Постанова

від 09.05.2023 по справі 761/21985/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

09 травня 2023 року

м. Київ

провадження №22-ц/824/7459/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Желепи О. В., Стрижеуса А. М.,

за участю секретаря Ратушного А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Шевченківського районного суду м. Києва

від 15 грудня 2022 року

у цивільній справі №761/21985/18 Шевченківського районного суду м. Києва

за позовом ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства "ДІАМНАТБАНК", Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод світлочутливих матеріалів "Фотон", Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ДІАМНАТБАНК" Тімоніна О. О.,

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський Валентин Сергійович,

про визнання договору таким, що діє, зобов'язання вчинити дії та визнання права власності

У С Т А Н О В И В:

У цій справі позивачка, як інвестор житлового будівництва, звернулася з позовом про визнання договору про участь у фонді фінансування будівництва (далі - ФФБ) таким, що діє, зобов`язання вчинити дії та визнання права власності на частину об`єкту фінансування.

Позов ОСОБА_1 надійшов до суду в червні 2018 року з вимогами до Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» (далі - ПАТ «Діамантбанк», Банк, Управитель ФФБ), Приватного акціонерного товариства «Київський завод світлочутливих матеріалів «Фотон» (далі - ПрАТ «КЗСМ «Фотон», Забудовник), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Діамантбанк» Тімоніна О. О. (далі - уповноважена особа ФГВФО), згідно з яким просила:

визнати Договір про участь у фонді фінансування будівництва № ФОТОН/D25 від 25.04.2008 (далі - Договір про участь у ФФБ, Договір 2), таким, що діє;

зобов`язати ПАТ «Діамантбанк» в особі Уповноваженої особи ФГВФО видати довідку про право ОСОБА_1 на набуття у власність об`єкта фінансування, закріпленого за нею у розмірі 92,17 кв.м., у житловому будинку, що є складовою частиною житлово-офісного комплексу з торговими приміщеннями і приміщеннями соціальної інфраструктури та підземним паркінгом по АДРЕСА_1 ;

зобов`язати ПрАТ «КЗСМ «Фотон» підписати із ОСОБА_1 акт прийняття-передачі закріпленого за нею об`єкта інвестування у розмірі 92,17 кв.м.;

визнати право власності за ОСОБА_1 на цю частину об`єкта інвестування у розмірі 92,17 кв.м.

Позов мотивовано тим, що сторони у справі з вересня 2007 року перебували у правовідносинах з приводу фінансування, управління та будівництва житлового будинку, який є складовою частиною житлово-офісного комплексу з торговими приміщеннями і приміщеннями соціальної інфраструктури та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1 (ділі - Об`єкт будівництва). Будівництво було організовано забудовником - ЗАТ «КЗСМ «Фотон», правонаступником якого є ПрАТ «КЗСМ «Фотон», фінансування будівництва здійснювалося Банком - АБ «Діамант», правонаступником якого є ПАТ «Діамантбанк», за рахунок коштів отриманих в управління від Довірителів, в тому числі за рахунок коштів отриманих від ОСОБА_1 (далі - Довіритель).

Зазначила, що за умовами договору про порядок фінансування будівництва житлового будинку, укладеного 18.09.2007 між Банком та Забудовником, Банк замовив, а ПАТ «КЗСМ «Фотон» зобов`язався збудувати у строк до 01 липня 2010 року Об`єкт будівництва, ввести його в експлуатацію та в подальшому передати об`єкти інвестування довірителям.

У свою чергу, 22.04.2008 між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір про участь у фонді фінансування будівництва, за умовами якого Довіритель зобов`язалася передати у довірчу власність Банку власні кошти з метою отримання в майбутньому у власність Об`єкт інвестування - квартиру, площею 134 кв.м., що є складовою частиною Об`єкта будівництва.

За період із 22.04.2008 по 25.03.2011 позивач передала на рахунок банку грошові кошти в загальній сумі 1 935 191,99 грн., що відповідає вартості частини Об`єкта інвестування, а саме 92,17 кв.м.

