022.

07.02.2023 позивач подав до Господарського суду Сумської області заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі в сумі 1 033 352,50 грн та пеню в сумі 346 540,01 грн, а також судовий збір в сумі 20 698,39 грн.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 16.02.2023, зокрема, заяву позивача про зменшення позовних вимог прийнято до розгляду і спір розглядався з новою ціною позову.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 18.05.2023 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Брокенергія» на користь Державного бюджету України 1 033 352,50 грн заборгованості по орендній платі, 254 799,25 грн пені. Також стягнуто з ТОВ «Брокенергія» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях 19 321,95 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з встановленого факту неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором щодо сплати орендної плати за період з 01.10.2021 по 18.11.2021.

Враховуючи встановлений місцевим господарським судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної сплати орендної плати, суд вважав правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в сумі 254 799,25 грн за період з 03.06.2022 до 29.11.2022 (шість місяців (180 днів), нарахованої в межах строку, визначеного ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. В іншій частині стягнення пені суд відмовив за необґрунтованістю, оскільки пеня в цій частині була нарахована позивачем поза межами вказаного строку.

Також суд першої інстанції відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені, оскільки дійшов висновку про недоведеність відповідачем винятковості обставин, наведених в обґрунтування вказаного клопотання.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення 1 033 352,50 грн заборгованості по орендній платі та 254 799, 25 грн пені, в іншій частині рішення просив залишити без змін.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що викладені у рішенні місцевого господарського суду висновки не відповідають обставинам справи та наданим документам.

Так, скаржник не погоджується з висновками суду про обґрунтованість розрахунку орендної плати та про передачу орендованого майна з державної до комунальної власності з 19.11.2021.

Крім того, апелянт зазначає, що позивачем не надано письмових доказів щодо виникнення у відповідача обов`язку зі сплати нарахованої, з посиланням на умови договору, орендної плати.

Також апелянт не погоджується з висновками, яких дійшов місцевий господарський суд під час розгляду клопотання відповідача про зменшення розміру пені, наголошував на тому, що стягнення пені спричинить лише збільшення збитків відповідача та може призвести до його банкрутства.

Згідно з Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2023 апеляційну скаргу ТОВ «Брокенергія» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.

26.06.2023 від позивача до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив від 20.06.2023 № 10-125-02423 на апеляційну скаргу, в якому позивач просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

На підставі службової записки головуючої судді Кропивної Л.В. розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2473/23 від 14.07.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв`язку із перебуванням судді Барсук М.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відрядженні.

Згідно з Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2023 для апеляційного розгляду справи № 920/1029/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Пономаренко Є.Ю., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2023, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Брокенергія» на рішення Господарського суду Сумської області від 18.05.2023 у справі № 920/1029/22 та призначено апеляційний розгляд справи № 920/1029/22 в судовому засіданні на 14.09.2023 о 12 год. 00 хв.

28.08.2023 до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про проведення судових засідань в режимі відеоконференції, в якому останній просив суд забезпечити проведення судових засідань у справі № 920/1029/22, у режимі відеоконференції в приміщенні зазначених у клопотанні судів, у яких є вільні зали на дату та час призначення розгляду апеляційної скарги, зазначеного в ухвалі Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 задоволено частково клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях про проведення судових засідань в режимі відеоконференції та доручено проведення відеоконференції у судовому засіданні, призначеному на 14.09.2023 о 12:00 у справі № 920/1029/22, Господарському суду Сумської області (просп. Т. Шевченка, 18/1, м. Суми).

