Номер провадження: 33/813/797/23
Номер справи місцевого суду: 521/11231/22
Головуючий у першій інстанції Передерко Д. П.
Доповідач Гемма Ю. М.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.05.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Гемма Ю.М.,
за участю секретаря судового засіданняУзун Н.Д.,
представника Одеської митниці Анточ Н.О.,
ОСОБА_1 , якого притягнуто до адміністративної відповідальності,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Одеської митниціна постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 13.12.2022 року по справі про порушення митних правил за ч. 1 ст. 483 МК України щодо:
ОСОБА_1 , уродженця м. Одеса, керівника ТОВ «ОДЕСА ФРУКТИ ОВОЧІ» (65006, Україна, м. Одеса, Суворовський район, вул. Льва Симиренка, буд. 2, кв. 3. Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), за ч. 1 ст. 483 МК України.
в с т а н о в и в:
Цією постановою провадження по справі про порушення митних правил за ч.1 ст.483 МК України щодо ОСОБА_1 закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Товар, вилучений товар за протоколом про порушення митних правил від 23.03.2022р. №0615/50000/22, постановлено повернути власнику або уповноваженій ним особі в установленому законом порядку, після сплати всіх необхідних зборів, податків та платежів.
Представником Одеської митниці 03.05.2023р. подано апеляційну скаргу на вищевказану постанову суду першої інстанції. Не погоджуючись з цим рішенням, апелянт просить, скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою керівника «ОДЕСА ФРУКТИ ОВОЧІ» гр. України ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100% вартості товарів безпосередніх предметів порушення митних правил, що дорівнює - 582757,67 грн., з конфіскацією предметів правопорушення товару «цибуля ріпчаста продовольча свіжа упакована у поліпропіленові сітки», вагою 22000 кг.
Представник Одеської митниці вважає постанову незаконною та необґрунтованою з підстав порушення норм процесуального та матеріального права. В обгрунтування доводів указує, що у поданих до митного оформлення митним органам Туреччини, Молдови, Румунії та України документах, виявлено певну кількість розбіжностей, що свідчать про те, що подані в якості підстави для переміщення через митний кордон України товару «ЦИБУЛЯ РІПЧАСТА ПРОДОВОЛБЧА СВІЖА УПАКОВАНА У ПОЛІПРОПІЛЕНОВІ СІТКИ» документи містять неправдиві відомості.
З огляду на зазначене, апелянт посилається на п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» від 03.06.2005 року № 8 (зі змінами), відповідно до якого: «підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів».
Апелянт наголошує на тому, що керівником ТОВ «ОДЕСА ФРУКТИ ОВОЧІ» були вчинені дії спрямовані на переміщення через митний кордон України товару «ЦИБУЛЯ РІПЧАСТА ПРОДОВОЛБЧА СВІЖА УПАКОВАНА У ПОЛІПРОПІЛЕНОВІ СІТКИ» з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу як підстави для переміщення товарів, документів, що містять неправдиві відомості, необхідні для визначення їх митної вартості, а саме, рахунок фактури (invoice) від 18.03.2022р. №ALN2022000000005, чим скоєно порушення митних правил, передбачених ч.1ст. 483 МК України.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 до суду не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, його було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання шляхом поштового відправлення повідомлення та шляхом виставлення відповідної інформації на офіційному сайті Одеського апеляційного суду в розділі «Список судових справ, призначених до розгляду», а тому його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Клопотання про відкладення судового засідання або про його обов`язкову участь від ОСОБА_1 до суду не надходило.
Заслухавши доповідача, позицію представника Одеської митниці Анточ Н.О. на підтримання доводів апеляційної скарги, пояснення ОСОБА_1 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до такого висновку.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із ст.486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.