Незважаючи на укладену між Банком та Довірителем додаткову угоду щодо зміни строку виконання зобов`язання в частині будівництва та введення житлового будинку в експлуатацію не пізніше 01.01.2012, будинок було введено в експлуатацію лише 02.12.2014.

Зазначила, що жодного повідомлення про введення Об`єкта будівництва в експлуатацію ані від Забудовника, ані від Управителя ФФБ на адресу позивача не надходило, як і пропозиції щодо здійснення взаємних остаточних розрахунків. Натомість, замість видачі позивачу, як Довірителю, довідки про право довірителя на набуття у власність об`єкта інвестування, Банк в односторонньому порядку припинив дію Договору про участь у ФФБ.

Вказала, що на час звернення до суду Фонд фінансування будівництва не функціонує, тоді як Уповноважена особа на ліквідацію ПАТ «Діамантбанк» зобов`язана вчинити дії щодо передачі такого фонду іншій фінансовій установі. Разом з тим, жодних дій направлених на виконання зобов`язань Банку щодо виконання функцій ФФБ перед позивачем уповноважена особа ФГВФО не вчиняє.

За умов, коли Банком не виконано зобов`язання в частині передання позивачу у власність об`єкта інвестування, вважала, що Договір про участь у ФФБ діє, а тому на її думку заявлені вимоги про зобов`язання ПАТ «Діамантбанк» в особі Уповноваженої особи ФГВФО видати довідку про право ОСОБА_1 на набуття у власність частини об`єкта інвестування, зобов`язання ПрАТ «КЗСМ «Фотон» підписати із ОСОБА_1 акт прийняття-передачі закріпленої за нею частини об`єкта інвестування та визнання за нею права власності на частину об`єкта інвестування є правильним і достатнім способом відновлення її порушеного права.

ПАТ «Діамантбанк» позов не визнав. У відзиві на позовну заяву уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Діамантбанк» посилалася на те, що законом не передбачено підстав для видачі довідки на набуття інвестором у власність частини об`єкта інвестування. У зв`язку з неодноразовим порушенням позивачем графіку внесення коштів до ФФБ (передачі їх Банку у довірчу власність), невиконання позивачем зобов`язань за Договором в частині оплати повної вартості об`єкта інвестування, Банком за згодою Забудовника було прийнято рішення про припинення Договору про участь у ФФБ і відкріплення об`єкту інвестування, який був закріплений за позивачем, про що останню було повідомлено листом від 24.10.2016. Просив врахувати, що у зв`язку із припиненням управління майном управитель відкріпив від довірителя об`єкт інвестування і всі закріплені за ним вимірні одиниці цього об`єкта інвестування, а кошти перерахував на депозит приватного нотаріуса. Посилаючись на те, що при відкріпленні об`єкта інвестування від позивача та припинення управління майном за Договором про участь у ФФБ, укладеним з позивачем, Банк діяв відповідно до норм чинного законодавства та умов договору, просив відмовити у задоволенні позову (том 1, а. с. 179-183).

ТОВ «Київський завод світлочутливих матеріалів «Фотон» у відзиві на позовну заяву, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову. При цьому, на обґрунтування своїх заперечень щодо позову відповідач зазначив, що позивач, не здійснивши розрахунок за об`єкт інвестування у повному обсязі, не набув права на отримання від банку довідки ФФБ та, відповідно, права на отримання об`єкту інвестування за актом приймання-передачі від ТОВ «Київський завод світлочутливих матеріалів «Фотон» і оформлення права власності на об`єкт інвестування. Також, відповідач просив суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності до позову (том 1, а. с. 218-226).

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 15 грудня 2022 року у позові відмовлено (том 3, а. с. 141-149).

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 , діючи через представника, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення скасувати, задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, скаржник посилалася на необґрунтованість висновків суду першої інстанції.

Суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для визнання Договору про участь у ФФБ таким, що діє.

