Постанова

від 10.07.2006 по справі 29/83

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29/83

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

10.07.06 р.                                                                                 Справа № 29/83

15 год. 35 хвилин, м. Донецьк, вул.Артема157, нарадча кімната          Господарський суд Донецької області у складі  головуючого судді  Гаврищук Т.Г. при секретарі судового засідання Пашко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу  

за позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Іскра 95” м.Донецьк

до відповідачів : 1. Державної податкової інспекції  у Будьонівському районі м.Донецька

                            2. Відділення Державного казначейства у Будьонівському та Пролетарському районах м. Донецька

про стягнення 37207,02 грн.

за участю представників сторін

від позивача – Кашпоров В.В. (за довір.).

від відповідачів  – 1. Шатило І.О. – нач. юр. відділу (за довір.)

                              2. не з"явився

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Іскра 95”, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Будьонівської міжрайонної державної податкової інспекції м.Донецька  та Відділення Державного казначейства в м. Донецьку про стягнення з Державного бюджету України  відсотків, нарахованих на бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за період листопад 2004р.- березень 2005р. у розмірі 25191,21 грн.

           Заявою від 10.05.2006р. позивач змінив позовні вимоги і просить стягнути з Державного бюджету України проценти та пеню, нараховані на бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за період листопад 2004р.- березень 2005р. у розмірі 10359,23грн. та інфляційні збитки у розмірі 18934,89 грн.

                   Додатковою заявою від 31.05.2006р. позивач знов змінив позовні вимоги і просить стягнути з Державного бюджету України проценти, нараховані на бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за період листопад 2004р.- березень 2005р. у розмірі 20877,15грн. та інфляційні збитки у розмірі 16648,57 грн.

          Заявою від  04.07.2006р. позивач зменшив розмір  позовних вимог і просить стягнути з Державного бюджету України проценти, нараховані на бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за період листопад 2004р.- березень 2005р. у розмірі 20558,45 грн. та інфляційні збитки у розмірі 16648,57 грн.

          В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на п.п.7.7.3 п.7.7. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” і вважає, що у зв'язку із несвоєчасним відшкодуванням податку на додану вартість він має право на одержання процентів у розмірі 20558,45 грн.  Крім того, у з зв'язку із неправомірними діями посадових осіб відповідача 1 позивачем згідно ст.56 Конституції України, ст.1173 ЦК України та ст.13 Закону України “Про державну податкову службу” нараховані інфляційні збитки в сумі 16648,57 грн.

 Ухвалою від 11.05.2006р. здійснена заміна неналежного відповідача 1 -  Будьонівської міжрайонної державної податкової інспекції м. Донецька належним - Державною податковою інспекцією у Будьонівському районі м.Донецька.

Ухвалою суду від 22.05.2006р. здійснена заміна неналежного відповідача 2 - Відділення державного казначейства  в м.Донецьку належним – Відділенням державного казначейства у Будьонівському  та Пролетарському районах м. Донецька.

                    Відповідач 1 надав відзив, у якому проти позову заперечує з посиланням на ті обставини, що наведені позивачем норми п.п.7.7.1- 7.7.3 Закону України “Про податок на додану вартість” не визначають права на стягнення процентів нарахованих на суму бюджетної заборгованості. Щодо стягнення збитків відповідач зазначив, що відповідно до ч.3 ст.13 Закону України “Про державну податкову службу” відшкодуванню підлягають збитки, завдані неправомірними діями посадових осіб ОДПС, тому для вирішення цього питання необхідно встановити чи були дії посадових осіб неправомірними. Крім того, відповідач вважає, що механізм та порядок визначення збитків законодавчо не врегульований.

            Відповідач 2 надав відзив, у якому проти позову заперечує з посиланням на ті обставини, що порядок відшкодування податку на додану вартість затверджено спільним наказом ДПА України та Державного казначейства України від 21.05.2001 р. № 200/86, згідно до п. 4.1 якого відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів. У зв‘язку з тим, що від Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м.Донецька висновки на відшкодування зазначеної в позові суми не надходили, не було і підстав для здійснення відшкодування .

          Відповідач 2   до суду не з?явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

                    У судовому засіданні досліджені надані сторонами письмові докази, що знаходяться в матеріалах справи.               

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, відповідача 1 та дослідивши письмові докази, суд встановив:

            Позивач є юридичною особою, включений до ЄДРПОУ за номером №23418050, як платник податків перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Будьонівському районі м.Донецька і  зареєстрований як платник податку на додану вартість (Свідоцтво №07164559 НВ №935550 від 11.07.1997р.).