Статтею 487 МК України передбачено, що провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до вимог ст.489 МК України при розгляді справи про порушення митних правил посадова особа зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В силу ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно із ч.1 ст.495 КПК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються:
1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів;
2) поясненнями свідків;
3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності;
4) висновком експерта;
5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Вимоги вищевказаних статей судом першої інстанції виконана в повному обсязі та за наслідками розгляду провадження ухвалене законне та обґрунтоване рішення.
Статтею 491 МК України підставами для порушення справи про порушення митних правил є: 1) безпосереднє виявлення посадовими особами митного органу порушення митних правил; 2) офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що проводять заходи офіційного контролю; 3) офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій.
Як вбачається з протоколу Державної митної служби України про порушення митних правил №0615/50000/22 від 23.03.2022р., 23.03.2022р. о 16 годині 00 хвилин в пункт пропуску „Рені -Джюрджюлешть митного поста «Рені» Одеської митниці прибув вантажний автомобіль марки «MAN» з напівпричепом з державним номером НОМЕР_2 / НОМЕР_3 , країна реєстрації - Україна, який прямував з Туреччини (м. SEYHAN/ADANA) до України (м. Білгород - Дністровський) під керуванням водія, громадянина України ОСОБА_2 , з вантажем «ЦИБУЛЯ РІПЧАСТА ПРОДОВОЛЬЧА СВІЖА УПАКОВАНА У ПОЛІПРОПІЛЕНОВІ СІТКИ».
Отримувачем вказаного вантажу є ТОВ "ОДЕСА ФРУКТИ ОВОЧІ" (65006, Одеська область, м. Одеса, вул. Симиренка Льва, буд. 2, кв. З (44517798); відправником -«ALINAR TARIM URUNLERI HAYVANCILIK OTOMOTIV GIDA TUR1Z1M TEMIZLIK INSAAT SAN. VE TIC. LTD. STI. Resatbey Mah Adalet CD. Yildiz Apt. №13/5/ SEYHAN/ADANA, Туреччина.
В результаті використання можливостей спільного контролю з митними органами Молдови було встановлено, що при проходженні відповідного оформлення в Молдові громадянином України ОСОБА_3 було подано рахунок-фактуру (invoice) з таким самим номером №ALN2022000000005 від 18.03.2022р., у якому було зазначено загальну вартість товару - 19 920 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот двадцять) доларів США.
В результаті проведеного усного опитування громадянина України ОСОБА_2 було встановлено, що у нього в наявності рахунок-фактура (invoice) №ALN2022000000005 від 18.03.2022р., у якому вказано загальну вартість товару 19 920 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот двадцять) доларів США та наявні відповідні відмітки (штампи) про проходження румунського та молдавського контролю.
В результаті порівняння відомостей зазначених рахунків-фактур (invoice) було встановлено, що в поданому до митного оформлення митному органу України громадянином України ОСОБА_3 рахунку-фактурі (invoice) зазначено вартість товару - 1760 (одна тисяча сімсот шістдесят) доларів США, при цьому в рахунку-фактурі (invoice), за яким було здійснено оформлення румунськими та молдавськими митними органами зазначено вартість товару - 19920 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот двадцять) доларів США.
Відмінність полягає у відомостях щодо фактурної вартості товарів, а саме: у інвойсі від 18.03.2022р. №ALN2022000000005, що поданий ТОВ "ОДЕСА ФРУКТИ ОВОЧІ" у якості підстави для переміщення товарів через митний кордон України за попередньою митною декларацією типу «ІМ/40/ЕЕ» від 23.03.2022р. № UA500000000/2022/911505, загальна вартість товарів складає 1760 доларів США, а відповідно до відомостей, наявних в рахунку-фактурі (інвойсі) від 18.03.2022р. №ALN2022000000005, за яким було здійснено оформлення румунськими та молдавськими митними органами вартість товару складає 19 920 доларів США.
Відповідно до відомостей інформаційних баз даних Державної митної служби України, станом на 23.03.2022р., на посаді керівника ТОВ "ОДЕСА ФРУКТИ ОВОЧІ" (ідентифікаційний код 44517798) перебував гр. України ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).
