Рішення

від 04.05.2023 по справі 501/1269/20

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 501/1269/20

Провадження № 2/522/1522/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2023 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі :

головуючого судді Павлик І.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Сулими А.С.,

сторони в судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Чорноморська міська рада, в особі органу опіки та піклування про встановлення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року позивач звернулася до Іллічівського міського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Чорноморська міська рада, в особі органу опіки та піклування про встановлення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано судом Арабської Республіки Сирія та легалізовано на території України. Від даного шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3 , яка проживає разом із матір`ю та повністю перебуває на її утримані. Відповідач повністю обмежив свою участь у вихованні дитини, посилаючись на те, що у неї є інша сім`я, тому він не бажає надавати матеріальну допомогу на утримання доньки, так як це повинен робити новий чоловік. У зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача аліменти на утримання доньки у розмірі 10000,00 грн та встановити місце проживання дитини разом із нею.

03.12.2020 рішенням Іллічівського міського суду Одеської області позовні вимоги задоволено частково. Встановлено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з матір`ю ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини в розмірі 6000,00 грн, судовий збір в розмірі 840,80 грн та витрати пов`язані зі зверненням до суду у розмірі 7000,00 грн.

Додатковим рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 08.12.2020 стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 840,80 грн на користь держави.

Постановою Одеського апеляційного суду від 24.11.2021 апеляційну скаргу до ОСОБА_2 задоволено. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 03.12.2020 та додаткове рішення від 08.12.2020 скасовано, матеріали справи направлено за територіальною підсудністю до Приморського районного суду м. Одеси.

04.01.2022 за результатами автоматизованого розподілу справа передана для розгляду судді Приморського районного суду міста Одеси Павлик І.А.

Ухвалою суду від 05.01.2022 справу прийнято до провадження.

01.06.2022 та 30.11.2022 до суду від відповідача надійшли заяви, у яких він повідомляє, що знаходиться за кордоном України з метою уникнення війни, проте ці заяви не скріплені ЄЦП, тому залишаються судом без розгляду.

25.10.2022 ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Враховуючи положення ч. 2 ст.247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, з огляду на неявку всіх учасників справи, не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи та надавши належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач та відповідач перебували у шлюбі, який було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, виданим управлінням громадянського стану в м. Тартус, провінції Тартус, Сирія.

ІНФОРМАЦІЯ_3 від шлюбу у сторін народилася дитина ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим другим Малиновським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції 21.10.2010, актовий запис № 921.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Згідно зі ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

На підставі договору оренди житлового приміщення від 14.08.2018 позивач ОСОБА_4 винаймає житло за адресою: АДРЕСА_1 , орендна плата складає 1 000,00 грн на місяць.

Згідно з довідкою від 17.03.2020 № 43/20 ОСОБА_5 навчається у 4-Е класі Чорноморської загальноосвітньої школи з профільним навчання І-ІІІ ступенів № 7 Чорноморської міської ради Одеської області.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно зі ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Статтею 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини

У висновку виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області про встановлення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначено, що враховуючи, що малолітня дитина на даний час проживає разом з матір`ю, де для неї створені всі належні умови для виховання та гармонійного розвитку, за доцільне визначити місце проживання малолітньої з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У постанові Верховного Суду від 14.02.2019 у справі № 377/128/18 зазначено, що тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Як вбачається із висновку виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області про встановлення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за інформацією дитячої поліклініки КНП «Чорноморська лікарня» м. Чорноморську за медичною допомогою в дитячу поліклініку мама не зверталася.

За інформацією Чорноморської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 7 Чорноморської міської ради Одеської області мати приділяє належну увагу навчанню і вихованню своєї доньку, постійно телефонує класному керівнику, приходить до школи, консультується з приводу навчання доньки.

Згідно опитувань самої дитини вона проживає разом із матір`ю та її новим чоловіком, якого називає ОСОБА_6 , з батьком спілкується по телефону, який зрідка дарує їй подарунки.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово акцентував, що при визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Разом з тим, суд враховує те, що відповідач у відзиві на позовну заяву погоджується з вимогами позивачки щодо визначення місця проживання доньки разом із нею.

З огляду на викладене, встановивши всі обставини справи у їх сукупності, врахувавши ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, виходячи з якнайкращих інтересів дитини, суд дійшов висновку про визначення місця проживання дитини разом із матір`ю.