Судове засідання 14.09.2023 не відбулося, у зв`язку із оголошення повітряної тривоги у Сумській області та місті Суми, що в свою чергу унеможливило участь у судовому засіданні представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2023 судове засідання в режимі відеоконференції у справі № 920/1029/22 призначено на 19.10.2023 об 11:15. Проведення судового засідання в режимі відеоконференції, що призначено на 19.10.2023 об 11:15 у справі № 920/1029/22 доручено Господарському суду Сумської області.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 у справі № 920/1026/22, у зв`язку з тим, що під час проведення судового засідання в режимі відеоконференції, працівник Господарського суду Сумської області доповів про те, що в м. Сумах оголошено повітряну тривогу, у судовому засіданні оголошено перерву та повідомлено учасників про те, що наступне судове засідання у справі відбудеться 23.11.2023 об 11 год. 20 хв, в режимі відеоконференції. Проведення судового засідання в режимі відеоконференції, яке було призначено на 23.11.2023 об 11 год. 20 хв. доручено Господарському суду Сумської області.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2023 у справі № 920/1026/22, у зв`язку з тим, що під час судового засідання 23.11.2023 виник технічний збій при передачі аудіо- та відео- сигналу з Господарського суду Сумської області, що позбавило можливості представника позивача надати свої пояснення по суті спору, розгляд справи № 920/1029/22 за апеляційною скаргою ТОВ «Брокенергія» на рішення Господарського суду Сумської області від 18.05.2023 відкладено до 18.01.2024 о 13 год. 00 хв. Проведення судового засідання в режимі відеоконференції доручено Господарському суду Сумської області.

18.01.2024 судове засідання не відбулось, у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в місті Києві, яка тривала з 11 год. 43 хв. до 13 год. 17 хв., про що відображено на офіційному веб-порталі «Київ Цифровий» (https://kyiv.digital/storage/air-alert/stats.html) та оголошенням повітряної тривоги в Сумській області, яка тривала з 11 год. 44 хв. до 13 год. 17 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2024 розгляд справи № 920/1029/22 призначено на 22.02.2024. Проведення судового засідання в режимі відеоконференції доручено Господарському суду Сумської області.

У судове засідання в режимі відеоконференції 22.02.2024 з`явились представники позивача та відповідача.

Заслухавши доводи представників сторін, розглянувши доводи апелянта, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні позову, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволені апеляційної скарги, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.10.1997 між Державною акціонерною енергопостачальною компанією «Сумиобленерго» та Акціонерним товариством спільним підприємством «Правекс-Брок» укладено договір оренди № 098/97, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування цілісний майновий комплекс, структурний підрозділ Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Сумиобленерго» - підприємство Охтирські теплові мережі (Охтирська ТЕЦ), склад і вартість якого визначено відповідно до акта оцінки та передаточного балансу вказаного підприємства, складеного станом на 01.09.1997 і вартість якого становить 3 841 000 грн (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 11.1 Договору цей договір діє до 31.12.2037.

За актом прийому - передачі майна Охтирських теплових мереж (Охтирської ТЕЦ) від 17.12.1997 ДАЕК «Сумиобленерго» передало, а АТ СП «Правекс-Брок» прийняло майно Охтирських теплових мереж (Охтирської ТЕЦ).

Надалі, договором від 08.02.2019 про внесення змін та доповнень до договору оренди державного майна від 08.10.1997 № 098/97 (далі - додаткова угода 1), Регіональне відділення Фонду державного майна України по Сумській області та Товариство з обмеженою відповідальністю «Брокенергія» погодили внести зміни та доповнення до договору оренди державного майна від 08.10.1997 № 098/97, виклавши розділи 1-13 у новій та доповненій редакції.

Відповідно до п. 1.1 Додаткової угоди 1 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс структурного підрозділу державної акціонерної енергопостачальної компанії «Сумиобленерго» підприємства Охтирські теплові мережі (Охтирська ТЕЦ) (далі - Підприємство), склад і вартість якого визначено на підставі акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу Підприємства, складеного станом на 30.11.2017, вартість якого за актом оцінки становить 36 434 490,00 грн.

Пунктом 2.1 Додаткової угоди 1 сторони погодили, що орендар вступає у строкове платне користування Підприємством у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передачі Підприємства.

Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, і становить без ПДВ за перший місяць оренди після перегляду її розміру - січень 2018 року - 502 310, 17 грн. Орендна плата за січень 2018 року визначена з урахуванням індексу інфляції. Орендна плата в новому розмірі нараховується з 1 січня 2018 року. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата у повному обсязі перераховується орендарем до державного бюджету щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним (п. п. 3.1-3.3 Додаткової угоди 1).

Орендна плата перерахована несвоєчасно чи не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п. 3.5 Додаткової угоди 1).