Перебуваючи на посаді керівника підприємства, громадянин України ОСОБА_1 відповідає за фінансово-господарську діяльність підприємства і зобов`язаний забезпечити надання до митного контролю і оформлення документи з достовірною та правдивою інформацією.
Таким чином, на думку митного органу, громадянином України ОСОБА_1 вчинено дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України товару «ЦИБУЛЯ РІПЧАСТА ПРОДОВОЛБЧА СВІЖА УПАКОВАНА У ПОЛІПРОПІЛЕНОВІ СІТКИ» з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу як підстави для переміщення товарів, документів, що містять неправдиві відомості, необхідні для визначення їх митної вартості, а саме, рахунок-фактуру (invoice) №ALN2022000000005 від 18.03.2022 року.
За даним фактом 23.03.2022р. було складено протокол про порушення митних правил №0615/50000/22 у відношенні громадянина України ОСОБА_1 за ознаками ч.1 ст.483 МК України.
На підставі ст.511 МК України за протоколом про порушення митних правил №0615/50000/22 було вилучено предмет правопорушення - товар «ЦИБУЛЯ РІПЧАСТА ПРОДОВОЛБЧА СВІЖА УПАКОВАНА У ПОЛІПРОПІЛЕНОВІ СІТКИ».
Згідно з рахунком - фактурою (invoice) №ALN2022000000005 від 18.03.2022р. та відповідно до курсу НБУ на 23.03.2022р. (1 долар США -29,2549 грн.) загальна вартість затриманого по протоколу про порушення митних правил №0615/50000/22 товару «ЦИБУЛЯ РІПЧАСТА ПРОДОВОЛЬЧА СВІЖА УПАКОВАНА У ПОЛІПРОПІЛЕНОВІ СІТКИ» складає 582 757,61 грн.
У суді першої інстанції ОСОБА_1 не визнав себе винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, та показав, що турецька компанія - відправник невірно вказала в інвойсі дані щодо ваги (вказано 24900 кг замість вірного 22000 кг) та вартості, а саме: замість вірної вартості 0,08 доларів США вказана невірна 0,8 доларів США. Цю невідповідність у рахунку фактурі (інвойс) помітив водій, але коли отримали новий інвойс, в ньому також містилась помилка. Він особисто декларуванням не займався, лише надав представникам ТОВ «ЮККА» електронну пошту турецької компанії - відправника для вирішення усіх необхідних питань. Після чого, саме ТОВ «ЮККА» займалися складанням та подачею попередньої декларації. Про різницю, що містилась у товаросупровідних документах, він обізнаний не був.
Ці заперечення ОСОБА_1 проти звинувачення митним органом не спростовано.
Згідно з п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» від 03.06.2005 № 8 (зі змінами): «переміщення предметів із приховуванням від митного контролю - це їх переміщення через митний кордон України, у т.ч. шляхом подання митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи таких, що містять неправдиві дані».
Згідно з п.6 цієї Постанови Пленуму, необхідно враховувати, що підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів. Документами, що містять неправдиві дані, є, зокрема, такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості товарів, а також їх відправника чи одержувача, держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, не відповідають дійсності.
Відповідно до ч.2 ст.459 МК України суб`єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств. Посадова особа підприємствакерівник та інші працівники підприємства (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов`язків відповідають за виконання вимог, встановлених законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України з питань митної справи.
Відповідно до ст.65 ГК України: п.3 - для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. П.5 - керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.
Згідно зі ст.487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним,- відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення - сукупності юридичних ознак (об`єктивних і суб`єктивних), що визначаються вчинене протиправне діяння як конкретне адміністративне правопорушення.
