Рішення

від 12.05.2023 по справі 688/123/23

ШЕПЕТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 688/123/23

№ 2/688/191/23

Рішення

Іменем України

(заочне)

12 травня 2023 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Козачук С.В.,

з участю секретаря судового засідання Зінченка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Шепетівці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

встановив:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог, позиція позивача

04.01.2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягненнякоштів.

В обґрунтуванняпозову посилаєтьсяна те,що 12.03.2021 року він уклав з відповідачем договір позики грошових коштів в сумі 4500 доларів США, що за офіційним курсом встановленим НБУ станом на 08.12.2022 року еквівалентно 126132 грн. На підтвердження даного факту йому була видана відповідачем письмова розписка, яка містить значення суми коштів 4500 доларів США, яку відповідач зобов`язалася повернути, та вказівку на строк виконання цього обов`язку, а саме сплатити всю суму протягом 18 місяців, щомісячно повертаючи по 250 доларів США.

Дане позичкове зобов`язання виникло за договором купілі-продажу. Так, 12.03.2021 року він уклав з відповідачем договір купівлі-продажу частки земельної ділянки, кадастровий номер 6810700000:001:0227, з розташованими на ній житловим будинком з належними до нього господарськими будівлями по АДРЕСА_1 . Оскільки ОСОБА_2 не розрахувалась із ним на момент укладення договору купівлі-продажу, дала готівкою лише 1500 доларів США, то на решту суми написала розписку про отримання у нього позики на суму 4500 доларів США. В даному випадку мала б відбутись новація боргу. Проте у розписці сторони про це не вказали і не зазначили зобов`язання щодо якого відбувається новація, тому має місце виникнення самостійного зобов`язання позики.

Повернення коштів мало здійснюватися щомісячними платежами у розмірі 250 доларів США до 12 числа поточного місяця, місце виконання договору було обумовлено м. Шепетівка, проте відповідач допустила прострочення поточних платежів за квітень, червень, вересень, жовтень 2021 року, у зв`язку з чим позивачем було надіслано письмову вимогу від 22.10.2021 року про дострокове повернення частини позики, що залишилася до 01.11.2021 року. Однак така вимога останньою була проігнорована. ОСОБА_2 виплатила йому лише 1050 доларів США, решту позики відповідач не повертає, а тому просить суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за договором позики в сумі 3450 доларів США, що станом на 08.12.2022 року за офіційним курсом встановленим НБУ еквівалентно 126132 грн, згідно ст. 625 ЦК України 33555,05 грн інфляційних втрат та 4178,99 грн - 3 % річних від простроченої суми.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Сташук М.О. в судове засідання не з`явились. Адвокат Сташук М.О. подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, не заперечувала проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Позиція відповідача

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, причини неявки суду не повідомила, відзив не подала, хоча про час, день та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 13.01.2023 року відкрито провадження по даній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні о 09 год. 00 хв. 15.02.2023 року, яке через неявку відповідача відкладено до 16 год. 00 хв. 13.03.2023 року.

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 13.03.2023 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання на 10 год. 00 хв. 12.04.2023 року, яке через неявку відповідача відкладено на 09 год. 20 хв. 12.05.2023 року.

12 травня 2023 року постановлено ухвалу про заочний розгляд справи із ухваленням заочного рішення.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не надав, тому суд вирішив справу за наявними матеріалами у відповідності до ч. 8ст.178 ЦПК України.

В зв`язку з неявкою всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Виклад встановлених судом обставин, зміст спірних правовідносин та докази на їх підтвердження

Як встановлено в суді, 12 березня 2021 року року між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з розташованими на ній житловим будинком, який посвідчено приватним нотаріусом Шепетівського міського нотаріального округу Мартиненко А.М., зареєстровано в реєстрі за №382. Предметом цього договору є земельна ділянка, загальною площею 0,0585 га в межах згідно з планом, кадастровий номер 6810700000:01:001:0227, з розташованим на ній житловим будинком з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 66,8 кв.м та житловою площею 47,6 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Згідно п.п.2.1 - 2.3 договору продаж майна за домовленістю сторін вчинено за 237723 грн., які отримані продавцями від покупця до оформлення цього договору. Своїми підписами на цьому договорі сторони стверджують факт проведення повного безготівкового розрахунку за цим договором.