Окремо суд зазначає, що батько дитини, який безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право брати участь у її житті та вихованні незалежно від того, з ким дитина буде проживати.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання малолітньої доньки, суд зазначає наступне.

Положеннями ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплений обов`язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 цієї Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Норми національного та міжнародного права вказують на те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, їхні найкращі інтереси повинні стояти понад усе, дитині має забезпечується такий захист, який є необхідним для її благополуччя.

Згідно з ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За змістом ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Як вбачається із свідоцтва № 0278/2011, виданого на підставі положень міжнародних конвенцій про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року, з поправками (STCW 1978) та охорони людського життя на морі 1974 року з поправками (SOLAS 1974), ОСОБА_2 успішно закінчив курс підготовки за програмою офіцер з охорони судна.

Відповідно до свідоцтва № 0857/2012 виданого на підставі положень міжнародних конвенцій про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року, з поправками, ОСОБА_2 з успіхом пройшов тренажерну підготовку за програмою «Використання електронних картографічних навігацій і інформаційних систем».

Як вбачається із свідоцтва № 0475/2011, виданого на підставі положень міжнародних конвенцій про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року, з поправками, ОСОБА_2 закінчив курс за програмою медичний догляд на судні.

Відповідно до свідоцтва № 0490/2011 виданого на підставі положень міжнародних конвенцій про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року, з поправками, ОСОБА_2 успішно закінчив курс підготовки за програмою організація керування судном.

Відповідно до посвідчення особи моряка № НОМЕР_2 від 01.07.2011, виданого порт Одеса, ОСОБА_2 працював на різних судах на посаді старший помічник.

Відповідно до договору найму моряка від 06.05.2014, складеного між моряком та судовласником/агентом судовласника, ОСОБА_2 був прийнятий на посаду старшого помічника на судно «NAFTILOS».

Відповідно до договору найму моряка від 18.03.2015, складеного між моряком та судовласником/агентом судовласника, ОСОБА_2 був прийнятий на посаду старшого помічника на судно «WIND FORRADER».

Відповідно до рекомендаційного свідоцтва про досвід капітана, підтверджено, що капітан ОСОБА_2 відбув службу на борту судна «Silra Doha» на посаді капітана.

Відповідно паспорту серії НОМЕР_3 , виданого Приморським РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області 06.05.2014, ОСОБА_7 є громадянином України та отримав реєстраційний номер облікової карти платників податків з Державного реєстру фізичних осіб платників податків ( НОМЕР_4 ).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстр Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, ОСОБА_7 відповідно договору кпівлі-продажу, серії 272 від 06.05.2020, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Хома А.С., є власником нежитлового приміщення бару № НОМЕР_5 , загальною площею 64,7 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до актуальної інформації про державну реєстрацію обтяжень, державним реєстратором Шушулковим М.Д. було накладено арешт на однокімнатну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 та належить на праві власності ОСОБА_7 відповідно до договору дарування № 4-11357, 22.12.2010, відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія на номер: ВП № 41781956, виданої 09.04.2014 другим Приморським відділом виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_7 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, вид діяльності інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, припинив підприємницьку діяльність 29.06.2016.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстр Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, ОСОБА_7 відповідно договору купівлі-продажу, серія та номер: 8464, виданого 15.09.2020, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омаровою В.С., є співвласником житлового будинку, загальною площею 45,5 кв.м., житлова площа 23,5 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_4 , розмір частки 2/10.

Відповідач ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позову в частині стягнення з нього аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 в розмірі 10 000,00 грн, надав до суду довідку від 01.09.2020, про те що він з 18.03.2020 по час видачі довідки працює у ТОВ «Їлдиз Продакшин» на посаді менеджера та отримує заробітну плату в розмірі 4800,00 грн на місяць та виписку з медичної карти амбулаторного хворого від 15.07.2020, про те що він знаходиться на амбулаторному лікуванні.

Відповідач надав до суду копії квитанцій щодо переведення грошових коштів на рахунок позивача, призначення платежу аліменти на ОСОБА_8 , надав розписку про отримання ОСОБА_1 грошей на дитину у розмірі 2000,00 грн від ОСОБА_7 , також надав підтвердження про переказ через додаток ОСОБА_9 на рахунок ОСОБА_1 готівки 24.09.2019 та 23.08.2019 в розмірі 4500,00 грн.

Відповідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків відносно ОСОБА_7 від 23.10.2020 № 69463 відсутні відомості про доходи.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для дитини віком з 6 до 18 років з 01.01.2023 становить 2 833,00 грн.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Суд не визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, оскільки такий встановлюється законом, а не судовим рішенням. При присудженні аліментів, суд враховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначений законом, зокрема, частиною другою статті 182 СК України.

При цьому суд враховує, що положення ст. 180 СК України зобов`язують обох батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Тобто, встановлений ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для дитини віком з 6 до 18 років з 01.07.2022 у розмірі 2 744,00 грн є таким, який відповідно до ст. 180 СК України підлягає розподілу між обома батьками.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просила стягнути з відповідача аліменти на дитину у розмірі 10000,00 грн.

Разом з тим, позивачем взагалі не наведено будь-яких обґрунтувань щодо заявленого розміру аліментів, а зазначено лише про те, що батько дитини є моряком та має нерухоме майно. Отже, позивачем не доведено, що для забезпечення гармонійного розвитку дитини необхідною сумою аліментів є саме 10000,00 грн.

Визначаючи розмір аліментів на дитину, ураховуючи принцип розумності і справедливості, зважаючи на те, що відповідач за віком є працездатним, та те, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері так і батька, суд вважає за можливе частково задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на дитину у розмірі 5000,00 грн.

Суд зазначає, що сторони не позбавлені можливості згодом, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України, звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів (ч. 1 ст. 192 СК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У частинах четвертій - шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У ч.ч. 1, 3 ст. 12, ч.ч. 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що у матеріалах справи містяться витяг з договору № 640 про надання правничої (правової) допомоги від 16.03.2020, укладеного між адвокатом Дубінчук Ж.М. та Дем`яновою О.Є., з розрахунком витрат на послуги надані адвокатом (додаток до договору № 640), згідно якого послуги адвоката складаються та становлять: консультація адвоката 500,00 грн; підготовка до складання позовної заяви (вивчення документів, адвокатські запити, отримання інформації з Державних реєстрів, вивчення судової практики, 3 год.) 1500,00 грн; складання позовної заяви 2000,00 грн; підготовка копій позовної заяви (ксерокопіювання для всіх осіб, що приймають участь у справі, засвідчення копій), передача документів до канцелярії суду (2 год.) 1000,00 грн; участь адвоката у судових засіданнях у справі 2000,00 грн. Також у матеріалах справи наявна квитанція до прибутково касового ордера від 15.03.2020 № 93 про прийняття від ОСОБА_1 7000,00грн за договором № 640, а також ордер на ім`я адвоката Дубінчук Ж.М.

Згідно зположеннями ч.ч.5,6ст.137ЦПК Україниу разінедотримання вимогчастини четвертоїцієї статтісуд може,за клопотанняміншої сторони,зменшити розмірвитрат направничу допомогу,які підлягаютьрозподілу міжсторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У запереченнях стосовно витрат на правову допомогу представник відповідача зазначає про штучне збільшення представником позивача розміру адвокатських витрат, оскільки консультація, підготовка до складання позовної заяви та складання позовної заяви є одним видом послуг, а підготовка копій для інших учасників справи не потребує професійних навичок та не є правовою допомогою.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії сімейних спорів; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, враховуючи заперечення представника відповідача стосовно розміру адвокатських витрат, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн шляхом їх стягнення з відповідача на користь позивача.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору за звернення до суду з вимогою про стягнення аліментів. В зв`язку з чим, судовий збір за дану вимогу розмір якого відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» становить 840,80 грн підлягає стягненню з відповідача в дохід держави, а за вимогою про визначення місця проживання дитини, розмір якого також становить 840,80 грн судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 81, 141, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Чорноморська міська рада, в особі органу опіки та піклування про встановлення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини задовольнити частково.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) разом з матір`ю ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНКОПП: НОМЕР_6 , АДРЕСА_5 ).

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНКОПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНКОПП: НОМЕР_6 , АДРЕСА_5 ) аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) в розмірі 5000 грн щомісячно починаючи з дня пред`явлення позову 21 квітня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Рішення підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНКОПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНКОПП: НОМЕР_6 , АДРЕСА_5 ) 840,80 грн витрат по сплаті судового збору та 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНКОПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_5 ) 840,80 грн судового збору в дохід держави.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Одеського апеляційного суду.

Повний текст судового рішення складено 18.05.2023.

Суддя І.А. Павлик