Пунктом п. 5.2 Додаткової угоди 1 встановлено, що орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету.

Цей договір діє до 31.12.2037 (п. 10.1 Додаткової угоди 1).

19.03.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області та ТОВ «БРОКЕНЕРПЯ» укладено договір про внесення змін та доповнень до договору оренди державного майна від 08.10.1997 № 098/97 (далі - Додаткова угода 2).

Додатковою угодою 2 викладено п. 3.5 Договору у новій редакції, а саме: орендна плата перерахована несвоєчасно чи не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

Також вказаною додатковою угодою № 2 було доповнено п. 9.4, відповідно до якого стягнення заборгованості з орендної плати та штрафних санкцій, передбачених цим договором, проводиться у судовому порядку та/або в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Надалі, 14.05.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях та ТОВ «БРОКЕНЕРПЯ» було укладено договір про внесення змін до договору оренди державного майна від 08.10.1997 № 098/97 (далі - Додаткова угода 3), відповідно до якої в преамбулі Договору слова і цифри «Регіональне відділення Фонду державного майна України по Сумській області, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 21124686, місце знаходження якого м. Суми вул. Харківська, 30/1 вирішено замінити на слова і цифри «Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, код ЄДРПОУ 42769539, місце знаходження якого м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 1/23» та змінено платіжні та поштові реквізити сторін.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях від 31.05.2021 № 405 «Про прийняття рішення про визнання розірваним договору оренди від 08.10.1997 № 098/97» визнано розірваним з 26.04.2021 договір оренди від 08.10.1997 № 098/97, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях та ТОВ «Брокенергія» щодо користування цілісним майновим комплексом структурного підрозділу Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Сумиобленерго» підприємства. Охтирські теплові мережі «Охтирська ТЕЦ» за адресою м. Охтирка вул. Снайпера, 13.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ст. 762 ЦК України).

Згідно ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (далі - Закон) оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 17 Закону орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна.

Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно.

Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Відповідно до ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд.

У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

У разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ст. 785 ЦК України).

Згідно ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відтак, основне зобов`язання відповідача - сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється після спливу строку договору, оскільки таке припинення у розумінні статті 795 ЦК України пов`язано не із закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом підписання сторонами відповідного акта про повернення орендарем предмета договору оренди.

Колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи відсутній складений сторонами акт повернення відповідачем орендованого майна орендодавцю, отже орендар продовжував ним користуватись і після припинення строку дії договору.

Тому, враховуючи користування відповідачем орендованим майном і після припинення дії договору, стягненню підлягає орендна плата за весь період фактичного використання майна.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Щодо доводів скаржника про необґрунтованість розрахунку орендної оплати, колегія суддів зазначає таке.

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.10.2021 №1249-р «Про передачу цілісного майнового комплексу Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Сумиобленерго» підприємства Охтирської теплової мережі (Охтирська ТЕЦ) до комунальної власності Охтирської територіальної громади», складено та підписано усіма членами комісії акт приймання-передачі від 17.11.2021 цілісного майнового комплексу Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Сумиобленерго» підприємства Охтирські теплові мережі (Охтирська ТЕЦ) у власність Охтирської територіальної громади, затвердженого рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради 18.11.2021.

Частиною 6 ст. 7 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» передбачено, що право власності на об`єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі, а у випадках, передбачених законом, - з дня державної реєстрації такого права.

Згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна право власності на комплекс будівель та споруд Охтирської ТЕЦ зареєстровано за Охтирською територіальною громадою 19.11.2021.

Відтак, позивачем правомірно нараховано заборгованість з орендної плати за період з 01.10.2021 по 18.11.2021.

Ця обставина спростовує доводи скаржника стосовно того, що позивач намагається отримати плату за користування відповідачем майном, яке не належить до об`єктів державної форми власності.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем належним чином умов договору оренди державного майна, розрахунок орендної плати за період з 01.10.2021 по 18.11.2021 здійснено позивачем вірно, тому обґрунтованими є вимоги в частині стягнення з відповідача орендної плати у розмірі 1 033 352,50 грн.