Крім того, 12.03.2021 року ОСОБА_2 видала ОСОБА_1 розписку, згідно умов якої останній як позикодавець надав їй грошові кошти в якості позики в сумі 4500доларів СШАв деньскладання цієїрозписки на термін 18 місяців з 12.04.2021 року по 12.09.2022 року. Розписка є безвідсотковою, передача позики здійснюється в готівковій формі щомісяця у зазначений період у розмірі 250 доларів США.

11.11.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки з розташованим на ній житловим будинком по АДРЕСА_1 , укладеного 12.03.2021 року, в частині відчуження належної йому 1/2 частки майна.

Рішенням Шепетівськогоміськрайонного судуХмельницької областівід 27.07.2022року взадоволенні позовувідмовлено,оскільки ОСОБА_1 не доведеноналежними тадопустимими доказамитого,що спірнийдоговір булоукладено навкрай невигіднихумовах внаслідокзбігу тяжкихобставин таз метоюусунення їхнаслідків.За умовамидоговору купівлі-продажувід 12.03.2021року житловийбудинок таземельну ділянкупозивачем продановідповідачу заринковою вартістю,визначеною напідставі оцінкимайна,складеної суб`єктомоціночної діяльності.Умовами вказаногодоговору розстрочкаоплати вартостібудинку непередбачена.Посилання позивачана те,що розпискапро отриманняпозики від12.03.2021року єрозстрочкою платежуза договоромкупівлі-продажувід 12.03.2021року незаслуговують наувагу,оскільки згідновказаної розпискивона складенана підтвердженняукладення сторонамидоговору позики.Вимога провизнання договорупозики удаванимправочином стороноюне заявлялась.

Отже, підписання розписки позичальником ОСОБА_4 підтверджує факт одержання нею від позикодавця ОСОБА_1 позики. На виконання умов договору позики ОСОБА_2 повернула ОСОБА_1 1050 дол. США., що підтверджується її підписами у розписці. Так, відповідно до розписки від 12.03.2021 року ОСОБА_2 передала ОСОБА_1 30.04.2021 року - 150 доларів США, 12.05.2021 року 250 доларів США, 12.06.2021 року 150 доларів США, 14.07.2021 року 250 доларів США, 16.08.2021 року - 250 доларів США.

Відповідачем було допущено прострочення поточних платежів за період з 12.04.2021 року по 12.08.2021 року в сумі 200 доларів США та з 12.09.2021 року ще 13 платежів у сумі 3250 доларів США, загальною сумою 3450 доларів США.

22.10.2021 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача ОСОБА_2 з письмовою вимогою про дострокове повернення частини позики, що залишилася в розмірі 3450 доларів США в строк до 01.11.2021 року.

Оскільки відповідач не виконала зобов`язання повернути грошові кошти у зазначений строк, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Застосовані норми права

За змістом положень статтей15,16 Цивільного кодексу Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі йогопорушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно достатті 1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною другою статті 1047ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною першою статті 1049ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

За своїми правовими характеристиками договір позики є реальною, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана в оригіналі розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання.

З метою забезпечення правильного застосування статтей 1046, 1047 ЦК Українисуд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Такі правові висновки про застосування статтей1046,1047 ЦК Українивикладені в постановах Верховного Суду України від 18вересня 2013 рокуу справі №6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі №6-79цс14тавід 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17 й підтримані Великою ПалатоюВерховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі №464/3790/16-ц, провадження № 14-465цс18.

Частиною першою статті 526ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов тавимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно дост. 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідност. 545 ЦК Україниприйнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконаннячастково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Мотиви та висновки суду

З`ясувавши думку представника позивача, викладену у письмовій заяві, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку позов задовольнити в повному обсязі з огляду на наступне.

Відповідно до частин другої і четвертої статті 604 ЦК України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов`язання, пов`язані з первісним зобов`язанням, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, новація - це угода про заміну первинного зобов`язання новим зобов`язанням між тими самими сторонами. Вона не припиняє правового зв`язку сторін, оскільки замість зобов`язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов`язання.

Юридичною підставою для зобов`язання, яке виникає при новації, є домовленість сторін про припинення первинного зобов`язання.

Угода про заміну первинного зобов`язання має договірну природу. Новація є консенсуальним, двостороннім та оплатним договором, який має правоприпинювальну природу.

Оскільки договір позики від 12.03.2021 року, укладений сторонами, не містить вказівки на первинне і нове зобов`язання та намірів сторін вчинити новацію, тобто припинити існуюче і замінити новим, суд вважає, що новація боргу не відбулась.

Така ж правова позиція щодо новації боргу висловлена Верховним Судом у постанові від 13.03.2019 року у справі №609/67/18.

З урахуванням наведеного вище, суд вважає, що 12 березня 2021 року відповідач ОСОБА_2 отримала відпозивача ОСОБА_1 в борг 4500 дол. США строком на 18 місяців з 12.04.2021 року по 12.09.2022 року.

На виконання умов укладеного договору позики ОСОБА_2 частково повернула грошові кошти в сумі 1050 дол. США. Решту суми, навіть після надіслання вимоги про дострокове повернення позики, не повернула, зобов`язання за договором так і не виконала.

Отже, оригінал розпискизнаходиться у позивача ОСОБА_1 , яку останній надав до суду, а тому суд вважає доведеним той факт, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склалися зобов`язання із договору позики, і що остання свої зобов`язання за ним не виконала.

Частиною першоюстатті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов тавимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першоюстатті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першійстатті 627 ЦК Українивизначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогокодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 99 Конституції Українивстановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно достатті 192 ЦК Україниіноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Такі випадки передбачені статтею193, частиною четвертою статті524 ЦК України,Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність»,Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулюванняі валютного контролю»(далі - Декрет № 15-93),Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Декретом № 15-93встановлено режим здійснення валютних операцій на території України, визначено загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов`язки суб`єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Статтею 524 ЦК Українивизначено, що зобов`язання має бути вираженеу грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК Українивстановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

З аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта,крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України; у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першоїстатті 1046 ЦК України, а також частини першоїстатті 1049 ЦК Україниналежним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення суми коштіву строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного суду від 03 березня 2021 року у справі № 522/11047/17-ц, провадження № 61-4053св20.

Відповідно дост. 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на те, що позика в сумі 3450 дол. США ОСОБА_2 не повернута, право позивача ОСОБА_1 підлягає судовому захисту шляхом стягнення її з відповідача на користь позивача.

Підлягає також задоволенню вимога позивача про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 крім основного боргу, 33555 грн 05 коп - інфляційних втрат та 4178 грн 99 коп трьох процентів річних за несвоєчасне виконання зобов`язання, нараховані за період з 01.10.2021 року по 08.12.2022 року, оскільки є обґрунтованими.

Відповідно дост. 611 ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч. 1ст. 612 ЦК Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно доч. 1ст. 1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.

Відповідно дост. 625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та диспозитивність цивільного судочинства, суд вважає необхідним позов задовольнити в повному обсязі, оскільки наявність боргу саме у зазначеному вище розмірі підтверджується належними та допустимими доказами.

На підставі ст.ст. 526, 545, 610-612, 625, 1046-1050 ЦК України, ст.ст.12, 13, 76-81,259,263-265,280-284,289ЦПК України,суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 12 березня 2021 року в розмірі 3450 (три тисячі чотириста п`ятдесят) доларів США, що станом на 08 грудня 2022 року за офіційним курсом, встановленим НБУ, еквівалентно сумі 126132 гривні, 33555 (тридцять три тисячі п`ятсот п`ятдесят п`ять) гривень 05 копійок інфляційних втрат та 4178 (чотири тисячі сто сімдесят вісім) гривень 99 копійок - 3 % річних від простроченої суми.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований по АДРЕСА_2 ,паспорт серії НОМЕР_1 ,виданий 12грудня 2003року ШепетівськимМРВ УМВСУкраїни вХмельницькій області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,зареєстрований по АДРЕСА_3 ,паспорт серії НОМЕР_3 ,виданий 03березня 2001року ШепетівськимМВ УМВСУкраїни вХмельницькій області, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 .

Повне заочне рішення складено 19 травня 2023 року

Суддя: С.В. Козачук