На думку скаржника, єдиною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про видачу ОСОБА_1 довідки про право позивача на набуття у власність Об`єкта інвестування, підписання Забудовником акту прийняття-передачі Об`єкта інвестування та визнання права власності позивача на Об`єкт інвестування є встановлення обставин неповного (часткового) розрахунку за Об`єкт інвестування за Договором про участь у ФФБ. Однак, судом першої інстанції не з`ясовано факти належного виконання Забудовником та Банком умов договору щодо будівництва житлового будинку та введення Об`єкту будівництва в експлуатацію, хоча саме із цими фактами та обставинами пов`язано здійснення позивачем остаточних розрахунків.

Таким чином, вказувала, що оскаржене рішення є немотивованим та необґрунтованим.

Судом першої інстанції порушено право на розумний строк розгляду справи, оскільки відсутні обставини, які могли би зумовлювати збільшення тривалості розгляду справи поза межами строків, встановлених ЦПК, окрім обставин, що підпадають під критерій поведінки органів державної влади (насамперед суду).

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «КЗСМ «Фотон», посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін.

Представник позивача - Прилуцька Н. М. в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала та просила задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представник відповідача ТОВ "КЗСМ "Фотон" - Ситник С. Г. в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Представник ПАТ "ДІАМАНТБАНК" та представник Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "ДІАМНАТБАНК" в судове засідання не з'явилися.

Третя особа - ПН КМНО Войтовський В. С., належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився та свого представника не направив.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з'явилися в судове засідання, та їхніх представників.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача Прилуцької Н. М. та представника ТОВ "КЗСМ "Фотон", які з`явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.09.2007 між АБ «Діамант», правонаступником якого є ПАТ «Діамантбанк», та ЗАТ «Київський завод світлочутливих матеріалів «Фотон», правонаступником якого є ПрАТ «Київський завод світлочутливих матеріалів «Фотон», було укладено Договір № ФОТОН/ПР.ПЕР-42 про порядок фінансування будівництва житлового будинку, що є складовою частиною житлово-офісного комплексу з торговими приміщеннями і приміщеннями соціальної інфраструктури та підземним паркінгом по проспекту Перемоги, 42, у Шевченківському районі м. Києва.

Згідно з п. 2.1 вказаного договору Банк замовив Забудовнику, яким є ПАТ «КЗСМ «Фотон», збудувати об`єкт будівництва, ввести його в експлуатацію та передати об`єкти інвестування довірителям на умовах, визначених Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» та Правилами ФФБ. За умовами п. 4.1.1 Банк залучає кошти для фінансування будівництва об`єкту будівництва від довірителів на підставі укладених з ними договорів про участь у ФФБ.

У свою чергу, 22.04.2008 між АТ «Діамант», правонаступником якого є ПАТ «Діамантбанк», та ОСОБА_1 було укладено договір про участь у фонді фінансування будівництва № ФОТОН/D25, за умовами якого довіритель, яким є позивач, зобов`язався передати Банку у довірчу власність власні кошти з метою отримання у майбутньому у власність об`єкт інвестування: 1 квартиру на 2 поверсі у житловому будинку, що є складовою частиною житлово-офісного комплексу з торговими приміщеннями і приміщеннями соціальної інфраструктури та підземним паркінгом по АДРЕСА_1 , запланована загальна площа такої квартири - 134,52 вимірних одиниць об`єкту інвестування.

Відповідно до п. 3.2.1. Договору про участь у ФФБ, позивач зобов`язався вносити грошові кошти в довірчу власність ПАТ «Діамантбанк» згідно з графіком передачі коштів в довірчу власність Банку, що міститься у Додатку 3 до Договору про участь у ФФБ (надалі - Графік) та розрахуватися за об`єкт інвестування (квартиру) в строк не пізніше 27.12.2009.