Тобто, при складанні протоколу про порушення митних правил враховуються ознаки складу правопорушення, які мають узгоджуватись з диспозицією статті, до відповідальності за якою притягується особа. У іншому випадку відсутність однієї із ознак складу правопорушення виключає можливість притягнення особи до відповідальності.
Згідно з ч.1 ст.483 МК України відповідальність настає за дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві дані.
Безпосереднім об`єктом посягання при вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 483 МК України, є встановлений порядок переміщення товарів через митний кордон України.
Об`єктивною стороною правопорушення є дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України, тобто, розуміється активна поведінка (вчинок) особи.
Переміщення предметів із приховуванням від митного контролю - це їх переміщення через митний кордон різними шляхами, зокрема, шляхом подання до митного органу України підроблених документів чи таких, що містять неправдиві дані.
Суб`єктивна сторона вказаного правопорушення характеризується прямим умислом, тобто усвідомленням особою, яка вчинила правопорушення характеру незаконного переміщення товарів через митну територію України.
Не можна розглядати як порушення митних правил дії особи, яка, переміщуючи товари через митний кордон України, надала митним органам супровідні документи з відомостями, що не відповідають дійсності, без умислу порушити митні правила, передбачені чинним законодавством України (п.6 Постанови Пленуму Верховного суду від 03.06.2005 року №8 "Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил").
При цьому, що стосується використання документів, то судам необхідно враховувати, що підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів. Тобто ті, що подаються митному органу на кордоні та є підставою для пропуску товару на митну територію України.
Відповідно до роз`яснень, наведених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 року №8 "Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил", порушення митних правил, відповідальність за яке встановлена ст.483 МК України, може бути вчинене лише умисно.
Згідно зі ст.10 КУпАП України адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до вимог ч.1 ст.318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник подає митному органу документи та відомості, необхідні для митного контролю, передбачені ст.335 МК України.
Відповідно до ч.8 ст.264 МК України з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Як визначено диспозицією ст.266 МК України, декларант зобов`язаний: здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу органу доходів і зборів пред`явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей.
Митний кодекс України нормою ст.257 вичерпно формулює поняття "декларування", яке здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, в тому числі необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Заявлення таких відомостей здійснюється за встановленою законом формою в ході процедури декларування, повноваженнями щодо якого відповідно до положень ст.265 МК України наділений декларант.
Виходячи з аналізу цих положень, особа може брати участь у митних відносинах як декларант у двох випадках: коли вона особисто здійснює декларування товарів або як його власник, або як уповноважений власником. Декларант може здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені.
У разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант.
Особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов`язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.
Таким чином, представник власника товару підлягає відповідальності лише у тому випадку, коли він здійснював декларування товару або з метою приховування від митного контролю особисто вчиняв будь-які дії, що складають об`єктивну сторону такого порушення.
При цьому таке діяння за суб`єктивною стороною характеризується прямим умислом на подання митному органу документів, що містять неправдиві дані.
За відсутності зазначених умов само по собі зайняття особою керівної посади на підприємстві - власника товару, переміщеного з приховуванням від митного контролю, не утворює в її діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України.
Митне оформлення - це виконання митних формальностей (тобто сукупності дій, що підлягають виконанню відповідними особами і митними органами з метою дотримання вимог законодавства України з питань митної справи) необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; випуск товарів - це надання митним органом права на користування та/або розпорядження товарами, щодо яких здійснюється митне оформлення, відповідно до заявленої мети (ст.4 МК України).
Відповідно до ст.259 МК України попередня митна декларація подається до ввезення в Україну товарів, транспортних засобів комерційного призначення (у тому числі з метою транзиту) або після їх ввезення, якщо ці товари, транспортні засоби перебувають на території пункту пропуску через державний кордон України.
Тобто, у разі ввезення товарів на митну територію України декларант або уповноважена ним особа попередньо повідомляють митний орган, у зоні діяльності якого товари будуть пред`явлені для митного оформлення, про намір ввезти ці товари.
