Ухвала

від 18.05.2023 по справі 609/210/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

18 травня 2023 року

м. Київ

справа № 609/210/17

провадження № 61-6337ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання, заінтересована особа - головний державний виконавець Підволочиського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Харитонов Василь Петрович,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії/бездіяльність органу примусового виконання, заінтересована особа - головний державний виконавець Підволочиського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Івано-Франківськ) Харитонов В. П.

Ухвалою Лановецького районного суду Тернопільської області від 05 грудня 2022 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність державного виконавця Підволочиського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), який здійснює виконавче провадження № НОМЕР_1, щодо невжиття протягом тривалого строку заходів примусового виконання виконавчого листа Лановецького районного суду Тернопільської області від 18 липня 2019 року № 609/210/17.

Визнано протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Підволочиського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Харитонова В. П. від 16 серпня 2022 року про зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

Зобов`язано державного виконавця Підволочиського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Івано-Франківськ), який здійснює виконавче провадження № НОМЕР_1, здійснити всі заходи примусового виконання у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження», направлені на встановлення майнового стану боржника, джерел отримання доходів, примусового списання коштів з рахунків боржника.

Зобов`язано державного виконавця Підволочиського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Івано-Франківськ), який здійснює виконавче провадження № НОМЕР_1, повідомити суд і заявницю про виконання судового рішення не пізніше, ніж у десятиденний строк з дня його одержання.

У задоволенні решти вимог скарги відмовлено.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року апеляційну скаргу Підволочиського відділу державної виконавчої служби в Тернопільськокому районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) задоволено частково.

Ухвалу Лановецького районного суду Тернопільської області від 05 грудня 2022 року скасовано.

Постановлено нове рішення, яким в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

У квітні 2023 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу до Верховного Суду на постанову Тернопільського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з правилами частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно частини четвертої статті 18 Закону вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Із змісту частини третьої статті 19 Закону вбачається, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник -

фізична особа - також про зміну місця роботи.

Разом з тим, зазначені вимоги не застосовуються стосовно осіб, позбавлених особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, що встановлюється згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей» на час позбавлення особи особистої свободи.

Положеннями статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено підстави для зупинення вчинення виконавчих дій, а саме: пунктом 1 частини першої статті 34: виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу; пунктом 17 частини першої статті 34: позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, що встановлюється згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей».

Із змісту пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей» вбачається, що до зазначеної категорії осіб відносяться: яких було позбавлено особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями у зв`язку із захистом державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України внаслідок збройної агресії проти України, які належать до складу сил безпеки і сил оборони України та до однієї з категорій осіб, визначених Женевською конвенцією про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 року та Додатковим протоколом до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 8 червня 1977 року.

Частиною першою статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.

Згідно з частиною четвертою статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається, крім випадків, передбачених пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону. У період зупинення вчинення виконавчих дій виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів до розшуку боржника (його майна) або проведення перевірки його майнового стану.

У відповідності до частини п`ятої статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов`язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову.

У випадку, передбаченому пунктом 17 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій на час позбавлення особи особистої свободи та протягом шести місяців після звільнення такої особи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 16 серпня 2022 року державним виконавцем складено акт державного виконавця, яким встановлено: зі слів ОСОБА_2 , вона повідомила про те, що боржник призваний до лав Збройних Сил України, що підтверджується довідкою про проходження служби. Зі слів матері син (боржник) на цей час перебуває в полоні, точне місце знаходження не відомо. Майно яке б належало на праві власності ОСОБА_3 по місцю реєстрації відсутнє та не заборонено законом.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»

31 жовтня 2022 року державним виконавцем направлено запит в ІНФОРМАЦІЯ_1 для надання інформації про місце знаходження боржника та місце проходження служби.

Згідно відповіді від 03 листопада 2022 року Тернопільського територіального центру комплектування та соціальної підтримки боржник ОСОБА_3 призваний по загальній мобілізації на військову службу в Збройні Сили України першим відділом Бучанського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Київської області 27 березня

2022 року та згідно сповіщення № 6/1920 потрапив у полон.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що головним державним виконавцем Підволочиського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Харитоновим В. П. 16 серпня 2022 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 правомірно винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій, якою зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 609/210/17 від 18 липня

2019 року про стягнення з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_4 50 000 грн завданої моральної шкоди на період проходження служби, оскільки боржник ОСОБА_3 призваний по загальній мобілізації на військову службу в Збройні Сили України 27 березня 2022 року та потрапив у полон.

Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову

у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Оцінивши доводи касаційної скарги та мотиви судового рішення, яким вирішено питання про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування судом апеляційної інстанції вищенаведених положень ЦПК України не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року є необґрунтованою.

Керуючись статями 389, 390, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду

від 18 квітня 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання, заінтересована особа - головний державний виконавець Підволочиського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Івано-Франківськ) Харитонов Василь Петрович - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Р. А. Лідовець

Д. Д. Луспеник