Відповідно до Свідоцтва про участь у Фонді фінансування будівництва виду А до Договору про участь у ФФБ, виданого банком 25.03.2011, позивач розрахувався за Об`єкт інвестування частково на загальну суму 1 935 191,99 грн, кількість сплачених та закріплених за позивачем, як довірителем ФФБ, вимірних одиниць об`єкту інвестування становить 92,17 кв.м. (запланована загальна площа Об`єкту інвестування - 134,52 кв.м).

Зі змісту листа ПАТ «Діамантбанк» від 24.10.2016 за №13338/50.4/78-08, адресованого позивачу та отриманого ним, вбачається, що у зв`язку з невиконанням останнім своїх зобов`язань за договором від 22.04.2008 в частині оплати повної вартості об`єкта інвестування Банком за попередньою згодою з ПрАТ «КЗСМ «Фотон» від 21.07.2016, було прийнято рішення про припинення договору та відкріплення від позивача, як довірителя, закріплений за ним об`єкт інвестування D 25, у зв`язку з порушенням графіку передачі коштів у довірчу власність банку.

Листом від 22.11.2016 за№ 15035/50.4/78-2 Банк повідомив позивача про перерахування грошових коштів, які підлягають поверненню позивачу, у зв`язку з припиненням договору про участь у ФФБ, на депозит приватного нотаріуса КМНО Войтовського В. С. та порядок їх отримання.

Вказані обставини також підтверджуються листом приватного нотаріуса Войтовського В. С. від 09.12.2016 за вих. №1424/1/02, адресованого позивачу.

Крім того, у листі уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Діамантбанк» Тімоніна О. О. від 16.05.2018 за №901/012 зазначено, що управитель за письмовим погодженням із забудовником, припинив договір про участь у ФФБ № ФОТОН/D25 від 22.04.2008.

Свідоцтвом про участь у ФФБ підтверджується факт несплати позивачем об`єкту інвестування у повному обсязі та порушення графіку сплати коштів до фінансування будівництва. Вказаний факт також не заперечується і позивачем у своїй позовній заяві.

Судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи щодо укладення та виконання умов Договору про участь у фонді фінансування будівництва №ФОТОН/D25 від 22.04.2008, проте висновок суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання Договору про участь у фінансуванні ФФБ таким, що діє, ґрунтується лише на аналізі положень п.6.4 та 6.5. Договору про участь у ФФБ без урахування доводів позивача про порушення умов Договору про участь у ФФБ строку будівництва Об`єкта будівництва та введення його в експлуатацію.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в порушення умов Договору про участь у ФФБ Об`єкт будівництва не був збудований та введений в експлуатацію в погоджений між сторонами строк.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.10.2010 між ПАТ «Діамантбанк» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №2 до Договору про участь у ФФБ №ФОТОН/D25, якою змінено строк закінчення будівництва та введення його в експлуатацію, а саме не пізніше 01.01.2012. Однак будівництво Об`єкта будівництва було закінчено в листопаді 2014 року.

Доводи скаржника, що не врахування судом факту порушення строків будівництва та введення в експлуатацію Об`єкта будівництва, є істотним порушенням норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, є необґрунтованими.

Судом правильно вирішено справу в частині позовних вимог про визнання договору таким, що діє.

Так, у Цивільному кодексі України передбачено як визначення «строку дії договору» так і «строку виконання зобов`язання», які не є тотожними.

У частині першій статті 251 ЦК України строк визначено як певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк може бути визначено актами цивільного законодавства, правочином чи рішенням суду (частина третя статті 251 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України.

Згідно із частиною третьою статті 6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

У частині першій статті 627 ЦК України деталізовано принцип свободи договору.

Зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 252 ЦК України вказано, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частина перша статті 253 ЦК України).

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (частина перша статті 254 ЦК України).

У статті 631 ЦК України закріплено загальне правило, зокрема що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

З матеріалів справи вбачається, що у п. 10.3. Договору про участь у ФФБ (том 1, а. с. 47-51) сторони погодили, що договір діє протягом всього терміну виконання сторонами взаємних зобов`язань.

З долучених позивачем до позовної заяви Договору, Додатків та Додаткових угод до нього вбачається, що сторонами договору погоджено різні строки виконання зобов`язань для кожної сторони.

Так, для Довірителя встановлено кінцевий термін виконання зобов`язання щодо передачі коштів в довірчу власність банку 27 грудня 2009 року (додаток 3 до Договору). При цьому Додатковою угодою №1 вносилися зміни в частині детального графіку передачі цих коштів, але вони не стосувалися зміни дати виконання зобов`язання Довірителем ( том 1, а. с. 59-60).

Разом з цим, сторонами, шляхом підписання Додаткової угоди №2, внесено зміни до п. 5.1. договору в частині терміну виконання зобов`язання Забудовником, який викладено в наступній редакції: «5.1. У відповідності до договору, укладеного між Банком та Замовником Будівництва (забудовником), останній зобов`язаний збудувати Об`єкт будівництва та ввести його в експлуатацію не пізніше 01 січня 2012 року» (том 1, а. с. 61).

Крім того, в розділі 5 Договору сторони передбачили порядок прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта будівництва та остаточні розрахунки.

В п. 5.4. сторони погодили обов`язок Довірителя, після виконання усіх зобов`язань перед Управителем, протягом двох місяців після введення Об`єкта будівництва в експлуатацію підписати Акт прийому передачі Об`єкта інвестування.

З аналізу умов Договору вбачається, що остаточний термін дії договору сторонами визначено вказівкою на подію, а саме введення будинку в експлуатацію, що узгоджується з положеннями ст. 252 ЦК України.

Колегія суддів не погоджується з доводами позивача, що відповідно до умов Договору про участь у ФФБ Банк повинен був письмово повідомити Довірителя про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом Об`єкта будівництва. За умовами п. 5.2. цього Договору Банк повинен був повідомити Довірителя про фактичну загальну площу Об`єкта інвестування, а не про введення будинку в експлуатацію.

При цьому, за умовами розділу 8 Договору передбачено право Довірителя на отримання інформації про хід виконання умов Договору та обов`язок Банку надавати таку інформацію на письмовий запит Довірителя.

Тобто, за умовами Договору Довіритель мав можливість контролювати дії відповідачів в частині виконання обов`язку будівництва та введення в експлуатацію Об`єкта будівництва у строк до 01 січня 2012 року, та мав підстави розраховувати, що строк дії договору закінчиться через два місяці після введення будинку в експлуатацію.

Звертаючись до суду з позовом, позивач в обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що будівництво Об`єкта будівництва за вищевказаним договором було закінчено лише у листопаді 2014 року.

На підставі письмових доказів, долучених позивачем до позовної заяви, судом встановлено, що 02 грудня 2014 року, на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації від 20.11.2014, видано Сертифікат серія IY № 165143360021, який засвідчує відповідність закінченого будівництва житлово-офісного комплексу з торговими приміщеннями по проспекту Перемоги, 42 у Шевченківському районі м. Києва (том 1, а. с. 69).

За наведених обставин, оскільки строк дії договору сплив через два місяці після введення будинку в експлуатацію (02.12.2014 + 2 міс.), колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність підстав для визнання договору про участь У ФФБ таким, що діє.

Договір не може породжувати невизначеність стосовно його дії, оскільки передбачений момент виконання зобов`язання це конкретний термін, який, відповідно до положень ст. 252 ЦК України визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Частиною 12 статті 20 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» визначено, що у разі якщо довіритель виконав усі зобов`язання перед управителем ФФБ, але протягом двох місяців після введення об`єкта будівництва в експлуатацію без поважних причин не підписує акт прийому-передачі закріпленого за ним об`єкта інвестування і не подав у письмовій формі свої зауваження щодо невиконання забудовником своїх зобов`язань по об`єкту будівництва та об`єкту інвестування відповідно до статті 19 цього Закону, управління майном припиняється та управитель відкріплює від довірителя об`єкт інвестування і всі закріплені за ним вимірні одиниці цього об`єкта інвестування.

Отже дотримання зазначеного строку є важливим, оскільки пропущення зазначеного строку тягне за собою не лише фактичну втрату житлового приміщення, у яке було інвестовано кошти, а й втрату частини інвестованих грошей.

Верховний Суд у постанові від 03.10.2018 у справі №752/21249/15-ц зазначив, що відлік двомісячного строку для підписання акта прийому-передачі закріпленого за позивачем об`єкта інвестування починається не з дня повідомлення (отримання позивачем листа про введення будинку в експлуатацію та необхідність прийняти об`єкт інвестування), а з дня введення об`єкта будівництва в експлуатацію. Законодавець не пов`язує початок перебігу строку для прийняття об`єкта інвестування до форми, змісту та часу отримання довірителем інформації про таке введення об`єкта будівництва в експлуатацію.

Згідно правового висновку, викладеному у цій постанові неприйняття об`єкта інвестування інвестором у встановлений законом строк є підставою для відкріплення від нього об`єкта інвестування (ВС КЦС №752/21249/15-ц від 03.10.2018)

Оскільки строк дії договору сплинув через два місяці після введення будинку в експлуатацію (02.02.2015), то не мають правового значення доводи апеляційної скарги щодо порушення Банком в 2018 році (тобто майже через три роки після закінчення строку дії договору) умов п.6.5. не чинного Договору, яким передбачався порядок реалізації Банком права припинення управління майном та відкріплення Об`єкту інвестування.

Колегія суддів звертає увагу на те, що поняття «строк дії договору» та «строк виконання зобов`язання» не є тотожними, і закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, що прямо передбачено ч. 4 ст. 631 ЦК України.

Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі ст. 599 ЦК України такою умовою є виконання, проведене належним чином. При цьому, слід розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов`язань, визначених ним.

Навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов`язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов`язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов`язання.

Згідно усталеної практики Верховного Суду, закінчення строку дії договору не припиняє зобов`язання, яке не було виконане належним чином однією зі сторін, а закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним.

Однак, доводи апеляційної скарги, щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання Банку видати довідку про право ОСОБА_1 на частину Об`єкта інвестування та підписати акт прийняття-передачі закріпленої за нею частини цього Об`єкта є необґрунтованими.

За умовами укладеного між Довірителем та Банком Договору про участь у ФФБ такий обов`язок виникає у Банку після виконання Довірителем проведення остаточного розрахунку в порядку, передбаченому Правилами ФФБ.

З матеріалів справи вбачається, що за умовами п. 2.1.1., 2.1.2., 2.1.3. Договору про участь у ФФБ Об`єктом інвестування є: квартира, загальною площею 134,5 кв.м., розташована на 2 поверсі житлового будинку, що є складовою частиною житлово-офісного комплексу з торговими приміщеннями і приміщеннями соціальної інфраструктури та підземним паркінгом по АДРЕСА_1 .

За умовами п. 5.3., 5.4. Договору про участь у ФФБ, видачі позивачу довідки про право позивача на набуття у власність Об`єкта інвестування, підписання акту прийняття-передачі Об`єкта інвестування та визнання права власності на Об`єкт інвестування передує ряд подій:

1) передача позивачем у довірчу власність Банку всієї суми коштів, яка визначена відповідно до пунктів 2.1.2, 3.1.1 - 3.1.5 Договору про участь у ФФБ та в терміни, визначені п. 3.2 і Додатком №3 до Договору про участь у ФФБ;

2) отримання позивачем Свідоцтва про участь у ФФБ, яким підтверджується виконання позивачем зобов`язання по сплаті загальної суми коштів за 134,52 метри квадратних Об`єкта Інвестування у повному обсязі (пункти 3.1.5 та 3.4 Договору про участь у ФФБ);