Щодо долучених скаржником до матеріалів апеляційної скарги доказів, які не були предметом дослідження у суді першої інстанції, а саме розрахунок плати за перший (базовий) місяць оренди цілісного майнового комплексу від 08.02.2019; висновок про вартість майна, складеного 24.01.2018 ПП ЕОФ «Апекс»; звіт від 22.12.2020 про перевірку виконання умов договору оренди від 08.10.1997 №098/97 (із змінами та доповненнями) цілісного майнового комплексу структурного підрозділу державної акціонерної енергопостачальної компанії «Сумиобленерго» підприємства Охтирські теплові мережі та довідку щодо участі в перевірці виконання умов договору оренди, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву (частини 1, 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Разом з тим, відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку на відповідача).

Отже, колегія суддів зазначає, що при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає. Клопотання повинне містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 256 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одними з основних засад судочинства, закріпленими у статті 124 Конституції України, статтях 2, 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України. Принцип диспозитивності передбачає, зокрема, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи та в межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач до відзиву на позовну заяву (а.с. 41-50) таких доказів не подавав.

Колегія суддів зауважує, що доказів, які існували станом на 24.01.2018 відповідачем не долучено і до інших заяв по суті спору під час розгляду справи місцевим господарським судом.

В тексті апеляційної скарги скаржник просить суд апеляційної інстанції долучити додаткові докази, а саме розрахунок плати за перший (базовий) місяць оренди цілісного майнового комплексу від 08.02.2019; висновок про вартість майна, складений 24.01.2018 ПП ЕОФ «Апекс»; звіт від 22.12.2020 про перевірку виконання умов договору оренди від 08.10.1997 №098/97 (із змінами та доповненнями) цілісного майнового комплексу структурного підрозділу державної акціонерної енергопостачальної компанії «Сумиобленерго» підприємства Охтирські теплові мережі та довідку щодо участі в перевірці виконання умов договору оренди.

Обґрунтовуючи неможливість подання таких доказів до суду першої інстанції, скаржник зазначив, що в силу об`єктивних причин уповноважений представник відповідача не зміг прийняти участь у судовому засіданні 18.05.2023 та подати вказані докази.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що клопотання про поновлення пропущеного строку на подання доказів скаржник не заявив.

Відтак, додані відповідачем до апеляційної скарги докази судом апеляційної інстанції не приймається до розгляду в силу частини 8 ст. 80 ГПК України.

Доводи апелянта щодо стягнення пені.

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ст. 232 ГК України).

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. З вказаного Закону).

За період користування державним майном орендар порушив встановлені п. 3.6 Договору строки перерахування орендної плати - до 15 числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 3.5 Договору визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості з урахуванням індексації за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Перевіривши здійснений судом першої інстанції перерахунок пені, колегія суддів зазначає, що він арифметично вірний.

Щодо непогодження скаржника з висновком суду про недоведеність відповідачем винятковості обставин, наведених в обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені, у зв`язку з чим відмовлено боржнику в задоволенні його клопотання про зменшення розмірі пені, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Так, згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Верховний Суд у низці постанов зазначав про те, що, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19)).

Проаналізувавши зміст рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд, розглядаючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені, дослідив аргументи та надані відповідачем докази на обґрунтування клопотання про зменшення пені, та врахував, що порушення відповідачем зобов`язань мало місце до початку військової агресії Російської Федерації, існуючий за договором борг відповідач тривалий час не сплачував і порушуав права та інтереси позивача, відтак суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що розмір нарахованої позивачем до стягнення з відповідача пені є співрозмірним з допущеним відповідачем порушенням та не є надмірно великим.

Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними.

Висновок суду

Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд не допустив порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного апелянтом судового рішення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин справи апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення - слід залишити без змін.

Розподіл судових витрат

В силу статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Залишити без розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокенергія» про долучення доказів.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокенергія» на рішення Господарського суду Сумської області від 18.05.2023 у справі № 920/1029/22 залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Сумської області від 18.05.2023 у справі № 920/1029/22 залишити без змін.

4. Матеріали справи № 920/1029/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 22.04.2024.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Є.Ю. Пономаренко

В.В. Андрієнко