Постанова

від 11.05.2023 по справі 461/794/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/794/22 Головуючий у 1 інстанції: Зубачик Н.Б.

Провадження № 22-ц/811/1045/22 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2023 року м.Львів

Справа № 461/794/22

Провадження № 22ц/811/1045/22

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Приколоти Т.І.,

суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.

секретар Іванова О.О.

з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянув справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова, ухвалене у м. Львові 29 березня 2022 року у складі судді Зубачик Н.Б.., у справі за позовом ОСОБА_1 до Дитячої школи народних мистецтв, з участю третьої особи: Львівської обласної організації профспілки працівників освіти і науки України, про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та виплату середнього заробітку за час відсторонення від роботи,-

встановив:

1 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він працює на посаді керівника гуртка комп`ютерної графіки Дитячої школи народних мистецтв. Наказом Дитячої школи народних мистецтв від 8 листопада 2021 року № 85-к його відсторонено від роботи з 8 листопада 2021 року без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення проти COVID-19. Вважає, що наказ підлягає скасуванню, оскільки є незаконним та таким, що грубо порушує його конституційні, природні та професійні права. Просить позов задовольнити.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 29 березня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі посилається на те, що рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи. Просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позові вимоги задовольнити, посилаючись на доводи позовної заяви.

15 листопада 2022 року голова Львівської обласної організації профспілки працівників освіти і науки України М. Яцейко подала відзив на апеляційну скаргу, у якому вказує, що у рішенні суду першої інстанції відсутнє обґрунтування про відмову у задоволенні позовних вимог та наведене хибне трактування норм права, що призвело до помилкового розуміння норм матеріального права. Просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про розгляд справи відповідача повідомлено; заява про відкладення розгляду справи не подана.

Апеляційний суд прийшов до висновку про відсутність поважних причин неявки представника відповідача в судове засідання та ухвалив про розгляд справи у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді керівника гуртка комп`ютерної графіки Дитячої школи народних мистецтв.

Наказом відповідача від 8 листопада 2021 року № 85-к ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 8 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.

Пунктами а та б ст.10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян, у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Зміст права на працю, закріпленого положеннями частин першої і другої статті 43 Конституції України, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права. Вільний вибір передбачає різноманітність умов праці, проте сталими (обов`язковими) є гарантії захисту працівника від незаконного звільнення за будь-яких умов праці. Незалежно від підстав виникнення трудових правовідносин держава зобов`язана створювати ефективні організаційно-правові механізми для реалізації трудових правовідносин на рівні закону, а відсутність таких механізмів нівелює сутність конституційних прав і свобод працівника.

Не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватися з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів (абзаци перший і п`ятий підпункту 2.2 пункту 2, абзац дванадцятий пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України від 4 вересня 2019 року № 6-р(II)/2019).

Відповідно до частини першої статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається в разі:

- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;

- відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;

- в інших випадках, передбачених законодавством.

До інших передбачених законодавством випадків належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Відсторонення працівника від роботи належить розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень ці працівники у порядку, встановленому законом, відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 4 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники:

1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів;

2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів;

3) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності;

4) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади;

5) установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів;

6) підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 року № 83.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Постановою КабінетуМіністрів Українивід 9грудня 2020року №1236«Про встановленнякарантину тазапровадження обмежувальнихпротиепідемічних заходівз метоюзапобігання поширеннюна території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», яка набрала чинності з 8 листопада 2021 року, керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій визначено забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком № 2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Відсторонюючи працівника від роботи, роботодавець повинен діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а тому в наказі про відсторонення зазначаються підстави та строки такого відсторонення. Керівник зобов`язаний ознайомити працівника з наказом про відсторонення від роботи. У разі коли працівник відмовляється ознайомитися зі змістом наказу або проставити свій підпис на наказі, керівник має скласти акт про відмову працівника ознайомитися з документом. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.

Відповідно довисновку,наведеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі №130/3548/21, відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробіткубез індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді керівника гуртка комп`ютерної графіки Дитячої школи народних мистецтв відділу освіти Сихівського та Личаківського районів Управління освіти Львівської міської ради. За характером його праці він безпосередньо спілкується з іншими працівниками Дитячої шкоди народних мистецтв та її учнями, оскільки освітній процес проводився у очному режимі. Докази про можливість організації навчального процесу у дистанційному режимі відсутні.

У жовтні та листопаді 2021 року відповідачем було повідомлено позивача про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 та попереджено про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати у разі ненадання до 8 листопада 2022 року документа, який підтверджує наявність профілактичного щеплення проти COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання до проведення профілактичного щеплення проти COVID-19. Позивач не надав доказів про проведення вакцинації, а також про наявність у нього протипоказань для здійснення такого щеплення.

Оскаржуване рішення суду мотивовано наступним.

Держава, встановивши відсторонення від виконання посадових обов`язків педагогічних працівників, які не мають профілактичного щеплення, шляхом видання відповідних нормативних актів, реалізувала свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі як самих учнів, так і персонал відповідних навчальних закладів.

Отже, право позивача на працю у Дитячій школі народних мистецтв було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки він добровільно, свідомо, попередньо будучи ознайомлений із наслідками невиконання вимоги щодо вакцинації проти COVID-19 чи ненадання довідки щодо протипоказання до такої вакцинації, жодних необхідних дій не вчинив, внаслідок чого сам спричинив для себе негативні наслідки такої бездіяльності.

Втручання держави в освітній процес у вигляді вимоги щодо обов`язковості вакцинації проти COVID-19 грунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у справі № 452/4325/21 (провадження № 61-9756св22).

З урахуванням встановленого, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що в діях відповідача відсутні порушення права позивача на працю, передбаченого приписами ст.43 Конституції України, та інших нормативно-правових актів, а відсторонення позивача ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати до усунення причин, що зумовили таке відсторонення, є законним і правомірним.

Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

З висновками суду, які відповідають встановленим обставинам справи, належить погодитися, оскільки судом правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення суду відсутні.

Керуючись: ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 29 березня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 16 травня 2023 року.

Головуючий

---

Т. І. Приколота

Судді:

---

Ю.Р. Мікуш

---

Р.В. Савуляк