3) надання позивачем Банку Свідоцтва про участь у ФФБ, яким підтверджується виконання позивачем зобов`язання по сплаті загальної суми коштів за 134,52 кв.м. Об`єкта Інвестування у повному обсязі (пункти 3.1.5 та 3.4 Договору про участь у ФФБ) та здійснення позивачем остаточних розрахунків з Банком (пункт 5.3 Договору про участь у ФФБ);

4) надання позивачем Забудовнику довідки ФФБ, яка підтверджує право позивача на отримання у власність Об`єкта інвестування (пункт 5.4 Договору про участь у ФФБ);

5) забудовник зобов`язаний здійснити державну реєстрацію права власності на закріплений за позивачем (довірителем) Об`єкт інвестування в органах, що здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, за умови: (1) повного розрахунку позивача(довірителя) за Об`єкт інвестування; (2) надання Позивачем (довірителем) Забудовнику довідки ФФБ, виданої Банком (управителем); (3) підписання акту приймання-передачі Об`єкту інвестування між позивачем (довірителем) та Забудовником (стаття 19 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю»).

В позовній заяві та в апеляційній скарзі позивач визнав, що частково розрахувався за Об`єкт інвестування, передавши в довірчу власність Банку кошти в загальній сумі 1 935 191,99 грн. Кількість закріплених за позивачем вимірних одиниць Об`єкту інвестування складає 92,17 кв.м., при цьому за умовами Договору про участь у ФФБ запланована загальна площа Об`єкту інвестування становить 134,52 вимірних одиниць Об`єкту (кв.м).

Таким чином, не розрахувавшись за Об`єкт інвестування в повному обсязі, ОСОБА_1 не набула права на отримання від Банку довідки ФФБ, та відповідно на отримання Об`єкту інвестування за актом приймання-передачі від Забудовника і оформлення прав власності на Об`єкт інвестування.

Внесення позивачкою часткової оплатиза Договором про участь у ФФБ не надає їй права на отримання у власність частини Об`єкту інвестування (квартири) пропорційно кількості закріплених за ним вимірних одиниць інвестування, оскільки вказане не передбачено ані Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», ані умовами Договору про створення ФФБ, Договору про участь у ФФБ, Правилами ФФБ.

Крім того, кошти, які передавалися позивачем в управління Банку, повернуті останнім позивачеві шляхом внесення на депозит нотаріуса.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 вересня 2021 року у справі №359/5719/17 (провадження №14-8цс21) дійшла таких висновків: «інвестор після виконання ним фінансових зобов`язань за укладеними договорами купівлі-продажу цінних паперів та резервування об`єкта нерухомості (чи аналогічними правочинами, що підтверджують здійснення інвестування) отримує документи, які підтверджують реальність такого правочину та встановлюють для нього його особисті майнові права на конкретний об`єкт нерухомого майна. Для отримання права власності на такий об`єкт нерухомості інвестор має трансформувати свої майнові права у власність шляхом державної реєстрації речових прав на цей об`єкт нерухомості, але виконати це можна лише за умов завершення будівництва новоствореного об`єкта нерухомості відповідно вимог чинного законодавства та прийняття такого нерухомого майна до експлуатації (статті 328, 331 ЦК України). Отже саме інвестор є особою, яка первісно набуває право власності на об`єкт нерухомого майна, що споруджений за його кошти … Інвестор наділений правами, тотожними правам власника нерухомого майна, пов`язаними зі створенням об`єкту нерухомого майна, а тому в разі порушення його речових прав він має право на звернення до суду за їх захистом шляхом пред`явлення позову про визнання за ним його майнових прав та витребування своєї власності з незаконного володіння іншої особи (статті 388, 392 ЦК України). При цьому не вимагається визнання недійсними нікчемних правочинів, які спрямовані на незаконне заволодіння майном інвестора іншими особами (стаття 228 ЦК України)».

За обставин, коли позивачем не виконано обов`язок щодо повного розрахунку за об`єкт інвестування, вимога позивача про зобов`язання видати довідку про право на набуття у власність, підписання акту прийняття-передачі та визнання права власності стосується не конкретного об`єкту нерухомого майна, а його частини, колегія суддів погоджується з висновками суду про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині.