                 Позивачем заявлені вимоги про стягнення процентів, нарахованих на бюджетну заборгованість  з податку на додану вартість за період листопад 2004р.- березень 2005р. у розмірі 20558,45 грн., у тому числі по декларації за листопад 2004р. в сумі 331,37 грн. за період з 17.04.2005р. по 08.08.2005р., в сумі 444,90 грн. за період з 09.08.2005р. по 01.01.2006р., по декларації за грудень 2004р. (експортне відшкодування) в сумі 1132,42 грн. за період з 19.02.2005р. по 01.01.2006р., в сумі 1013,58 грн. (експортне відшкодування)  за період з 09.08.2005р. по 01.01.2006р., в сумі 53,05 грн. за період з 18.05.2005р. по 08.08.2005р., в сумі 97,82 грн. за період з 09.08.2005р. по 01.01.2006р., по декларації за січень 2005р. в сумі 738,40 грн. за період з 17.06.2005р. по 08.08.2005р., в сумі 2128,44 грн. за період з 09.08.2005р. по 28.12.2005р., в сумі 127,61 грн. за період з 17.06.2005р. по 08.08.2005р., в сумі 375,61 грн. за період з 09.08.2005р. по 01.01.2006р., в сумі 2361,66 грн. (експортне відшкодування)  за період з 17.03.2005р. по 01.01.2006р., в сумі 2492,86 грн. (експортне відшкодування)  за період з 09.08.2005р. по 01.01.2006р., по декларації за лютий 2005р. в сумі 1777,62 грн. (експортне відшкодування)  за період з 17.04.2005р. по 08.08.2005р., в сумі 2386,61 грн. (експортне відшкодування) за період з 09.08.2005р. по 01.01.2006р., в сумі 373,17 грн. за період з 17.07.2005р. по 08.08.2005р., в сумі 2431,92 грн. за період з 09.08.2005р. по 28.12.2005р., в сумі 91,70 грн. за період з 17.07.2005р. по 08.08.2005р., в сумі 610,25 грн. за період з 09.08.2005р. по 01.01.2006р., по декларації за березень 2005р. в сумі 350,58 грн. (експортне відшкодування) за період з 18.05.2005р. по 08.08.2005р., в сумі 646,48 грн. (експортне відшкодування) за період з 09.08.2005р. по 01.01.2006р., в сумі 592,38 грн. за період з 18.08.2005р. по 01.01.2006р.

                  Відповідно до пп.7.7.1, пп.7.7.3  п.7.7. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” ( в редакції, чинної в період подання декларацій та настання строку відшкодування) у разі, коли за результатами звітного періоду сума, що визначена як різниця між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту має від»ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податків з Державного бюджету протягом місяця наступного за звітним періодом.

            Суми,    не    відшкодовані    платнику    податку   протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

                   Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України № 2505-04 від 25 березня 2005 року внесені зміни до статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

                  За приписами  абз. 11 п. 13 розділу 2  “Перехідних положень” цього Закону пункт 7.7 статті 7 набирає чинності з 1 червня 2005 року, крім підпункту 7.7.8 цього пункту, який набирає чинності з 1 січня 2006 року. До цієї дати застосовується процедура узгодження суми та надання бюджетного (експортного) відшкодування, діюча до набрання чинності цим законом, з урахуванням того, що таке бюджетне (експортне) відшкодування надається протягом тридцяти календарних днів, наступних за днем надання податкової декларації податкового періоду, за наслідками якого виникає право на таке отримання згідно з редакцією підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього закону.

                Таким чином, до 1 січня 2006 року застосовується порядок відшкодування, який був визначений п.п.7.7 ст.7  Закону України “Про податок на додану вартість” в редакції станом до 1 червня 2005 року, включаючи правила щодо нарахування процентів на суму бюджетної заборгованості.

          З урахуванням викладеного, вимоги позивача про стягнення процентів, нарахованих на бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за період листопад 2004р.- березень 2005р. у розмірі 20558,45 грн., визнаються обґрунтованими, доказаними та підлягають задоволенню.

                Позивачем заявлені вимоги про стягнення  інфляційних збитків у розмірі 16648,57грн., які задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

                    Закон України “Про податок на додану вартість” не передбачає  можливості  стягнення бюджетної заборгованості з урахуванням індексу інфляції.

           Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійснені ними своїх повноважень.

                   Статтею 13 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” передбачено, що збитки, завдані неправомірними діями посадових  осіб  органів державної податкової служби, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету.

          Загальні підстави відповідальності за завдану  майнову шкоду врегульовані статтею 1166 Цивільного  кодексу України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

                   Відповідно до статті 1173 цього кодексу шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

                   З викладеного вбачається, що підставою виникнення зобов‘язання із заподіяння шкоди є наявність одночасно таких умов, як : наявність шкоди, противоправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв‘язок між шкодою і противоправною поведінкою заподіювача шкоди.