Отож, попередня митна декларація типу «ІМ/40/ЕЕ» свідчить про попереднє інформування декларантом митного органу, у зоні діяльності якого товари будуть пред`явлені для митного оформлення, про намір ввезти ці товари.
Відповідно до роз`яснень, які містяться в п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005р. «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил», із послідуючим змінами від 30.05.2008р. №8, для притягнення до відповідальності за ст.483 МК України необхідна наявність умислу в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Не можна розглядати як порушення митних правил дії особи, яка переміщуючи товари через митний кордон України, надала митним органом супровідні документи з відомостями, що не відповідають дійсності, без умислу порушити митні правила, передбачені чинним законодавством України.
Подання митної декларації типу «ІМ/ЕЕ» в даному випадку є лише попереднім повідомленням, в розумінні ст.194 МК України, і використовувалась не для митного оформлення товарів в митному режимі «Імпорт» та сплати необхідних митних платежів, а для контролю доставки товару під час внутрішнього перевезення по митній території України.
В подальшому, відповідно до ч.13 ст.259 МК України та із використанням прав, передбачених ст.266 МК України, подається додаткова декларація до попередньої митної декларації типу «ІМ/ 40/ ДЕ».
Митна декларація типу «ІМ/ 40/ ДЕ», це додаткова декларація до попередньої митної декларації (наказ Мінфіну №1011), яка подається до відповідного митного органу, яким була оформлена відповідна попередня митна декларація та які становлять митну декларацію, заповнену в звичайному порядку.
Отже, митна декларація, яка заповнена в звичайному порядку повинна містити обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів у заявлений митний режим та її оформлення випуском товарів у заявлений митний режим (ч.1 ст.258 МК України).
На підставі вищевикладеного, невідповідність відомостей щодо вартості товару, які містяться в попередній декларації типу «ІМ/40/ЕЕ» для переміщення вантажу, не утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, оскільки на підставі цих документів митницею не приймається рішення про випуск товару у вільний обіг на територію України та за якою нараховуються і проводяться митні платежі за ввезення товару.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що працівниками митниці при застосуванні законодавчих актів, хибно зроблено висновок та надана неправильна кваліфікація діям громадянина України ОСОБА_1 , що встановлено під час розгляду справи.
Зокрема, посадовою особою митниці зазначено, що відповідно до вимог ч.7 ст.259 МК України, при поданні попередньої митної декларації відповідальність декларанта або уповноваженої ним особи за достовірність відомостей, наведених в цій декларації, настає з моменту: «п.3 надання декларанту або уповноваженій ним особі митним органом, яким оформлена така попередня митна декларація, інформації про проведення митного огляду пред`явлених товарів, транспортних засобів комерційного призначення».
Товар переміщувався за попередньою митною декларацією типу «ІМ/40/ЕЕ» під митним контролем від пункту ввезення на кордоні України до митниці призначення для завершення митного оформлення у відповідний режим. Формою повідомлення точних відомостей про товар є додаткова митна декларація, яку ще не встиг заповнити та подати ОСОБА_1 , або інша уповноважена особа підприємства ТОВ «ОДЕСА ФРУКТИ ОВОЧІ» (код ЄДРПОУ 44517798)».
В даному випадку, попередня митна декларація використовується як документ контролю доставки товарів, по прибуттю товару до місця призначення, декларант, або уповноважена на то особа, подає додаткову митну декларацію типу «ДЕ», в якій товар декларується у повному обсязі, та за якою нараховуються і проводяться митні платежі за ввезення товару.
Тобто, визначений законодавством статус попередньої митної декларації (тип «ЕЕ») не тотожній митній декларації, заповненій у звичайному порядку (ч.13,14 ст.259 МК України) з достатнім обсягом відомостей для завершення митного оформлення у заявлений митний режим, а є лише повідомленням про намір ввезти товари на митну територію України.