Ще як на підставу скасування судового рішення, в апеляційній скарзі позивач посилалась на порушення судом першої інстанції права на розумний строк розгляду справи, оскільки відсутні обставини, які могли би зумовлювати збільшення тривалості розгляду справи поза межами строків, встановлених ЦПК, окрім обставин, що підпадають під критерій поведінки органів державної влади, насамперед суду (сторінка 15 апеляційної скарги).

Дійсно, справу розглянуто з порушенням строку розгляду справи, передбаченого норми ЦПК України, однак таке порушення не призвело до неправильного вирішення справи, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги встановлено, що з червня 2018 року по листопад 2020 року справа перебувала в провадженні суді Шевченківського районного суду міста Києва Кондратенко О. О . Станом на листопад 2020 року були проведені підготовчі дії, зібрано докази, подано процесуальні документи (відзиви, відповіді на відзиви, пояснення третіх осіб).

02 листопада 2020 року керівником апарату Шевченківського районного суду м. Києва Зборщік А. О. видано розпорядження щодо повторного автоматичного розподілу справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 02.11.2020 ця справа надійшла в провадження судді Пономаренко Н. В.

Ухвалою від 06.11.2020 суддею Пономаренко Н. В. справу прийнято до розгляду.

Відповідно до частини 12 статті 33 ЦПК України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, зміна складу суду в листопаді 2020 року не пов`язана з поведінкою суду як органу державної влади, а розгляд справи спочатку після надходження справи у провадження судді Пономаренко Н. В. здійснено відповідно до положень частини 12 статті 33 ЦПК України.

Крім того, на тривалість строку розгляду справи судом першої інстанції вплинули також і дії позивача та її представника, у зв'язку з реалізацією останніми своїх прав, про що остання зазначила в апеляційній скарзі на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 08 лютого 2022 року (том 3, а. с. 1-9).

Так, у підготовчому засіданні 04 березня 2021 року (після того, як справа перебувала в провадженні суду 5 місяців) представником позивача було заявлено клопотання про продовження строку підготовчого провадження для уточнення позовних вимог.

12 листопада 2021 року представником позивача подано клопотання про відкладення судового засідання, яке мало відбутися 16 листопада 2021 року, у зв`язку з участю в іншому судовому процесі.

16 листопада 2021 року позивачем було передано своєму представнику прохання попередити суд про неможливість прийняти участь у судовому засіданні, у зв`язку з появою симптомів захворювання.

08 лютого 2022 року позивач також не змогла прийняти участь у судовому засіданні, оскільки відповідно до довідки від 07 лютого 2022 року була інфікована вірусом 8АК8-СоУ- 2, тому з метою непоширення вірусної хвороби перебувала вдома на самоізоляції.

08 лютого 2022 року у зв`язку із запізненням представника позивача в судове засідання ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва позовну заяву залишено без розгляду.

Київським апеляційним судом 21 липня 2022 року дана справа направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скасовуючи ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 08 лютого 2022 року, апеляційний суд встановив факт запізнення представника позивача в судове засідання, однак враховуючи тривалість розгляду справи, обсяг зібраних матеріалів, а також неодноразове відкладення розгляду справи з різних причин, вважав залишення позову без розгляду надмірним формалізмом, а тому дійшов висновку про скасування ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Таким чином, доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Разом з тим, оскільки колегія суддів погодилася з доводами апеляційної скарги в частині відсутності в рішенні суду мотивів не врахування доводів позивача про порушення строків будівництва та введення Об`єкту будівництва в експлуатацію, то рішення суду першої інстанції в силу ч. 4 ст. 376 ЦПК України підлягає зміні в частині мотивів.

Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 грудня 2022 року - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Повний текст постанови складено 19 травня 2023 року.

Головуючий О. Ф. Мазурик

Судді О. В. Желепа

А. М. Стрижеус