           Протиправна поведінка в цивільних правовідносинах означає порушення особою вимог правової норми, що полягає в здійсненні заборонених дій або в утриманні від здійснення наказів правової норми діяти певним чином. Головним при відшкодуванні шкоди за правилами статті 1173 Цивільного кодексу України є незаконність рішень, дій чи бездіяльність при виконанні службових обов'язків. Суд вважає, що незаконними є рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади , у тому числі податкової служби, які прямо заборонені в законі, вчинені без відповідних повноважень або з перевищенням повноважень чи зловживанням.

          Суд вважає, що позивач не довів наявність обов'язкових умов, які є підставою для виникнення зобов'язання із заподіяної шкоди.

                    За таких обставин, вимоги позивача про стягнення інфляційних збитків у розмірі 16648,57 грн . задоволенню не підлягають.     

           Стосовно позовних вимог позивача до відповідача 2 , то відповідно до підпункту 6 пункту 7 Положення про Державне казначейство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України   від  31 липня  1995 р. N 590 , безпосередньо на відділення Державного казначейства у районах, містах, районах у містах покладено здійснення за поданням державних податкових інспекцій повернення за рахунок державного бюджету зайво сплачених або стягнених податків, зборів та обов`язкових платежів.

            Згідно до п.п.7.7.6 п.7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” (з урахуванням змін від 25.03.2005р.) орган державного казначейства на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

За приписами п.4 Наказу ДПА України та Державного Казначейства України від 21.05.2001року №200/86 “Про затвердження Змін та доповнень до Порядку відшкодування податку на додану вартість”, зареєстрованого в Міністерстві  юстиції України 8 червня 2001 р. за №489/5680 відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів (за встановленою формою) або за рішенням суду.

Відповідно до ст. 48 Бюджетного Кодексу України від 21.06.2001р. в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним Казначейством України операцій с коштами державного бюджету.

На підставі зазначених положень Бюджетного Кодексу України та Порядку відшкодування податку на додану вартість органи Державного Казначейства України перераховують кошти своїми платіжними дорученнями з рахунків на яких обліковуються кошти державного бюджету на рахунок, що зазначається у висновку податкового органу чи в рішенні суду.

              Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 1 в установлений Законом термін висновків на відшкодування позивачеві податку на додану вартість за листопад 2004р.- березень 2005р.  до Відділення Державного казначейства у Будьонівському та Пролетарському районах м. Донецька не направляв, тому суд вважає, що відповідач 2 не порушував права позивача, як платника податків, оскільки в силу своїх повноважень був позбавлений можливості здійснити позивачу відшкодування податку на додану вартість без одержання відповідного висновку від відповідача 1.

                   На підставі викладеного, керуючись ст.19,56,57 Конституції України, п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, 13 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та ст.ст.17-20,69-72,86,94,158-163,167,185,186,254, п.6,7 розділу V11 Прикінцевих та перехідних положень  Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд,   

ПОСТАНОВИВ :

             Позов  Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Іскра 95” до Державної податкової інспекції  у Будьонівському районі м.Донецька та                       Відділення Державного казначейства у Будьонівському та Пролетарському районах м.Донецька про стягнення з Державного бюджету України процентів, нарахованих на бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за період листопад 2004р.- березень 2005р. у розмірі 20558,45 грн. та інфляційних збитків у розмірі 16648,57 грн. задовольнити частково.

                   Стягнути з Державного бюджету України  (р/рахунок №31116030600003 отримувач – Держбюджет Будьонівського району м.Донецька, ЄДРПОУ 24166633, банк одержувача УДК в Донецькій області, МФО 834016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Іскра 95” (83085, м.Донецьк, вул.. Єнісейська,1, п/рахунок №26004175188610 в ДОФ АКБ УСБ м.Донецька, МФО 334011, ЄДРПОУ 23418050)  проценти, нараховані на бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за період листопад 2004р.- березень 2005р. у розмірі 20558,45 грн.          

           В іншій частині позовних вимог відмовити.               

                Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Іскра 95” (83085, м.Донецьк, вул.. Єнісейська,1, п/рахунок №26004175188610 в ДОФ АКБ УСБ м.Донецька, МФО 334011, ЄДРПОУ 23418050) з Державного бюджету України судовий збір  в розмірі 205грн.58 коп.

          Постанова суду, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження буде подана, але апеляційна скарга не була подана у зазначений строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

           Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку .Про апеляційне оскарження постанови суду спочатку подається заява. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через господарський суд Донецької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

                У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суддя                                                                                                Гаврищук Т.Г.           

          Постанова в повному обсязі виготовлена 14.07.2006р.

Надрук. 4 примір.

1 суду

3 сторонам