На підставі попередньої декларації не нараховуються митні платежі, не оплачується мито. Ці документи не є документами, на підставі яких митний орган приймає рішення про випуск товарів у вільний обіг на території України, на що є посилання в постанові Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005р. «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил», із послідуючим змінами від 30.05.2008р. №8.
Заповнення попередньої митної декларації не передбачає визначення митної вартості товарів, нарахування та сплата митних платежів. Такі дії передбачені при виконанні митних формальностей за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку.
Тож попередньої митної декларації типу «ІМ/40/ЕЕ» для переміщення вантажу, відсутня як така подія правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, оскільки на підставі цих документів митницею не приймається рішення про випуск товару у вільний обіг на території України. Ця декларація використовується як документ контролю доставки товарів, по прибуттю товару до місця призначення, декларант або уповноважена на то особа, подає додаткову митну декларацію типу «ДЕ», в якій товар декларується в повному обсязі, та за якою нараховуються і проводяться митні платежі за ввезення товару.
Внесення даних в попередню митну декларацію не тягне за собою юридичних наслідків, оскільки не є митною декларацією, заповненою у звичайному порядку (ч.13,14 ст.259 МК України), попередня митна декларація містить всі необхідні відомості щодо товару і до неї додано необхідні документи або їх копії, оскільки ця декларація прийнята до митного оформлення митним органом (ч.8 ст.259 МК України)
Частиною 1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції, «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011 р., заява N 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.51 КУпАП стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням».
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.98р., п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009р.), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Так, відповідно до ч.2,3 п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» № 8 від 03.06.2005 року підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товарно-супровідні документи, дозвіл відповідних державних органів тощо.
При цьому підробленими треба вважати як фальшиві документи, так і справжні, до яких внесено неправдиві відомості чи окремі зміни, що перекручують зміст інформації щодо фактів, які ними посвідчуються, а також документи з підробленими підписами, відбитками печаток та штампів. Незаконно одержаними слід визнавати документи, які особа отримала за відсутності законних підстав або з порушенням установленого порядку.
Також відповідно до роз`яснень, наведених у зазначеній вище постанові, порушення митних правил, відповідальність за яке встановлена ст.483 МК України, може бути вчинене лише умисно.
Тобто, склад правопорушення в даному випадку полягає саме в умисному переміщенні товару через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу як підстави для переміщення товару підроблених документів чи документів, що містять неправдиві відомості.
Факт переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості, необхідні для визначення їх митної вартості, митним органом не доведено, оскільки не надано достатньо належних та допустимих доказів, що підтверджується наявними матеріалами справи.
Згідно зі ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Отже, суд першої інстанції, проаналізувавши вищевикладені обставини, враховуючи наведені норми та керуючись конституційним принципом презумпції невинуватості, вказаним в ст.62 Конституції України (тобто, вина особи, яка притягається до відповідальності повинна бути доведена органом, який склав протокол, а доводи вини повинні ґрунтуватися на доказах, об`єктивність яких не викликала б жодних сумнівів), дійшов обґрунтованого висновку про те, що митним органом не надано належних та достовірних доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 та його винність недоведена, а тому на підставі п.1 ст.247 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги представника Одеської митниці відсутні.
Керуючисьст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
п о с т а о в и в:
Апеляційну скаргу представника Одеської митниці- залишити без задоволення, а постановуМалиновського районного суду м. Одеси від 13.12.2022 року, якою провадження у справі про порушення митних правил за ч.1 ст.483 МК України щодо ОСОБА_1 закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя: Ю.М. Гемма
Суд | Одеський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 19.05.2023 |
Оприлюднено | 22.05.2023 |
Номер документу | 110967816 |
Судочинство | Адмінправопорушення |
Категорія | Справи про порушення митних правил, які підлягають розгляду в судовому порядку Митний кодекс 2012 р. Переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю |
Адмінправопорушення
Одеський апеляційний суд
Гемма Ю. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні